А далі було далі.

А далі було далі. Мене тримали в ізоляції, перевіряли, чи не маю я часом інфекції, з якою ніхто не справиться. Але це не особливе ставлення, таке проходять всі пацієнти. Ще в ізоляції інфекцію в руці побороли,що спростило мені життя.

Ізоляція тривала досить довго, десь тиждень, адже перевірялось усе. Та потім мене перевели. Це відбулось досить неочікувано, буквально склали всі мої речі на ліжко і повезли ліжко в іншу палату. В палаті мене чекав мій перший сусід.

Наступною великою, і я маю на увазі “реально ВЕЛИКОЮ”,подією була моя перша в житті операція. Мені вшили катетер в вену через шию. Найприємнішим моментом була секунда введення анестезії. Пишу секунда, бо далі мене вирубало. Весь той день я проспав.

А далі пішли сірі будні. Мені почали вводити хіміотерапію. Це коли вам капають такі різнокольорові рідини. Кожен реагує на хіміотерапію по-різному. Волосся я своє зберіг, на загальний подив, та втрачаю його я багато.

З інших побічних ефектів я зловив оніміння пальців. Не переживайте, клацати на кнопочках я досі можу, відчуттів в пальцях вистачає.

З проблем, що я зустрів, найбільшою виявились їжа. На жаль, їжа в клініці “особлива”. На сніданок тут подають нарізки з м’яса та сиру, булочки, паштети, овочі, готові сніданки. “Непогано!” - скажете ви. Так, я погоджусь, але ж не півтора місяці підряд. На обід життя покращується, адже привозять страви. Здебільшого це картопля з порошка, макарони та якесь м’ясце.

Та інколи нас чекає свято, коли на кухні пані Ірина. Це тітонька,що порається на кухні, допомагає пацієнтам та інше. Тоді можна розраховувати на кілька кусочків піци та картопельку фрі. Вечері ж тут такі як і сніданки, лиш без пластівців. От і все. Проте зі мною тут мама, вона мене і рятує. Вона готує для мене найкращу в світі їжу, чого дома я не розумів. Без маминої кухні я б давно вже кудись втік. Як я згадував, що частини продуктів їсти мені не можна, оскільки вони можуть викликати якусь заразу чи алергію, з якими, в нормальних умовах, справився б мій імунітет (імунітету в мене не лишилось, якщо що)?

Ось такі пироги.

Хочу подякувати родині, друзям, знайомим, усім, хто підтримує. Ви справді допомагаєте справлятись кожен день. Дякую вам від щирого серця.

Show your support

Clapping shows how much you appreciated Bohdan ’s story.