Валентинка & Getting Started Guide до білого пакетика

Intro

Стоять рожеві троянди на столі. Посередині. Під двома висячими круглими лампами. А я навпроти них. Стокгольмський вітер мене сьогодні добряче поморозив. Доводиться пити каву, щоб зігрітися. Я згадую тебе дуже часто, думаю. Не тільки сьогодні, не думай що я забув про тебе. Весь час думаю. В навушниках грає Radiohead, я їм якісь незвичні фінляндські цукерки Viol TABLETTER, а поруч дві шведки обговорюють поїздку у Таїлінд. Сьогодні 8 лютого, я ще декілька днів буду у Швеції. А потім додому, до тебе. Чесно сказати — я заморився і це крижане місто мені набридло. Добре, що я сюди приїхав, особливо чудово, що взимку, бо не одним літом-же жити у містах, тепер побачив яким воно є. А я так хотів перебратися до Скандинавії жити. Ти можеш подумати що я вже перехотів. Ні, насправді я просто побачив який є Стокгольм. І жити в цьому місті не хочу. І крапка. Навіть не питай чому. Я люблю ліс, гори, а сніг, холод і мороз — то вже побочні ефекти… А ще, Норвегія. Я туди теж якось так зірвуся і поїду…

Так, я тебе попрошу зараз пригадати як я скидав фото із твоїм іменем на фоні Стокгольмського пейзажу. Пригадала? Добре. Я сьогодні спеціально пішов до затоки, щоб це зробити. Але через те, що всі прибережні території обнесені парканчиком чи сніг біля них витоптаний туристами, то я ходив-шукав-малювавТвоєІм’я-фотографував десь з цілу годину, щоб вийшло добре. А сьогодні мороз, вітер із моря, а рукавичок я не мав і добряче поморозив руки. Але вже все добре. Ти була багато де сьогодні — твоє ім’я з’явилося і навпроти Королівського палацу, і біля Будинку парламенту, і ше в таких неочікуваних місцях.

Якщо ми із тобою після мого приїзду в Україну зустрілися і я тобі не подарував “типу сувенірчик із Швеції”, а ти на мене обідилася через це, то я зробив це спеціально — все(подарунки у даному випадку) відразу краще, ніж потрошку двічі. Маємо справу із масштабами і розмірами ;)

Я сьогодні шукав тобі подарунки. Ти можеш запитати з якої причини подарунки? Відповідаю — я не люблю приїздити із подорожі із порожніми руками та ще скоро 14-те лютого. Для мене це особливе свято — не через те що це День закоханих чи типу привід подарувати квіточку своїй дівчині і ввечері бути готовим до задоволення своїх первинних потреб — ні, не того. Це свято особливе мені тим, що я маю тебе. Що у мене є Ти. Важко пояснити, що саме відбувається у моєму мозку та як думки там складені, але зрозумій — це свято без тебе було б не таким. І якби я був із кимось, то теж було б зовсім не таким. Ти сформувала це свято і ти впливаєш на нього, на те, як я відчуваю його. Саме зараз ти із живих людей маєш найбільший вплив на те, як і що я думаю, що відчуваю і що бачу.

Guide

Але повернемося до подарунків. Я вже декілька разів проходив музичний магазин, що розташований на пішохідній вулиці Drottninggatan. Просто проходив повз, навіть не думав зайти. А сьогодні, коли я опинився навпроти нього, то мене затягло всередину. І я збагнув, що хочу подарувати тобі музику. За весь цей час ми спільно не послухали і однієї пісні. Треба виправити це. Так як ти не маєш програвача вінілових платівок, то я зупинився на компакт-дисках. Я відразу згадав, як раніше юнаки співали сиринад під вікнами принцес. І я споміж тисяч інших дисків купив саме той, що ти тримаєш зараз у руках чи виклала із пакунку. Подивись на нього. Уважно прочитай виконавця. Здивувалася? Чому John Travolta? Він актор кіно і можливо ти не знала, що він ще є співаком. Чесно кажучи, я дуже здивувався сам коли побачив його ім’я серед інших дисків. І купив. Тепер це твій персональний Джон Траволта — дядько, фільми із яким я так обожнював у дитинстві. Музика + Кіно = ❤. Сподіваюся, ти заціниш і ти маєш дисковод у ноутбуці, щоб послухати. P.S. Я не маю.

Думав купити тобі листівку із пейзажами Стокгольма. Але згадав, що на Новий Рік я зафейлив, тому не купив. Та і не дійшла б вона за 6 днів. Краще дбати про природу і подивитися на цифрову фотографію, яку дуже легко знайти в інтернеті. А слова хороші я тобі при зустрічі скажу.

Шоколад. Ну як-же без солодощів. Ти ж їх обожнюєш, солодкоїжко ти [не побоюсь цього сказати] моя. Я спеціально вибирав шведську шоколадку, бо везти із Швеції бельгійський шоколад — ну ви мене вибачте, в мене карма впаде від такого.

Олень. Статуеточка. Олені у Швеції всюди. Не живі звісно. Вся сувенірна продукція із оленями. Я не міг тобі його не привезти. Дивлячись на нього, згадуй мене. Це найкраща подяка, мабуть.

Лакриці. Жовта пачка із чорними цукерками. Так-так, чорні цукерки. Відкрий пачку і скуштуй. Я чекаю. Відкривай і їж.
Скуштувала? Солодкі? Чого вони солоні, навіть самі шведи не знають, я запитував. Місцевий делікатес.

Прямокутна жовта коробочка із котиком на упаковці. Сам не знаю що то таке. Куштуй на свій страх і ризик. Якщо із тобою щось трапиться, я не винний.

Перегорнутий папірець на 4 частини. Не розкривай ще. Це — вірш, який я написав тобі, перебуваючи у Швеції. Мені тебе дуже не вистачало в ті дні, в ці дні, завжди. За півтора місяці я тебе бачив лише 2 рази — 2 січня та 3 лютого. Великі відстані між фізичними нашими тілами(ти у Європі, я у Львові. Ти у Львові, я у Швеції), але я відчуваю, що між моєю душею-сутністю-щеЧимосьЩоЄУмені та твоєю відстань зменшується і то стане одним цілим. Як швидко це станеться — залежить тільки від нас. Вірша ще не читай.
Скажу тобі по серкрету — я декілька разів думав, а що буде якщо я тобі запропоную стати моєю дружиною. І посмішка відразу на обличчі з’являється і я починаю уявляти як ти відреагуєш? як зміниться у тебе думка про мене? як зміняться у тебе почуття до мене. І чи зміняться взагалі? Але не лякайся, якщо це тебе налякало. Я лише думав про це. Я багато про що думаю. Хоча за все своє життя я “пропонував руку та серце[у своїй голові]” лише двом жінкам — Лізі та Галі.

Тепер можеш розгорнути той папірець.