Бійня у Вонсоші

Переклад статті Катарини Маркуш (Katarzyna Markusz) для порталу http://new.jewish.org.pl 30.10.2014

Пом’ятний знак жертвам бійні у Вонсоші

Вонсож — тихе село в Подляському воєводстві. Влітку 1941 року тут відбулися події, точні деталі яких досі невідомі, однак у їх результаті, майже вся єврейська громада Вонсожа була вбита.

У міжвоєнному Вонсоші, на його політичне життя мала дуже великий вплив Національна-Демократія. Антисемітизм може і не був звичним явищем, але бойкоти єврейських магазинів відбувались. З початком війни до Вонсошу увійшли німці, однак 23 вересня місцевість зайняла Червона Армія. З цього приводу, частина євреїв спорудила вітальну арку. Поляки, які були депортовані углиб СРСР, в своїх свідченнях підкреслювали, що євреї загалом позитивно ставлились до радянської окупаційної влади. “Поляки спостерігаючи за боротьбою із польськістю, за депортаціями і арештами звунувачували місцевих єврейський колаборантів, вважаючи, що неступить час помсти,” пише Ян Єжи Мілєвський у статті “Знищення євреїв у Вонсоші у світлі кримінальної справи Мар’яна Ридзєвського”, яка була опублікована в “Бюлетні історії прикордоння” у 2002 році.

Такий час настав 5 липня 1941 року, незадовго після того як Червона Армія втекла з Вонсошу. Про те що тоді сталось дізнаємось із матеріалів справи Мар’яна Ридзєвського 50-х років.

Ридзєвський (Rydzewski) був затриманий у жовтні 1950-го року за “публічне розповсюдження ворожої пропаганди”. 11 листопада військова прокуратура у Білостоці прийняла рішення про його тимчасовий арешт, через те, що “в часи німецької окупації співпрацював з окупантами та брав участь у вбивстві євреїв у 1941 році”. Начальник PUBP [повітової служби безпеки] у Ґраєві, незадовго після цього, повідомляв що “був членом Національної партії (Stronnictwo Narodowe), котрий брав участь у знищенні євреїв, а нині спить у стодолах, боячись арешту”.

На засіданні, що відбулось 15 червня 1951 року Ридзєвський був визнаний невинуватим.

Що відбулось у Вонсоші? Свідчення очевидців різняться. Версія подій, яку початково представили свідки на поцесі Ридзєвського, полягала в тому, що після відходу Червоної Армії, до Вонсоша прийшла невелика групка німців. Вони провели розмову з кількома жителями, а потім поїхали. Через кілька годин, група жителів, озброєних ножами, вилами, сокирами і кілками перебила майже всіх місцевих євреїв.

“Поляки, котрі важко пережили радянську окупацію, приймали нових окупантів з надією, що буде краще і пов’язували їх із німцями часів Першої світової війни. Тому, навіть принагідні погрози німців не могли були прийняті надто букватино. Ймовірно найважливішу роль відіграла, відкрита німцями перспектива нагороди у вигляді єврейського майна” — підкреслював Мілєвський.

Інакше бійня єврейських жителів Вонсоша представлена у зізнаннях, зібраних в 1960-х роках Районною Комісією вивчення гітлерівських злочинів у Білостоці.

Одна з осіб визнала, що після приходу німців “негайно почалась бійня місцевих євреїв”. На думку цього свідка, синагогу спалили німці та перебили майже всіх євреїв із тієї місцевості, а пізніше поховали їх за містом.

Ще один свідок заявив, що 150 євреїв Вонсоша були забрані до ґетта у селі Мілєво (Milewo).

Інший свідок згадав про ці події таке: “Після нападу на Радянський Союз, через Вонсош проходили військові підрозділи та гестапівці. (…) Через кілька днів, до Вонсоша приїхали жандарми і всіх місцевих євреїв зібрали в одному домі, який знаходився коло ринку. (…) Не знаю що німці зробили з тими євреями, але вони не вернулись до Вонсошу. Нічого не знаю про убивство 250 євреїв в околиці Вонсошу.”

Що визнавали свідки під час суду над Маріаном Ридзєвським?

“(…) Коли я прокинувся і через кілкьа хвилин вийшов ну вулиці, то помітив, що через поле, коло наших будинків утікав один єврейчик, імені якого не знаю. За ним бігли троє мужчин, яких також не може назвати. Далі однак не пішов, бо не хотів нікуди вмішуватись”.

“Дорогою, я побачив Ридзєвського Мар’яна, мешканця Вонсошу на вулиці 11 листопада в єврейському домі, який був власністю Мошковського (імені не пам’ятаю) та Вішнєвського Францішка (…), Козловського Томаша і Дембіньського (…) — всі вони заганяли єврейку Мошковську (імені не пам’ятаю), котру піймавши убили, однак хто її убив того не помітив, лише пам’ятаю, що після вбивства її скинули на віз. (…) Далі Дембіньський і Козловський наклали мені повний віз єврейських трупів, але скільки їх було не пам’ятаю. (…) За євреями бігало багато людей, але їх імен не знаю.”

“(…) Коли росіяни вийшли із Вонсоша — спершу ввійшов німецький патруль, який вийшов через кілька годин, після від’їзду патруля, до Вонсошу приїхало Ґестапо (…). Разом із Ґеспапо приїхав Лоз Ян, який співпрацював з Ґестапо і він намовив селян бити євреїв. Так що в ніч з суботи на неділю загинуло найбільше євреїв.”

“Ридзєвський, коли вів Мошковського, то мав у руці ніж, або короткий багнет. Куди вони потім пішли - не знаю, бо за ними не стежив. Як пізніше взнав Мошковський був убитий.”

Частина із цих свідчень була потім відкликана. або змінена. Сам звинувачений Мар’ян Ридзєвський своєї вини не визнав. Суд визнав його невинуватим, “через брак достатніх доказів його вини в діях. у яких його звинувачено”.