Інформаційна дієта триває

Перший день без читання пройшов нормально. Я нічим не згрішила, якщо не рахувати інструкцію до крапель у носа, ну, і те, що трохи лазила по шмоточних сайтах. Мені не звикати: я таке вже практикувала. Але сам факт інформаційного утримання стопорить, коли думаєш: а що там Савченко? Рука тягнеться по девайс. А потім: Keep calm and pray for Savchenko. Псалом 90-й, якщо забула. От реально згадується моторошна книжка Колекціонер Фаулза, де такий же безумець утримує красуню. Хоча краще вже: І все ж сказати життю «так».

Хто би нам її викрав, які 13 друзів Оушена, га?

Про «без читання»: рука реально тягнеться до писання. Хоч чимось би зайнятися, чи що? Насправді дуже прочищається свідомість. Починаєш відділяти свої думки від чужих. Зрештою, чужі думки звалюють, і на їхнє місце привалюють власні, які боялися подавати голос. Не те щоб вони там супер-цінні чи щось там таке (ну, не прибідняйся). Але, трясьця, реально вражають масштаби власної інформаційної булімії. Я би поглинала і поглинала усе, що криво лежить. Не те щоб я така вже читака, і навіть снобського Уліса я не прочитала, і навіть багато чого не читала, що варто би було. Але останнім часом – оці тонни статей на психологічні теми, полотнища інформаційних сайтів, пости у ФБ і навіть оці зсилки на всілякі адмі.ру з 10 способами похудєть, не отривая жопу від дівана (користуючись нагодою хочу передати подібним сайтам: приберіть нафіг ці спливаючі-як-гівно вікна з пропозицією уподобати ваш сайт – на мобільній версії вони не працюють і змушують закрити вас нахрін, так і не дізнавшись жодного із 10 способів). Злості пост)))

А що в нас на порядку денному: вибратися в люди і погасить кредит. Учора оперативно шопери порозкупали все, на що я поклала око – то й добре. Я і вгомонилася. І ще би до лікаря записатися (о, як я не хочу! відтягую вже далі нікуди – значить, зараз подзвоню).