Народжені вірити в дурниці. Про допамін, мутації та кампанію проти вакцин

Теми про вакцини, двомовність, веганство, литовські номери чи перекриття вулиць належать до таких, що не дадуть розмові зачахнути, хоча і можуть припинити подальше спілкування. Я поцікавилась питанням, чого ж так важко людей переконувати в чомусь, а кампанія проти вакцин росте, як пухлина?

Ось що каже саття Linking unfounded beliefs to genetic dopamine availability, опубліковану в журналі Frontiers in Neuroscience в 2015 році. Ми всі живемо в однаковому світі, але бачимо його по-різному і віримо в різні речі. В нас є прошивка — вірування — що зумовлює схильність так чи інак інтерпретувати життя довкола. Чим більше людина має готових очікувань, тим більше розходження реальності із її сприйняттям.
В мозку є складна система прийняття рішень. Рішень, що несуть миттєві наслідки, наслідки довготривалі та віддалені, які змінюють наше уявлення про предмет — “передсуд” за Гадамером — чи ні. По-хорошому, ми не маємо залізно триматись за свої вірування, і мусимо їх міняти в залежності від нового досвіду. Але нам неприємно це робити, бо тоді мозок не отримує “цукерку”. Читайте далі.


До системи прийняття ризикових рішень відносяться кора, лімбічна система і склепіння мозку. І там всюди задіяний допамін та різноманітні його рецептори. Від роботи допаміну, інших нейромедіаторів, їх рецепторів та ферментів, що руйнують, залежить наше приняття рішень. В тому числі — постійне прагення пригод і схильність до наркотичної залежності. Більше про допамін тут. Гарний научпоп.

Допамін нам потрібен для навчання, мотивації і тренувань. Він не дає нам забити і всіляко заохочує. А ще допамін корисний для підтримки свідомості і точного розуміння дійсності. Очікування і те, що ми бачимо, на якомусь етапі перетинаються. Це відбувається в допамінергічних підкоркових структурах (див рис вище) та в передній корі головного мозку. Осьдечки допамін і допомагає розібратись, чи ми схибили чи вгадали. Якщо ми зрозуміли правильно — тоді нам винагорода.
Якщо в експерименті людям давали допамін, то в них зростала схильність бачити візуальний шум там, де його не було (згадайте духів). В інших дослідах люди “чули голоси”, якщо їм казали, що вони є. З цього дослідники зробили висновки, що допамін нам критичний для розуміння дійсності. І що ми маємо вроджену схильність більше чи менше вірити у те, що собі науявляли.
Що відбувається із допаміном і як це на нас впливає. Допамін в мозку руйнує фермент катехол-О-метилтрансфераза, скорочено КОМТ. Німецькі дослідники вирішили подивитись, чи не задіяна КОМТ у формуванні необґрунтованих вірувань. Вони зробили генотипування за КОМТ і побачили, що ген КОМТ різниться з-поміж людьми . Можливі чотири поліморфізми за одним нуклеотидом (Single Nucleotide Polimorphism, SNP). І коли всі чотири SNPs були зазвичай разом, тоді фермент був дууууже активним. І що? Ті, в кого високоефективний гаплотип (допамін приходить і швидко руйнується) мислили критично. І навпаки — що більше допаміну, то більше схильності до нездоланних переконань.

В інтерв’ю The Newyourker такі собі Drs. Gormans, фахівці із вірувань, кажуть, що люди, які в чомусь переконані, отримують допаміновий викид від своїх переконань. Навіть як ті переконання можуть коштувати життя. До таких вірувань вони відносять відмову від вакцинації. І від себе додам — веганство і нелюбов до пасків безпеки.
Тут я знову згадую Гадамера і припускаю, що ми ж-то, з гуглом на пару, можемо тепер собі шукати “новий досвід”, що лише підкріплює наші передсуди. А не змушує рефлексувати і їх змінювати. Тому переконувати когось в чомусь можна виключно як workout з риторики.

І на останок, ще одна стаття, яку я знайшла, задавшись питанням, чого так багато трешу і угару на мамських форумах. В статті Increased Prolactin Levels Are Associated with Impaired Processing Speed in Subjects with Early Psychosis пишуть про пацієнтів, що вживають психолітичні засоби та людей із психозом на ранній стадії, в яких багато пролактину (гормону виділення молока). Так ось, в цих людей із зашкваром пролактину були знижені здібності до побудови причинно-наслідкових зв’язків і пізнання в цілому. Ага, а знайомий нам допамін пригнічує виділення пролактину, а пролактин пригнічує виділення допаміну. Високий пролактін, до речі, це можлива причина певного тупняка під час ПМС.
Що ми маємо? Забагато допаміну — хибно-позитивні результати пізнання — люди бачать те, чого насправді нема. Коли його замало — люди не можуть прийняти рішення і розібратись. Я нічого не казатиму про молодих мам-дописувачок форумів, бо в статті цього не було. Але це цікава інформація для подальших пошуків, а також для розуміння того, що не все можна подолати зусиллям волі чи хорошими аргементами. Є мозок, і є баланс гормонів та нейромедіаторів.
Тепер мій цинічний коментар:
- є науково обґрунтована підозра, що в деякі люди генетично схильні до неадекватної обробки сигналів довкілля. Тут нічого не поробиш.
- Якщо людина вірить в щось дивне, спитай, чи вона раптом не проти щеплень чи м’яса, за гомеопатію, совецький союз, заряджала воду біля телевізора і т.д. Воно має йти все в комплексі (не сказати — в синдромі)
- Люди, які в чомусь переконані, отримують сильне підкріплення в мозку від відстоювання своїх вірувань. І активно шукають підкріплення своїх переконань. Тепер ти розумієш, чого на фейсбуці так багато безрезультатних срачів, а антиваксерство переможно шириться?.. Їх тупо пре.
