Алкоголь і мозок. Як доганятись, коли ти не п’єш. Ч.2.

PR bar (Kyiv)

Продовжую шукати розумні та науково обґрунтовані альтернативи алкоголю.

Може хтось із вас прочитав вчорашній опус про допамін, серотонін та ендорфіни (доречі, ось він https://goo.gl/qz5xJi ), і не відчув сатисфакції, й ледь стримався від написання коменту на кшталт “Дашо, ти пишеш, що тренажерка, сонце, банани, успіх, друзі і секс корисні для мого здоров’я, ще й замінять мені к’янті… Тю, те саме писав журнал Наталі ще в 1998 році. А я, між іншим, і без тебе з журналом щодня займаюсь спортом, маю щасливу родину, купу друзів, шикарний секс, блискучу кар’єру, але все одно хочу повечорі накотити віскаря. То що?!..”

В мене і на цей випадок є вільна цитата з Подерв’янского: “А чи не набридло Вам, Мурзік Васильович, бути таким суперменом, тобто суперкотом?..”, — в якій, крім іронії, міститься і відповідь на слушне питання — тобі потрібно розслабитись, а може, і забутись. Адже крім задоволення від алкоголю і супутньої йому активності, звісно, ми отримуємо ще й значну релаксацію, яка потрібна навіть суперменам. Алкоголь зменшує інгібіторний вплив на префронтальну кору і лімбічну систему мозку, що відповідають за прийняття рішень і соціальну поведінку. Звідси всі ці дзвінки колишнім та інша анекдотизована п’яна діяльність, яка має градієнт напруження від ніжності і “ти мене поважаєш?..”, зумовленої імітацією дії окситоцину — гормону прив’язаності, оргазму і скорочення гладенької мускулатури — на мозок, до “пойдём выйдем?!» — агресивної поведінки через викид кортикостероїдів (гормонів стресу) чи надлишку того самого окситоцину. Ні, не лише гормони винні в дурнуватій поведінці — що було пригальмовано, те і звільняється.

В нашій голові є складна система гальм, і одним із головних її компонентів є медітор гама-амінобутірова кислота(ГАБК). Саме від того, скільки в нас ГАБК, і як наш мозок її сприймає, залежність наша вроджена схильність до пост-травматичного синдрому (ПТСР), та й реакція на гострий стрес взагалі. Коли нам аж надто погано, нас має вирубати і стирати спогади в голові. Зростання кількості ГАБК в крові є маркером подолання ПТСР, а на амазоні вже давно можна купити собі чарівні пігулки для занурення в дзен, тобто ГАБК, а не те що ви подумали. Так ось, алкоголь впливає на один із рецепторів ГАБК, і імітує його дію, гальмуючи нас. Реакція рецепторів ГАБК на алкоголь ріжниться з-поміж людьми, і саме від цього вродженого поліморфізму залежить наша схильність до розвитку алкоголізму. Більше того, алкоголь витирає нещодавні спогади, зменшуючи потенціацію нейронів, задіяних у їх формуванні. Ще й сприяє засинанню, хоча і не дуже повноцінним сном. Тому після тривалого здійснення лехаїм ти мало що пригадуєш.

Ну нарешті, думають зараз невидимі читачі. То як же ж забутись і пригальмувати без чарочки? Боюся, що відповідь вам знову нагадає журнал Наталі: на першому місці стоїть таємнича речовина каваїн, яку видобувають аж ніяк не з каталонської cava, а з рослин, і продають так само на амазоні, далі ідуть екстракти валеріани, м’яти перцевої, масажі із розмариновою олією, які додадуть вам ще й серотоніну, чай із лимонника, в якому повно тої само розмаринової олії, а також медитація і йога. Останні не просто підвищують кількість ГАБК і пригальмовують нас, а ще й зменшують концентрацію кортизолу і норепінефрину, ворогів №1 ГАБА. Не знаю ще жодного випадку, коли людині на межі нервового зриву кажуть заспокойся, випий валер’яночки і помедитуй, і вона така хоп-па, пальчики склала, промичала омммм і все потюнинговала в голові: ГАБК — вгору, кортизол — вниз, і ніхто не “попортив меблі цінні”, як той казав. Але, мабуть, раз така практика існує, і навіть є наукові статті на гарних вибірках на тему медитації і м’ятного чайочка, значить, щось в цьому є.

Отже, шановне панство, ось вам (невтішні) висновки про заміну алкоголю: весь день робити якусь роботу, що приносить задоволення, обніматись і тіскатись (заради окситоцину, а не тому, ща вас на НЛП такому навчили), потім піти в качалку з друзями чи добряче набігатись в промінчиках сонця, що сідає, повечеряти індійською чи мексиканською іжею, випити трав’яного чаю з банановим кексом, зробити один одному масаж з оліями, і зайнятись сексом. Ах так, потім ще помедітувати. Головне, не поплутати, і не медітувати на роботі й не переспати з ліпшим другом, бо потім чайочком не заспокоїшся.

Я вже бачу, що ця схема аж ніяк не пасує молодим мамам, бо як в них є час і сили на качалку, друзів, роботу і секс , то, мабуть грудне вигодовування — не їхня гризота, тому можна таки випити.

Це ще не останній опус про алкоголь. Лехаїм!