Що таке поклоніння?
Давайте почнемо з внутрішньої сутності поклоніння, а потім перейдемо до більш публічного вираження богослужіння або щоденних актів любові. Причина, чому я роблю відмінність між внутрішньою сутністю поклоніння і зовнішнім його вираженням, тому що я думаю, що Ісус робить це в Євангелії від Матвія 15: 8–9:
“Цей народ шанує Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене; надаремне шанують Мене”.
Для Ісуса це поклоніння зводиться до нуля. Це те, що “марно”. “Даремно вони поклоняються мені.” Нуль. Це не поклоніння. Це нульове поклоніння. Воно дорівнює нулю, якщо в цьому не бере участь серце. Таким чином, ви можете зробити стільки справ, скільки ви хочете і йти на стільки церковних служб, скільки ви хочете, і ніколи не будете поклонятися, якщо це все зовнішнє і нічого не відбувається у вашому серці до Бога. Все справжнє поклоніння, по суті, це справа серця. Далі ми подивимось, що це більше ніж тільки серце, але точно не менше.
Тоді виникає питання: Що це за внутрішнє, справжнє, направлене до Бога переживання, яке ми називаємо сутністю поклоніння? І Ісус приводить нас до відповіді в Іоанна 4:23–24, коли він сказав:
“Але надходить час, і надійшов уже, коли справжні поклонники будуть поклонятися Батькові в дусі та істині, бо таких поклонників Батько шукає Собі: Бог є Дух, і ті, що поклоняються Йому, мають поклонятися в дусі та істині.“
Зверніть увагу на те, що поклоніння в дусі не контрастує з поклонінням в тілі або з тілом. Замість цього, це поклоніння ставиться поряд з поклонінням в істині.
Так що це означало б, що ми повинні поклонятись в дусі, поклоняючись від духа і в істини, рухатись від істини? Я думаю, справа в тому, що, коли ми поклоняємося — правильне поклоніння, поклоніння хороше, приємне поклоніння — залежить від правильного ментального розуміння, який є насправді Бог, від істини. Якщо ми поклоняємося ідолу нашого власного творіння, ми насправді не поклоняються Богу. А по-друге, поклоніння залежить від правильного духовного або емоційного або чуттєвого розуміння моїм серцем Бога як найвищої цінності. Таким чином, справжнє поклоніння засноване на правильному розумінні природи Бога, і правильній цінності Бога в нашому серці, відгуку нашого серця.
І, звичайно Його цінність безкінечна. І, таким чином, справжнє поклоніння є серце оцінююче або цінуюче Бога понад усе. Таким чином, внутрішня сутність поклоніння є відповіддю серця на пізнання розуму, коли розум правильно розуміє Бога і серце відповідно ціннить Бога.
Ви можете використовувати такі слова, як дорожити або цінувати Бога або захоплюватись Богом або шанувати Бога або знаходити задоволння з Богом. Всі ці внутрішні реакції на Бога відображають його нескінченну цінність і красу. І це те, що поклоніння покликане зробити: поставити вищий пріоритет Бога в вашому житті. Насправді, english слово “поклоніння” походить від worth&ship. Тобто, поклоніння це відображення цінності Бога.
Ми поклоняємося Богу, коли ми достовірно знаємо Його і дорожимо Ним належним чином. Далі слово “поклоніння” відсилає нас до того, щоб ця внутрішня цінність стала видимою в світі двома основними способами в Новому Завіті. Одним з них є акт вуст: акти хвали і покаяння в богослужіннях або домашніх групах. І інший акт любові являється через наше тіло: з допомогою рук і ніг: акти любові, які демонструють високу цінність Бога, що ми готові жертвувати заради блага інших. І я отримую ці два шляхи з Євреїв 13:15–16. Слухайте це дивовижний підсумок. Він каже:
“Через нього”, а потім, — через Христа — “завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його славлять. Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові.”
Ці два вірші починаються і закінчуються з словом “жертви”. І, звичайно ж, жертва є відлунням від жертви Старого Завіту, які були в центрі поклоніння і повинні були показати цінність Бога, як ми відмовилися від бика або козла і показали, що Бог є дорогоцінним для нас, і ми цінуємо його звільнення, що приходить до нас через жертву і тепер через жертву Христа. Так що через Христа дві речі стають жертвами поклоніння в нашому житті: плід уст, які визнають його ім’я; тобто, богослужіння в співі і молитві і каяття і зізнаванні, а по-друге, плід діянь. Не нехтуйте робити добро. Поділіться тим, що у вас є. Такі жертви приємні Богу.
Обидва ці акти є актами поклоніння. Ми бачимо його знову в Посланні до Римлян 12:1:
“Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, для розумного служіння вашого /яка є вашим духовним поклонінням — в іншому перекладі/.”
Так що все наше життя в тілі проживається в любові до інших і відображаючи цінність Бога понад усім і роблять нас тими, хто поклоняється в нашому повсякденному житті.
Отже, ось моє резюме: Внутрішня сутність поклоніння це по-справжньому пізнавати Бога, а потім відповідати своїм серцем на це знання, цінуючи Бога, цінуючи Бога, цінуючи Бога, насолоджуючись Богом, задовольнившись Богом більше всього земного. А потім, це глибоке, заспокійливе, радісне задоволення в Господі перетікає в акти похвали наших вуст і акти любові в служінні іншим заради Христа.