Большой войны не миновать
Сергей Карелов
1.6K35

Вкрай млява зовнішня політика можновладців України один з факторів, які наближують велику війну, а їх активна зовнішня політика робить велику війну мало ймовірною. Доки не почнемо вимагати від головнокомандувача війська і Міністерства Закордонних Справ України певних дій, ймовірність великої війни буде залишатися високою!

Останнім часом не маємо підстав скаржитися на недолік пропозицій варіантів вирішення воєнного конфлікту між Україною і РФ (https://strana.ua/articles/analysis/48087-plan-pinchuka.html). Цей потік пропозицій є наслідком дії закономірності: якщо у вирішенні власних проблем не виявляєш активності ти, то її виявлять ті, хто поряд з тобою, але вияви їх активності, скоріш за все, тобі не сподобаються. Крім того, зазначений потік стався на тлі пропозицій громадян України, які, на відміну від інших, ведуть до миру без поступок України в сфері безпеки і втрат територій.

“Наприклад … уклавши договір між Україною, НАТО та РФ: про звільнення Криму і сходу України від військ, поліцаїв та адміністрації РФ; про позаблоковий статус України; про обов’язковість її захисту (аж до військового) кожним з учасників договору в разі будь-чиїх намагань порушити недоторканість і цілісність України.» — http://o-m-sokolov.blogspot.com/2016/08/25.html

… Ще й по цей день навіть сторону, яка протистоїть урядовому війську України, називають як завгодно (терористами, бойовиками, сепаратистами, колаборантами, …), тільки не у відповідності з її природою — бандитами = незаконними збройними формуваннями. А чи мали місце ініціативи президента України після підписання Мінських домовленостей? Очевидна відповідь — «Ні»! А могли б бути запропоновані перемовини про вдосконалення Мінських домовленостей, зокрема, про заміну створення на Донбасі територій з неоковирним окремим статусом вдатись до переселення бажаючих росіян, які є громадянами України, в РФ за міжнародної фінансової підтримки такого переселення. Також можна було запропонувати перемовини про укладання повноцінного міжнародного договору, про зміст якого йшлося в попередньому абзаці. Крім того, «Реальною альтернативою шляху укладення такого договору може бути силовий шлях, але не фронтального наступу військ України, а (на виконання Мінських домовленостей) примус бандитів до миру через оголошення їм і виконання ультиматуму: “У разі пострілів бандитів у бік військ України, останні будуть відкривати у відповідь вогонь не на враження, а на знищення бандитів і будуть займати звільнені від бандитів території”” — http://o-m-sokolov.blogspot.com/2016/09/blog-post.html

Таким чином, громадяни України мають все необхідне і достатнє аби спонукати керівництво країни до активних дій на міжнародній арені і тим наближати мир в Україні при збереженні цілісності, незалежності і рівня безпеки країни. В разі не використання зазначених можливостей громадяни України можуть скаржитись лише на себе, на те що самі не виявили достатньо громадянської активності.