Плюси життя в Британії. Ч.3. Їжа як мистецтво

22 жовтня виповнилося два роки як ми з чоловіком та самоїдом Зефіром переїхали з Києва до Лондона. І після майже піврічної мовчанки у цьому блозі, викликаної шоком від нападу росії на Україну, звірствами, які коять солдати рф та огидністю кремлівської пропаганди, я все ж вирішила повернутися до своєї серії постів про життя у Сполученому Королівстві.

Стимул, щоправда, у мене вже не такий веселий, який був раніше — надихнути співвітчизників пожити і попрацювати за кордоном, а пов’язаний з тим, що все більше українських переселенців обирають для притулку на час війни саме Британію. Так відбувається завдяки урядовій програмі для біженців Home for Ukrainians. Ви можете знайти собі британську сім’ю чи конкретного спонсора, які погодяться прихистити вас на певний час і отримати візу з правом роботи у Сполученому Королівстві терміном на три роки. Деталі — тут.

Мої статті довоєнного періоду, зокрема про перевезення собак, продовжували набирати перегляди, також до мене звернулося декілька підписників, які заохотили розповідати про плюси та мінуси життя у Лондоні далі. Тому сьогодні я нарешті знайшла у собі сили зробити це. І продовжу саме тією темою, яку анонсувала у останньому лютневому пості — британські продукти, алкоголь, магазини та заклади харчування.