Якісь думки на ніч…

Часом настають такі дні, коли тобі все набридає. Люди. Хочеть просто мовчати і кудись дивитися, далеко так… Сьогодні я це відчула, коли я стомилася говорити, бути такою веселою, енергійною 16-кою. Була на одній події, де ти ходиш, посміхаєшся, дякуєш, говориш і тд., все круто, але тебе щось турбує. Там, далеко всередині сидить дівчина, яка хоче мабуть відпочити від суспільства. Тому я закриваю очі, глибоко дихаю і бачу себе в палатці на березі чарівної річки Ірпінь. Пригадую як ми колись травневі свята проводили на ній. І посмішка не сходить з обличчя. Мабуть я трішки скучила за своїми людьми, що залишилися там. Завтра треба обов’язково відправитися на якесь озеро, де мало людей, і ми будемо бігати і гратися. І ніяких пустих та награних балачок. Тому що я буду зі своїми хлопцями. Потрібно вміти відпочивати. Це все для збереження навколишнього середовища, мені ж не можна бути з поганим настроєм і думкати. Звільни свій розум…

Солодких снів, і гарного дня десь на тій стороні.

Like what you read? Give Hanna Loktieva a round of applause.

From a quick cheer to a standing ovation, clap to show how much you enjoyed this story.