Сластьон, Сластіон, Сластіоновъ
1931, Миргород
Лист О. Г. Сластьона до О. О. Тулуба
«12. І. [19]31. Шановний товаришу О[лександре] О[лександровичу]!
Охоче відповідаю на Ваше запитання.
1. Про псевдоніми. Давно колись я підписувавсь Сластіонов, зросійщена форма, що записано мене так у метричну книгу при народженні (Бердянск, 1855 року), але в наших документах (старших) завжди стояло — «Сластіон», бо в старі часи замість, скажемо, «майор» писалось «маіор» і т.п. Род старшого брата мого батька не зазнав русифікації своєї фамілії і так по — старому підписується й досі. Згодом, коли я се собі вияснив, то став підписуватись «Сластьон» або по старому «Сластіон». Деякі з своїх статтів, напр[иклад] у «Раді» та «Рідному краї» та може й ще де — небудь, я підписував «Гончар» або й «Опішнянський гончар», але згадать зараз, коли й під якою статтею я вживав сі псевдоніми не можу — довга й ненадійна справа…
… З правдивою пошаною О[панас] Сластіон»
НБ. — ВР. — Ф. 209. — No 118. — Автограф.
Листування Опанаса Сластьона // Упорядники: о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко. — Запоріжжя, 2010. — C.106
