Справа Сенцова-Кольченка:
Як Створювали Образ “Терористів”
19 серпня Північно-Кавказький військовий окружний суд Російської Федерації у Ростові-на-Дону завершив розгляд справи українського режисера Олега Сенцова та активіста Олександра Кольченка. Сенцова звинувачують у створенні та керуванні терористичним угрупуванням, а Кольченка в участі у ній. Прокурор вимагає 23 роки колонії суворого режиму для Сенцова, 12 — для Кольченка. Суд винесе рішення 25 серпня. Громадське розбиралося у деталях справи, яку російські слідчі ретельно складали майже півтора року.
Чому вона не тримається купи від самого початку?
Текст: Ангеліна Карякіна
Редактор: Олена Шарговська
ОСНОВНІ ФІГУРАНТИ СПРАВИ
Олег Сенцов
“Почувши мою відмову, запропонували дати покази проти керівництва Майдану. Якщо це вони дали наказ, отримаєш 7 років. Ні — зробимо керівником тебе і отримаєш 20”
Український кінорежисер Олег Сенцов добре пам’ятає цей день. Його затримали біля під’їзду власного будинку в Сімферополі 10 травня 2014 року (у матеріалах справи фігурує інша дата — 11 травня).
У Криму вже відбувся референдум, проукраїнські мітинги, на яких з’являвся режисер, згорнулися. Проукраїнські активісти час від часу збиралися, продумували, як провести автопробіг або як допомагати родинам блокованих у власних частинах українських військових. У сімферопольському арт-центрі “Карман” проводили курси медичної допомоги. Узагалі Сенцов мав знімати свій другий повнометражний фільм “Носоріг” — частину коштів він зібрав ще взимку, та заради Майдану відклав роботу над стрічкою. А тоді почалася анексія Криму.
Вже згодом, у російських судах Сенцов докладно розповість про той вечір: із мішком на голові, в мікроавтобусі його вивезли до будівлі СБУ у Сімферополі. Там били, душили, роздягали й погрожували зґвалтуванням. Вимагали назвати імена кримських активістів і тих, хто планував підірвати пам’ятник Леніну.
“Почувши мою відмову, запропонували дати покази проти керівництва Майдану. Якщо це вони дали наказ, отримаєш 7 років. Ні — зробимо керівником тебе і отримаєш 20”, — пояснив режисер. Далі Олега Сенцова відвезли додому на обшук: “Але нічого крім найціннішого для мене — моєї дитини, яка змушена була за цим спостерігати, вони не знайшли”.
Невдовзі після цього Сенцова переправлять до Москви. Його заяви про тортури суд так і не долучив до справи: синці та гематоми назвуть результатом власних садо-мазохістських нахилів.
Олександр Кольченко
В ув’язненні Кольченко попросить вислати йому книги Івана Франка. Тюремна цензура перевірятиме тритомник більше місяця
Сімферополець Олександр Кольченко до арешту навчався у Таврійському університеті на географічному факультеті. “За політичними поглядами я антифашист та анархіст”, — кілька разів підкреслить він упродовж процесу. Кольченко брав участь у численних акціях — на підтримку студентів, робітників “Кримтролейбуса”, брав участь в екологічному русі.
Із Олегом Сенцовим познайомився у лютому 2014-го — вони разом зі спільними друзями їздили на Майдан до Києва, де Олександр провів півтора дні. У суді він, як і Сенцов, відкрито скаже, що Майдан — одна з найбільш вражаючих подій, яку йому довелося побачити на власні очі. “Це був приклад неймовірної взаємодопомоги, підтримки. Я й сам встиг взяти участь у деяких справах — віддав привезені продукти, трохи поприбирав сніг”.
В ув’язненні Кольченко попросить вислати йому книги Івана Франка. Тюремна цензура перевірятиме тритомник більше місяця. Зрештою, пропустить. У ростовському СІЗО він читатиме Лесю Українку. “Вона мені російською погано засвоюється”, — напише він мамі.
Геннадій Афанасьєв
“Усі свідчення були дані з примусу. А Сенцова з Кольченком я обмовив”
Фотограф та юрист за освітою Геннадій Афанасьєв познайомився із Олегом Сенцовим на проукраїнському мітингу у Сімферополі.
“Я обмінявся контактами з Олегом по роботі — знав, що він режисер”, — пояснить він пізніше у суді. Афанасьєва затримали у центрі Сімферополя 9 травня 2014-го. Лише за півтора року після цього адвокат Афанасьєва повідомить, що хлопця також били, катували та змушували зізнатися у “терактах”.
Вдома у Афанасьєва проведуть обшуки, вилучать фотоапаратуру (місцезнаходження якої досі невідомо). Геннадій зізнається в участі у підпалах офісів партії “Русское единство” та “Партії регіонів” та укладе зі слідством угоду — згідно з нею в обмін на покази проти Сенцова він отримає 7 років позбавлення волі. І тільки 31 липня 2015 року у залі ростовського суду, зірвавши оплески підсудних, Афанасьєв відмовиться від усіх попередніх показів, крім тих, що стосуються його участі в підпалах. “Усі інші свідчення були дані з примусу, — скаже він. — А Сенцова з Кольченком я обмовив”.
Олексій Чирній
У залі суду Чирній сидітиме за кілька метрів від режисера, та жодного разу не гляне в його бік
Одним із улюблених занять 34-річного Олексія Чирнія були історичні реконструкції. Історик за фахом, він полюбляв лицарські турніри, брав участь в археологічних розкопках. Його знали за прізвиськами Вертольот та Морпєх. Дехто вважав його диваком: навіть у розпал анексії він продожував ходити вулицями Сімферополя у камуфляжі. Від військової служби Чирнія комісували за станом здоров’я — через психологічні проблеми.
Чирній познайомився із Афанасьєвим на одному з проукраїнських мітингів незавдого до референудуму. Далі було кілька зустрічей, де він познайомився з Олегом Сенцовим. Кольченка знав до цього, та лише епізодично — колись зустрілися на археологічних розкопках, більше не спілкувалися.
Його роль у справі — одна з ключових, адже саме Чирній звернеться до знайомого по лицарських турнірах Олександра Пирогова з проханням виготовити саморобну вибухівку. Він планував підірвати пам’ятник Леніну — це мало стати вершиною його активістських досягнень. Утім, у поплічниках Чирній помилиться тричі. Пирогов заявить щодо нього в ФСБ. Там йому видадуть приховану відеокамеру і накажуть знімати всі зустрічі з товаришем. Двоє інших знайомих, Дюс та Кірюша, яких Чирній теж планував залучити до підриву пам’ятника, виявляться представниками так званого ополчення і також свідчитимуть проти нього в суді.
Зрештою саме ФСБ виготовить муляжі вибухівки, Пирогов принесе і залишить їх для Чирнія в умовленому місці. Там, біля схрону, Чирнія й заарештують 9 травня. Він зізнається в участі у підпалах офісів “Русского единства” та “Партії регіонів” і досить швидко укладе угоду зі слідством фактично на тих самих умовах, що й Афанасьєв — в обмін на покази проти Сенцова йому запропонують 7 років позбавлення волі. У московському СІЗО Чирнія відвідає російська правозахисниця й журналістка Зоя Свєтова. Виявиться, що він у психіатричній лікарні “Бутирки” — співкамерники заявили, що він говорив про самогубство. У Москві Чирнія захищав призначений слідством адвокат. Спроби іншого адвоката, Іллі Новікова (зараз він займається справою Савченко) вступити у процес і переконати відмовитися від показів, скінчилися поразкою. На думку Новікова, Чирній міг давати їх недобровільно. Перебуваючи фактично в інформаційній ізоляції, Чирній відмовився від послуг захисника.
Розмови Чирнія і Пирогова — найсильніша частина обвинувачення. Відеозаписи цих зустрічей демонструватимуть у ростовському суді майже повністю. Щоправда, ім’я Сенцова у них не фігурує. У залі суду Чирній відмовиться від показів, посилаючись на статтю 51 Конституції РФ — право не свідчити проти себе. Адвокати не зможуть задати йому запитань. Суд зачитуватиме його попередні покази вголос. Чирній сидітиме за кілька метрів від режисера, та жодного разу не гляне в його бік.
Арт-центр “КАРМАН”
“Він наголошував, що жодних радикальних дій в Криму бути не може, бо тут військові й ситуація геть інша, ніж була на Майдані. Тільки мирні акції — ось усе, що може бути”.
Сімферопольський арт-центр “Карман”, у якому за версією слідства збиралися “терористи”, був чи не єдиним у Криму незалежним арт-центром. Багато років він працював як театр та майданчик для незалежних мистецьких проектів, освітніх лекцій і кінопоказів. Розповідає Галина Джикаєва, художня керівниця арт-центру “Карман”:
“У нас працював кіноклуб, ми часто показували соціально-критичне, документальне кіно. Якось під час показу стрічки про Межигір’я на нас напали й зірвали перегляд. У той час, як у Криму розгорталися події, у нас проводили лише медичні курси — вже пізніше від співробітників ФСБ я дізналася, що це “терористична діяльність, якою керував Олег Сенцов”. Та версія слідства — це повна нісенітниця, я одразу це їм сказала. У нас із ними була неформальна зустріч, де мені давали підписати якісь папери, але я відмовлялася. Мені дали зрозуміти, що будуть тиснути, зрештою викликали на офіційну зустріч у ФСБ. Туди я вже не пішла, встигла виїхати.
З Олегом, як і з Геннадієм, я познайомилася навесні. Чирнія й Кольченка не знала, хоча цілком можливо, вони були нашими глядачами, відвідували театр. Гена був дуже ідеалістичним, у чомусь навіть наївним — коли відкрито критикував ситуацію. Щодо Олега, я дуже добре пам’ятаю його слова, які прямо протилежні обвинуваченню. Він наголошував, що жодних радикальних дій в Криму бути не може, бо тут військові й ситуація геть інша, ніж була на Майдані. Тільки мирні акції — ось усе, що може бути”.
У ЧОМУ ЗВИНУВАЧУЮТЬ СЕНЦОВА Й КОЛЬЧЕНКА?
“Будучи прихильником необхідності зміни влади в Україні у 2014-му році, Сенцов виїжджав у Київ, де у складі підрозділу “Автомайдану” та разом із “Правим сектором” брав участь у протестах. Там він прийняв ідеологію “Правого сектора”.
У квітні 2014-го в Сімферополі сталися дві пожежі. 14 квітня спалахнув офіс партії “Русское единство”. За цією ж адресою, Карла Лібкнехта 11/2, був розташований офіс “Русской общины Крыма”. На відео з камер спостереження, яке демонструватимуть пізніше в суді, видно, як близько 4-ї ранку двоє у капюшонах підходять до офісу. Один щось розливає на двері, другий кидає недопалок. Обидва тікають, хоча полум’я так і не займається. За кілька сенкуд один з них повертається, підпалює двері запальничкою та зникає у темряві. Двері миттєво спалахують. За кілька хвилин пожежу гасять охоронці. Постраждають лише двері. Загальну суму збитків оцінять у 30 тис. рублів (близько 9 тис. грн). Слідство кваліфікує підпал як “теракт”.
Саме в офісі “Русского единства” у розпал анексії був розташований своєрідний “штаб” кримської “самооборони”. Сюди привозили на “попередні допити” тих, хто висловлювався проти дій Росії або просто носив українську символіку. 11 березня тут били й допитували українського активіста Михайла Вдовченка, якого спіймали у центрі Сімферополя із жовто-блакитним прапором.
“Я повертався з мітингу із українським прапором. Не знаю, може, переклинило мене, але з ним мені було спокійніше. На одній з вулиць побачив десь із 30 молодиків у шкірянках — вони йшли по двоє, а з ними йшов ще й керівник. Він був у розгрузці, штанях хакі, словом, виглядав на військового. Він побачив мене здалеку і крикнув “відійти убік”, я відійшов. А він кричить: “Та ні, тікай звідси взагалі, тебе зараз вб’ють”. Молодики подіставали дубинки з-під шкірянок, я перелякався і побіг. Але вони мене наздогнали: “Кинь прапор”, — і почали мутузити палицями, кричали “забиваймо його”. Добре, що на мені була шапка.
Потім хтось сказав: “Ведіть його у “пункт”. Мене привели в офіс “Русского единства”. По дорозі розповідали, що зараз нігті вирвуть, зуби вирвуть, будуть катувати… ”Співай гімн України!” Довели до чорних воріт офісу, коли я зрозумів, що це остання можливість втекти, — і вирвався. Мене повалили, почали бити — я сильно кричав. У цей момент десь неподалік проходили два мєнти, довкола взагалі було багато людей і лише одна жінка підійшла: “Чого ж ви так його б’єте?” В цей час з-за брами вийшла якась інша жінка, її називали Аліною, “кураторкою по Криму”. Вона сказала тій жінці, що про мене спитала, що я провокатор, рвав паспорти. Тоді по Криму ходила така легенда, нібито по квартирах бігають провокатори, просять показати паспорт, рвуть його і тікають — мовляв, щоб спеціально люди не змогли у референдумі взяти участь. І в Криму в це вірили.
Мене завели у двір, знову почали допитувати. Головне, чи знаю я когось із “Правого сектора”, хто платить гроші й таке інше. Але я не міг їм нічого сказати на це. Аліна мене сфотографувала, потім їй прийшла смс, вона сказала “він бреше” і пішла. Пізніше до мене вийшов лікар, трохи обробив мене і дав води. Там багато ходило людей, зі зброєю і без, у військовій формі й без, але без розпізнавальних знаків. Питали, хто я, “якщо бандерлог,чого такий цілий? Дайте його нам”. Потім мене забрали в один із військкоматів і там катували ще 9 днів”, — Михайло Вдовченко.
У ніч проти 18 квітня загорівся офіс “Партії регіонів” за адресою Аксакова, 7. На той час туди вже встигла переїхати партія “Единая Россия” і в суді саме її як постраждалу сторону представлятиме Олександр Бочкарьов, колишній командир так званого кримського ополчення. За документами офіс усе ще належав “Партії регіонів”, втім Бочкарьов заявлятиме, що “регіонали” перейшли у ряди “Единой России” усім складом — разом із майном та офісом. Мовляв, підпалюючи офіс “Партії регіонів”, зловмисники мали намір завдати шкоду саме “Единой России. На питання суду, чи бачив він у Криму “Правий сектор”, Бочкарьов, ледь стримуючи себе, заявлятиме: “Та я їх власними руками хапав! Звідки я знав, що то “Правий сектор”? Так вони ж із Закарпаття приїжджали, хто ж іще це міг бути?”
Від пожежі постраждає кухня офісу, вигорить вікно. Збитки оцінять у 200 тис. рублів (близько 62 тис. грн). Слідство також кваліфікуватиме підпал як “теракт” та встановить: у обох брали участь Чирній, Афанасьєв, Кольченко, а також Зуйков та Боркін, яких затримати не вдалося. Усі троє зізналися в участі у підпалах. Афанасьєв та Чирній, уклавши угоду зі слідством, скажуть, що ідеологом підпалів був Сенцов. Кольченко пояснить свої мотиви тим, що хотів завдати матеріальних збитків партії, “яка дозволила Путіну ввести в Україну війська”. У фінальній промові прокурор наголошуватиме: “Офіси об’єднувало те, що в назвах обох були пристуні слова “Росія” або “російський”.
Єдине, що пов’язує Олега Сенцова із підпалами офісів — покази Афанасьєва та Чирнія в рамках їхньої ж угоди зі слідством. Нагадаємо, пізніше Афанасьєв від них відмовиться. А Кольченко неодноразово зазначатиме, що жодних розпоряджень від Сенцова ніколи не отримував.
Та фігурантів справи звинувачують не у підпалах, а в участі у терористичній групі, якою буцімто керував Сенцов. Провина Сенцова, згідно з обвинувальним висновком, полягає у наступному: “Будучи прихильником необхідності зміни влади в Україні у 2014-му році, Сенцов виїжджав у Київ, де у складі підрозділу “Автомайдану” та разом із “Правим сектором” брав участь у протестах. Там він прийняв ідеологію “Правого сектора”, встановивши контакт з її лідерами, а пізніше отримав від них вказівку створити на території Криму структурний підрозділ “Правого сектора” та перейти до терористичної діяльності з метою дестабілізації органів влади Криму та впливу на ухвалення органами РФ рішення про вихід Криму з її складу”.
“Чи був Олег пов’язаний із “Правим сектором”? По-перше, “Автомайдан” не був із ПС пов’язаний, — коментує справу Сенцова активіст “Автомайдану” Олексій Гриценко. — Коли нас тримали у полоні в Криму, нас теж допитували про “Правий сектор”. І навіть у тій страшній ситуації, коли казали, що “Автомайдан” — це радикальне крило ПС, я не стримувався і сміявся. Ну, що значить, “Сенцов сприйняв їхню ідеологію?” У них була ідеологія?”
Пізніше адвокати наполягатимуть на тому, аби суд долучив до матеріалів справи довідку від “Правого сектора” за підписом Дмитра Яроша. У ній організація заявляє: ані Сенцов, ані Кольченко ніколи не були й не є членами “Правого сектора”. Та за цей крок адвокатам винесуть догану: в Росії “Правий сектор” заборонено як екстремістську організацію. Суддя зазначить: спроби долучити до справи документи від цієї організації — прояв неповаги до суду.
Усі фігуранти справи на момент затримання — громадяни України. Сенцов та Кольченко наполягали, що російського громадянства не отримували й вимагали зустрічі з консулом — суддя вирішить, що вона можлива лише після винесення вердикту. Афанасьєв та Чирній мають і російські паспорти — чи було це частиною угоди зі слідством, ніхто з них не зазначав. Лише Афанасьєв у суді сказав, що рішення взяти російський паспорт було чи не єдиним добровільним кроком за час процесу
СВІДКИ ОБВИНУВАЧЕННЯ
Обговорюючи анексію Криму та плани підірвати пам’ятник, хлопці періодично переключаються на більш цікаві для себе теми: язичництво, духів. Пирогов час від часу зупиняється посеред лісу, збирає трави, п’є воду зі струмків і розмірковує про користь лікаріських рослин. Та в жодному “фільмі” Сенцов не згадується.
За словами захисту, всіх свідків обвинувачення можна умовно розділити на три групи: ті, хто мав кримінальне минуле, ті, хто співпрацював з ФСБ у той чи інший спосіб або взагалі був співробітником служби, та “добропорядні громадяни”, які брали участь у проукраїнських мітингах або зустрічах активістів — їхні покази з’являлися у справі пізніше, ніж покази свідків з перших двох груп. Деякі з них суперечать показам інших або власним попереднім показам. Нижче коротка інформація про кількох із них.
“Кримінальне минуле”
Свідка Ярослава Бураковського ростовський суд заслуховував через відеозв’язок. Бураковський давав покази із кримського СІЗО, де його утримують за крадіжку. За цією ж статтею його судили вже щонайменше двічі.
Згідно з його останніми показами, у лютому 2014-го у групі у соціальній мережі “ВКонтакте” “Правий сектор Криму” він познайомився з Афанасьєвим, Чирнієм та Енвером Асановим, до якого згодом переселився, винайнявшм у нього кімнату. За словами Бураковського, він був свідком зустрічей Сенцова та інших фігурантів справи у будинку Асанова (його слідству затримати не вдалося). Та згадати одяг, в якому він бачив Сенцова не зможе: “Людей встречают не по одежке”. Бураковський також стверджує, що був свідком того, як Сенцов закликав людей до більш “радикальних дій, спрямованих на те, щоб влада Росії ухвалила рішення про вихід Криму з її складу” — саме так звучить формулювання слідства.
У свідченнях Бураковського за травень минулого року група “Правий сектор Криму” відсутня, а з Асановим, стверджував свідок тоді, він познайомився у барі. Саме в будинку Асанова слідчі вилучили шоломи, футболки з червоними хрестами, медикаменти. Серед іншого, знайшли пістолет Макарова — на ньому буцімто присутній “генетичний матеріал”, що з “високою ймовірністю” належить Сенцову. Режисер у свою чергу зазначав, що під час допиту його били та вкладали в рот пістолет.
“Агенти ФСБ”
Свідка Олександра Пирогова, давнього приятеля Чирнія, можна умовно віднести до обох груп. Пирогов на прізвисько Пін (від “Пінгвін”) має дві судимості, і коли до нього раптом звернувся Чирній із проханням виготовити вибухівку, той не без причини замислився. Згідно з матеріалами справи, Пирогов роздумував не довго — буквально наступного дня він уже писав заяву в ФСБ щодо наміру його знайомого вчинити злочин. У ФСБ Пирогову запропонували взяти участь в “оперативному експерименті” і видали приховану камеру: відтепер усі зустрічі з Чирнієм Пін мав фіксувати на відео, але “не провокувати його на жодні дії”.
Саме завдяки Піну в матеріалах справи з’явилися не лише речові докази намірів Чирнія підірвати пам’ятник Леніну, а й чудове кіно. На записах чути й видно не лише їх із Чирнієм, а й пташок, шум дерев, розмови перехожих. Обговорюючи анексію Криму та плани підірвати пам’ятник, хлопці періодично переключаються на більш цікаві для себе теми: язичництво, духів. Пирогов час від часу зупиняється посеред лісу, збирає трави, п’є воду зі струмків і розмірковує про користь лікаріських рослин. Та в жодному “фільмі” Сенцов не згадується.
На одній із перших зустрічей Чирній одразу пояснює: хоче працювати самостійно, підірвати пам’ятник окремо від тих, з ким підпалював офіси. Він називає їх “дибілами”, критикує за непрофесіоналізм та недостатню активність. Під час підпалів Чирнію не щастило кілька разів: то кувалдою не розбивалося вікно, то на обличчі плавилася балаклава. Підрив пам’ятника та інші вибухи мали б справити серйозне враження. На питання ж Піна, чи мають люди, з якими спілкується Чирній, стосунок до “Правого сектора”, той зазначає: “Ні. Той, хто типу керує, каже, що він “Автомайдан”.
На суд у Ростов Пін прилетить із Сімферополя: йому покриють витрати на дорогу, готель, а також добові.
У матеріалах справи окремо фігурують покази засекречених свідків — співробітників ФСБ. У суді вони виступали в закритому режимі, а замість імен у справі вказані псевдоніми.
“Добропорядні громадяни”
Фотографа Олександру Команську допитували також за допомогою відеозв’язку із Криму, у той самий день, що й Бураковського. Команська стверджує, що була на кількох зустрічах із Сенцовим та іншими фігурантами справи. За її словами, “Сенцов закликав до активних дій, спрямованих на вихід Криму зі складу РФ”. На питання судді, яких саме дій, Команська уточнює: “Підрив пам’ятника Леніну та Вічного вогня”. У квітні вона згадувала лише про пам’ятник Леніну. Дівчина виступає дуже активно, іноді випереджаючи питання прокурора. Каже, що не поділяла радикальних поглядів Сенцова, Афанасьєва та інших і швидко вирішила припинити спілкування з ними.
У лютому минулого року, у розпал анексії, видання Slon.Ru опублікувало на сайті коментарі кримчан щодо ситуації на півострові. Серед них є й коментар Команської: “Я українка. Вважаю, що люди вийшли на Майдан, бо влада перейшла усі допустимі норми. Будь-які сепаратистські заклики караються законом. Крим як був 23 роки частиною України, так ним і залишиться”.
РЕЧОВІ ДОКАЗИ
Серед речових доказів у справі фігурують маски, рукавички, українські прапори, димові шашки, наколінники, медикаменти, пневматичні пістолети і навіть ручна граната, нібито вилучена в будинку Асанова. У квартирі Чирнія був знайдений шарф із символікою “Правого сектора” — одна з найцінніших знахідок слідства. У помешканні Сенцова вилучені DVD із фільмами, серед яких окремо згадуються “Звичайний фашизм” Михаїла Ромма та “Третій Рейх у кольорі” BBC. На одному з останніх засідань у суді виступатиме кінокритик Антон Долін, який доводитиме художню цінність обох стрічок. На питання прокурора, чи можна будь-яку частину з цих стрічок використати з метою пропаганди праворадикальних поглядів, Долін зазначить: “Як і частину будь-якого іншого твору. Наприклад, “Вінні Пуха”. Після виступу Доліна суддя вірішує не долучати фільми як речові докази до матеріалів справи.
У Сенцова також вилучать квитки на поїзд (Київ–Сімферополь і Сімферополь–Київ) та гроші: близько 65 тис. грн за версією слідства він отримав від Анатолія Гриценка через його сина, активіста “Автомайдана” Олексія. Принаймні саме про це йдеться у показах Анафаньєва, від яких він пізніше відмовиться. За словами Сенцова, гроші були призначені для зйомок фільму “Носоріг” — документи кінокомпанії захист представив у суді.
ЧОМУ СЕНЦОВ?
Від перших арештів слідчі наполегливо шукали серед затриманих “старшого”. Імена “замовників” та “керівників” намагалися дістати й від Сенцова. Справа просякнута гарячковими пошуками “головного”, які свідчать радше про те, що її автори так і не зрозуміли природи протестів на зразок Майдану, їхньої горизонтальної структури, відсутності чіткої ієрархії, а іноді й плану. На місці Сенцова міг опинитися будь-хто, зазначають друзі режисера. Та опинився саме він.
“Олег був справді помітним: відкрито допомагав нашим військовим у Криму, вивозив звідти їхні родини, — зазначає Олексій Гриценко. — Він був на Майдані. Пам’ятаю, мені його представили як режисера з Криму, він одразу включився в роботу. До речі, в основному він займався нашим офісом, тобто був відповідальний за організаційну частину — складав графіки чергування, наприклад. У нас там завжди був порядок”
У Сімферополі Сенцова чекають двоє дітей — молодший син потребує особливої уваги, хлопчик має аутизм. У суді Олега підтримує двоюрідна сестра Наталя. Та наразі від неї до Олега листи не надходять: “Від інших отримує, і вони від нього. А мені нічого не приходить, як і йому від мене — навіть фотографії дітей”, — каже вона.
На останньому засіданні Наталя встигла побачитися з Вірою Савченко, сестрою увязненої у Ростові льотчиці — та прийшла підтримати вязнів у вишиванці, але до зали суду її так і не пропустили. За жінками тихо спостерігала Лариса Кольченко — мати Саші. На засідання в Ростов вона їздить із Сімферополя, щоразу намагаючись привезти передачу не лише сину, а й Олегу Сенцову.
“Як ваші справи? Ви чекатимете вироку в Ростові?” — питає у Лариси Віра Савченко. “Как ваши дела? Вы будете ждать…” — повторює. — “Я розумію українську”, — перебиває Віру Лариса. “Так, я чекатиму тут”.
ПІСЛЯМОВА: СЛІДСТВО В УКРАЇНІ
В Україні за фактом викрадення фігурантів справи відкрито кримінальне провадження. Та розслідування не рухалося з місця. За словами адвокатів Сенцова в Україні, тепер ним займатиметься прокуратура Криму, що знаходиться в Україні. Основним завданням слідства має стати винесення підозри усім слідчим, прокурорам, суддям та іншим причетним не лише до викрадення й вивезення українських громадян за межі держави, а й катувань, незаконного позбавлення свободи, погроз та інших злочинів. Більшість цих чиновників, кажуть адвокати, також мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності за статтею “державна зрада”.
