Ірма Вітовська: “Ці діти та батьки не живуть на островах”

«Паліатив» — це слово для кожного своє: вирок, розпач, страх або можливість щось змінити, встигнути, спробувати. Останніх менше, проте комусь це поняття і зовсім незнайоме.

Паліативна медицина — напрямок медичної допомоги, що застосовується відносно пацієнтів з важкими невиліковними хворобами та обмеженою тривалістю/прогнозом життя.

«Оскар і Рожева Пані» — вистава присвячена гострій соціальній проблематиці паліативних хворих, адже в лікарнях не має коштів на їх підтримування, пацієнти, які чують це слово ставлять крапку на своєму житті без жодної коми, родичі та близькі не знають як себе поводити у даній ситуації. Питань багато, тому і метою вистави є висвітлення їх.

26 вересня в рамках туру «Оскар і Рожева Пані» була поставлена й на сцені сумського театру.

Ідея створення такої вистави належить Ірмі Вітовській (Рожева Пані у виставі), яка перед спектаклем поспілкувалася зі сумчанами:

Марк Кирильчук (Оскар) та Ірма Вітовська (Рожева Пані)

«Проект існує в ідеї з 2012 року, а втілили в життя ми його у 2015 році разом з фондом «Відродження» та «Мати Тереза». На меті ставили не скільки благодійний збір коштів, скільки просвітити, а що ж таке паліативна допомога. Щоб зняти кіно — це дуже коштовно і ми навіть на це не розраховували, але я зрозуміла, що можна зробити театральну виставу та великий такий тур Україною.

За час існування проекту ми вже провели два тури. Усі області, які бачили виставу, отримали зібрані кошти, які пішли або на ті відділення, де ще не має паліативного лікування, або на цільову допомогу, або в онко-гематологічні відділення, або на ті організації, які займаються розвитком паліативного лікування.

Це соціальна проблема, адже ці діти та батьки не живуть на островах, вони є в соціумі. У нашому суспільстві й досі є той тягар, що інвалід — це гріх якийсь або болі — це не приємно і будуть жаліти. Жалість — не потрібна, потрібна допомога «плечем», професійна психологічна допомога дитині та батькам, щоб ті мали змогу на відпочинок для того, щоб не зруйнувалася родина.

Я дуже мрію, щоб в Україні була адресна десятина. Без закону, аби людина сама хотіла дати зароблену десятину на ту проблему, яка їй болить.

Не потрібно боятися слів «паліатив» та «хоспіс». Це може статися з кожним. Потрібно відноситися до таких закладів, як до пологових будинків. Десь люди приходять і десь люди ідуть. Ми ж не лякаємось пологових, тому тут потрібно відноситися й до другого спокійно, як до невід’ємної частини.

Щоб перевернути свідомість, найкращий спосіб — це художній через співчуття, художніми засобами, розказуючи те, що є».

У самому театрі під час вистави працювали дві громадські організації Клуб «Шанс» та «Джерело життя». Усього за підсумками акції було зібрано 5 тис. 448 грн., які були передані на закупівлю необхідних медикаментів гематологічному відділенню сумської обласної дитячої клінічної лікарні.

Із репортажних заміток:

Головний персонаж Оскар — паліативно-хворий хлопчик, який знаходиться у стінах лікарні. Зображується почуття та поведінка усіх: Оскара, батьків, інших дітей, викладачки, Рожевої Пані. Вистава супроводжується ритмічною піснею «Там де нас не має» гурту «Океан Ельзи», хореографією Ольги Семьошкіної та художнім супроводом Андрія Ярмоленка.

Зображені ситуації, змушували задуматися, здригнутися та безжалісно викликали сльози, від яких залом постійно лунали схлипування.
світлина під час діалогу батьків з лікарем, коли вони дізнаються, що їх сину залишилося жити лічені дні

Автор: Дар’я Данілова

Фотограф: Лена Ліон