Корона, Great Reset та Американські вибори.
У минулому випуску ми почали малювати картину того, як Українські ліві медія йдуть слідом за світовими лівими медія на прикладі Австралії.
Сьогодні я хотів би поговорити про пандемію коронавірусу у американській політиці, Велике перезавантаження, початок президентської кампанії у США та результати виборів станом на дев’яте грудня.
Але спершу коротко про назву цього подкасту. Я з радістю виявив, що люде не тільки ознайомились з матеріалом, але й надали фідбек, зокрема щодо назви. Так от, у першому наближенні “First World Problem” це безумовно мем. Схильні до самоіронії американці чи наприклад канадійці так кепкують зі своїх труднощів, наприклад:
— О, я оце мушу пів години пити каву доки моя Тесла зарядиться, замість залити бензин і їхати у справах!
— О, це така Проблема Першого Світу!…
Якщо серйозніше до цього ставитись, то так, зрозуміло, що розділення на перший, другий і третій світи було доволі умовним і в минулому сторіччі, а в цьому воно остаточно некоректне. Усі країни до певної міри підкоряються глобальним процесам розвитку. Ми чули про другий демографічний перехід, який з різною інтенсивністю настигає і прогресивну Європу, і традиціоналістський Китай, і африканські країни. Я з цікавістю дивився на шкалу цінностей Інґелгарта-Ветцля, де усі світові країни показують як глобально в усіх змінюються цінності. І навіть кілька тижнів тому зауважив, що Білорусь, мала дуже цікаву траєкторію. Скажімо скажімо 12 років тому, Білорусь була більш орієнтована на самовираження і секулярність, ніж Росія і Україна. Потім у околі нашого майдану можна було помітити, як Білорусь стала більш релігійно-виживальнийцькою ніж Росія. Я б пов’язав це з абсолютним домінуванням російського наративу у Білорусі. Вони не можуть на власні очі оцінити ситуацію в Києві, і не живучи в Росії, значно менш критично сприймають новини Російських ЗМІ. Але вже у 2019 році, не кажучи за 2020й, Білорусь стала вище за цінностями вираження і секуляризму, ніж Росія і Україна. Режим керування не просто лишився і не мінявся 30 років, а ставав жорсткіше. Але у цей час народ, позбавлений серйозних механізмів зворотного зв’язку, наче миші під снігом жив і розвивався у інший бік, аніж верхівка. Чи можна було передбачити політичну кризу? Нажаль, тут можна тільки фантазувати.
Але менше з тим, іще одним цікавим джерелом, або радше добіркою, є Factrulness, що оце я зараз читаю. Окрім того що Ви й так знаєте про демографічні переходи та зміни цінностей, там є ще купа цікавих речей, наприклад те як країни що розвиваються наздоганяють розвинені країни. Особливо мене зацікавив графік тривалості життя в Швеції за останні 200 років, з накладеними на нього сучасними даними країн що розвиваються.
І тепер розуміючи умовність терміну “Перший Світ” і розуміючи що не об’єднує країни у “Перший світ” ми могли б замислитись, а що ж їх об’єднує. Навряд чи було б коректно говорити про фінансове благополуччя чи рівень матеріальної культури. Оскільки Сингапур, Китай, Саудівська Аравія і ще багато хто можуть бути цілком заможними країнами. Або принаймні заможнішими ніж ми з вами. Але вони не мають між собою багато спільного. Їх політичні устрої і ідеологія мають подібні елементи, але не є тотожними чи сильно спорідненими. Так дельфін і карась мають плавці бо живуть у воді, але є не є близькими родичами.
Натомість умовний “Захід” або “Перший Світ” хоча й не є сталим географічним, економічним чи соціальним утворенням, має у собі спільні і часто споріднені політичні і культурні риси. Якщо замислитись, можна узяти умовну американську Александрію Оказіо-Кортез, британську Джесс Філіпс, новозеландську Джасінджу Ардерн, фінську Санну Марін і наприклад Шведську Аннелію Карлсон. На скільки сильно вони відрізняються? Чи можливий між цими людьми конфлікт цінностей? Узявши умовного Слугу Народу, Єдинороса та партійця від Prawo i sprawiedliwość ми ймовірно отримаємо щось між добре прихованою зневагою і відкритим конфліктом, адже хоча це усе сусіде, їх якщо щось і може об’єднати то тільки бажання вкрасти. У той час я к перераховані представниці лівих партій навряд чи спроможуться на серйозний ціннісний конфлікт, і радше гратимуть на одному боці, аніж на різних. У середньовічній Європі католицькі монахи могли не знати навіть мови одне одного, але їх об’єднувала освіта, знання священних текстів, визнання верховенства Папи та латина. І через це незнайомці могли швидко ідентифікувати одне одного як союзників, як “своїх”. І саме щось подібне відбуватиметься з Європейськими політиками, політиками “Англосфери”, і зрештою, з їх виборцями. Ліві усього світу, не тільки американці, об’єднуються через свою одноголосну й безкомпромісну ненависть Дональда Трампа, хоча навряд чи спроможні назвати іще бодай трьох республіканських політиків. Ліві усього світу ідентифікують одне одного через розмови про фемінізм, трансгендерів, зміну клімату, расизм і тому подібне. І головне у такій розмові це не наукове розуміння проблеми. Адже у жінок можуть існувати реальні проблеми, а у людей з вадами статевого розвитку тим паче. Клімат, звісно, як почав псуватись 145 мільйонів років тому, то стає дедалі гірше. І ніхто всерйоз не говорить що расизм це добре. Але це не важливо. Головне, говорячи про фемінізм, трансгендерів, клімат та расизм, це не розуміння, а непохитність догми.
Догма може об’єднати людей. Догма дає уявлення що ми разом боремося за усе хороше проти усього поганого. Прискіплива дискусія про деталь проблеми, натомість, створює уявлення, що перед тобою не союзник і не симпатизант, а хитрий і небезпечний єретик, який те тільки не вірить у твою догму, він тільки й чекає щоб залізти у твою голову, відвести від шляху істинного. Така людина, може прикидатися ніби поділяє якісь з твоїх цінностей, але насправді вона їх ненавидить і хоче зруйнувати! Звісно це не значить що треба одразу вбивати єретика. Але так само ї не варто починати з ним серйозну розмову, хіба тільки щоб самому висловитись.
Десь так бачать світ носії лівих ідеологій. І, наявність спільних догм, сподіднених моделей поведінки, на мою думку є головною спільною рисою умовного заходу, чиж бо умовного “Першого Світу”. Марші проти обрання Трампа нормально проходять у Німеччині. Протести проти поліції і вбивства Джорджа Флойда проходять у Лодноні, і впринципі це нікого не дивує. Тоді як скажімо Ізраїль чи Японія маючи високий рівень політичних свобод і матеріальної культури не підхоплюют подібні акції. Ізраїль та Японія живуть у своїх культурно-політичних контекстах, тоді як ЄС та Англосфера у значній мірі поділяють один культурно-політичний контекст.
І у цьому культурно-політичному контексті важливо хто є більш моральним. Нам може бути складно це уявити. Наші політичні розколи і суперечки йдуть у контексті хто дурніший, хто більший корупціонер, та за якої влади буде краще жити. Моральний портрет для українського політика не принципово важливий.
І це звучить дивно не тільки для нас. Китайці викарбували окремий термін 白左 (bái zuǒ), дослівно “білий лівий”. І вони вживають цей термін з вираженою іронією, бо ж китайським світоглядом не очевидно чому треба на мерше місце ставити питання, хто більш моральний, а не хто більш ефективний.
Тепер я б хотів перейти до епідемії коронавірусу.
І одразу кажу, так я розумію і не заперечую того, що хвороба існує, станом на сьогодні маємо 68 мільйонів хворих і 1.5 мільйони загиблих. Більше того, маючи вищу біологічну освіту, і маю певне уявлення про біологічну суть проблеми.
Але нажаль, у цієї проблеми є не тільки біологічний вимір. Проблема має політичний вимір, позаяк в усьому світі влада приймає гучні рішення у зв’язку з хворобою. І проблема має моральний вимір. У нашій півкулі найбільше це виражається у носінні масок. Сьогодні ті хто ще сперечаються про носіння масок говорять зазвичай не про статистичний ефект такого заходу. Натомість аргументи “Ви хочете вбити бабусю!” або “Вам економіка важливіша за життя!” зіштовхуються з аргументом “Ми не собаки, щоб носити намордники!”.
Ні, є півтора біологи які сваряться за те на скільки відсотків маска сповільнює розповсюдження.
І я розумію, що стандартна людська реакція буде приблизно такою “Якщо біологічна проблема існує, то давайте усіма силами з нею боротись”. Людям у таких ситуаціях властиво відкидати те, що здається незначущим і не вірити що їх дурять, якщо більшість інформації про небезпеку правдива. І це нормально. Нажаль тільки політикам, журналістам та бізнесменам властиво діставати зиск з проблем інших.
Поцікавтеся ситуацією з талідомідом. Копійчаний препарат, що планували як заспокійливе, виявився токсичним для вагітним і спричинив шквал скалічених дітей. Препарат прибрали з ринку, але згодом, повернули як ліки від прокази та деяких форм раку. Ось тільки ціна на нього зросла більше ніж у 10 разів, позаяк люди з проказою і раком більш охочі платити, ніж люди що хочуть трохи заспокоїтись.
Але як оцінити на скільки саме якась проблема є біологічною, а на скільки моральна і політична?
Спробуйте знайти речі, що не мають біологічного змісту, але робляться, і на речі що мають біологічний зміст, але ігноруються. У випадку з коронавірусом, подивіться на ставлення до масок з клапанами.
Маска хірурга існує щоб зменшити кількість мікроорганізмів що потрапіть до рани. Вона не має клапану.
Маски з клапанами призначені в першу чергу для захисту себе від пилу і твердих часток, підвішених у повітрі. Їх використовують на будівництві і вони популярні в Китаї, у місцях з забрудненим повітрям. Така маска збирає на собі великі часточки, але майже не чинить опору на видих, позаяк має клапан у центрі чи близько до нього. Маска з клапаном не є медичною маскою, що захищає оточуючих. Кашляючи у масці з клапаном ми так само наповнюємо повітря своєю мокротою.
З одного боку нам говорять, що треба не бути супер-спредером та не заразити бабусю. Тобто ми носимо маску, щоб у разі безсимптомної хвороби, максимально обмежити поширення вірусу, і щоб мокрота у випадку кашлю і чхання осіла на масці. З іншого, можна носити маски з клапанами, абсолютно нівелюючи захист бабусі. Як то роблять народні обранці, журналісти, тощо.
Я не знаю на певно, чи це невігластво, чи умисні дії, але біологічна суть проблеми тут ігнорується абсолютно точно.
Якби ми говорили про біологічно ефективне рішення, то ішлося б не про маски. У жодної маски нема щільного прилягання у районі підочної ямки, і це дуже добре видно якщо носити окуляри. Натомість респіратори з гумовою маскою і великими аерозольними фільтрами захищають від мокроти у повітрі значно ефективніше. Більш того, на респіратор можна встановити видиховий фільтр аби не заражати усіх оточуючих, якщо ти сам хворий. Не знаю як Ви, а для мене це було очевидно в березні, а я купив кілька респіраторів ще тоді, і використовую їх коли йду до людей за яких дійсно боюся. І так, зрозуміло що кожному на щодень респіраторів та фільтрів до них не вистачить, але ми навіть не намагаємося ані надати, ані пояснити людям з максимально вразливих категорій, що їм би став у нагоді респіратор.
Міркуючи про епідемію коронавірусу, я запитую себе, чому реакція України на проблему така хаотична? Дещо пояснюється злодійством, як то продаж Українських масок за кордон у часи дефіциту. Дещо — політичною провокацією, як то напад на автобуси перших карантинних з-за кордону у Нових Санжарах.
Але є кластер речей, які не мають прямого пояснення у межах України, адже походять з Заходу, як то заборона ходити у парки.
І тут я хотів би перейти до коронавірусу у США. І я хотів би зазначити, що коронавірус там це partisan issue, тобто питання, що розділяє людей політично. Ситуація наразі така, що хоча домінуюча кількість американців погоджується носити маски, вони дуже по-різмому ставляться до нових локдаунів, заборон роботи приватному бізнесові і так далі. Республіканці, відповідно до філософії “живи та дай жити іншому” наполягають на тому, що нові локдауни не потрібні, а лише треба дистанціюватись і носити маски.
Демократи натомість із самого початку намагаються впровадити якомога серйозніші карантинні обмеження.
І знову ж таки, сторонньому оглядачеві видавалось би логічним, що якщо проблема існує, то треба докладати зусиль щоб із нею боротися, а не зупинятися на півдорозі.
Але в деталях не все так очевидно. Навесні мабуть усі, і республіканці також, були за карантин. “Два тижні аби згладити криву”.
Зараз навіть ВОЗ не рекомендує нові локдауни, а лише гігієнічні заходи. Зараз ми маємо зразок Швеції, що не впроваджувавши серйозних локдаунів навесні, не є лідером ані з летальності, ані зі смертності. Але демократи усе одно прагнуть усе закрити. І найцікавіше це те, що самі політики демократи встановлюючи жорсткі, а іноді й дивні обмеження, самі намагаються їх порушити.
У Каліхворнії на передодні дня подяки обговорювали заборону індичок певної ваги, а також завдання дітям розповідати скількох людей запросили на день подяки їх батьки.
Гевін Ньюсом, губернатор Каліхворнії, встановивши жорсткі обмеження на роботу ресторанів, сам пішов один з найдорожчих ресторанів, French Laundry, з двадцятьма друзями. Звісно, усі без масок, і витратили вони 15 тисяч доларів лише на алкоголь, це приблизно 750 доларів на особу.
Ненсі Пелосі, спікер палати представників та лідер демократів у палаті представників, у час іще весняного локдауну пішла собі робити зачіску усередині парикмахерської та без маски. Хоча 80 років бабці, могла б і поберегтися!
Гретхен Уітмер, губернатор Мічігану, одразу як затвердила закриття ресторанів, побігла сама поїсти у ресторані, а її чоловік порушуючи локдаун пішов на рибалку.
Прогресивна преса теж грає у цю гру: мітинги республіканців це погано, коли Трамп проводить зустрічі з виборцями це погано, бо усім настане ковід, потім протести на честь Джорджа Флойда це добре, бо вірус мабуть не вражає людей з правильними політичними поглядами. Потім протести республіканців проти локдауну це погано. Останнє що бачив — Washington Post “Legal assaults on coronavirus shutdowns threaten to undermine the liberal state”. “Законодавча боротьба з коронавірусними обмеженнями є загрозою ліберальній державі”.
Власниця ресторану у Каліфорнії, Angela Marsden, записала відео про те, як вона втратила бізнес, адже намагаючить підкорятися карантинним обмеженням вона облаштувала свою парковку у літню терасу, а потім її ресторан усе одно закрили через локдаун. А потім, наче ляпас в обличчя, прямо навпроти її ресторану кінокомпанії видали дозвіл на облаштування тентів і столів для харчування надворі. Angela Marsden Безумовно рекомендую до перегляду.
Шерив Ріверсайд Каунті виступив з відмовою карати людей за порушення безглуздих обмежень. https://www.facebook.com/RCSD.Official/videos/message-from-sheriff-chad-bianco-1242020/436879577475063/
Багато звідки чути, що у синіх штатах народ незадоволений політикою демократів, і потихеньку мігрує у червоні штати.
Місто Ню Йорк, з демократичним мером спостерігає падіння цін на нерухомість через відтік людей. Нагадаю, в Ню Йорку досі діє локдаун.
Вибачте, у порівнянні з цим, скандал з рестораном Велюр мені здається смішним. Також цікаво, що сфокусуватись на захисті вразливих категорій населення та послабити заходи для решти на Заході закликають ті, хто там звуться консерваторами. У нас — ті, хто звуться лібералами, наприклад партія Голос.
І щиро кажучи, я не дуже розумів, сенсу того, що роблять демократи з локдаунами. Безумовно, тут мусить бути кілька складових. Зрозуміло, що треба вирішувати медично-біологічну проблему, і що є політична складова. Але тривалий час я був певен, що політична складова обмежувалася банальною політичною боротьбою протидією чинному президентові. Знаєте, хтось з республіканських політиків влучно підмітив: “Якщо Трамп перейде по воді через річку Потомак — CNN напише що Трамп не вміє плавати”. Отже, якщо республіканська позиція у тому, що треба впроваджувати помірковані заходи, то позицією демократів має бути, “ми усі помремо”, “порятунку нема”, “покайтеся, бо кінець світу вже близько”.
І я вбачав таку логіку коли почалась істерика щодо хлорохіну та гідроксихлорохіну. Хто забув, Трамп сказав що у нього є інформація, ніби гідроксихлорохін допомагає лікуванню коронавірусу. CNN, BBC, CBS і решта прогресивних медія, наче зграя сіроманців у місячному сяйві, затягнули тужливу і давно зануджену пісню про те що Трамп дурний та вбиває людей своїми словами. Губернатори-демократи почали погрожувати кримінальними справами лікарям, якщо ті будуть виписувати своїм пацієнтам гідроксихлорохін. А потім фактчекери прости Господи почали ліпити розповіді про те чому насправді гідроксихлорохін поганий, отруйний, а головне не працює.
І я мігби почати розповідати, що з іншого боку у нас є розповідь лікарки Стелли Емануаль що народилася у Камеруні, яка розповідає що там люди усе життя їдять хлорохін для профілактики малярії. Я міг послатися на статтю на офіційному ж Пабмеді “Chloroquine is a potent inhibitor of SARS coronavirus infection and spread”
https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1232869/
І ми могли б почати розбирати, як світові чемпіони з ментальної гімнастики почали спростовувати Пабмедівське дослідження, мовляв це не значить лікувати коронавірус, бо дійсно, в дослідженні задля максимального ефекту похідні хініну рекомендували їсти ДО зараження, як профілактику. Ми могли заглибитись у спростовування що не спрацює зараз. Бо популярною зараз є думка, що коронавірус є чимось дуже новим і невідомим. Хоча насправді SARS-CoV 2003 року, він же Гонг-Конзький грип, та множина штамів SARS-CoV-2 2019го, вони ж Ковід, є буквально найближчими відомими родичами, у чому легко переконатись завантаживши відповідні геноми з Пабмеду, безкоштовно й без реєстрації.
Але це уже не важливо. Бо біологічні деталі виявилися неважливими для проблеми. ВОЗ почавши дослідження хлорохіну звернла їх на півдорозі не довівши їх до кінця. Чи ВОЗ не хотіла підтвердити нам що хлорохін не допомагає, чи дійсно хлорохін має ефективність відміну від статисничної погрішності — ми не дізнаємося.
Очевидно тільки те, що біологічна суть проблеми тут не була на першому місті.
А що на першому місці?
Яка політична логіка знаходиться під цим?
І перш ніж перейти до нудних фактів, я б хотів розібрати одну дику теорію. Може виявитись так, що це теорія змови про “Great Reset”, “Велике Перезавантаження”?
Бо знаєте була така теорія змови, що західні ліваки хочуть влаштувати перезавантаження світової економіки, і переробити світ під час пандемиї. І я б не став взагалі говорити про Great Reset, але прости Господи, спершу Джастін Трюдо, а потім і засновник Давоського економічного форуму Клаус Шваб розродився премудрими розповідями, про те що потрібен Great Reset, аби до 2030 року у людей не було приватної власності, а добро треба розподіляти за принципами економічної та соціальної справедливості. І так, пан Шваб прямо каже що треба оце перекроїти світ під час пандемії. Ознайомитися з комуністичною маячнею у скороченому варіанті можна на сайті WEF та у повному на Амазоні, 4.99 за електронну версію і 10.99 за м’яку обкладинку.
“COVID-19: The Great Reset” https://www.weforum.org/great-reset/ https://www.amazon.com/COVID-19-Great-Reset-Klaus-Schwab/dp/2940631123
Смішно було, що ПІСЛЯ цього прогресивні медія іще якийсь час писали що Great Reset це теорія змови, вигадана республіканцями та тролями з 4chan-у. Але чи варто це наразі сприймати серйозно, і чи дійсно лівакам усього світу вдасться спаскудити світ під час нинішньої пандемії?
Особисто я у цьому сумніваюся. Вологі комуністичні фантазії ламалися об реальність раніше, і мабуть зламаються і цього разу. Я охочий повірити що пан Шваб несповна розуму, якщо він пов’язує пандемію і людські смерті з перебудовою світу у комуністичну утопію. Буває, знаєте, гарний домашній собака зривається з кілка, аби побігти і наїстися гнилої дохлятини. Хороші домашні собаки це дуже люблять. Здається оце й пан що пан Шваб, знудився у своїй прекрасній Швейцарії, та десь начитався комуністичної маячні. Але я маю значні сумніви у тому що ці галюцинації, якими б масовими вони не були, мають потенціал втілитись у життя.
Але якщо це не змова латентних комуністів і не бажання зробити усе усупереч республіканцям, у чому ж тоді політична суть реакції на пандемію від демократів та лівих медія?
Мені здається, що домінуючою складовою ірраціональних дій демократичної партії була саме підготовка до президентських виборів.
Третього листопада минули вибори у США. Важливе питання в тому, що ми маємо з них на сьогодні. Починаючи мало не з четвертого листопада, західні медія проголосили Байдена переможцем, а некомпетентні або політизовані україно- та російськомовні ЗМІ назвали його уже й новим президентом. Учора, восьмого грудня, удень мусив сплинути кінцевий термін оголошення результатів і відповідно визначення обраного президента (president elect). Натомість результатів досі нема, і схоже, що вердикт перенесли на 14 грудня.
Спитаємо себе: Чи схоже що Трам буде наступним президентом? Ні. Його шанси з кожним день стають меншими, але не нульовими. І я від початку перегонів до сьогодні ухилявся від відповіді на питання хто ж буде президентом. Дуже схоже що Байден переміг у популярному голосуванні, але чи буде стане він переможцем Електоральної Колегії та головне, чи буде він правити?
Багато розумних людей поспішали сказати так. І особливо прикро мені було чути пряму відповідь без нюансів від Сергія Маратовича Гурієва, колись головного економіста Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, а нині поважного французького вченого.
Я кажу рано закривати питання американських виборів, і ось чому:
Нинішні вибори у США це довга та цікава тема, і розглядати їх на мою думку треба з виборів двадцятирічної давнини, Буша проти Гора. Саме цей момент здається застряг у демократів в пам’яті і саме до нього вони готувалися. Американська виборча система, якщо раптом хто забув має механізм виборників, що віддають голоси штату за того хто переміг у штаті, іноді на пропорційній основі, але зазвичай повністю. Тобто, наприклад у Штаті переміг кандидат А з розривом у пів відсотка. І штат віддає усі свої, наприклад 10 голосів виборників, за кандидата А. Зрештою, тей хто набере 270 голосів виборників, тей і переможе. А система влаштована так, щоб було дуже малоймовірно жодному кандидатові не набрати 270 голосів.
Так от, у Штаті Флорида у 2000 році, був дуже незначний розрив у голосах, і це був останній і вирішальний недорахований штат. І у Флориді, як і в багатьох інших штатах, можна вимагати ручного перерахунку голосів. І тоді після кількох перерахунків, визначивши різницю у 537 голосів, Верховний Суд США 12 грудня 2000 року визначив переможцем Джорджа Буша Молодшого.
Запам’ятайте цю ситуацію: різниця 537 голосів, перерахунки і суперечки тривали аж до 12 грудня, і рішення дійшло аж до конституційного суду.
Я вважаю, що це один зі сценаріїв, до якого готувалися демократи у 2020 році.
Коли демократи почали серйозно планувати і готуватись до виборів 2020?
Я вважаю у 2017–2018 році. Зауважте, у 2017 призначення Трампом верховного судді Нейла Горсуча промайнуло нижче радарів. Не було галасу, не було значного обговорення.
А от призначення верховного судді Брата Кавано у 2018 уже перетворилось голосну і невпинну істерику у медія. Нажаль, не знаю як українською перекласти shitstorm. Я вважаю, вже тоді демократи схаменулися, що це другий верховний суддя, котрого Трамп призначає до верховного суду. З’явилася дивного вигляду пані Крістіна Блейзі Форд, яка сказала, що п’яний Брет Кавано її зґвалтував колись далекому у минулому, коли вона ще була студенткою, і тому не можна його призначати на верховного суддю. Звісно, дуже швидко з’ясувалося, що пані Блейзі Форд брехала під присягою, проходила тренінги з обходу детектору брехні, плуталася у свідченнях і не мала свідків що підтвердили б її слова. Але прогресивні медія довго-довго розповідали який Брет Кавано поганий і що його ніяк-ніяк не можна призначати.
Далі, коли у вересні двадцятого року верховна суддя Рут Бедер Гінсбург віддала Богові душу, демократи зрозуміли чим пахне. Республіканці, навчені вже минулим разом, висунули у верховний суд жінку. Але демократам треба було уникнути цього призначення. І вони вирішили почати підміняти поняття, і розповідати що призначати верховного суддю не можна напередодні виборів, бо це “пакування верховного суду” “Court Packing”. Раніше цим терміном означали розширення місць у верховному суді. Коли є 9 суддей, а хтось хоче призначити десятого.
Зараз же, демократи намагались довести що “пакування суду”, це коли президент висуває кандидатуру судді перед виборами, і президент не встигне досидіти до затвердження судді. А там мовляв, може буде інший обраний президент, який хотів би призначити свого суддю. Не дуже логічна заява, оскільки хто б не переміг на виборах, обраний президент, або ж президент-елект стає президентом лише 21го січня. До цього попередній президент продовжує керувати, і навіть може приймати непопулярні рішення. Але це не логічно, якщо шукати логіку у самій заяві. А якщо очікувати, що Трампові не дадють призначити суддю, аби верховний суд лишився з вісьмома суддями замість дев’яти і в разі колізії з виборами верховний суд не зможе винести вердикт — то затримка призначення верховного судді це дуже корисна річ. Або принаймні є сенс лишити пусте місце, щоб замість судді з республіканськими симпатіями, мати шанс призначити суддю-демократа. Демократи тягли час, але зрештою, суддю Емі Конні Берретт було призначено за 6 днів до виборів, коли масивне голосування поштою вже тривало.
Чи програли демократи підготовку? Ні, бо окрім верховного суду демократи працювали іще в двох напрямках: контрольовані ЗМІ та соціальні медіа, і голосування поштою.
З Контрольованими ЗМІ та соціалками навіть не цікаво довго розбиратись. Якщо Ви не в курсі історії про ноутбук Хантера Байдена, то поцікавтеся. Важливо, що жодне ліве ЗМІ її не пропускало, а твітер активно блокував записи на етапі публікації, не даючи ніяк поширитись інформації, клеячи дурня, і розповідаючи “А ми думаємо ці дані отримано через злам”. Звісно всі знали, що ці дані отримані через адвокатів та ФБР. І звісно ніщо не завадило твітерові активно поширювати дані про податки Трампа, що є саме по собі є федеральним злочином, не кажучи за те, що ті дані було отримано через злам. Потім Джек Дорсі, директор твітеру, знову відбріхувався на допиті у сенаті, але результат було отримано. 9% виборців Байдена голосували б за Трампа, якби почути що Хантер Байден торгує посадою батька у китайців, вживає тяжкі наркотики та спить з племінницею.
Тепер до виборів поштою і фальсифікацій.
У штатах є практика розсилання бюлетенів поштою. Демократи за першої ліпшої нагоди розповідали, що коронавірус це хтонічний жах, а не хвороба яка небезпечна в для літніх людей, діабетиків та людей з хронічними захворюваннями. І якщо ми маємо справу х хтонічним жахом, то відповідним чином, треба голосувати поштою. І якщо до 2020 року бюлетені для голосування треба було просити щоб отримати, то цього разу, через коронавірус у багатьох штатах бюлетені було розіслано усім, і хто просив, і хто не просив, і мертвим, і живим, і ненародженим. Буквально. Республіканці заявляли що кількох штатах було отримано бюлетенів більше, аніж у відповідних штатах є зареєстрованих виборців. У штаті Мічіган, якщо я не помиляюсь, проголосував один виборець 1850 року народження. Прекрасний випадок, але одиничний, і тому мало що говорить про системність і масштабність фальсифікацій.
Трамп іще влітку заявляв, що схема з бюлетенями поштою є ознакою того, що демократи готують саме масштабні фальсифікації.
І ніби було дуже смішно, коли Байден зі свого боку заявив, як узяв людей, що займалися фальсифікаціями за адміністрації Обами, і зараз готує наймасштабнішу організацію з фальсифікації виборів в історії.
https://www.youtube.com/watch?v=MA8a2g6tTp0
Можливо дідусеві просто тяжко говорити, і він бовкнув щось не те.
Якщо серйозно, то дійсно, саме до цього ішло. Вибори було розтягнуто майже на місяць протягом якого люди почали голосувати. І вже 29го вересня Трамп заявив що почались нечувані фальсифікації, і що наприклад бюлетені, завчасно вислані поштою з ім’ям “Трамп” знаходять у смітниках та меліораційних канавах.
Далі я навіть не певен як описувати саме голосування. Новини про фальсифікації лилися невпинним каскадом. Ось наприклад візьмемо Штат Джорджія. Губернатор Томас Вульф, спростив “верифікацію” при голосуванні поштою. З бюлетенів було прибрано обов’язкову дату, поштовий штамп, підпис. Бюлетень надрукований на принтері тепер практично неможливо відрізнити від справжнього. Випадково вловили тисячу бюлетенів, що бо вони прийшли з комерційної адреси. Для того щоб бюлетені пройшли першу перевірку, там були вказані номери неіснуючих квартир. Вловили тільки через те що почалися повторні перевірки.
Із Джорджії з’явилось відео, на якому ввечері працівники виборчої комісії попросили наглядачів покинути кімнату, буцімто на цьому того дня закінчуються підрахунки. А потім подостягали з під столу валізи з бюлетенями, продовжили собі рахувати без нагляду. Хіба що оце потрапили на камери, і стали матеріалом для чергової справи про фальсифікацію.
https://www.bitchute.com/video/WZF6UNqMxdZl/
Іще у Джорджії, з сирих даних отримали цікаву штуку. Якщо поділити бюлетені на тих хто голосував тільки за президента і іще хоч на якихось виборах, які проходили в той самий час, виходить 2 456 915 проти 2 376 081 на користь Трампа. Якщо узяти бюлетені, де є голосування тільки за президента, то виходить 818 проти 95 801 на користь Байдена. Цікава така нерегулярність.
Або візьмемо Пенсильванію, 17й виборчий округ, Бівер Каунті. Чотири будинки пристарілих, усі контрольовані профсоюзами, отримали на свій запит більше двох тисяч бюлетенів, повернули їх того ж дня, і усі вони були за Байдена. Вловили через те, що на усіх стояв один той самий підпис.
Цікавіше, що Верховний суд штату Пенсильванія, у якому демократи мають перевагу 5:2 встановив, що бюлетені, отримані та ВИСЛАНІ після дня голосування теж варто рахувати. Не один раз таке рішення намагалися пропхнути як закон штату Пенсильванія, і завжди воно відкидалося, як таке, що суперечить конституції Пенсильванії та США. Але цього разу прийняли без проблем. Також верховний суд Пенсильванії вирішив дозволити поштове голосування без особливої причини, що теж суперечило конституції Пенсильванії.
А те як Пенсильванські демократи борються з законодавчим опором республіканців заслуговує просто особливої уваги: правовий механізм зветься “застібка”, latches в оригіналі. Оскарження цих рішень, як таких що впливають на вибори було відхилене до виборів, бо неможливо було довести вплив на вибори. А після виборів, аргументація стала така, що треба було оскаржувати раніше, до того, як вплив відбувся. Це дійсно краса юридичного крючкотворства, хоча й сумнівна з позицій здорового глузду. “Ви не можете оскаржити виборче законодавство до виборів, і не можете після.”
Іще на деяких дільницях у Пенсильванії нагладачів не пускали близько до бюлетенів, посилаючись що місцеве законодавство не каже як близько мусить бути наглядач, а також на ковід і соціальне дистанціювання. І бідні наглядачі мусили використовувати біноклі.
У Мічігані під час підрахунків бюлетенів з’явився пік з кількох тисяч голосів, що добре видно на графіку. Близько 6000 голосів підряд були раптово додані Байденові, і в той самий час жодного не було додано Трампові. Потім виявилося, що це буцімто програмна помилка цифрової системи обробки голосів. Команда Трампа почала копати на Dominion, компанію-розробника цієї прекрасної системи у два боки: подібні глюки у інших дільницях Мічігану, та з ким ця компанія афільована. І далі знову сталася смішна річ.
Почалися заяви, про те що Dominion пов’язана з Венисуелою, фондом Сороса та Клінтонами. Звучить як жовта преса? Не вистачає рептилоїдів? І я так думав, а ось потім з’явилася прекрасна стаття у CNN, яка на початку спростовує цю заяву. А потім у тілі статті по частинам її підтверджує. Тобто так, дійсно, компанія спонсорована Клінтонами, Соросом, та пов’язана з Венисуелою розробила софт, що мухлював на користь Байдена. І це не мої слова, це тепер каже навіть CNN.
Хоча нажаль наразі статтю з CNN видалено, і лишились тільки скріншоти. https://pic.twitter.com/Gc7RvQVkNv
Іще у Мічігані на одній з дільниць сумлінні працівники рахували бюлетені в окремому приміщенні, куди не пускали наглядачів, а прозорі стіни намагалися затулити білими листками картону.
Словом не знаю як на Вас, а на мене це справляє враження потоку бредомарення і кунсткамери, і з’являється бажання його припинити. Здається, вибори в США стали більш схожими на вибори у якійсь Росії. Треба підбити підсумки, сказати що наразі перерахунки і судові справи тривають, і Трам хоча й віддав наказ готуватись до передачі влади, продовжує робити усе, щоб виграти.
І тут треба розділити ситуацію. Чи ми бачимо приклади фальсифікації? Так. Чи ми бачимо фальсифікацію, що могла б вплинути на вибори? Так, безумовно. Кожний з випадків у яких називаються цифри вимірюється у тисячах, у той час як вибори 2000 року вирішило 537 голосів. І цього разу ми маємо більше доказів фальсифікацій, аніж доказів “російського втручання” у 2016. Але CNN і подібні цього разу співають пісню що усе чесно, а фальсифікації не значні. Чи ми маємо інформацію про фальсифікацію на користь Трампа? Дуже цікаво, але наразі ні. Головне питання: Чи зможе команда Трампа довести, що фальсифіковані бюлетені змінили результат виборів, і в такий спосіб виграти самим? Дуже ймовірно що ні. Навіть маючи усі підстави вважати що фальсифікації були в сотнях тисяч голосів, наразі схоже що нема простого механізму чітко відділити усі підробки від справжніх, або навіть зробити це у достатній кількості, аби вберегти Трампа на посаді.
Трамп четвертого грудня заявив що має достатньо доказів щоб перевернути результати на свою користь, але для цього треба якомога швидше розглядати усі докази, розслідувати усі сумнівні заяви, нести усі перелічені матеріали до суду та вигравати там справи.
Що саме вдасться республіканцям — наразі не зрозуміло, треба чекати розвитку ситуації.
З вами був подкаст проблеми першого світу. Чекайте наступних випусків, у яких ми поговоримо про тандем Байден-Гаріс та інші новини що прилетять на вентилятор.
