Бейбі на борту, або “Що у вас нового?”

Кажуть, що з появою* дітей ваше життя міняється. Ну що тут приховувати, це правда.

І якщо вам хтось намагається довести, що “ні, в мене от насправді нічого особливо не змінилося”. То доволі ймовірно що це неправда, самообман або ваш співрозмовник чоловік**

Соррі за сексизм, але у жінки, яка щойно народила дитину, за промовчанням не може “нічого не змінитися”.

Теж ймовірно що це дуже-дуже свіжоспечений батько, і малюк спить більшу частину дня, і за цей час можна встигнути уявити, що все залишилося без змін. Якщо не помічати гори нових дитячих гаджетів і меблів вдома та переляканого кота, який ніяк не відійде від шоку того дня, коли ви принесли цю мявкаючу малявку з лікарні.

Є теж шанси, що цей знайомий/знайома намагається вмовити собі, що все насправді по-старому, і в такий спосіб бореться із стресом, що все насправді — геть нове, і лякає, і невідоме.

Може теж бути, що ця людина просто мало приймає участь у процесі опіки, а більшість часу проводить поза домом, а з дитиною спілкується лиш ввечорами чи на вихідні, та і то в основному, щоб погратися, тобто провести час є приємністю. Всі непрості чи менш приємні аспекти опіки і виховання залишаються для нього/неї за кадром.

Так от, повернемося до першої тези.

Із своєї перспективи мами 10-місячного малюка, можу сказати з впевненістю — міняється все.

В більшій чи меншій мірі, залежить це теж міцно від того, який був початковий стан, перед-дитячий.

Денний сон, а для мами — нарешті час на гарячий чай!

Міняються щоденні речі, як от сон, готування їжі чи душ, але теж і емоції та відносини.

Сон.

Не можеш проспати — не залежно від того, як пізно підеш спати, дитинча і так прокинеться коли йому захочеться. І треба буде йти розрулювати справи, якби там сильно тобі не хотілося накритися ковдрою з головою. Тому для безпеки малюка і свого нормального самопочуття ти просто йдеш спати при першій ліпшій нагоді.

Їжа.

Як мати-годувальниця, я не вдарилася в особливо строгу дієту, хоча є жінки, які харчуються тільки рисом і яблуками в період годування…(Чим ймовірно, шкодять собі і теж дитині, і теж скорочують час вигодовування). Але все ж, фаст-фудами вже не згрішиш, і замороженою піццою не порятуєшся, вкусная і здаровая пісща мусить бути.

Гігієна.

Час на душ і всякі спа-приємності, як от миття і сушка волосся — відтепер треба запланувати і узгодити із другим опікуном. Так само як і будь-який вихід з дому без малюка, якщо він на грудному вигодовуванні. Тру-сторі.

Це все логістика, побут і проза життя, і до цих нових умов можна порівняно швидко звикнути.

Але будуть й інші новинки на метафізичному рівні .

Відносини.

Відносини з партнером входять на новий рівень. Коли ви не просто собі пара людей, які діляться житям, ви тепер — батьки, і від ваших рішень і дій залежить добробут нової маленької людини. Це протверезує і, якби банально не звучало — розтавляє пріоритети. А ще — це зближує настільки, як ви собі не могли уявити раніше. Так, буває непросто, буває дійсно тяжко, але таке випробування єднає по-новому.

Час.

Нове вміння, яке здобуваєте — тайм-менеджмент, рівень гуру. Коли за час однієї дрімоти встигаєш розвісити прання, загрузити посудомийку, погладити кота, який все ще не відійшов від присутності нового сусіда, зробити сніданок і може навіть почати його їсти. День можна сміливо поділити на частини “коли малий спить” і ціла решта.

Сила.

Відкриваються внутрішні, раніше невідомі запаси сили. Навіть якщо здається що їх немає, вони знаходяться, бо оце створіння, воно ж таке беззахисне і мале, і ним треба зайнятися, бо хто як не ми? Навіть якщо за останні три дні тобі вдалося поспати в сумі 8 годин. Разом, за три дні.

Страх.

Ніколи раніше ні за кого ти так не будеш переживати. Навіть якщо все в порядку, постійно себе питаєш — чи це нормально? Чи я роблю все правильно? А це не зашкодить йому в майбутньому? І напевно що це з кожним роком буде набирати нових відтінків, зараз ми на етапі перших зубів, щеплень, прикорму і перших кроків. Згодом будуть все нові і нові аспекти. Хочеться думати, що це хитро продуманий еволюційний рушій, спрямований на те, щоб ми дбали про дітей в якнайкращий можливий спосіб.

Спокій.

Бо його треба мати, щоб малюк був спокійним, чорт забирай! Так, він нагрузить черговий раз в памперс одразу після того, як ви вдягнете чистий. Щойно він почне простягати руки і махати ніжками, речі будуть падати і розбиватися, підлога буде бруднитися, і все навколо буде вимазане йогуртом чи пюрешкою. Але той спокій, дзен якийсь приходить, разом із покорою. Нова якість.

І ще багато більших чи менших змін, але всі вони йдуть в напрямку, в якому ми стаємо більш повними, більш відповідальними і кращими версіями себе, такі собі “ми 2.0.”

* — не претендую на повну обєктивність, адже не можу віднестися до ситуацій з усиновленням дітей чи сурогатним материнством, тому спрощую справу до опису ситуацій з народженням.

** — знову таки, спрощую і тому оминаю ситуацію ЛГБТ-родин, але йдеться загалом про партнера/партнерку жінки, яка народжувала.