Про Ван Гога та критику

Критика — невдячна справа. Це завжди суб’єктивна думка. І вона завжди знайде як підтримку, так і несприйняття. Я пригадую, як в школі на уроках зарубіжної літератури, нас заставляли читати критику творів, що завжди йшла на початку книги. Дякувати небесам, сучасні книги друкуються без цієї передмови і залишають автора один на один з прочитаним. Нас же заставляли вчитуватись в ці рядки дрібного тексту і будувати своє уявлення про твір, базуючись на ній, особистій думці якоїсь певної людини, а, в гіршому випадку, людей, що відповідали за те, як має мислити нація. Я бунтувала—не любила цю книжкову критику і ніколи сліпо не копіювала її. Не люблю це слово та те, що стоїть за ним, досі. Мистецтво не можна трактувати по одному. Воно має будити різні емоції, залишати різні враження. Якби там не було, та ви пропускаєте його крізь себе, а ми всі різні.

Вінсент ван Гог «Квітучі мигдалеві дерева», 1890. Полотно, олія.

Моя улюблена картина Вінсента Ван Гога. Я вже не пригадую коли її побачила вперше, але було це дуже давно. Я не мистецтвознавець, не фанат і навіть не поціновувач. Я люблю прекрасне і вірю, що воно здатне пробудити в нас емоції, зробити цей світ яскравішим та, що найважливіше, надихнути. Вона викликає в мене спокій та, водночас, стимул. Це весна, це початок. І так буде завжди. Якби не закрутило нас життя, завжди є новий день, що може стати новим початком.

Про Ван Гога та його творчість говорять різне. У кожному з нас живе маленький критик. Цей критик росте разом з нами—у нього наше дитиство, наші забуті образи, наше виховання, освіта, невдачі та виграші, та, врешті, наше ставлення до світу. «Нікчема та пришелепкуватий», «Геній з унікальним поглядом на світ». Чи мені важливо, хто він для вас? Ні.

Ван Гог не народився з талантом до малювання. Він почав малювати у дорослому віці. Пережив зневіру близьких, розчарування, бідність, численні дипресії, але не відступився від бажання творити. І це мене надихає. Вперто шукати себе, не зважаючи на критику збоку. Як безглуздо це б не здавалось. А хто, врешті, встановлює рамки цього, так званого, «здорового глузду»?

Бенедикт Камбербетч у ролі Ван Гога, документальна стрічка «Painted with words»

BBC ONE зняло красивий фільм про життя Ван Гога — «Painted with words». Всі діалоги у фільмі побудовані на листах Ван Гога до його молодшого брата Тео та друзів. Між Ван Гогом та Тео були дуже близькі братські стосунки. Саме Тео підтримав захоплення Ван Гога малюванням та допомагав йому знайти себе у цьому. Після смерті братів, дружина Тео видала книгу, в якій опубліковані усі листи Ван Гога до його брата, а їх Тео зберіг близько 650. Вона перекладана різними мовами світу, в тому числі і українською.


Вертаючись до «Квітучих мигдалевих дерев», Ван Гог намалював цю картину в подарунок своєму племіннику, коли дізнався про його народження, як знак нового початку, нового життя. Тео назвав свого сина ім’ям брата — Вінсент.

Світлина з офіційної Фейсбук сторінки музею Ван Гога в Амстердамі

Картина зберігається в музеї Ван Гога в Амстердамі. Будучи тричі в Амстердамі, я все ще не побачила її. Але я знаю напевне, що буде наступний візит.


Дякую, що залишались зі мною аж до цих слів ❤ Рада погомоніти в коментарях, тож пишіть! Натхнення вам до нових звершень!