Пам’ятка: дії у разі аварії на Запорізький АЕС

Тут відповіді на поширені запитання, щодо дій пересічного громадянина у разі аварії на Запорізькій АЕС. Вчора 11 вересня НАЕК “Енергоатом” опублікувала новину про повне зупинення ЗАЕС. Чи вбереже це від аварії — покаже час.

Зміст

• Як себе убезпечити у разі проживання в зоні безпосереднього впливу аварії
• Два можливих сценарії розвитку аварії
• Де можна подивитися рівні потужності зовнішнього опромінення та як їх правильно інтерпретувати?
• Хто і за якими критеріями визначає факт аварії, її рівень (масштаб), необхідність евакуації і для яких населених пунктів?
• Хто і як організовує евакуацію і на яких законодавчих засадах?
• Які засоби персонального захисту потрібно використовувати у разі радіаційної аварії?
• Чи можливий ядерний вибух на ЗАЕС?
• У випадку евакуації чи буде це можливо з тваринами? Як убезпечити домашніх тварин (у випадку евакуації із ними та без них)?
• Коли та як приймати / не приймати йод?
• Як убезпечуватимуть військослужбовців ЗСУ в разі виникнення аварії?
• Як розпізнати перші симптоми променевої хвороби? Чи є небезпека прихованого розвитку хвороби і чи можливо розпізнати її, якщо так?
• Які продукти можна/не можна вживати?
• Який вплив аварія матиме на річки, зокрема Дніпро, чи дійсно вода буде зовсім не придатна для будь якого використання?

1. Як себе убезпечити у разі проживання в зоні безпосереднього впливу аварії

Найкраще, що Ви можете зробити для убезпечення себе від наслідків чи впливу у разі виникнення аварії — це слідкувати за новинами та вчасно (а ще краще — завчасно), оперативно і без паніки евакуюватись із небезпечної території. У випадку радіаційної аварії на Запорізькій АЕС оповіщення про початок евакуації буде здійснюватися шляхом передачі мовної інформації з використанням мереж провідного радіомовлення, радіо FM по програмі УР-1, 3-х каналів центрального телебачення «Перший національний», «1+1», «НТН», місцевих телекомпаній «Запоріжжя» та «ТВ-5». Будуть залучаються транспортні засоби пожежної служби та поліції, обладнані сигнально-гучномовними пристроями, приватний транспорт з включеним клаксоном, церкви — дзвонами (на сполох), підприємства, на яких розміщені системи оповіщення.

На випадок радіаційної аварії ще у 2019 році Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області оприлюднила Пам’ятку про дії у разі аварії на Запорізькій АЕС, в якій міститься вся необхідна інформація щодо дій від початку оголошення аварії і аж до моменту евакуації. Рекомендовані дії у перші години аварії передбачають:

• Щойно стало відомо про небезпеку радіоактивного забруднення, слід негайно одягнути на себе та дітей протигаз, респіратор, протипилову тканинну маску або ватно-марлеву пов’язку.
• Проведіть герметизацію приміщення. Закрийте вікна, двері, завісьте їх щільною тканиною. Закрийте вентиляційні люки, віддушини, заклейте щілини у віконних рамах.
• Упакуйте продукти харчування у герметичні пакети (загорніть у декілька шарів паперу, складіть у банки, каструлі або пакети) та приберіть до холодильника.
• Створіть запас води, заливши її в посуд з кришками чи пробками.
• Приготуйте найпростіші засоби спеціальної обробки — мило, мильний розчин.
• Підготуйтеся до можливої евакуації.
• Проінформуйте сусідів. Уникайте паніки.
• Тримайте постійно увімкненими засоби передачі інформації, чекайте подальших повідомлень місцевих органів влади. Коли буде оголошено про початок евакуації — організовано та без паніки прибути на заздалегідь визначені пункти.

Також на випадок евакуації рекомендується підготувати екстрений рюкзак (або інший зручний для перенесення предмет), що вміщуватиме усе необхідне (список рекомендованих речей першої необхідності можна знайти у відповідних пам’ятках за посиланням).

Якщо з якихось причин ви не в змозі евакуюватись і залишаєтесь вдома, то рекомендується зробити певний запас харчів, води та медикаментів, на випадок забруднення продуктів харчування та водних джерел та/або обмеження власного перебування поза закритими приміщенням, для комфортного очікування евакуації.

За додатковою інформацією можна звертатись за посиланням.

2. Два можливих сценарії розвитку аварії

На ЗАЕС є два типи промислових об’єктів, що можуть призвести до аварійного викиду радіоактивних матеріалів: (1) сухе сховище відпрацьованого ядерного палива і, власне, (2) реактор типу ВВЕР-1000/В-320 (6 реакторів).

1. Варіант без надходження радіоактивного йоду. У сухому сховищі відпрацьованого ядерного палива йоду-131 бути не може, бо він, як і інші короткоживучі ізотопи, там давно розпався. Залишаються лише реактори.
2. Варіант з надходженням радіоактивного йоду. В ядерному паливі працюючого реактора накопичуються продукти радіоактивного розпаду урану 235 і 238. Серед радіонуклідів присутній, зокрема, ізотоп йод-131. Тому у аварійному випадку розплавлення і розгерметизації активної зони реактора цей ізотоп потрапить у навколишнє середовище. Очевидно, що активні бойові дії поруч з реактором, і тим більше цілеспрямований його підрив, можуть стати причиною такої розгерметизації, а отже — і викиду радіоактивної речовини, включно із йодом-131.

3. Де можна подивитися рівні потужності зовнішнього опромінення та як їх правильно інтерпретувати?

Для чого потрібно дивитись на рівні потужності зовнішнього опромінення? Це важливо, у першу чергу, для самостійної оцінки радіаційної ситуації та прийняття власних інформованих рішень щодо дій на упередження.

Рівні радіоактивності можна відслідковувати за допомогою наступних ресурсів:

• SaveEcoBot представляє дані мережі обласних центрів контролю та профілактики хвороб МОЗ України: Карта радіаційного фону в Україні онлайн: моніторинг радіації — SaveEcoBot
• Також свої дані виставляє НГМС України (Національна гідрометеорологічна служба) також щоденно виставляє дані власних спостережень: Ситуація на пунктах спостереження радіометричної мережі НГМС

Згідно Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) допустимим рівнем потужності дози зовнішнього опромінення від техногенних джерел є величина 114 нЗв/год, за умови рівномірного опромінення впродовж 1 року. Таким чином, безпечними можна вважати рівні зовнішнього опромінення до 300 нЗв/год (або до 0,3 мк3в/год, що також еквівалентно 30 мкР/год) за умов нетривалого опромінення впродовж декількох днів. На території України за нормальних умов за фактичними спостереженнями рівні зовнішнього опромінення знаходяться в межах до 250–300 нЗв/год (за виключенням Чорнобильської зони відчуження). Це рівні опромінення, які кожна людина зазнає щодня без будь-яких негативних наслідків для її здоров’я. Відповідно, рівні опромінення вищі за 300 (0,3 мк3в/год) можна вважати підвищеним рівнем радіації, що потребує підвищення уваги до даного питання.

Для довідки: нормальні (середні) рівні зовнішнього опромінення по Україні, згідно відкритих даних МОЗ та НГМС України, становлять 90–150 нЗв/год. Відповідно, різка зміна у рівнях опромінення (що виражатиметься у чіткому, значному та рівномірному підвищенні даних фонових рівнів, в першу чергу, в зоні навколо атомної станції) слугуватиме першим сигналом про наявність надзвичайної ситуації чи факту аварії на ЗАЕС.

4. Хто і за якими критеріями визначає факт аварії, її рівень (масштаб), необхідність евакуації і для яких населених пунктів?

Головуючим державним органом, який визначає факт аварії, її рівень (масштаб), а також питання необхідності евакуації для населених пунктів, є Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Відповідно до законодавства, основними завданнями Державної комісії є:

• функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту;
• навчанням населення діям у надзвичайній ситуації;
• визначенням меж зони надзвичайної ситуації;
• організацією та здійсненням заходів щодо життєзабезпечення постраждалого населення;
• організацією та здійсненням у разі потреби заходів з евакуації;
• організацією і здійсненням радіаційного, хімічного, біологічного, інженерного та медичного захисту населення і територій від наслідків надзвичайної ситуації;
• здійсненням безперервного контролю за розвитком надзвичайної ситуації та обстановкою на аварійних об’єктах і прилеглих до них територіях;
• інформуванням органів управління цивільного захисту та населення про розвиток надзвичайної ситуації та заходи, що здійснюються;

Організовує роботу та керує Державною комісією її голова — прем’єр-міністр України. У разі його відсутності його обов’язки виконує перший заступник — Віце-прем’єр-міністр України, він же — Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, який також має двох заступників — Міністра внутрішніх справ та Голову Державної служби з надзвичайних ситуацій. Решта комісії утворена з головуючих осіб різних стратегічних напрямків адміністрування — керівників міністерств та голів різноманітних державних служб та агентств.

Рішення Державної комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій публікуються у відкритому доступі на офіційному ресурсі ДСНС України у спеціальному розділі, та доступні для ознайомлення усіма бажаючими.

5. Хто і як організовує евакуацію і на яких законодавчих засадах?

Процедура евакуації, включно із евакуацією у разі радіаційної та ядерної небезпеки, регулюється Порядком проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій. Згідно даного документа, організація проведення евакуації та підготовка районів для розміщення евакуйованого населення і його життєзабезпечення, а також зберігання матеріальних і культурних цінностей покладаються на місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування та керівників суб’єктів господарювання (а також Раду міністрів Автономної Республіки Крим).

Рішення про проведення евакуації приймають на:

• державному рівні — Кабінет Міністрів України;
• регіональному рівні — Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації;
• місцевому рівні — районні, районні у м. Києві та Севастополі держадміністрації, відповідні органи місцевого самоврядування;
• рівні конкретного суб’єкта господарювання — його керівник.
• у разі виникнення загрози життю або здоров’ю громадянам України на території іноземних держав їх евакуація проводиться за рішенням МЗС.

Рішення про проведення евакуації населення із зони радіоактивного забруднення приймається місцевими держадміністраціями (а також Радою міністрів Автономної Республіки Крим) на підставі інформації суб’єктів господарювання, які експлуатують ядерні установки, про випадки порушень в їх роботі та розрахунок прогнозованого дозового навантаження на населення.

У невідкладних випадках, зокрема у разі безпосередньої загрози життю та здоров’ю населення, рішення про проведення екстреної евакуації населення приймає керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а за його відсутності — керівник аварійно-рятувальної служби, який першим прибув у зону надзвичайної ситуації та має повноваження для прийняття таких рішень.

Для планування, підготовки та проведення евакуації у центральних органах виконавчої влади, місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та на об’єктах господарювання (а також Раді міністрів Автономної Республіки Крим) утворюються органи з евакуації. До органів з евакуації належать комісії з питань евакуації, збірні пункти евакуації, проміжні пункти евакуації, приймальні пункти евакуації.

В якості гарного практичного прикладу у питанні №1 наведене посилання на пам’ятку дій у разі аварії на ЗАЕС, що видана Державною адміністрацією Запорізької області.

6. Які засоби персонального захисту потрібно використовувати у разі радіаційної аварії?

Перелік засобів персонального захисту наведено у Порядку забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю. Згідно даного документа, до засобів радіаційного та хімічного захисту населення та забезпечення працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту на випадок надзвичайної ситуації у мирний і воєнний час належать:

• засоби індивідуального захисту органів дихання від бойових отруйних речовин (протигази);
• одяг спеціальний захисний;
• засоби індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин;
• респіратори;
• прилади радіаційної розвідки і дозиметричного контролю;
• джерела живлення і засоби індикації для перелічених приладів;
• ватно-марлеві пов’язки.

7. Чи можливий ядерний вибух на ЗАЕС?

Це питання розкладається на два:

1. Чи можливий ядерний вибух в результаті аварії ядерного реактора ЗАЕС?
2. Чи можливий неядерний вибух в результаті аварії ядерного реактора ЗАЕС?

Відповідь на перше питання — НІ, ядерний вибух в результаті аварії ядерного реактора ЗАЕС не можливий. Є декілька важливих відмінностей конструкції ядерного реактора будь-якої АЕС, що працює для господарських і цивільних потреб, що зумовлюють неможливість ядерного вибуху:

1. Ізотопне збагачення ядерного палива. Основою ядерного палива переважної кількості ядерних реакторів АЕС є ізотоп уран-235. Його природна ізотопна концентрація складає 0,72%, решта майже повністю припадає на ізотоп урану з атомним номером 238–99,2% 1. Саме уран-235 є одним (але не єдиним) ізотопом, що має властивості, необхідні для запуску ланцюгової ядерної реакції на повільних нейтронах. Для використання в енергетичних ядерних реакторах на повільних нейтронах використовують збагачений уран з ізотопною концентрацією урану-235 у 3–4%. Так званий збройовий уран має мати концентрацію урану, що використовується в ядерному заряді не нижче 80%.
2. Конструкція реактора. Для здійснення ядерного вибуху використовується конструкція, що дозволяє на дуже короткий час (міліардні долі секунди) утримувати поле швидких нейторнів з подальшим їхнім уповільненням для створення умов, що призводять до ядерного вибуху. Натомість промисловий ядерний реактор не в змозі створити такі умови.

Відповідь на друге питання — за певних умов в результаті руйнування активної зони реактора може відбутися вибух, наприклад, воднево-кисневої суміші, як це трапилось, за деякими сценаріями, з чорнобильським четвертим ядерним блоком. Тобто під впливом надвисоких рівнів іонізуючої радіації та температури відбувся радіоліз (розкладення під впливом радіації) значної маси води на водень і кисень. Ця суміш складає ідеальну так звану “гримучу суміш” для термобаричного (об’ємного) вибуху, для якого потрібна лише маленька іскра. Такий вибух може бути потужним і зруйнувати оболонку реактора. Але його дія та наслідки значно менші за можливості до розповсюдження та наслідки ядерного вибуху.

8. У випадку евакуації чи буде це можливо з тваринами? Як убезпечити домашніх тварин (у випадку евакуації із ними та без них)?

Детальні та конкретизовані правила евакуації з тваринами у разі виникнення радіаційної небезпеки та аварії на ЗАЕС необхідно буде уточнювати у органів, відповідальних за евакуацію (центральних та місцевих) у разі виникнення відповідної небезпеки.

Згідно із прецедентами, що склались на сьогоднішній день в ході евакуації населення у зв’язку з війною, евакуація з домашніми улюбленцями можлива, проте за деяких умов. Для евакуації всередині країни тварина має мати ветеринарний паспорт з усіма відповідними щепленнями, та переноску для її транспортування (у разі можливості). Також наголошується на необхідності приготування “тривожної валізи” для улюбленців, яка вміщатиме усе необхідне для догляду на певний час:

• Вода та їжа для кожної тварини періодом принаймні на тиждень.
• Речі для гігієни: наповнювачі і лоток для котів і собак маленьких порід, поліетиленові пакети для собак великих порід.
• Основні ліки та медикаменти, які потрібні тваринам у зв’язку з проблемами зі здоров’ям (за необхідності).
• Документи: паспорт тварини, всі медичні записи, рецепти на ліки.
• Миски для їжі та води, та відкривачку, щоб можна було відкрити консерви.
• Тепла ковдра і улюблена іграшка тварини.
• За потреби — потурбуйтеся про антистрес препарати.
• Засоби для догляду за твариною: шампунь, щітка, кігтеріз тощо.

Необхідно перевірити засоби контролю тварини на вулиці — ошийники, повідки (рекомендується мати шлейки) тощо. Також бажано скласти попередній план евакуації із урахуванням евакуації улюбленців — знайти місце перебування, в якому дозволено перебувати з тваринами, а також вивчити географію ветеринарних закладів на потенційному новому місці. Зауважте, що дані правила застосовуються в першу чергу до централізованої масової евакуації громадськими видами транспорту. У разі наявності індивідуальних засобів пересування, рекомендується їхнє застосування.

Також, зверніть увагу, що за офіційними правилами перебування з тваринами в укриттях цивільного захисту та бомбосховищах небажане. Проте прецеденти показують можливості перебування із улюбленцями у разі їхнього перебування у переносках чи обмеженому просторі. У разі, якщо на період повітряної тривоги ви вирішили залишити тварину вдома, попіклуйтесь про її харчування та безпеку — закрийте її в кімнаті, бажано захищеній щонайменше двома несучими стінами, забезпечте її кормом та водою, за потреби — дайте їй заспокійливі медикаменти.

У разі евакуації з тваринами за кордон, обов’язковими умовами є наявність:

• Ветеринарний паспорт міжнародного зразка, заповнений англійською мовою (отримати можна в державній клініці);
• Мікрочіп, введений тварині в день вакцинації проти сказу чи пізніше (також рекомендується мати і при переміщенні всередині України);
• Вакцинація проти сказу, у паспорті мають бути всі необхідні відмітки, печатка та підпис ветеринарного лікаря;
• Форма #1-ВЕТ — довідка, яку необхідно отримати в державній клініці за 3 доби до виїзду;
• Аналіз на поствакцинальний титр антитіл до сказу, який проводиться не менш, ніж за місяць після вакцинації проти сказу і не пізніше, ніж за 3 місяці до виїзду;

Обов’язково необхідно з’ясувати можливі специфічні додаткові вимоги конкретної країни, до якої планується транспортування тварини.

У разі якщо ви не маєте змоги або бажання доглядати за твариною в умовах, що склались, або ж організувати їхню евакуацію, закликаємо не залишати тварин напризволяще і не викидати на вулицю. У подібних випадках ви можете:

а) звернутись до сусідів, знайомих або родичів, що можуть на тимчасовій чи постійній основі прихистити тварин;

б) звернутись до відповідних організацій, притулків, активістів чи волонтерів, які займаються доглядом за тваринами в умовах війни, та організовують їхню масову та/або централізовану евакуацію.

9. Коли та як приймати / не приймати йод?

Перш за все, необхідно розуміти, що препарати йоду не є універсальним захистом від радіації. У випадку радіаційних аварій на працюючих АЕС йодні препарати приймають не «від радіації» — адже вони не мають впливу на цезій, стронцій чи інші небезпечні радіоактивні елементи. Мета прийому йодиду калія — не дати вашій щитоподібній залозі набратися радіоактивного ізотопу йод-131. Ніякого іншого радіозахисного ефекту він не має. Механізм роботи йодиду калію такий: після катастрофи при великій кількості радіоактивного йоду, наш організм (зокрема, щитовидна залоза) починає його поглинати, адже потребує йод для синтезу тиреоїдних гормонів і не розбирається в якості споживаного йоду. Відповідно, препарати йоду приймають, щоб блокувати йодопоглинальну функцію. Насичують щитовидну залозу стабільним йодом, щоб радіоактивний йод не потрапляв у щитовидну залозу, а пройшов транзитом через організм, не завдавши шкоди.

Тобто, приймати йодид калію слід лише у разі пошкодження ядерного реактора (див. питання 2).

Тимчасова блокада функції щитоподібної залози та одноразове введення йодовмісних препаратів практично не позначається на стані здоров’я дітей та дорослих. Але якщо приймати такі препарати протягом тривалого часу і у неправильному дозуванні, підвищується ризик зниження функції щитоподібної залози. Отже, самостійно приймати йодовмісні препарати “просто для профілактики” не варто.

Найліпший варіант бути впевненим у необхідності приймання йоду — дочекатись офіційного оповіщення про загрозу викиду та необхідність проведення йодної профілактики. Таке оповіщення проводиться місцевими органами виконавчої влади всіма доступними засобами масової інформації (див. питання 1).

Оптимальний ефект йодної профілактики досягається при завчасному прийомі препарату за 6 і менше годин до надходження радіоактивної хмари. Прийом препарату залишається ефективним одночасно з надходженням «хмари» та через 6 годин після. Не рекомендується прийом препарату через 24 годин після надходження хмари.

Наразі, згідно офіційних оповіщень, держава закупила необхідну кількість йодиду калію. Кожен регіон отримав необхідну кількість з розрахунку чисельності населення. У разі аварії будуть оперативно визначені пункти його видачі, найближчі до місця проживання людей.

Якщо аварія вже сталася, категорично не рекомендовано залишати місце укриття до офіційних повідомлень місцевої влади. Так можна наразитися на ще більшу небезпеку. У будь-якому випадку варто чекати сповіщень від місцевої влади.

Дозування виглядає наступним чином:

• діти до 1 місяця (немовлята й діти, які перебувають на грудному вигодовуванні) — 16 мг,
• діти від 1 місяця до 3 років — 32 мг,
• діти від 3 до 12 років — 62,5 мг,
• підлітки від 13 до 18 років, дорослі до 40 років, вагітні та матері, які годують грудьми — 125 мг.
• Людям старшим за 40 років йодид калію не призначають.

Додаткову та розширену інформацію можна знайти в Регламенті щодо проведення йодної профілактики у разі виникнення радіаційної аварії.

10. Як убезпечуватимуть військослужбовців ЗСУ в разі виникнення аварії?

В умовах війни радіаційний, хімічний та біологічний захист, а також аерозольне маскування бойових дій в Україні забезпечують Війська радіаційного, хімічного та біологічного захисту (РХБЗ)

Радіаційний, хімічний, біологічний захист організовується з метою створення своїм військам необхідних умов для виконання поставлених перед ними завдань в обстановці радіоактивного, хімічного і бактеріологічного (біологічного) зараження, а також з метою маскування своїх дій димами і аерозолями.

Війська РХБЗ у рамках своїх повноважень у разі потреби організовують наступні заходи:

• Радіаційну, хімічну та неспецифічну бактеріологічну (біологічну) розвідку;
• Дозиметричний і хімічний контроль;
• Спеціальну знезаражувальну обробку;
• Часткову спеціальну знезаражувальну обробку.

Часткову спеціальну обробку підрозділи проводять власними силами із застосуванням комплектів, виданих їх в індивідуальне користування. Техніка обробляється штатними засобами, що знаходяться в комплекті.

За необхідності повної спеціальної обробки, вона організується підрозділами військ РХБЗ. Для цього підрозділи виводяться в незабруднені райони. В спеціально відведених місцях особовий склад лишає зброю, екіпіровку, знімає індивідуальні засоби захисту, після чого проводить коротку часткову спецобробку і роздягається, лишаючи взуття і одяг також в відведених місцях для їх збору і спецобробки. Після цього особовий склад проходить санітарну обробку (миється в лазні, здає необхідні аналізи на ступінь зараження), отримує нові (оброблені) одяг і взуття. Далі приймається рішення про необхідність лікувальних заходів чи придатність до подальшого застосування.

11. Як розпізнати перші симптоми променевої хвороби? Чи є небезпека прихованого розвитку хвороби і чи можливо розпізнати її, якщо так?

В умовах важкої радіаційної аварії, коли людина перебуває в сильних полях зовнішнього гамма-опромінення (скажімо кілька годин у полі з потужністю дози 0.1 Гр/год), створюються умови для типового варіанта променевого ураження організму, який називають гострою променевою хворобою (ГПХ). Тобто ГПХ виникає в результаті одноразового тотального зовнішнього рівномірного опромінення організму людини.

Характерна риса ГПХ — хвилеподібність клінічного перебігу, у якому можна побачити своєрідну послідовність прояву ураження окремих систем організму. Протягом ГПХ розрізняють три періоди: період формування, період відновлення та період результатів та наслідків.

Період формування ГПХ можна чітко розділити на чотири фази: 1) загальну первинну реакцію; 2) уявне клінічне благополуччя (прихована, або латентна, фаза); 3) виражені клінічні прояви (фаза розпалу хвороби); 4) раннє відновлення.

Розгорнутий симптомокомплекс ГПХ людини виникає при опроміненні в строк від секунд до 3 діб у дозах, що перевищують 1 Грей. При менших дозах відзначають тимчасові реакції з боку окремих систем організму різного ступеня вираженості або ж клінічні прояви взагалі відсутні.

Розрізняють ГПХ за ступенем тяжкості, що визначається переважно поглиненою дозою випромінювання. У діапазоні доз 1–6 Гр розрізняють три ступені тяжкості ГПХ: ГПХ І (легкого) ступеня (1–2 Гр); ГПХ II (середнього) ступеня (2–4 Гр); ГПХ III (важкого) ступеня (4–6 Гр).

При дозах вище 6 Гр ГПХ оцінюють як вкрай важку, IV ступеня, виділяючи перехідну, кишкову, церебральну та токсичну форми. Дві останні форми ГПХ розвиваються при дозах у кілька десятків Гр, причому загибель настає протягом двох діб від тяжкого капіляротоксикозу, що призводить, зокрема, до несумісного з життям гострого підвищення внутрішньочерепного тиску.

При дозах 6–10 Гр розвивається перехідна форма хвороби, що протікає з тяжким кістковомозковим синдромом і вираженим ураженням кишечника, адекватне лікування може в окремих випадках забезпечити виживання. При дозах 10–20 Гр виникає типова форма кишкового ураження, що закінчується смертельним результатом через 8–16 діб. При дозах 20- 80 Гр розвивається токсична поразка з клінічними проявами у вигляді судинних розладів та метаболічних порушень, смерть настає на 4–7 добу, ураження нервової системи носить вторинний характер. Нарешті, при дозах вище 80 Гр виникає церебральна форма поразки (колапс, судоми та ін. неврологічні розлади), що завершується смертю у перші години — три дні.

Критичною системою, ступінь ураження якої визначає тяжкість та результат ГПХ при дозах до 10 Гр, є система кровотворення та, в першу чергу, кістковий мозок.

Людина народжується і проживає в умовах постійного опромінення іонізуючою радіацією. Типова потужність поглиненої дози гамма-випромінювання, в якій нормально проживає людина на території України — 100–200 нГр/год. Цей рівень у мільйон разів нижчий за небезпечний рівень, що може призводити до ГПХ. Тобто самий факт наявності зовнішнього опромінення не є підставою для занепокоєння, тривоги і паніки.

12. Які продукти можна/не можна вживати?

Згідно Пам’яток про дії у разі аварії на Запорізькій АЕС, випущених Запорізькою РДА (див. питання 1), безпечне харчування має відповідати наступним принципам та здійснюватись за такими правилами:

• Готувати та приймати їжу потрібно в закритих приміщеннях.
• Вживайте лише ті продукти харчування, які зберігалися в холодильниках, закритих ящиках, скринях, в підвалах, погребах або були куплені в торгових мережах.
• Продукцію з індивідуальних господарств, особливо молоко, зелень та фрукти, а також рибні продукти можна споживати тільки з дозволу органів охорони здоров’я.
• Воду використовуйте лише з перевірених джерел (бутильовану воду або воду з джерел, які були офіційно перевірені та схвалені органами влади, державної чи місцевої).
• Перед прийомом їжі використовуйте 0,5% содовий розчин ( 1 чайна ложка на літр води) для полоскання ротової та носової порожнини.

Рекомендується мати завчасний запас води та продуктів харчування, який би зберігався у закритих приміщеннях, та у герметичній тарі — консерви, вакуумні або герметичні пакети, бутильована вода тощо.

13. Який вплив аварія матиме на річки, зокрема Дніпро, чи дійсно вода буде зовсім не придатна для будь якого використання?

Основним негативним наслідком радіоактивного забруднення води є ризик потрапляння радіоактивності всередину організму людини через шлунково-кишковий тракт (так зване пероральне надходження). Порівняно із цим ризиком, іншими можливими негативними наслідками радіоактивного забруднення води можна нехтувати, принаймні під час гострої фази радіаційної аварії.

На противагу до зовнішнього опромінення людини, коли основна частина дози формується гамма-випромінюючими радіонуклідами, попадання радіоактивності всередину організму призводить до внутрішнього опромінення людини, внаслідок якого більший внесок в дозу опромінення формують альфа- і бета-випромінюючі радіонукліди.

Доза внутрішнього опромінення (оцінюється в зівертах, Зв) визначається активністю конкретного радіонукліда, що потрапляє всередину організму, і вимірюється в бекерелях (Бк). Гігієнічні нормативи Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) встановлюють допустимі річні надходження радіоактивності (Бк/рік) і допустимі концентрації у питній воді (Бк/куб.м) для перорального шляху надходження до організму людини з групи В (населення). Зазначені допустимі рівні призводять (в середньому) до дози внутрішнього опромінення в 1 мЗв/рік (мілізіверт на рік). Цю величину називають ліміт дози для категорії В (населення).

Тут варто зауважити, що 1 мЗв не є небезпечною дозою — порівняйте ці рівні з небезпечними рівнями гострого опромінення, що призводять до ГПХ (питання 11). Навіть дещо навпаки — це допустима (!) доза, тобто це рівень опромінення, за умови неперевищення якого не спостерігається жодних достовірних негативних наслідків для здоров’я людини.

Превентивний захист від внутрішнього опромінення здійснюється комплексом простих заходів з контролю продуктів харчування, включно з питною водою, (питання 12), захисту органів дихання (питання 6) і йодної профілактики (питання 9).

Висновок про допустимість вживання води з відкритих джерел (річки, озера, колодязі, інше) в харчових цілях може бути наданий лише за результатом лабораторного аналізу на підставі неперевищення допустимої концентрації радіоактивності (див. НРБУ-97).

Представлений матеріал не євичерпним. Тому розміщайте ваші думки і запитання у розділі коментарів до цієї статті (значок бульбашки Respond внизу статті).

Читати за темою ще:

Хіба ви очікували щось інше від росіян?

Цей матеріал підготовлений за підтримки Національного екологічного центру України.

National Ecological Center of Ukraine raises funds for the protection of Ukraine | Національний…

Англомовну версію цього матеріалу можна знайти тут:

Memo: What to do in the event of an accident at the Zaporizhzhia NPP