Україна-ЄС. Шлях до кандидатства

В попередньому дописі ми окреслили основні лінії історії взаємовідносин України та ЄС, важливість зрозуміти Європу. Однак, з чого почати?

Останні події дають нам точку відліку з якої ми почнемо шлях дослідження ЄС.

Що значить статус кандидата в члени Європейського Союзу, яка процедура його отримання та що буде далі?

Стаття 49 Договору про Європейський Союз визначає, що: “будь-яка європейська країна яка поважає цінності визначені в Статті 2 та віддана їх просуванню може подати заявку на членство в Союзі. Європейський Парламент та національні парламенти мають бути повідомлені про таку заявку. Країна заявник має направити заявку [Європейській] Раді, яка має вирішити одноголосно, після консультацій проведених з Комісією та після отримання згоди від Європейського Парламенту, яка має бути прийнята більшістю голосів…”. Стаття 2 на яку посилається дана Стаття, визначає, що: “Союз заснований на цінностях поваги людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права та поваги прав людини, включаючи права меншин. Ці цінності спільні для країн членів, в суспільствах в яких панує плюралізм, не-дискримінація, толерантність, справедливість, солідарність та рівність між жінками та чоловіками”.

В 1993 році в Копенгагені Європейська Рада (далі — Єврорада) визначила, що процес прийняття країни буде розпочатий одразу після того як така країна буде відповідати встановленим критеріям.

Європейська Комісія (далі — Єврокомісія) оцінює потенційного кандидата за такими критеріями:

• політичні критерії — стабільність демократичних інституцій, верховенство права, права людини, повага й захист меншин;
• економічні критерії — функціональна ринкова економіка та здатність впоратися з конкуренцією й ринковими силами;
• готовність взяти на себе зобов’язання щодо членства в ЄС — спроможність забезпечити дотримання acquis ЄС (цілі політичного, фінансового, монетарного союзу).

В 1995 році в Мадриді додатково Єврорада встановила, що мають бути створені умови для поступової, гармонійної інтеграції країни заявника особливо через розвиток ринкової економіки, узгодження адміністративних структур та створення стійкого економічного та монетарного середовища.

В 2006 році було визначено, що стратегія розширення , яка базується на консолідації, прив’язці до конкертних вимог, комунікації спільно з можливістю ЄС інтегрувати нових членів має стати основою для оновленого консенсусу щодо розширення.

Підсумовуючи всі вищенаведені положення Єврокомісія розглядає заявку та надає Висновок, який стає підставою для голосування в Європарламенті та Єврораді. Отримавши три позитивні рішення країна заявник стає країною кандидатом.

Тепер розглянемо останні події пов’язані з українською заявкою.

Основою для нашої заявки є Угода про Асоціацію, включаючи Зону Поглибленої та Всеохоплюючої Вільної Торгівлі (DCFTA). Ці угоди, підписані у 2014 році, є правовою основою для зближення України з ЄС, сприяння міцнішим політичним та економічним зв’язкам і повазі до спільних цінностей. Станом на 2022 рік Україна виконала вимоги Угоди про Асоціацію на 67%.

Напрямки Угоди про Асоціасію, прогрес виконання*

Хроніка:

• 28 лютого Україна подала заявку на членство в ЄС.
• 7 березня Рада ЄС запросила Єврокомісію надати висновки щодо заявки (цього ж стосувалася і Версальська декларація від 11 березня).
• В квітні Єврокомісія надала Україні “опитувальник” щодо відвовідності встановленим критеріям.
• В травні Україна нада відповіді.
• 17 червня Єврокомісія надала позитивний висновок щодо надання статусу кандидата в члени ЄС.
• 23 червня Європарламент проголосував за надданя статусу, без зволікання. Єврорада проголосувала за надання статусу кандидата.

Ми маємо три позитивні рішення від трьох головних органів ЄС.

Висновок Європейської Комісії

Висновок щодо заявки України базується на відповідності до критеріїв визначених в Копенгагені та Мадриді. Також важливим елементом є імплементація Україною Угоди про Асоціацію, Угоди про Зону Поглибленої та Всеохоплюючої Вільної Торгівлі, які вступили в силу в 2017 році. Висновок щодо впливу вступу України на політики ЄС Комісія надасть на наступніх етапах.

Далі Комісія розглядає окремо кожні три критерії (політичний, економічний, готовність до дотримання acquis ЄС). Розглянемо їх детальніше щоб зрозуміти як Комісія оцінює стан України щодо кожного критерія.

Демократична система побудована в Україні відповідає Європейським та міжнародним стандартам. Нормативно-правова база системи публічного врядування прийнята, однак, повністю не імплементована. Була успішно проведена реформа децентралізації, в тому числі і фіскальної. Незалежність судочинства посиленно, впроваджені незалежні антикорупційні інституції. Підзвітність та ефективність судочинства має бути покращена, необхідно усунути недоліки правоохоронної системи, в першу чергу посилити боротьбу з корупцією. Загалом, що стосується політичних критеріїв Україна добре просунулася у досягненні стабільності інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, права людини, а також повагу та захист меншин.

Щодо економічних критеріїв Україна продовжує демонструвати макроекономічну та фінансову стабільність, яка була забезпечена також і після російського вторгнення в лютому 2022 року. Це відображає не лише дуже сильну політичну рішучість, а й відносно добре функціонуючі інститути. Водночас, для покращення функціонування ринкової економіки в Україні необхідно продовжувати амбітні структурні реформи, спрямовані на усунення корупції, зменшення впливу держави та стійкого впливу олігархів, зміцнення прав приватної власності та підвищення гнучкості ринку праці. Спроможність країни впоратися з конкурентним тиском у ЄС буде залежати від того, як післявоєнні інвестиції в Україну будуть сплановані та реалізовані, щоб оновити її фізичний капітал, покращити результати освіти та стимулювати інновації.

Що стосується спроможності виконувати зобов’язання щодо членства, то з 2016 року Україна працює над імплементацією Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, включаючи Поглиблену та Всеосяжну Зону Вільної Торгівлі (AA/DFCTA). Ці угоди вже охоплюють безпрецедентний обсяг acquis ЄС. Україна поступово наблизилася до суттєвих елементів acquis ЄС у багатьох розділах.

Комісія рекомендує надати Україні статус кандидата, розуміючи, що наступні кроки мають бути здійснені:

• прийняти та імплементувати законодавство щодо процедури відбору судів до складу Конституційного Суду України, включаючи процес попереднього відбору, відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії;
• завершити перевірку доброчесності кандидатів у члени Вищої Ради Правосуддя Радою з етики та відбір кандидатів для створення Вищої Кваліфікаційної Комісії Суддів України;
• подальше посилення боротьби з корупцією, зокрема на високому рівні, шляхом активних та ефективних розслідувань (показник — обвинувачення та вироки); завершити призначення нового керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури шляхом атестації визначеного переможця конкурсу та розпочати та завершити процес відбору та призначення на посаду нового директора Національного Антикорупційного Бюро України;
• забезпечити відповідність законодавства про боротьбу з відмиванням грошей стандартам Групи з фінансових заходів (FATF); прийняти комплексний стратегічний план реформування всього правоохоронного сектору як частини безпекового середовища України;
• запровадити антиолігархічний закон для обмеження надмірного впливу олігархів на економічне, політичне та суспільне життя; це має бути зроблено юридично обґрунтованим способом, враховуючи майбутній висновок Венеціанської комісії щодо відповідного законодавства;
• подолати вплив інтересів окремих осіб шляхом прийняття закону про ЗМІ, який узгоджує законодавство України з Директивою ЄС про аудіовізуальні медіа-послуги та надає повноваження незалежному регулятору ЗМІ;
• завершити реформу законодавства щодо національних меншин, яке зараз готується, згідно з рекомендаціями Венеціанської комісії, та прийняти механізми негайного та ефективного її впровадження.

Комісія буде здійснювати моніторинг прогресу України у виконанні цих кроків, та надасть звіт разом з детальною оцінкою країни до кінця 2022 року.

Рішення Європейського Парламенту

Резолюція Європарламенту прийнята більшістю голосів. 74% всіх парламентарів проголосували “за”, проти віддали голос тільки 6% (40 парламентарів). Більшість парламентарів, які проголосували “проти” належать до групи “Ідентичність та Демократія” (ультраправі). Групи Європарламенту складаються з національних партій тому з приводу деяких питань наднаціональний інтерес групи може розбиватися національними інтересами партій, що входять до неї. При голосуванні за дану резолюцію представники італійської партії “Ліга”, що входять до групи “Ідентичність та Демократія” проголосували “за”, тоді як їх колеги з партій — “Національне раллі” (Франція) та “Альтернатива для Німеччини”, а також менші партії (Нідерланди, Австрія) проголосували “проти”. Це ще один рівень до вже згаданого в попередньому дописі національного інтересу конкретних країн членів ЄС.

Текст Резолюції підсумовує дискусії з приводу кандидатства України, Молдови, Грузії та наголошує на необхідності розблокування процесу вступу країн Західних Балкан. Парламентарі зазначили, що не існує “швидкого шляху” для вступу в ЄС і що дотримання кандидатом усіх вимог є обов’язковим для всіх країн. Базуючись на висновках Єврокомісії Європарламент закликав Єврораду невідкладно надати Україні та Молдові статус кандидата в члени ЄС з уточненням щодо необхідності прийняття цими країнами невідкладних кроків визначених Єврокомісією.

Особливу увагу в Резолюції відведено питанню розширення ЄС, яке будучу заблокованим призвело до масивних стратегічних втрат на цілому континенті в питаннях безпеки та стабільності. Тому негайно необхідно визначити конкретні кроки щоб розблокувати цей процес для країн які бажають приєднатися до ЄС. Разом з цим процес прийняття рішень Європейським Союзом потребує перегляду для того щоб зробити його більш ефективним. ЄС має засвідчити, що відданий процесу розширення який є геостратегічною інвестицією в стабільність всього ЄС та що приєднання таких країн є в політичних, економічних та безпекових інтересах ЄС.

Рішення Європейської Ради

Європейська Рада вирішила надати Україні статус країни кандидата на вступ в ЄС. Комісія (ЄК) буде звітувати перед Радою щодо виконання Україною тих необхідних кроків визначених у її Висновках. Після виконання поставлених умов будуть визначені подальші кроки щодо перемовин про вступ. Прогрес кожної країни щодо вступу в ЄС буде залежати від здатності таких країн досягти вимог Копенгагенських критеріїв враховуючи здатність ЄС прийняти нових членів.

Фактично, Європейська Рада приймає остаточне — політичне рішення щодо важливих питань. В нашому випадку технічний висновок Єврокомісії був підкріплений політичною кон’юнктурою, що вкладається в інтереси Європарламенту та Євроради.

Підсумовуючи, потрібно сказати, що шлях до вступу в Європейський Союз дуже тривалий і залежить від багатьох чинників. Європейський Союз це складний механізм який об’єднує країни з їх національними інтересами в рамках Європейської Ради де засідають голови держав/урядів таких країн, партії, що об’єднуються політичними інтересами в Європейському Парламенті, не забуваючи про національні інтереси та в кінці кінців керується Європейською Комісією яка створює міцний фундамент для того щоб цей Європейський Дім міг не просто існувати, але й ефективно функціонувати.

Співпраця України з Європейським Союзом є довготривалою, глибокою і всеохоплюючою. Більше того — вона буде тільки посилюватися і поглиблюватися. Європейська Комісія продемонструвала не тільки свою рішучість підтримати Україну, а й діяти. Висновок наданий нею є основою для нашої подальшої інтеграції і саме Комісія буде визначати наскільки добре ми виконуємо свої зобов’язання. Що ж до поточної ситуації ми бачимо, що Комісія дала нам час до кінця року щоб провести 6 невідкладних кроків які більшою мірою стосуються боротьби з корупцією та судоустрою — САП, НАБУ, відмивання грошей, ВРП, КСУ, боротьба з олігархами. І напевно єдине питання в якому ми сильно відстали від aquis ЄС (законодавства) — законодавство щодо меншин.

Європейська Комісія розуміючи складність нашого положення зробила все можливе для того щоб відкрити шлях для нашого кандидатства та подальшої інтеграції, це не позика під заставу нашої крові це щирий і відкритий діалог, за який ми маємо подякувати, в тому числі і пані Урсулі фон дер Ляєн.