Спрямовуй увагу на стан свідомості

Стан свідомості – тло, екран на якому виникаюють думки. Це у як на сеансі в кіно: ось фільм, ось екран, ось проектор. Та увага захоплена тим, що відбувається на екрані. Переживаєш, сміюєшся, ридаєш, з тривогою думаєш: «А що ж буде зі мною після закінчення сеансу?» Тривожність псує і насолоду від перегляду посередньої картини, бо в залі ходять чутки, що у інших людей – краще, багатше, кольоровіше кіно.

А що буде, якщо змінити точку зору і спостерігати за екраном, на який проектується фільм? Не на рівні метафори, нібито можна побачити не тільки екран, але і світло проектора, і зал кінотеатру чи себе у будці кіномеханіка і транслювати собі будь-яке кіно. Ні, чисто-конкретно в реальному житті без метафізично-кіношних кучерів?

  1. Зменшиться кількість негативних емоцій;
  2. З’явиться більше свободи вибору за рахунок не реагування на думки, які є стимулами емоцій/орбразів;
  3. Підвищиться рівень розуміння себе, своїх потреб та бажань.
One clap, two clap, three clap, forty?

By clapping more or less, you can signal to us which stories really stand out.