ПЕРЕВЕРТАНЦЫ

Днями Мох Іванович, здоров’я йому, навів на захопливу книжку, яку я вже колись читав. Це “Справочник по ересям, сектам и расколам” російського філософа і богослова Сєрґія Булґакова.

Як і заповідав Мох Іванович, відірватися неможливо. Особливо вартісні статті про різних “уклонистов” від російського православ’я, а не про древні єресі раннього християнства і західного протестантизму. Колись, ще у совєтські часи, я цікавився цим, але тоді був брак інформації і все обмежувалося духоборами, хлистами, скопцями і молоканами, тобто, по суті, вершечками православних єресей.

Натомість у Булґакова — благодать. Там зафіксовано багато того, що вже зникло давно. Ці екстремальні прояви російської релігійної свідомості дають настільки широку й багату клінічну картину, як сказав би Езра, російської колективної душі, що в певний момент складається враження, ніби потрапив у якусь вічну казку з вічно-поганим кінцем.

А що таке вічно-поганий кінець? Це вічне життя в абсурді, в марному пошуку виходу з темної кімнати, коли заходиш у ще темніше приміщення з іще більшими і страшнішими демонами. Демонами, до речі, не салонів, університетів чи “царских охранок”. А самой что ни на есть земли российской. Бо всі “христы” і первосвященики Булґакова — “сермяжные”, “крестьянские”, прості, безпосередні. Іншими словами — народні, без жодних нальотів і інтелігентських умовностей. Максимум — купці.

“Первоучитель — удельный крестьянин из с. Прислонихи Сызранского у. Симбирской губ. Василий Никифоров Щелков”, “основателем её был зять Побирохина, крестьянин Тамбовской губ. Борисоглебского у., портной по ремеслу, Семен Матвеев Уклеин.”

Уклеин, Побирохин, Щелков — соль земли российской. Втім, читаючи цю енциклопедію нестандартних духовних пошуків, розумієш, що тепер, тобто сьогодні, наприкінці року Божого 2014, маєш справу, по суті, з усією країною, яка переходить із темного приміщення у ще темніше, “озаренная каким-то странным, призрачным внутренним светом”.

Так, маємо справу з перевертанцями. Та, зрештою, майже з усіма героями цієї захопливої книжки.

Перевертанцы

Перевертанцев секта, явившаяся в Сызранском уезде. Название это сектанты получили благодаря тому, что православный календарь переделан ими на свой собственный, вследствие чего, например, посты по календарю перевертанцев совпадают со днями мясоеда у православных за исключением дней царских, Пасхи и Рождества, каковые празднуются у них по календарю “наших московских издателей”. Основателем этой секты является какой-то ивашевский мужик, будто бы из дворовых людей, бывший ранее поморским начетчиком, но давно куда-то исчезнувший и более о себе никакими проповедями не заявлявший. Перевертанцы не чуждаются Православной Церкви, но посещают ее лишь согласно своему собственному календарю: в будни — по-праздничному, а в праздники — по-будничному, в пост — как в мясоед и в мясоед — как в пост. Впоследствии, как стало известно, у перевертанцев появилось сомнение в правильности своей веры, и многие из них стали возвращаться к православию.