How much does it cost?

Дилема графа де Ла Фер або вартість подолання політичної корупції

8 жовтня 2015 року Верховна Рада 228 голосами прийняла у другому читанні та в цілому проект закону №2123а “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції”.

“Не хочу повторюватися, але четвер — дійсно вирішальний день. Голосуються антикорупційні закони, від яких залежить безвізовий режим. Це прямо зазначено в заяві Єврокомісії. Один з них — про запобігання політичній корупції, №2123а. Якщо він запрацює, то повністю змінить українську політику. Не відразу, не за день-два, але змінить.”

Народний депутат Сергій Лещенко

Я вже писав про те, які політичні партії зможуть отримати державне фінансування. Але, під час другого читання, до закону внесли декілька правок. Найактивнішим був голова комітету з питань правової політики та правосуддя — Руслан Князевич. Тому якою буде кінцева редакція закону, відповісти не могли навіть його автори.

До другої річниці Євромайдану, 21 листопада 2015 року, Президент підписав пакет законів щодо візової лібералізації з Європейським Союзом. Петро Порошенко дуже полюбляє символізм, тому знакові рішення часто приурочені певній даті в історії України.

25 листопада 2015 року кінцевий варіант закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції” опубліковано в “Голосі України”.

Щорічний обсяг державного фінансування статутної діяльності політичних партій становитиме дві сотих розміру мінімальної заробітної плати, помноженого на загальну кількість виборців, які взяли участь у голосуванні в загальнодержавному багатомандатному окрузі (на підставі даних Центральної вибочої комісії).

Крім того, додатково передбачено бонус в розмірі 10% від річного обсягу державного фінансування, що розподіляється порівну між партіями, які пройшли до Верховної Ради за умови, що кількість представників однієї статі не перевищує двох третин (66,7%).

Серед шести парламентських партій, бонус (44 239 940 грн) отримає лише одна — “Об’єднання “Самопоміч”.

Отож, щороку, на фінансування статутної діяльності політичних партій, в державному бюджеті має бути закладено:

1,1 * 0,02 * 1378 * 16 052 228 = 486 639 343 грн

В Україні приблизно 13 млн офіційно працевлаштованих громадян. В розрахунку на одну фізичну особу платника податків на державне фінансування партій необхідно 37,44 грн на рік або 3,12 грн на місяць. Як на мене — більш ніж прийнятна ціна за чисту політику.

Які партії зможуть претендувати на освоєння бюджетних коштів?

Відповідно до внесених змін (правка Руслана Князевича), у VIII скликанні Верховної Ради державні кошти зможуть отримати партії, що подолали прохідний бар’єр (5%) на останніх парламентських виборах.

Після чергових або позачергових парламентських виборів, на державне фінансування матимуть право ті партії, які отримали не менше 2% голосів виборців.

Кошти, виділені з державного бюджету України на фінансування статутної діяльності політичних партій, розподіляються пропорційно до кількості дійсних голосів, поданих за списки кандидатів у народні депутати України на останніх виборах.

Згідно з відомостями ЦВК про підрахунок голосів виборців по загальнодержавному багатомандатному виборчому округу, розподіл щорічного державного фінансування для парламентських партій у Верховній Раді VIII скликання буде таким:

Щорічне державне фінансування статутної діяльності партій почне діяти з 1 липня 2016 року.

Державний контроль за законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету України на фінансування їхньої статутної діяльності, здійснюють Рахункова палата та Національне агентство з питань запобігання корупції.

Інформацію щодо звітності політичних партій та державного фінансування передвиборчих кампаній можна знайти тут.

That’s one small step for a man, a giant leap for mankind

Neil Armstrong, 20 July 1969

Фінансування партій з кишень громадян — це маленький крок до підзвітності та прозорості.

Нова українська політика буде формуватись під громадським контролем платників податків. Адже єдиним джерелом влади в Україні є народ. Все решта — це менеджери, що мають забезпечувати його інтереси, дбати про безпеку та комфорт.

P.S. 30 листопада 2015 року Міністерство фінансів опублікувало проект закону “Про державний бюджету України на 2016 рік”. В тексті немає жодної згадки про державне фінансування статутної діяльності політичних партій (відповідно до статті 87 Бюжетного кодексу України). Але головна частина державного кошторису — додатки — взагалі відсутні у відкритому доступі.

Слід нагадити, що перша спроба переходу до державного фінансування політичних партій датується 27 листопада 2003 року. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням державного фінансування політичних партій в Україні” запроваджував фінансування статуної діяльності політичних партій та відшкодування витрат на передвиборчу кампанію з 2007 року. Першого року після чергових парламентських виборів.

Проте закон, прийнятий ще за другої каденції Леоніда Даниловича Кучми, так і не запрацював. У державному бюджеті на 2007 рік норми щодо фінансування партій у відповідних законах були “зупинені”, а в 2008 — взагалі скасовані. Через брак державних коштів.

У 2016 історія може повторитись!

Хоча Наталія Яресько й виказувала готовність запровадити державне фінансування партій навіть з 1 січня 2016 року, відповідні зміни “Держбюджету-2016” можуть просто “загубитись”.

Державне фінасування політичних партій вступитьв дію у другому півріччі 2016 року. Тому в бюджету має бути закладено, щонайменше, 243 319 671 грн.

Україна не може собі дозволити й надалі забезпечувати утримання партій з кишень олігархів. Це надто дорого коштує.

Прозорість фінансування, відкритість та підізвістність — єдиний можливий крок на шляху очищення української політики від лобіювання інтересів олігархічних груп.

Парламент має піклуватись про добробут усіх громадян, а не лише певної частини суспільства з дев’ятизначними сумами на рахунках у закордонних банках.