Театр безпеки. Коли відчуття та реальність не збігаються.

Поняття «театр безпеки» було впроваджене Брюсом Шнаєром, знавцем з питань комп’ютерної безпеки. Це явище в суспільстві, коли метою проведених заходів заявляється підвищення безпеки, але по факту не робиться нічого для її досягнення. Ілюзія безпеки. Найбільшу популярність термін отримав, коли його використали, щоб охарактеризувати заходи безпеки прийняті в аеропортах після терактів 11 вересня. Але застосовати його можна насправді до багатьох речей, що нас оточують і творять нашу буденність.


Тож, як виявляється, перевірка багажу в аеропортах — театр безпеки. Статистично доведено, що вона не дає того результату, які ми всі очікуємо, переминаючись з ноги на ногу в довгій черзі перед посадкою на літак. Ба навіть більше. Театр безпеки має декілька негативних сторін—великі грошові витрати на свою реалізацію, введення специфічних обмежень, примушення людей проходити вельми специфічні процедури, які можна сприйняти як обмеження особистої свободи і недоторканності приватного життя. Оскільки заходи безпеки часто вузькі і специфічні, вони дозволяють потенційним зловмисникам знайти інші методи атаки. Терорист проніс бомбу в черевику? Тепер всі зніматимуть черевики при проходженні контролю. Сховав щось небезпечне в білизні чи навіть ковтнув? Появились сканери тіла. Це нагадує гру в лапанки. От тільки люди, що замислюють щось лихе, в цій грі попереду.

Науковці з безпеки, звертаючись до цього терміну і тим, що лежить за ним, наголошують, що гроші слід вкладати не в сканери і кількість колективу при перевірці пасажирів, а в більш глибокі способи попередити атаку — вивчення поведінки людей, системи попередження подій і т.п. Але реальність така, що ілюзія безпеки необхідна нам для відчуття безпеки. Цікаво ж, правда?


Security is both a feeling and a reality. The propensity for security theater comes from the interplay between the public and its leaders.
When people are scared, they need something done that will make them feel safe, even if it doesn’t truly make them safer. Politicians naturally want to do something in response to crisis, even if that something doesn’t make any sense.

Безпека є водночас і відчуттям, і реальністю. Ця логічна, така очевидна фраза застала мене зненацька сьогодні. Ми можем почуватись безпечно, не маючи на це насправді жодних підстав, і навпаки. Брюс Шнаєр говорить, що переважно відчуття та реальність безпеки співпадають, але насправді наше буденне життя повне прикладів театру безпеки. Охоронець просить вас показати здалеку пропуск, підпис на чеку після оплати карткою, комплектація вашої машини, кількість замків на ваших вхідних вдерях і т.д. Сучасний світ постійно ставить нас перед вибором — це безпечно робити? Очевидно, на цьому питанні можна зіграти і заробити. Водночас, спокій та безпека життя— неймовірно серйозне питання для суспільства і пронизує всі його сфери. Тож, як знайти компроміс?.. Піддатись тривозі, чи зіграти свою роль у цьому театрі?


Якщо вас зацікавила дана тема, рекомендую переглянути виступ Брюса Шнаєра на TEDx, або ж подивитись випуск веселої програми «Adam Ruins Everything » під назвою «Why the TSA Doesn’t Stop Terrorist Attacks».


Дякую, що залишались зі мною аж до цих слів ❤ Рада погомоніти в коментарях, тож пишіть! І спокійних вам снів!

Show your support

Clapping shows how much you appreciated Khrystyna Skvarok’s story.