New Food Summit

New Food Summit — перша подія в Україні, яка була присвячена ідеям та технологіям, які змінюють ринок їжі. Головна мета, яку поставили перед собою організатори: розвинути Україну у глобальний аграрний хаб та центр процесингу для створення новітніх високотехнологічних, високомаржинальних та конкурентоздатних продуктів.

Мені пощастило бути присутньою, тож я підготувала для вас огляд найцікавіших думок, тез та інформації, яка може бути дуже корисною. Загалом формат події дуже інтенсивний та насичений, дуже крутий підхід до організації до, в процесі та після самого саміту.

Чому взагалі такий саміт став актуальним та важливим саме сьогодні?

Світ дізнався, що його годує Україна, на жаль, завдяки війні. Тож тепер ми повинні скористатися цією можливістю та обізнаністю світу, щоб бути не просто джерелом сировини, а стати постачальником високотехнологічних інноваційних продуктів.

Насправді інновації та прориви зазвичай відбуваються на ринках з обмеженнями. Наші багаті природні ресурси були певною пасткою для нас, тому нічого не підштовхувало країну покращуватись чи змінюватись. Проте зараз зовнішні обставини склались так, що в нас просто немає виходу —ми маємо думати про ефективність та створення проривних інновацій. І таким чином шукати своє місце на глобальному ринку їжі.

Для розуміння контексту: це перша загальна подія для сфери виробників їжі за час існування незалежної України. Існували різноманітні вузькогалузеві: аграрні, про пакування, про кондитерку. А ось такої, яка б говорила загалом про ринок із гравцями цього ринку, не було.

Тому було цікаво спостерігати, слухати та помічати окремі деталі. Основний цікавий лейтмотив, який я помітила: між собою і не зі сцени бізнес говорив про те, що чудово вирішував свої проблеми та розвивався без допомоги або участі держави й так. І не вірить насправді у здатність останньої відігравати проактивну роль у розвитку галузі харчових продуктів. Проте зі сцени і, можливо, навіть без якоїсь впевненості у реалістичності таких побажань, бізнес активно закликав державу ставати частиною процесу, починати брати участь у творенні екосистеми, потрібної нам для перетворення країни з сировинної бази на розвинену ускладнену економіку. І це були не зовсім слова у повітря, бо до участі в обговоренні та панельних дискусіях організатори залучали представників різноманітних фахових міністерств та державних структур, які мають допомагати бізнесу та стартапам. Тож, як і у багатьох інших сферах зараз інтуїтивно ми приходимо до розуміння важливості кооперації. Тому навіть без упевненості в успіху — докладаємо зусилля, щоб створити саму можливість єднатись, чути один одного, створювати спільний успіх замість окремих індивідуальних вигод.

Протягом саміту багато з доповідачів позначили слабкі місця, можливі ідеї та точки для розвитку харчової промисловості в Україні. Так, приміром, наші виробництва часто залежні від складників іноземного походження, хоча ми є виробниками сировини, з якої вони створюються. Велика частина українських веганських продуктів таким чином лише зібрані в Україні з інгредієнтів іноземного походження. Відповідно додана вартість у таких продуктів не надто висока, а ціна для покупця — висока. Уявіть варіант нашої економіки, в якій ми можемо забезпечувати виробництва на всьому ланцюжку створення продуктів, від сировини, перероблених високотехнологічних компонентів, логістики й так далі.

Створити цей ланцюг самотужки одній компанії — неможливо. Тому дуже багато розмов та наголосів було саме про важливість та потребу у кооперації між різноманітними гравцями ринку. Час подумати про це з усією серйозністю.

Саме обговоренню окремих складників цього завдання, складнощів та пошуку рішень й була присвячена ця подія. Я без скорочень даю результати двох свіжих та цікавих досліджень українських споживачів. А також окремі найцікавіші тези, думки та матеріали для розмірковувань.

Гравці, які вміють кооперуватися, виграють у тих, хто конкурує.

Точки зростання українського сектору Agri-Food

Борис Шестопалов, засновник Volia Agri-food Park Vinnytsia, співвласник HD Group та GFS Group та ідеолог цього саміту, бачить наступні кроки, які можуть привести Україну до перетворення на інноваційний хаб для ринку їжі:

Головними можливими перешкодами на шляху до цього він бачить багатство наших природних ресурсів. Дуже часто вони перетворюються на пастку для країн, та гальмують розвиток технологій.

Тим часом є приклади створення успішних економік у країнах з багатьма обмеженнями ресурсів або території, які підштовхнули їх до винахідливості та ефективного використання наявних можливостей.

Данія зробила ставку на органічну продукцію. Ізраїль сфокусувався на харчових технологіях та інноваціях в цій сфері. Нідерланди зосередились на інноваціях та розвитку R&D, створивши потужний зв’язок між бізнесом та освітою.

Найголовнішим фактором, завдяки якому цим країнам вдалось досягти успіху у сфері харчових технологій, виявилась реальна співпраця всіх гравців системи, яка створила потужну екосистему, що підтримує всіх учасників незалежно від їх розміру.

Тож базуючись на цих інсайтах з інших країн, головним питанням для нас зараз є можливість українських гравців перейти від конкуренції до реальної співпраці, з якої народжується синергія. А також потреба побудувати українську агріфуд екосистему, яка зможе забезпечити країні одне з перших місць на глобальному ринку.

Ідея екосистемних рішень для України, у яких Борис бачить майбутній розвиток України, наступна:

«Ми вже навчились об’єднуватись навколо спільної біди. А тепер на нас чекає наступний крок: можливість гуртуватись заради спільної мети, розвитку та прибутку.»

Євген Глібовицький, експерт з довготермінових
стратегій, засновник компанії pro.mova

Бізнесу і всім нам потрібно ширше зрозуміти потреби суспільства. Рішення з розвитку індустрії мають зважати на інтереси громад та людей, які мешкають на територіях, де ведеться бізнес; бути сталими. Знищена частина наших території та старих радянські с/г систем, тож нам доведеться будувати нове сільське господарство, й не тільки з новими технологіями, але й з новою філософією. Потрібно думати над тим, як дати можливості спеціалістам професійно реалізовуватись не тільки у містах, забезпечити достойний рівень життя й у сільській місцевості.

Більше неможливо будувати бізнес з урахуванням тільки його особистих бізнес-інтересів, адже це гра з нульовою сумою, в результаті якої виграє або бізнес, або суспільство.

Як країні з багатими ресурсами нам варто відходити від сировинної моделі розвитку, оскільки в ній закладено забагато ризиків, з якими всі ми стикались. Натомість маємо йти в глибоку переробку. І це потребує інвестицій в людський капітал, розвиток освіти та правил. Проте це наразі є питанням нашої спільної безпеки як суспільства та держави.

Панельна дискусія «Як Україні розбудувати сектор Agri-Food нового покоління»

• Ми маємо бути не постачальником аграрної продукції, а виробником продуктів з високою доданою вартістю, стати гравцем глобального ринку продуктів харчування.
• Ми маємо іти від сировинної моделі до моделі продуктів із доданою вартістю і зараз це питання стоїть дуже гостро. Ми маємо насправді достатньо великий ринок всередині країни, але попри наявні власні ресурси ми все ще імпортуємо їжу. І питання чи ми достатньо ефективно використали всі можливості, які є на ринку, або все ж таки маємо потенціал до заміни значної частки імпорту українським продуктом? Зараз у нас хороша можливість для того, щоб здійснити цей зсув в економіці.
• Коли закінчиться воєнний стан, всі спрощення та полегшення для нас на європейських ринках зникнуть. І ми зіткнемось з потужною конкуренцією не тільки на зовнішніх ринках, а на внутрішньому, адже кордони будуть відкриті в обидві сторони. Тому нам треба до цього готуватися вже сьогодні. Це стосується як підвищення ефективності бізнес-процесів у виробників, так і ускладнення самих продуктів, які ми виробляємо (рецептур та функціональних якостей продуктів).
• Ті, хто думає про майбутню євроінтеграцію та розвиток, вже зараз інвестують у впровадження у себе на виробництвах системи якості, безпеки та сертифікацію; про глибоку переробку, простежуваність продукції. І вбачають створення єдиних правил на ринку для всіх гравців ключовою запорукою успішності українських продуктів як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках.
• В державній політиці переробна галузь зараз в пріоритеті. Тому держава зараз активно працює над грантовими програмами (у 2023 році на агропереробку було видано майже 1 мільярд гривень грантів), працює кредитна програма 5–7–9, де також пріоритетом є переробка.
• Якщо говорити про відкриті екосистеми, то в них виграють ті гравці, які вміють кооперуватися, над тими, хто конкурує між собою. Настав час зрозуміти, що нам треба поставити собі нового ідола, і це — кооперація.
• Нам дуже бракує екосистеми, яка пов’язує бізнес з університетами, наукою, урядовою підтримкою. Для того, щоб з’являлися наукомісткі стартапи — потрібна освітня, наукова та бізнесова база. І певною мірою учасники саміту покладають надію на те, що ця перша загальна зустріч дасть поштовх для її формування.

Компанія Ензим обрала для себе шлях розвитку внутрішніх стартапів та інновацій. Навіть із розумінням, що як і в реальному житті етапу комерціалізації та успіху зможуть досягнути лише 10% таких ініціатив, вони продовжують інвестувати в них та розвивати. Адже навіть на тих ідеях, які не стають успішними, вони отримують дуже багато уроків, висновків та досвіду. В Ензимі вже понад 4 роки діє так звана біотех школа, бо на ринку надзвичайно великий брак біотехнологів та технологів харчових підприємств. Ця школа для студентів, яка надає їм можливість працювати руками в унікальній R&D лабораторії Ензиму. На жаль в українських закладах освіти немає такої бази та інфраструктури, тож студенти вчаться там виключно по книжках. Це фактично спосіб показати студентам, що є компанії, які на них чекають й їм не потрібно буде надалі перекваліфіковуватись. А також це можливість зрозуміти наскільки їм цікаво працювати в сучасних лабораторіях та сучасних виробництвах (біотехнологічних в тому числі), у переробці.

Компанія HD Group вирішила виділяти частину прибутку на підтримку стартапів у фуд-індустрії та food tech. З одного боку це діяльність pro bono, а з іншого — потенційне очікування зростання українського food tech ринку. У профільних організаціях борошномелів та хлібопекарів на стадії розробки проєкт по корпоративному прискореному навчанню спеціалістів з цих галузей.

Компанія Астарта постійно співпрацює з бізнес-школами, які за їхньою ініціативою проводять інтенсивні короткі курси для стартапів, у які інвестує компанія. А також активно співпрацює з коледжами та університетами для вирощування майбутніх кваліфікованих кадрів.

Трансформація компанії в food-секторі

Олег Шмуляєв, заступник голови правління МХП з маркетингу.

Неможливо перейти від сировинної економіки до ускладненої в один стрибок, але цей ланцюжок треба рухати. Чим більше ми доопрацьовуємо продукт, тим стабільнішою стає ціна й тим менше компанії залежні від коливань ринку. До прикладу, якщо відстежити коливання цін на нафту та бензин за 10–20 років, то стає очевидним, що ціни на нафту можуть коливатися на 70–80%, в той самий час, як на бензин — на 20%.

Коли ми працюємо на ринку сировини, ми повністю залежні від того, скільки коштує ця сировина, адже не ми визначаємо ціну. Коли ми переходимо в доопрацьовану історію, то почуваємось набагато стабільніше.

Якщо подивитися на світовий ринок їжі, то в об’ємі щорічний приріст складає 1,5%, в той час, як у грошах — вже 5%. Це відбувається завдяки тому, що люди апгрейдяться всередині готової їжі набагато швидше, ніж в сировині. І ці 3,5% відсотків різниці — якраз та дельта, яка може рухати наш ВВП вперед.

ДОСЛІДЖЕННЯ

«Що відбувається зі споживачем та товарними категоріями»

Максимально цікаво було послухати доповідь Михайла Гафурова з Nielsen IQ про дослідження поведінки українських споживачів FMCG товарів, яке провели восени 2023 року.

Майже немає споживачів, які б не помічали зростання цін на продукти, тож відповідно вони змінюють і свою поведінку. Понад 90% споживачів починають застосовувати ті чи інші стратегії економії.

Компанія Nielsen IQ проводить це дослідження щороку. Якщо подивитись на три останні роки (до повномасштабного вторгнення, повномасштабне вторгнення та рік потому), то вимальовується перша тенденція — пошук балансу. 2022 рік — це шок, коли видно суттєві зміни по майже кожному показнику, а у 2023 році ми повертаємось до рівня 2021 року. Люди хочуть якоїсь рівноваги та шукають баланс, і це стосується і самого ринку.

Якщо подивитися на ринок загалом, то у грошовому виразі категорія FMCG зростає. В першу чергу зростає середній чек, що стимулюється інфляційними процесами.

Якщо ж дивитись не на гроші, а на фізичні виміри (літри, кілограми, пачки), то складається протилежна картина — майже всі категорії падають. Але потрібно враховувати, що ці категорії купує відповідно менша кількість людей. Дуже важко зараз оцінити скільки насправді в Україні проживає людей, офіційного перепису не було з 2001 року. Але за різними оцінками зараз тут 35 мільйонів населення і мінус 15% за рахунок тих осіб, які виїхали. Якщо в країні стало менше людей, то звичайно вони будуть менше споживати в порівнянні з попередніми роками. Більшість категорій падає навіть більше, ніж на 15%. Є й певні виключення: енергетичні напої (категорія стала дуже потрібною у військових) і також супи швидкого приготування.

Якщо порівнювати тенденції 22 року в порівнянні з 21 та 23 року в порівнянні з 22 в категорії ready to eat та ready to cook, то картина повністю відрізняється. У 2022 році люди більше панікували та робили більші запаси, і ми бачили більший успіх категорії ready to cook. У 2023 році категорія ready to eat виходить на перший план саме завдяки тому, що ці продукти зручно їсти.

У Nielsen є чудова можливість аналізувати продажі по різних каналах (сучасна торгівля — це супермаркети, традиційна — через прилавок), тож неочікувано важливість традиційної торгівлі торік зросла, що іде всупереч загальному українському та загальносвітовому тренду. Якщо дивитись на загальному тренді (10–20 років), то традиційна торгівля падає, а супермакети та мінімаркети виграють. Але в Україні був настільки великий шок, що в результаті маємо такі зворотні тенденції.

Все дорожчає, але дорожчає по-різному. Якщо дивитись окремі категорії та розбивати як вони себе поводять в торгівлі сучасного формату в мережах та в традиційній торгівлі, то помітна суттєва різниця. На слайді нижче по горизонталі показана зміна показників в упаковках, по вертикалі — зміна продажів у грошовому вираженні, зонами показано наскільки висока інфляція тієї чи іншої комбінації показників. І ми бачимо, що NARTD (солодкі напої, соки, води) та снеки трохи менш залежні від інфляції, у пиві та дитячому харчуванні — суттєва інфляція. Важливо дивитись інформацію в розрізі того чи іншого каналу: в каналі традиційної торгівлі є категорії, які помітно зростають у продажах у фізичних обсягах.

Отже, все дорожчає, що робити? Одна зі стратегій, яку використовують споживачі — перехід на більші упаковки для того, щоб економити. Одночасно з цим деякі споживачі переходять на маленькі упаковки, щоб економити. І ті, й інші праві. Це просто дві різні стратегії. Ті, хто переключається на великі упаковки — більш класичні, лояльні до улюблених брендів. Ті, хто переходять на менші упаковки — теж економлять, але по-іншому. У них немає грошей на більшу упаковку, але оскільки вони полюбляють певний бренд й хочуть продовжувати ним користуватись, то візьмуть меншу упаковку.

Nielsen подивились наскільки відрізняється стратегія виробників окремо в продуктових та непродуктових категоріях. Якщо розглянути окремо категорії, в яких виріс обсяг упаковки та ті, в яких зменшився, то помітно, що в продуктових категоріях упаковки в основному зменшуються. Водночас у непродуктових категоріях обсяг упаковок збільшується і вони допомагають споживачеві економити завдяки першій стратегії.

Якщо все дорожчає, 90% споживачів це помічають та якщо вони шукають стратегії економії, то можна зробити висновок, що вперед має йти тільки економ сегмент, а все інше має падати. Але це зовсім не так. Наприклад у морозиві, солодких газованих напоях (CSD), туалетному папері та брусковому милі росте преміумсегмент. Відбувається це за рахунок «обережної преміумізації» — ситуація коли бренд вже завоював місце в серцях споживача й може на цій довірі іти далі, або коли у нього є очевидна перевага, яка допомагає споживачу економити (як велика упаковка).

Українці полюють на промопропозиції — люблять знижки та шукають пропозиції. І це теж одна зі стратегій як економити на продуктах. Якщо подивитися загалом, то Україна на четвертому місці по важливості промо у продажах (45%). Цікаво, що ми відрізняємося від наших сусідів: українці люблять економити, люблять промо, але по-іншому сприймають private label. В нас він менш популярний, ніж у західних країн, та сприйняття цієї категорії трохи відрізняється (вже не джерело супер дешевих та не надто якісних товарів, але ми все ще не довіряємо цій категорії так, щоб вона складала у нас 52% продажів, як, наприклад, у Швейцарії).

На початку повномасштабної війни для категорії промо теж був дуже великий шок. В кількісному вираженні у2021 році 33% товарів прокачувалось через промо, у 2022 році — тільки 9%, і в цьому році категорія повертається зі зростанням до 36%. Якщо дивитись на грошові показники, то до 2022 року було понад 50%, в період найбільшого шоку у березні-квітні 2022 року промо падає до 10% по важливості й поступово починає відновлюватись та навіть виростає вище, ніж було.

Представлений асортимент на полицях в торгових точках став меншим, ніж був у 2021 році, й ще не відновився. В непродуктових категоріях -18%, в продуктових трохи краще, -8%, але загалом полиця скоротилась. І це не лише вплив української економіки та війни. Це загальний глобальний тренд, ритейлери переосмислюють наповнення полиці та оптимізують її.

Якщо подивитись загалом в грошовому виразі, то продажі в Україні виросли на 21,7%. Це всі ті гроші, які ми отримали від нових продуктів, які запустили на ринок. Та всі гроші, які ми не отримали з продуктів, які ми вивели з ринку, та продуктів які були та продовжують існувати на ринку, але у яких могла змінитися дистрибуція та представленість в торгових точках — це дало негативний ефект. Попит також негативний, адже як вже було зазначено раніше, в країні стало менше людей. А рушійна сила, яка тягне все вверх — ціна та інфляція.

З усім тим українському споживачеві, як в принципі й будь-якому споживачеві, цікаві якісь новинки та інновації. Тому проаналізувавши продукти, які були заведені на наш ринок у 2023 році, компанія виокремила певні спільні риси. Новинки, які допомагають економити, мають більший успіх. «Обережна преміумізація». Певні додаткові переваги (не просто енергетичний напій, а ще й з вітаміном С). Цікавий тренд, коли гравець, якого всі знають в одній сфері (наприклад, виробник мінеральної води) починає виходити в сусідні категорії, наприклад солодкі газовані напої. Ну й звичайно патріотичне позиціювання (коли Простоквашино стає Просто Наше, а російський сир — традиційним).

Де ж найбільше споживачі хочуть інновацій? На першому місці — все для малюків: їжа, підгузки, дещо пов’язані молочні категорії. Інші категорії можна побачити на слайді нижче:

Споживачів цікавить не тільки як зекономити, але й один з найпотужніших трендів — здоров’я.

Переваги, які зазвичай працюють дуже добре у категорії снеків — немає штучних підсолоджувачів або додана клітковина. Й далі тренди, які зростають: високий вміст протеїну, упаковка, яка піддається переробці або заявляє про екологічно свідомі та відповідальні ініціативи компанії виробника.

Іноді надання переваги здоровим продуктам це не тільки вибір, а ще і фізична потреба через медичні обмеження.

Отже, як може виглядати стратегія. Ми подивились на кількість магазинів, кількість середніх транзакцій та середній чек. Якщо ви не в ритейлі, то можете в основному грати із кількістю транзакцій та середнім чеком. Кількість транзакцій — це повернення людей. відповідно у вас тут важіль не дуже сильний. Зазвичай середній чек зростає за рахунок людей (але це поза зоною нашого контролю), розвитку споживання та цінових війн з конкурентами. Зараз конкуренція за гаманець споживача настільки висока, що вона іде навіть поза категоріями. І відповідно розвивати споживання можна шляхом обережної преміумізації, допомоги споживачеві у тих чи інших потребах, які у нього є (економія, піклування про здоров’я, турбота про зовнішнє середовище), а також не боятися виходити на ширшу аудиторію (приклад успішних новинок, які поєднують різні тенденції).

Панельна дискусія «Хайп чи бізнес? Хто виграє нішу ready to eat/ready to cook»

• Ринок ready to eat/ready to cook — зростаючий, тому що тенденції сучасного світу та ритм сучасного життя не дозволяють людям постійно готувати вдома. Часті перекуси в обід, на ходу, вечері. І наше завдання як виробника — давати максимальну якість, бо це здоров’я нації. Бо фастфуд, стрітфуд — це те, за чим майбутнє. Ринок хотдогів у світі оцінюють в 19 мільярдів доларів. І до 2030 року він буде зростати до 24 мільярдів доларів. Український ринок хотдогів так само зростає.
• Український споживач не готовий платити більше ніж 60–70 грн за порцію їжі ready to eat.
• ОККО: для нас важливо мати стандартний високоякісний продукт на кожній заправці де б ви не були. Є певні продукти, які на жаль дуже важко знайти в Україні у локальних виробників. Тому ми почали власний імпорт, завозимо певну групу випічки та цікавих продуктів (круасани та випічка Bridor) напряму з Франції величезними об’ємами. І це може бути гарною нішею для того, щоб розвиватися в цьому сегменті. Мережа бачить двозначне зростання (10–15%) категорії ready to eat щороку.
• Розвитку категорій ready to cook в Україні заважають стереотипи, що напівфабрикати — це не завжди якісно та смачно, але з кожним роком він швидше за все буде зменшуватись. Розвивати потрібно довіру до категорії в цілому, не розділяючи споживачів по доходу. Бо ситуація, в яких у них з’являється потреба — майже однакова для всіх рівнів доходу. І у всіх має бути можливість задовольнити цю потребу обираючи якісний, безпечний та смачний продукт. А потім вже ринок сам сегментує продукти в залежності від бажання заробляти все й одразу або грати в довгу.
• А друга проблема — це логістика. Охолоджена логістика на національному рівні — це величезна можливість. Немає жодної національної компанії, яка може якісно працювати у сфері охолодженої логістики.

Світові тренди на ринку їжі, що впливають на Україну.

Олена Вовк, співвласниця біотехнологічної компанії Enzym Group та петфуд-виробника Kormotech

Нова потужна глобальна революція на ринку їжі відбувається вже. З розумінням, що за 10 років нам потрібно буде годувати значно більшу кількість людей та разом із тим треба спробувати врятувати планету. Як і будь-яка революція, вона відбувається як ентропія та хаос. З’являються дуже суперечливі один одному тренди. Ми усвідомимо, що відбувається революція тоді, коли набереться критична маса технологічних змін, а також екстремальних обмежень, які не дозволять більше світу споживати та виробляти їжу, так, як ми це робили раніше.

Найголовніший тренд, як у світі, так і в Україні — це доступність їжі (як в плані наявності, так і в ціновому). Це досить парадоксально, адже технологічні зміни потребують великої кількості інвестицій. Але ми маємо постійно зважати на те, наскільки їжа є доступною. Новітні технології типу високоточної ферментації, фільтрації, різних способів сушки — допомагають робити процес виготовлення продуктів дешевшим.

Наступний ключовий драйвер — споживачі очікують від їжі, що вона буде корисною. Все більше люди звертають увагу на етикетку, адже вони хочуть знати, що вони їдять. В розвинутих країнах люди фактично хочуть сприймати їжу як ліки. І це дуже рухає інновації на ринку їжі (поява фортифікованих продуктів). 62% споживачів в усьому світі звертають увагу на health claims та етикетку, коли купують продукт.

І третій фактор, який є найбільш важливим і дещо недооціненим самими ж виробниками корисної їжі — смак. Це та сфера, в якій технологічні компанії зараз шукають нові рішення (збереження смаків, їх покращення, створення нових). Й при цьому цей смак має бути корисний.

Досягнути поєднання всіх цих трьох факторів в одному продукті майже неможливо. І на думку Олени Вовк суть нової революції їжі полягатиме у тестуванні кордонів цього трикутника для досягнення збалансованого результату.

Окрім названих трьох трендів є ще декілька, які значно впливають на розвиток харчової промисловості:

• Швидкість. 59% споживачів у Західній Європі у пошуках простих та зручних способів отримання поживного раціону. В Європі споживачі не хочуть витрачати довше ніж пів години на приготування своєї основної їжі дня. І це дуже впливає на категорії ready to cook та ready to eat, на переробку, доставку та цифрові додатки для цих сфер. Сюди ж відноситься збільшення популярності снеків — смачних, поживних та корисних.
• Ферментація. Століттями використовується як спосіб виготовлення продуктів з високою поживною та смаковою цінністю. Веде до зменшення використання земельних ресурсів, води, редукцію викидів парникових газів, завойовує новаторськими смаками серця молодої й готової експериментувати аудиторії. Ферментація — це один із варіантів створення нових альтернативних протеїнів.
• Сталість у виробництві це один з великих драйверів, який провокуватиме зміни у світі їжі. Але швидше на інституційному рівні, змінами у законодавстві, адже для самих споживачів цей фактор стоїть десь позаду більшості інших.

Зараз часто всі ці тренди конфліктують між собою та навіть є взаємозаперечними.

Насправді інновації та прориви відбуваються на ринках з обмеженнями. Україна була благословенна кількістю своїх чорноземів, тому нічого її не підштовхувало до того, щоби покращуватись чи змінюватись. Але зараз зовнішні обставини склались так, що в нас просто немає виходу не думати про ефективність, переробку, про створення проривних інновацій. І таким чином пробувати знайти своє місце на глобальному ринку їжі.

Українські споживачі є значно більш готовими до трансформації індустрії та змін, сприйняття нових продуктів, ніж українські виробники продуктів, с/г продукції та гравці food tech ринку. Тому українським виробникам продуктів варто не гальмувати, а рухатись якомога швидше. Адже якщо вони не будуть встигати змінюватись так само швидко, як змінюють свої очікування споживачі, то ми програємо наших споживачів імпорту. Якщо ми не будемо змінюватись тут самі, то сюди прийдуть ті, хто змінить нас.

Для того, щоб змінити індустрію їжі в Україні потрібно, щоби почали мінятися всі. Щоб з’явилася екосистема, де разом працюють всі гравці цілого ланцюжка постачання їжі: починаючи від поля або насіння, продовжуючи переробкою й закінчуючи новітніми способами доставки чи збереження їжі, кінцевою полицею та кухнею споживача. Нам потрібно вже зараз думати як створювати цю українську екосистему, щоб змогти по праву грати на глобальному ринку їжі. На жаль світ дізнався завдяки війні, що Україна годує весь світ. А нам тепер треба скористатися цією можливістю та обізнаністю світу, щоб ми були не просто постачальником зерна, а щоб ми були постачальником високотехнологічних інноваційних продуктів.

ДОСЛІДЖЕННЯ

«Український споживач: патерни купівельної поведінки та готовність споживати продукти Future Food».

Анна Ільєнко, Sales & Development Director Gradus Research

Компанія презентувала результати дослідження трендів серед українських споживачів, яке провела спеціально для саміту на початку листопада.

Тренд Sustainability

Ціновий фактор є найбільш впливовим у прийнятті рішень, а екологічність пакування стоїть десь далеко позаду. В топі окрім ціни — термін придатності та склад самого продукту. Деякі тренди вже міцно осіли у свідомості українських споживачів й вони надають перевагу саме паперовій упаковці. Так само і багаторазові торбинки вже міцно увійшли в життя українців. Ситуація із сортуванням сміття виявилась краще, ніж очікувалось — 24% опитаних регулярно сортують сміття.

Тренд на екологічні та етичні продукти

Завдяки перевагам, якими скористалися різні виробники в комунікаціях, альтернативні молочні продукти посідають найвищий щабель у знанні серед українців.

64% опитаних знають або чули про альтернативні молочні продукти. У знанні лідирують кокосове, соєве та мигдальне молоко, а у споживанні картина дещо інша — тут тільки 19% від тих, хто знає про альтернативне молоко, регулярно вживають мигдалеве молоко. Одна з версій, чому таке загалом високе знання про альтернативне молоко полягає у тому, що в Україні дуже розвинена індустрія кафе. Драйвером споживання альтернативного молока скоріше є урізноманітнення смаків або власні фізіологічні обмеження.

47% опитаних знають або чули про альтернативні джерела білка. Ці продукти швидше належать до категорії етичного споживання, але має в певних моментах і фізіологічне підґрунтя. Найбільш знаними джерелами білка є тофу та бобові (останні є більш поширеними у споживанні).

36% опитаних знають або чули про рослинні альтернативні солодощі. Веганські цукерки та маршмелоу виявились найбільш знаними, не виключено, що як і у випадку з альтернативним молоком, це пов’язано із тим, що їх активно пропонують у кав’ярнях.

29% опитаних знають або чути про псевдозернові продукти. Тут високе знання по багатьох продуктам, проте відносно високе споживання лише у льону та у зеленої гречки.

28% опитаних знають або чули про культивоване та клітинне м’ясо. Навіть серед тих, хто чув про таку категорію, дуже низьке знання про окремі підкатегорії, й відповідно дуже низьке споживання. Але загалом цифри такі низькі, що цього замало, щоб стверджувати, що це для нас якийсь тренд.

Тренд на функціональні продукти

9% опитаних добре обізнані з функціональними продуктами та регулярно їх споживають. 36% чули про них, але рідко їх купують або споживають і 46% тільки чули назву. В принципі це новинка для українських споживачів.

Тренд на місцеві продукти

Тренд споживання місцевих продуктів передбачає споживання продуктів місцевого виробництва, покупку продуктів із місцевих інгредієнтів на місцевих ринках, а не у супермаркетах, покупку та споживання більшої кількості свіжих овочів та приготування з нуля.

Завершальні думки

Всі сходяться на тому, що незважаючі на складні умови, в яких ми з вами зараз існуємо, у нас є як можливості, так і воля для того, аби отримати максимальний ефект від змін, які потрібно пройти та втілити.

Наша реальність дуже сильно змінилась. Умови ведення, саме підґрунтя та сприйняття бізнесу — змінились. Перша розгубленість минула й поступово вимальовується бачення можливих перспектив та викликів, з якими потрібно розібратись. Нам — як бізнесу, нам як суспільству, нам — як країні та окремим індивідам.

Нове розуміння реальності дає побачити дуже багато можливостей для створення, розвитку та удосконалення бізнесів, пов’язаних із харчовою промисловістю в Україні. Й мова не тільки про класичний перший ряд асоціацій: що треба вирощувати або що копіювати з успішних іноземних кейсів продуктів. А значно ширше: це й IT рішення, додатки та логістичні рішення; окремі групи товарів, які поки що не знайшли своє якісне втілення в українських виробників; це й високотехнологічні інгредієнти для виробництва сучасних продуктів. Це й про об’єднання, кооперацію та співпрацю для отримання синергетичного ефекту для галузі, мотивування молодих спеціалістів. Про сталі рішення для розвитку галузі.

Нова харчова революція для нас почалась.

Дякую за можливість відвідати подію спільній ініціативі USAID та Сільпо.

Будь-яке використання та цитування матеріалів цієї статті без вказання авторства — заборонене.

Авторка: Дарія Крікунова

Підписуйтесь на мій телеграм-канал про гастрономію «Бетонна Галушка»: тут