Біткоін: налаштувати не можна забороняти

Автор: Олег Загнітко, к.ю.н., адвокат, партнер МЮФ «Integrites»

З двох найпопулярніших доктрин грошей (металічної та номінальної), у криптовалюти, зокрема, у Bitcoin (біткойн, BTC) та Ethereum, є елементи обох.

З одного боку, собівартість криптовалюти — візьмемо для прикладу BTC — забезпечено потужностями із розшифрування та генерації кодів (блоків), а тому її вартість повинна зростати із кількістю операцій — оскільки з розміром коду щоразу зростають ресурси, необхідні для його передачі, обчислення та зберігання.

Нерегулярними чинниками здешевлення є:
- зниження вартості шифрувальних потужностей, передачі та зберігання даних;
- зниження вартості енергоресурсів, необхідних для роботи шифрувальних потужностей та передачі даних;
- збільшення кількості майнерів до певного оптимуму (зокрема, якщо винагорода буде не у відсотках, а в абсолютному значенні).

З іншого боку, криптовалюта — це продукт договору (fiat/convention) і може втрачати довіру, а отже й вартість. Таке можливо, якщо всі припинять нею користуватися або алгоритми обчислень принципово зміняться (як тоді, коли ПК замінив калькулятор) чи користування не буде загальнодоступними, чи кількість каналів зв’язку в Інтернеті буде обмежено.

Зрештою, із зростанням коду, який відображає кількість операцій із одиницею валюти, він може перейти в розряд колекційних як з точки зору «металічної», так і номінальної доктрин, оскільки було б незручно в роздрібній торгівлі приймати, наприклад, 0.000000001 BTC, який дорівнюватиме 10 грн 50 коп., а майнерам здійснювати величезну кількість подібних операцій. Адже потужні процесингові центри для операцій з платіжними картками конкурують з аматорськими інвестиціями в майнінг і навіть у прямій конкуренції між процесинговими центрами, код операції з карткою / банківським рахунком значно менший, ніж в криптовалюти.

Оскільки зараз обіг криптовалют не врегульовано, існує відкрита можливість їх використання без відповідальності, позитивної чи негативної, з боку попереднього власника криптовалюти та майнера.

У майбутньому можна передбачити 3 основні сценарії нормотворчих дій національних регуляторних органів, в першу чергу, Національного банку України, щодо таких “грошей”:

1. Послідовне втілення у життя позиції НБУ, оприлюдненої у «роз’ясненні» 2014 року

10 листопада 2014 року на офіційному сайті Національного банку було розміщено інформацію, що криптовалюта, зокрема Bitcoin, є грошовим сурогатом, себто «документ[ам]и у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені в обіг не Національним банком України і виготовлені з метою здійснення платежів в господарському обороті, крім валютних цінностей» — визначення ст. 1 Закону про НБУ від 19.05.1999. Відповідно до другої частини статті 32 Закону про НБУ — на території України «використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються».

Послідовність та спадковість є істотними принципами регуляторної діяльності, оскільки йдеться про забезпечення справедливості чи, формальніше, юстиції, де однакове застосування правил в однакових ситуаціях є неодмінним показником неупередженості. Проте чинний склад керівництва НБУ вже неодноразово рішуче переглядав неефективні політики та правила, навіть із довготривалою попередньою практикою, змінював невірні парадигми регулювання, у тому числі виправляв власні помилки; в цьому ж випадку анонімність та неофіційна форма висловленої позиції стримують регулятора ще менше.

До того ж, означену раніше позицію не можна визнати логічно задовільною: згідно з нею, використання криптовалюти є забороненим остільки, оскільки відповідні види криптовалюти (Bitcoin, Etherium, onecoin тощо) не визнано валютними цінностями.

Тому, за буквальним тлумаченням статі 32 випуск та обіг криптовалюти як грошового сурогату — на відміну від випуску та обігу грошових одиниць — на території України не заборонено, допоки таку криптовалюту не пропонують/приймають для розрахунків.

Mining (надання потужностей для обчислення коду) можна розуміти як резерви для забезпечення криптовалюти — вона коштує приблизно стільки, скільки необхідно ресурсів для підтвердження угод.

Обігом без платежів можна вважати й діяльність бірж з обміну однієї криптовалюти на іншу, а також, із певними застереженнями — на валюту України чи інших країн — у такому разі, засобом платежу є відповідна валюта (емітована державою), а криптовалюта — базовим активом для обміну. Водночас, отримання майнерами криптовалюти за операцію з підтвердження справжності — така собі переробка давальницької сировини — може вважатися забороненою.

Виникає запитання — якщо сурогат визначений як грошові знаки, чому він не є грошовою одиницею для цілей статті 32? Або ж, з практичної точки зору, яким на території України є режим випуску й обігу криптовалюти як грошового сурогату?

Наполегливе заперечення Національним банком можливості застосування криптовалюти в господарському обігу / для платежів призведе до:
- офшоризації легальних угод із криптовалютами;
- чорного ринку для угод з обміну криптовалют на товари (роботи, послуги) та сірого ринку для угод обміну між криптовалютами чи майнінгу в Україні;
- відповідне звуження інвестиційної бази для операцій фінансових установ та інших інвестиційних інституцій на відкритих ринках.

2. Зміна парадигми на таку, що включає криптовалюти в об’єктивну реальність ринків капіталу

Якщо свідомо дивитися на відкритість української економіки до світу та досвід регулювання малообмежених каналів комунікацій, зокрема в Інтернеті, нормотворчість України є вторинною чи третинною.

Ми не можемо заперечити принципову можливість світового пріоритету України в законодавчих іноваціях, але прагматичнішим є припущення, що це малоймовірно. Відповідно, слушним буде адаптувати законодавство України згідно з досвідом інших відкритих економік, у першу чергу, держав-членів ЄС, з якими вона прагне інтегруватися у спільний економічний і законодавчий простір.

З огляду на це України слід вирішити наступні завдання:
- визначити віртуальні валюти (до них належатимуть і електронні гроші), зокрема, криптовалюти. Таке визначення не повинно суперечити визначенню ЄС, зокрема, з огляду на Угоду про Асоціацію між Україною та ЄС;
- встановити мінімальні вимоги з прозорості правил випуску, балансування попиту й пропозиції в обігу віртуальних валют для їх розмежування з пірамідами;
- поширити вимоги фінансового моніторингу на операції з використанням віртуальних валют, в тому числі:
• ідентифікацію сторін до встановлення ділових відносин;
• перевірку змісту та цілі операції;
• можливість зупинити підозрілу операцію;
• обов’язки повідомляти про підозрілі операції та розкривати інформацію органам фінансового моніторингу;

Визнання легальних операцій з віртуальними валютами, повинно просуватися у загальній парадигмі «віртуальної особистості» (virtual identity), до якої б увійшли і дистанційні торговельні практики (продаж товарів, Інтернет і телефонний банкінг, дистанційна ідентифікація особи, контекстна реклама та маркетинг в Інтернеті, обробка персональних даних програмним забезпеченням (переглядачами, порталами, електронними пристроями) тощо). Оскільки, інститут віртуальної особистості, на жаль, є відсутнім у законодавстві, маємо надію, що запровадження інституту віртуальних валют підштовхне до розробки цілісної доктрини й відповідної нормотворчої діяльності щодо правоздатності й правоспроможності осіб та субєктів господарювання у віртуальній реальності.

3. Спеціальне законодавство України щодо криптовалют може розвиватися двома шляхами:

А) визнання криптовалюти «активом», «товаром» чи «послугою», себто ліквідною цінністю, але не «валютною цінністю», що потягне за собою такі наслідки:
- буде легалізовано обіг криптовалюти (оскільки переказ криптовалюти не є переказом), внаслідок чого легальні гравці сприятимуть запровадженню доброчесних практик та витісненню й викриттю протиправної діяльності на ринку;
- НБУ перекладе відповідальність за регулювання на
Нацфінпослуг, який повинен буде визначити позицію з таких питань чи є mining та онлайн-платформи фінансовими послугами,
чи є криптовалюти різновидом фінансової піраміди
ДФС, яка відповідатиме за оподаткування операцій з криптовалютами, зокрема ПДВ,
органи захисту прав споживачів, що визначать необхідні межі інформування учасників (споживачів) щодо наслідків операції та про недоброчесні практики в договорах щодо випуску та обігу криптовалют; забезпечать мінімальне документальне оформлення операцій;
правоохоронні органи, що каратимуть за випадки шахрайства та втручання в електронні системи.
Мінфін, який запровадить правила щодо емісії/обліку криптовалют та операцій з ними.

Зазначимо, що досвід інших країн з регулювання криптовалют та проект закону «Про валюту», нещодавно розроблений НБУ та запропонований до громадського обговорення, роблять цей сценарій найімовірнішим.

Б) визнання віртуальної валюти чи криптовалюти «валютною цінністю»:

Термін “валютні цінності” зараз визначається статею 1 Декрету про систему валютного регулювання і валютного контролю. “Валютні цінності” включають у себе банківські метали, валюту України, іноземну валюту та номіновані у будь-якій з таких валют платіжні документи і цінні папери.

Отже криптовалюту від інших валютних цінностей відрізняє відсутність номінального еквівалента в іншій валюті (що можна легко виправити); або, з іншої сторони, одиниця криптовалюти — блок кодів — може бути фінансовим документом, але не визнаватися при цьому валютною цінністю, зокрема, валютою (детальніше наслідки розглянуто у пункті А).

Крім внесення змін у вищенаведене законодавство, які потрібні для повної інтеграції криптовалют до операцій із валютними цінностями, необхідно також розглянути зміни до закону про платіжні системи та переказ коштів в Україні. Горизонтальна система підтвердження угод з криптовалютами може мати клірингові чи обмінні платформи, але такі заклади не можуть бути єдиними чи центральними, які впливають на всю систему.

Платіжні операції з криптовалютою краще описуються парадигмою ринку, учасники якого водночас є інфраструктурою. Себто ринок є тотожним інфраструктурі. Це повністю відповідає механізму об’єктно-орієнтованого програмування, «згідно з яким дані й код виконання зберігаються разом в одному місці, яке називається об’єктом». Отже, небезпідставним буде регулювання кожної криптовалюти як ринку, замість традиційно роз’єднаних вимог: до суб’єктів, до інфраструктури, до операцій.

Одночасно з цим, визнання криптовалюти валютною цінністю неможливе без визначення додаткових умов діяльності фінансових установ у цій царині:
• щодо фінансових гарантій обміну криптовалюти у відносинах з неінституційними інвесторами (курс гарантованого обміну може бути змінним, але відповідно до розумних принципів);
• застосування вимог, що поширюються на установи з переказу коштів (зараз це ліцензія та відповідність ліцензійним вимогам);
• технічні параметри платформ («бірж») які здійснюють конвертацію між валютами, т.ч. між віртуальними — т.ч. пороги для запобігання шахрайству (багатоканальний зв’язок, відсікання країн з цензурою Інтернета, алгоритми запобігання втручанню (т.ч. використання blockchain), стимулювання конкурентного середовища серед miner-ів/ок тощо);
• умови випуску й обігу криптовалюти, які знеохочують (передбачають відповідальність за) припинення діяльності майнера — а не лише стимулюють цю діяльність.

Слід згадати ще такий підсценарій: НБУ може визначити віртуальну валюту (криптовалюту) як «валютну цінність», але іншу, ніж «валюта», наприклад — інвестиційний об’єкт / актив. В такому разі, врегулювання операцій з криптовалютою на організованих ринках належатиме до відповідальності НКЦПФР і від останнього залежатиме, чи він створить ще один регульований ринок. Крім того, неодмінно постане проблема оподаткування ПДВ операцій із поставки криптовалюти та операцій з клірингу чи майнінгу (підтвердження справжності).

)

Kyiv School of Economics
Welcome to a place where words matter. On Medium, smart voices and original ideas take center stage - with no ads in sight. Watch
Follow all the topics you care about, and we’ll deliver the best stories for you to your homepage and inbox. Explore
Get unlimited access to the best stories on Medium — and support writers while you’re at it. Just $5/month. Upgrade