Індія: Президентські вибори

Автор — Олег Павлюк, Аналітичний центр “Стратегія“. 09/07/2017

У чому інтрига?
Президентські вибори в Індії мають відбутися в понеділок, 17 липня. Здавалося б, вони не повинні принести жодних сюрпризів.
Правляча Бхаратійя джаната парті (БДП) та очолюваний нею Об’єднаний прогресивний альянс (ОПА) мають переконливу більшість в обох палатах парламенту та в законодавчих асамблеях більшості штатів Індії, і забезпечують більшість голосів провладному кандидату Раму Натху Ковінду.
Політичні аналітики вже прогнозують йому близько двох третин голосів на противагу його найближчій суперниці — колишній речниці нижньої палати парламенту Індії Мейрі Кумар, що представляє опозиційний Індійський національний конгрес (ІНК).
Утім електоральні вподобання індійців нечасто збігалися зі статистикою, а тому є сенс уважніше придивитися до того, за яких умов нині відбуваються президентські перегони в цій країні.

Як проходять вибори Президента Індії?

Президента в Індії не обирають напряму. Їх система дещо нагадує США — голова країни призначається шляхом голосування колегії виборників, до якої входять члени обох палат парламенту, а також представники законодавчих асамблей усіх штатів Індії.

Однак і тут є своя хитрість. Справа в тому, що голос кожного із членів колегії рахується з певним коефіцієнтом, який залежить від кількості населення штату, який той представляє. Так вдається досягти балансу між центральними та федеральними законодавчими органами влади, а також певної репрезентативності в голосуванні.

«Вага» голосу кожного з членів законодавчої асамблеї розраховується так: кількість населення штату, який він представляє (за даними перепису 1971 року), поділена на кількість депутатів у цій асамблеї і помножена на 1000.

Так 403 представники найбільш заселеного штату Індії Уттар Прадешу мають по 208 голосів, а 32 депутати від штату Сіккіму мають лише по 7 голосів кожен.

А от для членів загальнонаціонального парламенту встановлюється однакова вага голосу. Вона визначається так: сума голосів усіх депутатів від законодавчих асамблей штатів поділена на кількість депутатів обох палат парламенту. При цьому голоси депутатів, які призначаються до парламенту Президентом не враховуються.

Таким чином, у президентських виборах у 2017 році братимуть участь 4120 депутатів законодавчих асамблей і 776 депутатів парламенту (243 з верхньої палати і 523 — нижньої), які віддадуть у сумі 1,098,903 голосів.

Яку роль відіграє Президент Індії?

Посада Президента в Індії, згідно з Конституцією країни, є найвищою, хоча вважається не надто впливовою. Фактично всю виконавчу владу через Президента здійснює Прем’єр-міністр, який очолює Раду міністрів.

Утім Президент все ж має суттєвий вплив на політичне життя країни. Так, він може розпустити нижню палату парламенту. Він затверджує всі закони і може відправляти їх на доопрацювання, а у випадку перерви в засіданнях парламенту — видавати укази, що мають силу закону.

Крім того, Президент має право призначати суддів Верховного суду, генерального прокурора, голову виборчої комісії тощо, а також губернаторів кожного зі штатів Індії.

Очевидно, що парламентській більшості легше працюватиметься, якщо Президент представлятиме їхню ж силу. Тому й виявилися несподіваними кандидати провідних коаліцій партій, яких вони висунули кілька тижнів тому.

Що ж відбувається?

Індійський національний конгрес (ІНК)

Тактика Національного демократичного альянсу (НДА) — коаліції партій, яку очолює ІНК і яка нині перебуває в опозиції — полягала в очікуванні кандидатури від провладної партії та відповідному реагуванні на ситуацію.

Бхаратійя джаната парті (БДП)

І це, схоже, зіграло з опозицією злий жарт. Наприкінці червня правлячий Об’єднаний прогресивний альянс (ОПА) висунув на посаду Президента Індії кандидатуру Рами Натха Ковінда.

Рам Натх Ковінд — кандидат від Бхаратійя джаната парті та коаліції ОПА.

Цей 71-річний політик не лише представляє найбільш заселений штат Індії Уттар Прадеш, а ще й є лідером далітів, або так званої касти «недоторканих». Їх, за приблизними оцінками, нараховується 16% від усього населення.

Попри офіційне проголошення ліквідації кастового устрою, поділ на касти продовжує відігравати значну роль у суспільно-політичному житті Індії.

Цілком очевидно, що обрання провладною політичною силою такої кандидатури є спробою заручитися якомога ширшою електоральною підтримкою. Адже перебування при владі ОПА в 1999–2004 роках запам’яталося саме зростанням розриву в доходах між бідним і багатим, міським та сільським населенням, зокрема, ліквідацією системи так званих «магазинів державних цін», де товари продавалися за зниженими цінами саме для найбідніших верств населення.

На противагу БДП, ІНК позиціонує себе як ліва партія, що прагне подолати соціальну нерівність та виступає за права знедолених. Тому, цілком очевидно, що кандидатура Рама Натха Ковінда спантеличила багатьох.

Деякі індійські видання вже розкритикували вибір ОПА як суто політичний та заявили, що як Президент він не відіграватиме тої ролі, якої від нього очікує індійське суспільство. Не обійшлося і без згадки про розігрування так званої «далітської карти» (спробу зіграти на кастовому поділі).

Пікантності ситуації додає той факт, що кандидатка від опозиції Мейра Кумар сама є донькою відомого лідера «недоторканих» Джагджівана Рама. Навіть більше — першою жінкою-спікером нижньої палати парламенту.

Мейра Кумар — кандидат від Індійського національного конгресу та коаліціїНДА.

Можливо, вибір ІНК саме Мейрі Кумар продиктовано тим, що партія вирішила поборотися за прихильність електорату на принципово іншому полі. В одному зі своїх перших виступів Кумар заговорила про повернення ідеології в політику на противагу акценту на кастовому чи соціальному походженні кандидатів. Вона послідовно виступає за ліквідацію кастового чинника в політиці та суспільному житті, що зробила одним із основних пунктів своєї передвиборчої програми.

Програми партій та кандидатів

Ідеологічно ІНК відносять себе до лівоцентристів, а БДП — до правих, що деякою мірою відображається на їх політичних програмах. Індійський національний конгрес обстоює змішану модель економіки з розумним поєднанням державного й приватного сектора, тоді як серед Бхаратійя джаната парті існує доволі широкий спектр поглядів на економіку. Чинний прем’єр-міністр Нарендра Моді проводить активну неоліберальну політику, виступаючи за використання благ глобалізації.

Набагато більш однозначні в БДП у питаннях національної безпеки й тероризму: саме за їх правління активізувалася ядерна програма Індії та відбувся останній явний збройний конфлікт на спірних із Пакистаном прикордонних територіях. На відміну від чітко вираженого неприйняття існування Пакистану як такого, в ІНК виступають за мирне врегулювання конфлікту та поступову деескалацію напруження.

Чого очікувати?

Голосування за Президента Індії таємне. Офіційно партіям заборонено вказувати своїм членам, як голосувати, про що на днях не забула нагадати Виборча комісія Індії. Утім опозиційні кандидати часто пояснюють свій програш саме використанням адмінресурсу, як це було, скажімо, на останніх президетських виборах у 2012 році, де перемогу здобув висуванець від ІНК Пранаб Мукерджі.

Уже 20 липня Виборча комісія оголосить результати цьогорічних президентських виборів, а 22 липня, за два дні до закінчення повноважень Пранаба Мукерджі, новий президент країни вступить на свою посаду.

Результати голосування 17 липня, попри, здавалося б, очевидну перемогу Ковінда, ще можуть підкинути сюрприз невтомним політичним оглядачам і стати чудовим зондажем суспільно-політичної ситуації перед загальними парламентськими та місцевими виборами, запланованими на 2019 рік.

09/07/2017