Дизайн звичних речей Дональда Нормана. Уривки книги

Прочитав книжку Дональда Нормана «Дизайн звичних речей». Пишу пост, щоб не загибилися думки. Ну, може ще кому цікаво буде.

Було досить цікаво читати книжку про дизайн, написану 1988 року. Автор розповідає про касетні музичні пристрої, пояснює як влаштовано дискету, проектори, у які треба вставляти плівку зі слайдами. Не зважаючи на подібні артефакти, книжка видалася захопливою і важливою, у ній автор ділиться досвідом у галузі юзабіліті пристроїв та систем. Після прочитання починаєш дивитись на світ по-новому (щось подібне у мене спостерігалось після «Ігор, в які грають люди» Берна). Книжку Нормана можна різати на цитати, що я власне і зробив.

Ледь не забув про парадокс видання (друкованого). Хоч автор і розповідає, що все має бути простим та зрозумілим, цього аж ніяк не скажеш про ілюстрації до книжки. Схеми заплутані, світлини не придатні до ідентифікації, безлік зносок, які доводиться весь час шукати і співставляти із зображеннями. Видавництву, звісно дякую за їх роботу, але було б не зле її перевидати зважаючи на принципи хорошого дизайна, описані у цій же ж книзі.

Найцікавіші, на мою суб’єктивну думку, моменти розміщено нижче. Ну, й за своєю читацькою традицією мушу поставити персональну оцінку, вона 10 з 10 (банально, правда?).

З аннотації до книжки:
«Дизайн звичних речей» — це справжній довідник дизайнерських знахідок і помилок. Книгу варто прочитати як тим, хто створює дизайн, так і тим, хто його використовує. Норман допоможе їм зрозуміти один одного, роблячи навколишній світ кращим.

Одне із завдань книги— показати силу дизайну. Прочитавши її, ви як мінімум повинні навчитися відрізняти хороший дизайн від посереднього, що не відповідає поставлені цілі.

Дизайн повинен підказувати, для чого призначений пристрій, як він працює, що з ним можна зробити і — через зворотній зв’язок — що відбувається з ним у певний момент. Дизайн — це спілкування, яке передбачає глибоке розуміння розробником людину, з якою він за допомогою дизайну спілкується.

Хоча в «Дизайні звичних речей» розкрито багато тем, виділю три основні: це не ваша провина, принципи дизайну та сила спостереження. Далі пряма мова автора.

Це не ваша провина

Якщо щось і стало популярним останнім часом, так це така проста думка: якщо у вас виникають проблеми з якоюсь річчю, це не ваша провина, а дизайну.

Принципи дизайну

Я взяв за правило ніколи не критикувати що-небудь до тих пір, поки не зможу запропонувати якесь рішення. У книзі розкрито кілька головних принципів дизайну, використовуючи які розробники можуть зробити свої творіння зрозумілими і практичними. Ось основні з них. (Зауважте, вони хоч і прості, але дуже важливі.)

Концептуальна модель. Людський мозок — дивовижний орган. З його допомогою ми намагаємося знайти сенс у всіх подіях, які відбуваються навколо нас. Найбільші засмучення нам доставляють спроби навчитися робити те, що здається абсолютно випадковим і непостійним.
Зворотній зв’язок. Дуже важливо, щоб було видно результат дії. Відсутність зворотнього зв’язку породжує непотрібні домисли.
Обмежувачі. Щоб зробити річ простою у застосуванні, потрібно виключити всі можливі невірні дії, тобто обмежити їх вибір. Ви хочете, щоб люди правильно вставляли батарейки та карти пам’яті у фотоапарат? Розробіть такий дизайн, щоб їх не можна було вставити по-іншому або щоб фотоапарат нормально працював незалежно від їх положення. Недолік обмежувачів — одна з причин появи різного роду попереджень та інструкцій, всіх цих крихітних і нечитабельних схем, розташованих в незручних місцях і які часто не відрізняються за кольором від корпусу фотоапарата. Нам доводиться шукати інструкції на дверях, фотоапаратах і різному устаткуванні. Ось правило, підтверджене практикою: якщо для користування предметом потрібна інструкція (натисніть тут, вставте сюди, вимкніть перед тим, як щось зробити), його дизайн поганий.
Призначення. Хороший дизайнер робить прийнятні дії помітними, а неприйнятні — непомітними. Представлена ​​в книзі ідея «сприйнятого призначення», до моєї радості, стала дуже популярна у світі дизайнерів і конструкторів.

Сила спостереження

Якщо мені вдасться донести до вас свої ідеї, ваше сприйняття світу неминуче зміниться. Ви вже не будете дивитися на двері й вимикачі так, як дивилися до цього. Ви почнете придивлятися до людей, котрі вас оточують, предметів та їх взаємодії. Якби мені довелося обмежитися тільки однієї реплікою, я дав би вам таку пораду: вчіться спостерігати, вчіться бачити. Спостерігайте за собою. Спостерігайте за іншими.


Так в чому ж причина мого невміння користуватися звичайними речами? Адже у мене не виникає проблем з досить складною технікою: комп’ютерами, електронікою та лабораторним обладнанням. Чому в мене виникають проблеми з дверима, вимикачами та водопровідними кранами? Як же так виходить, що я працюю з комп’ютерною системою вартістю в кілька мільйонів доларів і не можу впоратися зі своїм холодильником? Звинувачуючи себе, ми не помічаємо справжнього винуватця — помилковий дизайн. В результаті мільйони людей вважають себе технічно бездарними. Прийшла пора змін.

Уважно придивившись до дискети, ви помітите, що насправді вона не квадратна, а прямокутна. Так що боком вставити її просто неможливо. Я спробував вставити дискету зворотною стороною. Вона зайшла в отвір лише наполовину. Виступи і виїмки не дають дискеті зайти повністю, як би ви її ні вставляли: з восьми способів можливий тільки один. Прекрасний дизайн. Візьмемо інший приклад: розмічальний олівець. У ньому є ребро, але лише з одного боку, всі інші сторони виглядають однаково. Уважно розглянувши олівець, можна помітити, що з одного боку він загострений, а отже, малює краще. Він сконструйований так, що, взявши його, ви мимоволі кладете великий палець на ребро і, природно, проводите лінію саме загостреною стороною. Якщо ви візьмете олівець якось по-іншому, лінії будуть не такими виразними, та й тримати його буде — чудова підказка дизайнера: і практично, і видно, і ненав’язливо.

Технологічний парадокс

Нові технології полегшують і покращують наше життя й у той же час створюють підґрунтя для нових складнощів і розчарувань. Розвиток технологій можна представити у вигляді параболи: починаючись вгорі, опускається до максимальної зручності у використанні, а потім знову підіймається вгору. Багато нових пристроїв заплутані та складні в експлуатації. З розвитком нових технологій вони стають простіше, надійніше і потужніше. Але, з іншого боку, після того як нові пристрої входять в ужиток, їх намагаються зробити ще новішими, ще потужнішими, в результаті вони стають занадто складними і їх надійність зменшується.

Якщо помилка можлива, хтось обов’язково її допустить. Дизайнер повинен передбачити всі можливі помилки і постаратися звести до мінімуму ймовірність їх появи. Помилки повинні бути легко розпізнавані і по можливості відворотні та не повинні призводити до серйозних наслідків.

Сім етапів хорошого дизайну

Сім етапів дії можуть істотно допомогти при розробці дизайну. Вони дають базовий перелік вимог, які дозволяють уникнути утворення розривів виконання та оцінки.

На кожному етапі потрібна розробка певної дизайнерської стратегії і виникає ймовірність появи розриву. Було б дуже цікаво, якби це не було так сумно, дивитися на світ та з радістю аналізувати кожен промах. В цілому, запитання для кожного з етапів відносно прості. Але всі вони зводяться до принципів хорошого дизайну, описаним вище.

  • Наочність. Вже один погляд на пристрій дозволяє визначити його стан та можливе майбутнє застосування.
  • Зрозуміла концептуальна модель. Дизайнер пропонує користувачу зрозумілу концептуальну модель із передбачуваним функціоналом та результатами дій і несуперечливими діями системи.
  • Хороша відповідність. Можна визначити взаємозв’язок між діями і результатом, між кнопками і їх функціями, між нинішнім станом пристрою і відображенням цього стану.
  • Зворотній зв’язок. Користувач отримує точну й вичерпну інформацію про результат виконаних ним дій. Кожен з цих пунктів відображений в одному або декількох етапах дій. Наступного разу, якщо ви не зможете скористатися душем в готелі або включити телевізор чи плиту, пам’ятайте, що вся справа у поганому дизайні. Тому, якщо вам в руки потрапить незнайомий предмет, в першу чергу дослідіть його: тільки так ви зможете зрозуміти, що з ним робити. Адже над ним хтось довго і ретельно працював.
Вимикач з pixabay.com

Проблеми з вимикачами

Свої лекції я завжди починаю з одного прикладу. Цей приклад — вимикачі. «Світло, будь ласка», — кажу я. Всі починають безуспішно водити очима по стінах. Ніхто не знає, де вимикачі знаходяться і за які лампи відповідають. Починає здаватися, що проблеми з освітленням зникнуть тільки тоді, коли біля вимикачів буде сидіти спеціально найнятий для цього людина.
Неполадки з вимикачами в аудиторії дратують. А до чого можуть призвести подібні проблеми в літаку або на атомній електростанції? Адже вимикачі скрізь однакові. Як оператори уникають помилок або плутанини? Ніяк. На щастя, літаки і електростанції — досить надійні конструкції. І хоча помилки відбуваються зазвичай по кілька разів на годину, особливої ​​шкоди вони не завдають.
В одній з популярних моделей приватних літаків рукоятки для управління закрилками і шасі ідентичні і розташовані по сусідству. Можливо, ви будете здивовані, але через це багато пілотів піднімали закрилки і прибирали шасі, ще не відірвавшись від землі.

Якщо вимикач встановлено у стіні, він аж ніяк не зможе відповідати розташуванню лампочок. Тоді ж навіщо встановлювати його в стіні? Чому не зробити усе інакше? Чому, наприклад, не можна розташувати вимикачі горизонтально у 2 рядки на маленькому плані кімнати таким чином, щоб усі вони відповідали лампам, за які відповідають? Узгодивши розташування вимикачів з розташуванням ламп, отримуєте природну відповідність. Відносно освітлення моєї лабораторії (та мого будинку) прийняв рішення спорудити невеликі панелі, що представляють собою плани кімнат, й у потрібних місцях помістити на них вимикачі.

Приклади кімнатного вимикача з книги

На світлинах ви можете побачити панелі, котрі розміщені у моєму будинку й у моїй лабораторії, котра відповідно встановлена ​​горе-дизайнерами. На світоині відповідає за освітлення нашої вітальні, яка відрізняється своєю неправильною формою. Ми так і не запам’ятали, за що ж відповідає кожен з вимикачів. На світлині Б представлено наше рішення: розташування вимикачів відповідає реальному розташуванню лампочок.

Приклад вимикача в стіні з книги Дизайн звичних речей

Я ж кажу, що вимикачі можна розташувати горизонтально, у той час як усі вони монтуються у стіни. Хтось мою ідею вважатиме жахливою. Скажімо, чому б не зробити виїмку у стінах та розміщювати панелі туди? Власне кажучи, якщо у стіні є простір для вертикальної панелі, у ніх знайдеться місце й для горизонтальної. Окрім того, можна встановлювати вимикачі на невеличку підставку чи то полицю.

Цитати з книжки Дизайн звичних речей

У кожному разі якщо для такої простої речі, як двері, потрібно інструкція, хоча б навіть з одного слова, значить, її дизайн нікуди не годиться.
Подумки вручайте нагороди тим, хто розробив хороший дизайн: надішліть їм квіти. І висміюйте тих, хто не прагнув до цього: шліть їм бур’яни.
Ось правило, підтверджене практикою: якщо для користування предметом потрібна інструкція (натисніть тут, вставте сюди, вимкніть перед тим, як щось зробити), його дизайн поганий.
Відмінний дизайн запускає гармонію і баланс поміж естетичною красою, надійністю та безпекою, практичністю, ціною й функціональними можливостями.
Існує вісім способів вставити дискету в комп’ютер, і лише один з них вірний.
Напевно, розсувні двері якось провокують дизайнерів на погані рішення.
Дизайнери не відносяться до категорії звичайних користувачів. Вони вміють поводитися зі своїми творіннями і тому не вірять, що у когось ті можуть викликати труднощі.
Якщо у вас виникають труднощі з використанням тих або інших предметів: дверей, комп’ютерів або вимикачів, — це не ваша вина. Не докоряйте собі. У всьому винен дизайнер.
Іноді виробники починають розробляти нові моделі ще до того, як старі потраплять до споживачів. Більше того, зворотній зв’язок з клієнтами дуже часто відсутній.
Якщо ви маєте намір зробити щось важким у застосуванні, немає нічого простішого, ніж наслідувати приклад розробників сучасних комп’ютерних систем.
Ніщо так не допомагає користувачеві, як візуальний зворотній зв’язок.
Щоразу, коли кількість функцій перевищує кількість елементів управління, дизайн стає довільним, неприродним і складним. Одні й ті ж технології, з одного боку, полегшують наше життя різноманітністю функцій, а з іншого — ускладнюють її тим, що запам’ятовувати ці функції і користуватися ними стає складніше. У цьому і полягає технологічний парадокс.
One clap, two clap, three clap, forty?

By clapping more or less, you can signal to us which stories really stand out.