Промова Папи Урбана ІІ у Клермоні

котра дала початок Хрестовим походам

(згідно різних варіантів)

Франческо Айєц, 1835 р. “Папа Урабан ІІ у Клермоні закликає до Першого Хрестового походу”

1. Фульхерій Шартрський

Джерело: Bongars, Gesta Dei per Francos, 1, pp. 382 f., trans in Oliver J. Thatcher, and Edgar Holmes McNeal, eds., A Source Book for Medieval History, (New York: Scribners, 1905), 513–17

Найулюбленіші брати: З огляду на необхіднсть, я, Урбан, за дозволом Божим, головний єпископ і священик над усім світом, прийшов у ці краї як посланець із божественним закликом до вас, слуг Божих. Я сподівався знайти вас настільки ж вірними та ревними у служінні Богу, якими я вас і вважав. Але якщо у вас є якась спотвореність або викривлення, що суперечать Божому закону, з божественною допомогою я буду робити все можливе, щоб її виправити. Бо Бог поставив вас управителями над своєю сім’єю, щоб служити йому. Щасливі, дійсно, ви будете, якщо він знайде вас вірним у вашому управительстві. Ви називаєтесь пастирями; пильнуйте, щоб ви не виконували ці обов’язки як наймити. Але будьте правдивими пастирями, а ваші патериці завжди тримайте в своїх руках. Не спіть, а охороняйте з усіх боків отару, котра вам належить. Бо якщо через вашу недбалість, або необережність, вовк вирве одну з ваших овець, ви обов’язково втратите нагороду, приготовану для вас Богом. І після того, як ви гірко жалітимете за свої провини, — будете люто поглинуті пеклом, обителлю смерті. Бо згідно з Євангелією ви — сіль землі [Мф. 5:13]. Але якщо ви не справитесь із своїм обов’язком, як сказано, що зможе її посолити? О якою сильною є потреба у соленні! Це дійсно необхідно, аби ви виправляли сіллю мудрості цей недоумкуватий народ який так прив’язаний до приємностей цього світу, бо інакше Господь, коли б хотів говорити з ним, знайшов їх прогнилими від гріхів, не соленими і смердючими. Бо як Він знайде у них хробаків - тобто гріхи, котрі завелись через вашу недбалість до своїх обов’язків, Він накаже їх, як нічого не вартих, кинути у безодню нечистих речей. І через те, що ви не можете відновити Йому Його великі втрати, Він обов’язково засудить вас та усуне вас від своєї люблячої присутності. Але той, хто використовує цю сіль, повинен бути розважливим, завбачливим, скромним, освіченим, миролюбним, пильним, благочестивим, справедливим, безстороннім і чистим. Бо як невігластво може вчити інших? Як розбещений може зробити інших людей скромними? І як нечистий може зробити інших чистими? Якщо хто ненавидить спокій, як він може зробити інших миролюбними? Чи якщо хтось забруднив руки зіпсуттям, як він очистить нечистоту іншого? Ми також читаємо, що якщо сліпий веде сліпого то обидва впадуть у яму [Мат. 15:14]. Але спочатку виправте себе, щоб звільнившись від ганьби, ви могли виправити тих, хто підкорений вам. Якщо ви хочете бути друзями Бога, з радістю робіть те, що втішить Його. Перш за все ви повинні зробити так, щоб всі питання, які стосуються Церкви, вирішувались канонами Церкви. І будьте обережні, щоб між вами не пустила коріння симонія, щоб і ті, хто купував, і ті, хто продавав [церковні посади] не були биті бичами Господніми серед тісноти і заслання у місце погибелі та безладу. Тримайте Церкву і духовенство у всіх його рівнях цілковито вільними від світської влади. Дивіться, щоб десятина, котра належить Богу, певно сплачувалась з усіх продуктів землі; нехай її не продають і не уникають. Якщо хтось схопить єпископа, нехай його трактують як беззаконного. Якщо хтось схопить чи пограбує монахів, чи священиків, чи монахинь, чи їх слуг, чи паломників, чи купців, нехай буде анатема. Нехай злодії та підбурювачі та всі їх помічники будуть викинені із Церкви та піддані анатемі. Якщо людина, котра не віддає частину свого добра на милостиню, карається прокляттям пекла, як будуть покарані ті що крадуть добро у інших? Бо так сталося із багачем у Євангелії [Лука 16:19]; він не був покараний через те що вкрав добро іншого, але тому що не використовував на добро те, що у нього було.

Довший час ви бачили великий розлад у світі, спричинений цими переступами. В деякий ваших провінціях, як мені казали, ви настільки слабо дбаєте про правосуддя, що неможливо ні в день ні уночі пройти дорогою не зазнавши нападу розбійників; і чи то вдома чи за його межами, кожен знаходиться у небезпеці бути пограбованим насильно чи завдяки шахрайству. Тому необхідно відновити звичай миру, проголошений колись нашими святими отцями. Я закликаю і вимагаю від вас, наполегливо підтримувати мир у ваших дієцезіях. І якщо хтось піддасться своїх жадобі чи нетерпимості і порушить цей мир, то авторитетом Божим і з дозволю цього зібрання він буде анатемований.

Після того, як ці та інші питання були розглянуті, всі присутні — духовенство і народ, подякували Богу та погодились із пропозицією папи. Всі вірно обіцяли дотримуватись наказів. Тоді папа сказав, що в іншій частині світу, християнство страждає від стану справ, який ще гірший, ніж той, про який тільки що згадувалося. Він продовжував:

Хоча, о сини Божі, ви обіцяли більш твердо, ніж будь-коли, зберігати мир між собою і пильнувати права Церкви, вам, ще залишається, важлива справа. Оживлені божественним напоумленням, ви повинні вжити міць вашої праведності до іншого діла, яке стосується однаково вас і Бога. Бо ваші брати, що живуть на Сході, терміново потребують вашої допомоги, і ви маєте поспішити надати їм поміч, яка часто була їм обіцяна. Бо як більшість із вас чули, турки та араби напали на них та захопили територію Романії [Візантії] аж до берегів Середземного моря і Геллеспонту, що зветься Плечем св. Георгія. Вони зайняли все більше і більше земель цих християн, та перемогли їх у семи битвах. Вони вбили і полонили багатьох і зруйнували церкви та спустошили імперію. Якщо ви дозволите їм продовжувати здійснювати свої нечестиві дії, то вірні Божі будуть атаковані ще гірше. З цієї причини я, точніше, Господь, просить вас як Христових вісників, голосити це всюди та заохочувати всіх людей будь-якого звання, піхотинців і лицарів, багатих чи бідних, надати негайну допомогу цим християнам та винищити цю мерзенну расу із земель наших друзів. Я кажу це тим, які присутні, це стосується також тих, хто відсутній. Більше того, так наказує Христос.

Всі хто помре в дорозі, чи на суші, чи на морі, чи у битві проти поган, буде мати негайне відпущення гріхів. Це я дарую їм силою Божою, що дана мені. О яка ганьба, якщо така мерзенна та груба раса, котра поклоняється демонам, завоює людей, що мають віру у Всемогутнього Бога і славні Христовим іменем! Які ж докори Господь зверне на нас, якщо ви не допоможете тим, котрі, разом із вами, сповідують Християнську релігію! Нехай ті хто звик несправедливо воювати проти вірних тепер підуть проти невірних і завершать перемогою цю війну, котра мала початись ще давно. Нехай ті, котрі довго були злодіями, тепер стануть лицарями. Нехай ті, що воювали проти своїх братів та родичів, тепер боротимуться достойною боротьбою проти варварів. Нехай ті, що служили найманцями за дрібну платню, тепер одержать вічну нагороду. Нехай ті, що не дбали ні про тіло ні про душу, тепер попрацюють на подвійну нагороду. Ось! З цього боку будуть скорботи і бідність, з того, багатство; з того боку вороги Господа, з цього Його друзі. Нехай ті що підуть не відкладають свою мандрівку, але здадуть в оренду свою землю та збирають гроші на свої витрати; і як тільки мине зима і прийде весна, нехай з нетерпінням вирушають в дорогу під керівництвом Божим.

2. Варіант з “Gesta francorum et aliorum Hierosolymytanorum” (“Діяння франків ..”)

(Текст походить із періоду коло 1100–1101 років, написаний анонімним автором пов’язаним із Боемундом Антиохійським. Використовується як основа для пізніших авторів).

Джерела: August. C. Krey, The First Crusade: The Accounts of Eyewitnesses and Participants, (Princeton: 1921), 28–30. Rosalind M. Hill, ed. and trans., Gesta francorum et aliorum Hierosolymitanorum: The Deeds of the Franks (London: 1962)

Коли тепер настав час, про який Господь Ісус щодня говорить своїм вірним, особливо у Євангелії, кажучи: “Якщо хтось іде за Мною, нехай зречеться самого себе і візьме свій хрест і йде за Мною”, потужна агітація була проведена по всій Галлії. (Її зміст був) про те, що якщо хтось хоче іти за Господом ревно, із чистим серцем і розумом, та бажає вірно нести хрест за Ним, не повинен вагатись вирушити до Гробу Господнього.

І так Урбан, папа Римського престолу, з своїми архиєпископами, єпископами, аббатами і священиками, вирушив наскільки можливо швидко за гори і почав виголошувати казання і красномовно проповідувати промовляючи: “Хто хоче спасти свою душу не повинен вагатись покірно вирушити у дорогу Господню, і якщо в нього немає досить грошей, божественна милість дасть йому вдосталь”. Далі князь апостолів продовжував: “ Брати, мусимо терпіти багато страждань в ім’я Христа — бідність, злидні, наготу, переслідування, нужду, хвороби, голод, спрагу та інші (незгоди) такого роду, так як Господь сказав своїм учням: “Страждатимете багато ради імені Мого” і “Не соромтесь визнавати Мене перед лицем людським, істинно бо дам вам вимовність і мудрість” і врешті, “Велика є ваша нагорода на Небесах”. І коли ця промова вже звучала за кордонами, поступово, всіма регіонами Галлії, країни франків, багато почувши її, стали шити хрести на правих плечах, кажучи, що послідують слідами Хреста, яким вони відкуплені з рук пекла.

3. Монах Роберт

(Писав на 25 років пізніше від події, учасником якої, ймовірно був. Користувався записом Gesta)

Джерело: Dana C. Munro, “Urban and the Crusaders”, Translations and Reprints from the Original Sources of European History, Vol 1:2, (Philadelphia: University of Pennsylvania, 1895), 5–8

О, роде Франків, роде із-за гір, роде обраний і улюблений Богом, що сяєш багатьма своїми ділами, відрізняючись від усіх народів розташуванням вашої країни, а також католицькою вірою та честю святій церкві! До тебе звернена наша промова і тобі призначений наш заклик. Ми хочемо щоб ви знали, яка важка причина привела нас до вашої країни, яка небезпека, що загрожує вам та всім вірним, привела нас сюди.

З країв Єрусалиму та міста Константинополя прийшли жахливі розповіді і швидко досягнули наших вух, а саме, що рід із Перського царства, проклятий рід, рід що цілковито відчужений від Бога, покоління що не спрямувало своїх сердець і не довірило своїх душ Богу, вторглось у землі, тамтешніх християн і винищило їх мечем, пограбувало і спалило; вивело частину бранцями у свою країну, а частину винищило страшними муками; вони також цілковито поруйнували Божі церкви, або пристосували їх для своєї власної релігії. Вони понищили вівтарі, після того як осквернили їх своїми нечистотами. Вони здійснили обрізання християн, а кров’ю від цих обрізань обхляпали вівтарі, або влили у ємкості для Хрещення. Коли вони хочуть закатувати людей дикою смертю, вони вирізають пупки, зачіпають кінцівку кишківника, прив’язують його до кілка, тоді ударами змушують жертву котитись аж доки нутрощі не вихлюпнуться із жертви впавши на землю. Інших, вони прив’язують до стовпа та пробивають стрілами. Інших, вони змушують оголяти свої шиї і тоді атакують оголеними мечами, намагаючись відтяти голову одним ударом. Що ще я можу сказати про мерзенне ґвалтування жінок? Говорити про це гірше ніж мовчати. Царство греків тепер зменшене ними і позбавлене території, яка настільки велика що не може бути пройдена і за два місяці.Кому як не вам призначена справа помсти за ці злодіяння і відновлення цієї землі? Вам, яких Бог понад інші народи наділив винятковою славою, великою мужністю, тілесною дієвістю та силою принизити патлату голову тих що опираються.

Нехай діяння ваших предків зворушать вас і спонукають ваші уми до чоловічих звершень; слава і велич короля Карла Великого і його сина Людовіка та інших ваших королів, котрі знищили королівства язичників і розширили у їх землях територію святої Церкви. Нехай священний Гріб Господній, яким володіють нечисті народи, особливо спонукає вас, і святі місця, котрі зараз трактуються безчесно і не шанобливо, забруднені їх нечистотою. О, найдостойніші воїни і нащадки непереможних предків, не будьте розбещеними, але згадайте доблесть ваших попередників.

Але, якщо перешкодою для вас є любов до дітей, рідних і жінок, пам’ятайте, що Господь сказав в Євангелії, “Хто любить батька чи матір більше ніж мене, не вартий мене”. “Кожен хто покине дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землю заради імені мого — отримає сторицею і успадкує життя вічне”. Нехай жодна ваша власність не стримує вас, ніяка турбота про сімейні справи, бо ця земля в якій ви живете, з усіх боків оточена морями і гірськими вершинами, вона надто вузька для великої людності, і не є вона багата, і дає недостатньо їжі для тих хто її обробляє. Через це ви вбиваєте один одного у взаємних війнах та гинете від взаємних ударів. Нехай же ненависть покине вас, нехай припиняться ваші сварки, нехай зникнуть війни, і нехай всі суперечки між вами вщухнуть. Ступіть на дорогу до Гробу Господнього, вирвіть ту землю від безбожного роду і підкоріть її собі. Це земля, що як каже Писання “тече медом і молоком”, була дана Богом у володіння синам Ізраїля та Єрусалим пуповина землі; земля найродючіша за інші, як ще одна райська радість. Відкупитель людського роду прославив цю землю своїм приходом та перебуванням, освятив стражданнями і відкупленням від сметі; в цій землі Він був похований. Це царственне місто, розташоване у центрі світу, зараз перебуває у полоні Його ворогів і підкорене для поганського поклоніння тими, котрі не знають Бога. Вона прагне та чекає звільнення, і не перестає просити вас прийти на допомогу. Особливо вона просить вас, бо, як як вже казав, Бог дав вам більш від усіх націй славу і зброю. Тому, здійсніть цю подорож для прощення ваших гріхів, із запевненням непроминальної слави Царства Небесного.

Коли папа Урбан сказав ці та багато подібних речей у своєму зверненні, він настільки вплинув на цілі та бажання всіх присутніх, що вони закричали: “Це воля Божа! Це воля Божа!” Коли велебний Римський понтифік почув це, то з піднятими до неба очима віддав дяку Богу і скомандувавши рукою стихнути, сказав:

Найулюбленіші брати, сьогодні у вас являєтья те, що Господь сказав у Євангелії: “Де двоє або троє зібрані в Моє ім’я — там я серед них”. Якби Господь Бог не був присутнім у ваших душах, то ви б усі не промовляли один і той самий клич. Бо хоча клич виходить із багатьох уст, але його джерело одне. Тому я кажу вам, що Бог, який вклав його у ваші груди, унаявнив його. Нехай він стане вашим бойовим кличем у битвах, бо це слово дано вам Богом. Коли ви підете на ворога у рукопашний бій, нехай цей клич здіймуть всі воїни Божі: “Це воля Божа! Це воля Божа!”

І ми не наказуємо, щоб старі або слабкі або непридатні для носіння зброї ішли в цей похід. Жінки не повинні взагалі туди іти без своїх чоловіків чи братів чи законних опікунів. Бо вони стануть більше тягарем ніж допомогою, перешкодою а не перевагою. Нехай багаті поможуть потребуючим; і відповідно до свого багатства, нехай візьмуть із собою досвідчених воїнів. Священики та служителі будь-якого закону нехай не ідуть без згоди свого єпископа, бо ця подорож нічого їм не принесе, якщо вони вирушать без їх дозволу. Також, не пасує, щоб миряни вирушали без благословення своїх священиків.

Хто ж, відтак, підтримає це святе паломництво і принесе Богу, в цьому намірі, обітницю та пожертвує Йому собою, наче жива жертва, свята, приємна Богові, нехай несе знак хреста Господнього на чолі і на грудях. Коли, дійсно, виконавши обітницю, в когось виникне бажання повернутись, нехай розмістить хрест на спині між плечима. Такий, насправді, подвійно сповнить заповідь Господа, коли він сказав у Євангелії “Той, що не бере свій хрест і не іде за Мною — не вартий Мене”.

пам’ятник папі Урбані ІІ у Клермоні

4. Варіант Бальдеріка з Долу

(Бальдерік був архієпископом Долу і писав на початку XII століття. Його основним джерелом була “Gesta”)

Джерело: August. C. Krey, The First Crusade: The Accounts of Eyewitnesses and Participants, (Princeton: 1921), 33–36

…Маємо сміливо виступити, найулюбленіші брати, бо ви чули, те, про що неможливо переповідати без глибокої скорботи, про те, якими великими є страждання і муки наших християнських братів, співчленів у Христі, як їх б’ють, гнітять та калічать у Єрусалимі, в Антиохії та інших містах Сходу . Ваші кровні брати, ваші друзі, ваші товариші (бо ви сини того самого Христа і тої самої церкви), стали слугами у власних спадкових домах, або вигнані з них, або приходять жебраками до нас, або, що ще гірше, зазнають побиття і продаються як раби у власній країні. Християнська кров, відкуплена кров’ю Христа, пролита, і християнська плоть, споріднена із плоттю Христа піддана невимовному збезчещенню та поневоленню. Повсюду в цих містах горе, всюду злидні, всюди стогони (говорю це із жалем). Церкви, в яких з давніх часів звершувались святі Тайни, на нашу журбу, використовуються як стайні для тварин цих людей! Святі вже не володіють цими містами. Ні, нікчемні і звірячі турки не переможуть наших братів. Блаженний Петро, спочатку головував як єпископ Антиохії, тепер у його власній церкві язичники насадили свої забобони, і християнська релігія, яку вони мали б шанувати, підло закрили від учти присвяченої Богу! Майно призначене для підтримки святих і вотчини дворян, відведені для підтримки бідних, стали об’єктами поганської тиранії, коли жорстокі господарі зловживають для власних цілей доходами від цих земель. Священство Боже втоптано в пилюку. Святині Божі (невимовна безсоромність) повсюди осквернено. Тих християн, які ще переховуються, чекають нечувані тортури.

Про святий Єрусалим, браття, ми не насмілюємось говорити, бо надто страшно і соромно це робити. Саме це місто, у якому, як всі ви знаєте, сам Христос страждав за нас, бо наші гріхи вимагали цього, зневажене брудом поганства і, я кажу це на нашу ганьбу, вилучене із служіння Богу. Яка гора нарікань на нас, які заслужили їх! Кому зараз служить церква Пречистої Діви у долині Йосафата, у котрій поховано її тіло? Чому ми минаємо Храм Соломона, не Господа, в якому варварські народи розмістили своїх ідолів противних закону, людині та божеству? Про Гріб Господній ми утримаємось говорити, бо деякі з вас власними очима бачили на яку гидоту він був переданий. Турки брутально забрали пожертви, які ви принесли в такій великій кількості і, на додачу, познущались з вас та “вашої релігії”. У цьому місці (я кажу лиш те що ви вже знаєте) спочив Господь, тут Він помер за нас, тут Він похований. Наскільки великим смуток за незрівнянним місцем Господнього поховання, якщо навіть Бог не може здійснювати щорічне чудо! Бо в часи Його Страстей всі світильники у Гробі і навколо у церкві, котрі перед тим гасять, спалахують за божественним наказом. Чиє серце є таким закам’янілим брати, щоб не відгукнутись на таке велике чудо? Повірте мені, ці люди є звірячими і безтямними, чиї серця така виразна божественна благодать не зрушила до віри! Погани бачать її разом із християнами і не відвертаються від своєї дороги! Вони, насправді, бояться, але не навертаються до віри. Цьому не слід дивуватись, бо сліпота розуму керує ними. Якими образами вони ганьбили вас, котрі повернулись і зараз присутні, ви самі знаєте надто добре, ви, що пожертвували себе і свою кров Богу.

Це, улюблені брати, ми сказали, бо маємо вас як свідків наших слів. Про набагато більше страждань наших братів і руйнувань церков можете розповісти ви, бо ми не можемо вже це робити через сльози, зітхання і ридання, які нас сковують. Ми плачемо і голосимо, брати, від жалю, як псалмопівець, із глибини серця! Ми бідні та нещасні, і на нас сповнилось пророцтво: “Боже, народи прийшли у твою спадщину, твій святий храм вони осквернили, перетворили Єрусалим на румовища, мертві тіла твоїх слуг віддані на їжу птахам небесним, плоть твоїх святих звірям земним. Їх кров вони пролили наче води навколо Єрусалиму, і не було нікого щоб поховати їх”. Горе нам брати! Ми, котрі вже стали докором наших сусідів, яких висміюють і над якими глумляться через нас, дайте нам хоча б сльозами вдовольнити наших братів та поспівчувати їм! Ми, стали зневагою всіх людей, і гірше за все, давайте оплачемо найстрашнішу руйнацію Святої Землі! Цю землю ми справедливо називаємо святою, на якій немає навіть клаптика, який би тіло чи дух Спасителя не прославили та не благословили, і котра освячена присутністю Матері Божої, і зборами апостолів, і котра впитала кров пролиту там мучениками. Якими благословенними є каміння, котрим був увінчаний Стефан, перший мученик! Якими щасливими, о Іване Хрестителю, є води Йордану, що послужили тобі для хрещення Спасителя! Сини Ізраїлеві, яких вивели із Єгипту, котрі були прообразом вашим перейшовши Червоне море, взяли цю землю, своїми руками, з Ісусом на чолі. Вони прогнали євуситів та інших мешканців та самі населили земний Єрусалим, образ небесного Єрусалиму.

Що ми говоримо? Слухайте і знайте! Ви обманюючи знак лицарства, загордились великою пихою. Ви спрямовуєте гнів на своїх братів і рубаєте один одного на куски. Не властиво справжньому воїнству Христовому, рвати на шматки отару Відкупителя. Свята Церква застерігає воїнство для себе, щоб допомагати людям, але ви зіпсували його жахливо, їй на страждання. Давайте визнаємо правду, вісниками якої ми маємо бути. Насправді ви не тримаєтесь дороги, що веде до життя. Ви, гнобителі дітей, грабіжники вдів. Ви, винні у вбивствах, святотатствах, грабунках чужих прав. Ви, що згоджуєтесь платити злочинцям за пролиття християнської крові — як стерв’ятники пахнете трупним смородом. Чи ви чуєте битву здалеку і вступаєте у неї охоче. Поправді, це найгірший шлях, бо він віддалає від Бога! Якщо ви, хочете подбати про свої душі, то складіть пояси такого лицарства, і сміливо перемініться на лицарів Христових, та вируште, якомога скоріш, на захист Східної Церкви. Бо це від неї вийшла вся радість всього вашого спасіння, бо це вона влила в ваші уста молоко божественної мудрості, вона поставила перед вами святе вчення Євангелій. Ми мовимо це, браття, щоб ви стримували свої вбивчі десниці від нищення ваших братів, і заради ваших рідних у вірі, протиставились поганам. Під командуванням Ісуса, нашого очільника, боріться за ваш Єрусалим, у християнській війні, найнепереможнішій, навіть успішнішій ніж війна синів Якова давніх часів — боротьба, завдяки якій ви зможете напасти і прогнати турків, огидніших за євуситів, котрі знаходяться на цій землі, і ви можете вважати це прекрасним ділом — померти за Христа у тому місті, в якому Він помер за вас. Але якщо станеться вам померти у дорозі, будьте певні, що це рівнозначно тому, що Христос знайшов вас у Своїй армії. Бог платить такий самий шилінг чи то у першій чи об одинадцятій годині. Тремтіти треба, брати, тремтіти піднімаючи насильницьку руку проти християн. Значно менш небезпечно замахнутись мечем проти сарацинів. Це єдина війна яка є праведна, бо це є милосердям ризикувати своїм життям заради братів. Не переймайтесь завтрашнім днем, знайте що ті котрі бояться Бога не потребують нічого, як і ті що шанують Його у правді. Володіння ворога теж будуть вашими, бо ви захопите їх скарби і повернетесь переможцями, або вкриті багряницею власної крові — здобудете непроминаючу славу. Для такого Командира ви боретесь, Якому не бракує ні сили ні багатства, щоб нагородити вас.

Короткий шлях, мало труду, який, тим не менше, принесе вам вінець, який не зникає. Ми говоримо з пророчим авторитетом: “Підпережи свого меча о могутній”. Підпережіться, всі ви, кажу вам, і будьте хоробрими синами; бо для вас краще померти у битві, ніж, бачити горе вашої раси і ваших святих місць. Нехай ні майно, ні принадні чари ваших жінок не стримують вас. І не давайте місце сумнівам, які б спонукали вас залишитись тут.

І повернувшись до єпископів він сказав. Ви брати і співтовариші єпископи, ви співтовариші священики і сотрудники у Христі, зробіть те саме оголошення у ваших церквах, і усією душею, палко проповідуйте похід до Єрусалиму. Коли вони визнають вам, пороки своїх гріхів, дайте їм швидко прощення та безпеку у Христі. Більш того, ви, які хочете піти, будете мати нас як молільників за вас. Ми матимемо вас як борців за людей Божих. Це наш обов’язок молитись, ваш — битись проти амалекитян. З Мойсеєм, ми простягатимемо неослабно руки у молитві до Небес, поки ви йтимете із піднятими мечами, як безстрашні воїни, проти амалека.

Оскільки присутні були ясно поінфоровані цими та іншими словами подібного роду від князя апостолів, очі багатьох залились сльозами. Дехто тремтів, інші обговорювали почуте. У присутності всіх, на тому ж соборі, як ми бачили, єпископ Пюї, люина великої популярності і таланту, підійшов до папи із радісним виразом обличчя і ставши на коліна просив та благав благословення та дозволу вирушити. Крім того, він осягнув у папи розпорядження, щоб усі підкорялись йому, і щоб він мав владу над усіма арміями від імені папи, бо всі знали його як прелата надзвичайної енергії та працьовитості.

5. Варіант Гвіберта Ножанського

(Гвіберт аббат Ножану, брав участь у соборі в Клермоні. Його “Historia quae dicitur Gesta Dei per Francos”, заснована як на власних знаннях, так і на інших джерелах, таких як “Gesta francorum et aliorum Hierosolymytanorum”)

Джерело: August. C. Krey, The First Crusade: The Accounts of Eyewitnesses and Participants, (Princeton: 1921), 36–40

Якщо серед церков, розкиданих по всьому світу, якісь, з огляду на людей або розташування, заслуговують пошани більш усіх інших (про людей. я кажу, бо більші привілеї надаються апостольським престолам; про місця, насправді, бо певна честь, пов’язана з особами виказується царственним містам, таким як Константинополь), ми найбільше зобов’яані цій церкві, від якої ми отримали ласку відкуплення і джерело всього християнства. Коли слова Господа про те що “спасіння від євреїв”, правдиві, і дійсно Господь залишив нам Заповіт Всемогутнього як насіння, щоб ми не стали подібні до Содому і Гомори, і нашим насінням є Христос, в якому є спасіння і благословення всіх людей, тоді, дійсно, сама земля і місто в якому Він жив та страждав є, за свідченням Писання, святою. Якщо ця земля, називається у священних писаннях пророків спадщиною і святим храмом Божим, ще перед тим як Господь ходив по ній, то яку святість, яке цінність вона отримала з часу, коли Бог у Своїй величі перебував на ній одягнений у тіло, виростав, мужнів і у дорослому віці ходив та пересувався нею. І скорочуючи довгу вереницю слів, які можна було б сказати, достатньо того, що там кров Божого Сина, святіша ніж небеса і земля, була пролита, і Його тіло, після смертних мук, спочило у гробі. Яку шану, гадаєте, вона заслуговує? Якщо, тільки-но після Розп’яття Господа, коли місто ще перебувало в руках євреїв, назване євангелистом святим, коли він сказав: “Багато тіл святих, що поснули, вийшли із гробів після Його Воскресіння, вони ввійши у святе місто та явились багатьом”, і коли пророк Ісая сказав “це буде Його славною гробницею”, тоді, безсумнівно, з своєю святістю, отриманою від Бога, що є Сам Пресвятий, ніяке зло, не може зруйнувати його і одночасно, слава невідступно почиває на місця Його Гробу. Найулюбленіші брати, якщо ви шануєте джерело цієї святості і цінуєте ці святині, відзначені Його слідами на землі, якщо ви шукаєте [яким шляхом іти], Бог поведе вас, Бог буде боротись за вас. Ви повинні прагнути з усіх ваших сил, настільки наскільки це у ваших силах, щоб очистити Святе місто і славу Гробу Господнього, забруднену тепер поганами.

Якщо у давні часи Макавеї досягнули найвищої похвали благочестя бо відстоювали церемонії та Храм, так само вона буде дарована вам, християнським воїнам, котрі захищають свою свободу та свій край збройними зусиллями. Якщо ви, відтак, думаєте, що життя апостолів та святих було позначене такими прагненнями, чому ви відмовляєтесь порятувати Хрест, Кров і Гріб? Чому ви відмовляєтесь відвідати їх, заплатити ціною свого життя за їх спасіння? Зараз, ви постійно ведете несправедливі війни, наробили величезну кількість божевільної зброї для взаємного знищення, ні для якої іншої цілі, лише заради зажерливості та гордині, внаслідок чого заслужили на вічну погибель і певне прокляття. Зараз, ми закликаємо вас до війни, яка веде до славної нагороди за мучеництво, що збережеться і тепер і назавжди.

Давайте уявимо, на хвилину, що Христос не померав і не був похований, і ніколи не жив, навіть якогось часу, в Єрусалимі. Напевно, якщо б усього цього не було, одного того факту було б достатньо, щоб піднятись і вирушити на допомогу місту і землі — факту, що “з Сіону вийде закон і слово Боже, з Єрусалиму!” Якщо все християнське вчення випливає із єрусалимського джерела, потоку, що розтікається всім світом, омиваючи серця всього множества католиків, щоб вони мудро зважали те, чому зобов’язані такому живильному джерелу. Якщо ріки повертаються до місця свого витоку, щоб знову текти, відповідно до сказаного Соломоном, для вас має бути почесно знову очистити це місце, де насправді ви отримали очищення Хрещенням та свідчення вашої віри.

Більше того, ви повинні подивитись з найпильніше, так як завдяки вам трудиться Бог, щоб мати церков розквітла знову у християнському поклонінні, якщо, випадком, Він не захоче і інші краї на Сході відновити у вірі проти наступаючого часу Антихриста. Бо зрозуміло, що Антихрист буде воювати не проти юдеїв, не проти поган, але відповідно до значення свого імені, нападе на християн. І якщо Антихрист не знайде там християн (як зараз там заледве з них хтось живе) ніхто не зможе протистояти йому. За словами Даниїла і Єроніма, що тлумачить Даниїла, він розіб’є свої намети на Оливній горі, і це напевно, бо апостоли навчали цього, що він засяде у Єрусалимі у Храмі Господньому, наче Бог. І, згідно із тим самим пророком, спершу уб’є трьох царів Єгипту, Африки та Ефіопії, без сумніву за їх християнську віру. Ці, дійсно, не може здійснитись якщо християнство не запанує там де зараз поганство. Відтак, якщо ви ревнителі священних битв то, так як ви отримали зерна знання Бога з Єрусалиму, ви можете так само відновити отриману благодать, і ваше католицьке ім’я зможе протистояти підступності Антихриста і антихристиян, котрі не допускають що Бог, перевершує всі сподівання і через надмір вашої мужності та через вас як іскру, охопить хащі поганства та включить до Свого завіту Єгипет, Африку та Ефіопію, котрі відділились від єдності з нашою вірою. І чоловік гріха, син погибелі, знайде тих хто протистоятиме йому. Ось, Писання каже: “Єрусалим буде сповнений поганами, поки не завершиться час поган”. “Час поган” можна розуміти двояко. Чи як панування над християнами і безперешкодного задоволення своїх безумних пожадливостей. Або ж, “час поган” означає повноту часів для тих язичників, які ввійдуть, перед тим як спасеться Ізраїль. Ці часи, найулюбленіші брати, зараз, до кінця будуть сповнені і погани будуть вигнані з допомогою Божою. Оскільки кінець світу вже близько, хоча погани і не навернені до Христа, спершу необхідно, відповідно до пророцтва, щоб християни відродились у цих краях з вашою допомогою чи з допомогою когось іншого, кого Бог захоче послати перед приходом Антихриста, так що голова всякого зла, який влаштує там трон царства, знайде там тих хто чинитиме йому спротив.

Зважте відтак, що Всемогутній, назначив вас, можливо, для цієї мети, щоб через вас, Він відродив Єрусалим від занепаду. Поміркуйте, благаю вас, якими сповненими радості будуть ваші серця, коли ви побачите Святе Місто відродженим з вашою скромною допомогою, і пророцтва, збудуться у наш час. Згадайте що Господь Сам сказав церкві: “я приведу насіння із Сходу і розсію його на Заході”. Бог вже взяв насіння із Сходу, оскільки цей край дав нам перші початку церкви. Але із Заходу Він також збере його, зцілить рани Єрусалиму за допомогою тих, хто став свідками остаточної віри, якими є люди Заходу. З Божою поміччю, ми думаємо це може бути звершено вами.

Якщо слова Писання не надихають вас, наші настанови не досягають вашого розуму, нехай хоча б величезні страждання тих хто прагнуть піти до святих місць розбудять вас. Подумайте про тих, хто здійснює мандрівку через море! Навіть якщо вони багатші, подумайте які податки вони платять, яке насильство переносять, бо їх змушують платити і витрачатись майже за кожну милю, оплачувати проходження кожних міських воріт і входи у церкви та святині, у всіх місцях подорожі. Також, якщо проти них буде висунуте хоч якесь звинувачення, вони повинні оплачувати своє звільнення. Але, якщо відмовляться платити гроші, то начальники поган, відповідно до своїх законів, віддають їх на несамовите побиття. Що ми можемо сказати тим, які намірились на паломництво з довірою лише на свою бідність, бо не мають що втрачати крім свого тіла? Вони не лише вимагали від них грошей, але також перевіряли шкіру на їх підошвах, розрізали так щоб її вже не можна було зшити. Свою невимовну жорстокість вони проявляли тим, що поїли їх шавлією доки не викликали блювоту, чи навіть розрив кишківника, бо думали що пілігрими ковтали золото чи срібло. Або, страшно казати, розрізали кишки мечами і, перебираючи складки оглядали його вміст. Пам’ятайте, я молю, ті тисячі які були убиті страшною смертю прагнучи відвідати святі місця з яких вийшла ваша віра. Перш ніж ви вирушите на битви, повірте безсумнівно, що Христос буде вашим прапороносцем і невідступним першопроходцем.

Найзначніший чоловік, підсумував свою промову і силою блаженного Петра, звільнив усіх, котрі поклялись піти від гріхів, підтвердивши цей акт апостольським благословенням. Він встановив знак, який би відповідав такій почесній місії, у вигляді хреста, знаку Христових Страстей, емблему солідарності, чи скоріше, воїнства Божого. Її було нашито на різних видах одягу, накидках, плащах всіх тих хто зібрався іти. Він віддав наказ про те, що як хтось, після отримання цих знаків, чи відкритої клятви, відступить від цього доброго наміру, через переміну настрою або вплив родичів, буде вважатись поза законом назавжди, навіть якщо розкається і робитиме щось із того чого намагався уникнути. Більше того, папа наклав анафему на всіх хто відважиться кривдити жінок, дітей і власність тих, хто вирушив у подорож заради Бога.

6. Урбан ІІ: Лист-настанова хрестоносцям, грудень 1095

Джерело:

August. C. Krey, The First Crusade: The Accounts of Eyewitnesses and Participants, (Princeton: 1921), 42–43

Урбан, єпископ, слуга слуг Божих, всім вірним, як князям так підданим, у Фланрії; вітання, апостольське благословення і благодать.

Ваше братство, ми знаємо з багатьох джерел, що варварська лють жахливо вразила та спустошила церкви Божі на Сході. Більше того, сповнили нестерпними службами їх церкви і Святе Місто прославлене Його Страстями і Воскресінням. Обійняті побожною стурбованістю щодо цього горя, ми відвідали регіон Галлії і присвятили себе тому, щоб закликати князів краю та їх підданих звільнити церкви Сходу. Ми урочисто поручили їм на соборі в Оверні цю справу, як підготовку до відпущення всіх їх гріхів. І ми утвердили нашого найулюбленішого сина, Адемара, єпископа П’юї, керівника цього походу і діла від нашого імені, щоб ті, котрі, можливо, хотіли б здійснити цю мандрівку, могли керуватись його вказівками, наче нашими власними, та приймати все що він зв’яже і розв’яже. Якщо, окрім того, є хтось із ваших людей, кого Бог надихнув до цих обітів, нехай знає, що він вирушить з допомогою Божою у день Успіння Пречистої Діви, і може долучити його до тих хто слідує із ним.