Похід на г.Горган-Ілемський

Вирішив піти в похід з ночівлею наодинці 27-28 липня.

В похід ходив двічі в житті:

  1. Дводенний похід полониною Боржава: старт с.Воловець — ночівля між г.Велика Гимба і г.Мала Гимба — фініш с.Пилипець, компанія з 3х чоловік.

2. Одноденний зимовий похід до г.Горган-Ілемський. з с.Мислівка(та так не дійшли, замело мітки), компанія з 4х чоловік.

Доволі довго вибирав куди піти, було кілька варіантів:

  1. с.Дземброня -> г.Піп Іван -> оз.Несамовите
  2. с.Ворохта -> г.Говерла -> оз.Несамовите ->с.Дземброня
  3. с.Мислівка -> г.Горган-Ілемський -> оз.Аршиця -> с.Мислівка

Погода казала, що на Чорногірському хребті в ці дні гроза, тож 1 та 2 варіанти відпали.

27–07–2017

16–00 — Виїхав зі Львова

18–00 — Приїхав до с.Мислівка, Долинського району.

Дорога була легкою і мальовничою, ніразу не зблудив, зустрів дощ вже на підїзді до с.Мислівка.

18–30 — пішов шукати місце для ночівлі та оглядати навколишність.

Планував переночувати в когось з людей для цього заїхав в місцевий магазин, де зустріли теплими словами і кавою, та за кілька хвиль розмови вияснив, що варіант для переночувати хіба готелі, які є якраз на початку (синього та жовтого) маршрутів. Чому одразу не в палатці? Було бажання залишити байк з усією екіпою і ключами в когось з людей, от готель “Ведмідь” якраз і підвернувся для цього діла.

21–30 — ліг спати.

Вночі було щось дуже для мене дивне, що заставило за 2 секунди переосмислити все що творилось до цієї точки життя. Оце щось — дуже пронизливий звук, який пробрався в сон, розбудив і заставив скрутитись калачиком, бо від цього звуку розповсюдився біль по всьому тілу, до цих пір цікаво що це було.

28–07–2017

05–30 — підйом

Підйом був легким, з передчуттям нових вражень в поході. Зпакувався і вийшов з номеру.

06–20 — вихід з села Мислівка у напрямку г.Горган-Ілемський по жовтому маршруту.

Споглядаючи красу навколо не дивився під ноги і в першу годину походу втиг втрапиту в болото по кісточки, все взуття було мокрезне та нічого не передбачало біди і шлях чекав на те, щоб бути здоланим. Ряди голих дерев і землі всіяної коричневими голками змінювались порослими зеленим мохом стежинами і було враження, що зараз от мають вилетіти феї з-за дерев і зачаклувати :)) Хоча і без фей ліс зачаклував.

Наступною частиною шляху була полонина, якою вже ходили зимою, та вхід на неї було закрито вартовими Борщовиками, які простягнулись метрів так на 200 і тянулись своїми листками до грудей, намагаючись цим виразити всю серйозність ситуації: “Е, друже, хочеш далі пройти — приклади зусилля”

Поле борщовика, на яке витратив ~30 хв. для прокладання шляху вперед.

Ось, вартових , полонину і не крутий підйом було подолано і шлях лежить через тепер вже невідомі мені місця, бо десь тут ми зимою і збились з маршруту. Та, хвала Богу, цього разу обійшлось і з першого разу дібрався до тих місцин, з яких можна руками гладити верхівки дерев і гір.

Горган вже близенько.

12–30 — г.Горган-Ілемський

Парам-пам-пам! Зійшов! Навколо жодної людської душі окрім тої, що споглядає навколишнє і віддихується від останнього підйому. Зустрівся з вітром, який насвистує музику гір, музику вічності, гармонії і єдності всіх живих та не живих, проявлених та непроявлених.

Було велике бажання залишитись на ночівлю прямо от в тому місці, що на третій знимці, та окрім бажання зявилось відчуття того що треба рухатись далі, пішов.

13–05 — Камяне поле

Був дуже здивований цим клаптем і трішки схвильований тим, як по тих каміннях пробиратись далі, та, скажімо, вітер підштовхнув, підказавши цим, що раз ти бачиш шлях далі, то треба йти не зважаючи на те, що тобі зустрілось і які переживання викликало, бо це тимчасово. Все пройде і це також.

14–00 — Розвивка жовтого та чорного маршруту, привал на природоспоглядання та обід(40хв), зустріч з ягодозбирачами.

Було дуже радісно вперше за 8 годин зустріти людей, якісь такі близькі стали. Їх було 3є(дід, батько і син), ходили збирати чорниці(?). Казали шо ходять вже 6 годин, а у відрах пусто, правда в кожного роти і руки сині-сині :))) Трохи ше поговорили, почастував їх фруктами і вони пішли собі далі своїм шляхом.

Перекусив і пішов далі, місцями стежки не було і міток теж, та легко йшлось і було відчуття того, що шлях правильний. Після 2х годин ходьби мокрі ноги дали про себе згадати(ага, не взяв ні сухих шкарпеток, ні запасної пари взуття), йти було не зручно.

А ще по дорозі знайшов рушницю, яка стріляла тільки раз і тільки тоді коли дуже треба.

на фото рушниця в правій руці. попросив лісовика сфоткати.

І око лісу, через яке можна було бачити лісовиків, мавок, болотяників та інших жителів лісу та гір.

17–00 — зустріч з подорожніми, пошук озера.

В момент, коли треба було звернути на стежину до озера зустрів пару з Дніпра, які пішли в похід на 5ть днів і це власне, був їх 4й день. Радий був їх зустріти і поспілкуватись, от як не крути, а в горах дуже відчувається єдність з людьми(ага, бо люди, то частина природи!), надіюсь вони закінчили свій шлях здоровими та щасливими.

17–30 — оз.Аршиця знайдено.

Трішки разом поблукавши, знайшли таки озеро, та довго сидіти чи навіть купатись там було складно, навколо просто легіони комарів, які, випили б з людини всю кров якби заснула під відкритим небом до ранку.

Джерело, а шлях до оз.Аршиця позаду :)

18–00 — прощання з подорожніми, розбиття намету.

Намилувавшись озерною красою 5 хвилин(насправді більше, та це така гіперболізація, щоб показати наскільки багато там комарів було) ми попрощались і розійшлись, подорожнім ще шляху було на 2 години до оз.Росохан.

29–07–2017

04–30 — підйом

Піднявся за кілька хвилин до будильника і в суцільній темряві навколишнього лісу ширились звуки вітру та чогось дуже схожого на звук краплин. Дощ!?Мамцю! Та все не так було, як здавалось, включив ліхтарик і побачив цих красенів. Звук сотень маленьких крил зливався в мелодію дощу, оооо, та як таке можливо!?))

знимка перед виходом, більша частина метеликів кудись зникла(пізніше стало відомо, що заховались в кросовки, що над головою)

06–00 — старт, повернення до розвивки чорного маршруту

Дуже засмутило те, що дорогою було багато місць де валять дерева, в голові зявлялись найстрашніші думки того, як потрібно діяти з насильниками, та одразу зникали коли приходило розуміння того, що вони діять не усвідомлюючи того, яку шкоду завдають і замість того, щоб на насильство відповідати тим же, потрібно розкрити людині очі на те, що вона робить, показати картину за межами її уявлення і, може тоді, людина зможе виправитись.

Ліс валять на кожному кроці :(
:(

09–10 — розвивка чорного та синього маршрутів, слідування синім маршрутом

Дорога назад лежала в основному через потічки і річку, які треба було перестрибувати, що з радістю і робив.

Та мокрі ноги знову ж дали про себе знати. Гарний урок: В гори брати 2–3 пари запасних шкарпеток, пару взуття або використані целофанові кульки, які можна одягути на сухі шкарпетка і поверх одягнути взуття.

11–00 —привал на природоспоглядання і чайок(20хв)

11–30 — лісоповал

Рушницю і око лісу повернув природі назад, бо вони не мої і вони були дані тільки для цієї подорожі, після чого одразу підїхала машина.

Одразу за 3 хв. ходьби після точки, що на знимку, мене підібрали місцева пара на машині і довезла прямо до ведмедя, зберігши добрих 1.5 години ходьби.

12–30 — повернення до точки старту

Дорога додому була дуже короткою, бо вже знайома. Проте боковий вітер давав про себе знати і дав урок ніколи не обганяти машини, коли він є.

15–30 — м.Стрий


Витрати:

~300грн. — заправка мота

200грн — ночівля у “Ведмідь”

40 грн — стоянка за 2 дні

60грн — продукти в похід

Сума: ~600грн.

Like what you read? Give B a round of applause.

From a quick cheer to a standing ovation, clap to show how much you enjoyed this story.