10 заповідей студенту: просто не проваляй дурака наступні 5–6 років

Сьогодні 1ше вересня, кеп. Це перше 1ше вересня за багато років, коли я не маю йти ні в яку школу чи уні. І це мене дуже радує.

Насправді, система освіти в нашій країні не настільки досконала, щоб радіти, що 1го вересня ти підеш в уні і там ти прямо з порогу надихнешся на створення власного бізнесу чи зйомок власного фільму, початку кар’єри в політиці чи старту розкопок ще не розгаданих чудес світу. Але суть не в нашій системі освіти. Не вона забирає бажання йти в уні. А проста людська лінь і страх.

Лінь вчитися. Лінь чогось досягати. Лінь комусь щось доводити. Лінь фарбуватись, бо тобі вже три (!) роки подобається той мажорний старшекурсник, в якого батько бізнесмен, а в тебе синяки весь час під очима, бо ти по ночах вчишся, а після пар працюєш. Страх, що викладач не оцінить твої знання, бо ти не з “Кловського ліцею”, а з провінції у Вінницькій області. Страх, що ти як завжди бовкнеш щось не те і твоя непопулярність виросте ще швидше, ніж ціна на долар після Майдану. Страх, що ти не зможеш очолити студентський парламент, хоч і на цьому наполягає мама або батько. Страх, що не вистачить грошей до кінця місяця, а група збирається святкувати чергове незрозуміло що в якомусь гламурному ресторані.

Я частково це все проходила і хочу сказати, що це все “мєлочі жизні”. Я ще дуже молода, щоб мені повчати з “висоти” своїх літ про те, що варто робити в житті. Проте універський шлях таки пройшла (слава тобі, Господи!) і, вважаю, достатньо успішно, хоч із великою часткою траблів. Я носила статус студентки 6 довгих років і 6 довгих років молилась про їх якнайшвидше закінчення. Один раз я навіть була на волоску від “вигнання”, але там мене якось пронесло. Моя спеціальність називається “менеджмент”, і хоч я ким тільки не працювала вже, зараз я таки працюю істинно по своїй спеціальності у дипломі:) З легкістю і по власному досвіду можу сказати, що якщо Вам раптом буде здаватись, що мама Вас заперла на економіста, а Вам треба було в театральний — “еще не вечер” ;) В будь-якому випадку, ким би не була в майбутньому, я не жалію про те, як я провела ті 6 років, тому що провела їх, вважаю, ефективно. Можна було б ще ефективніше, якби хтось тоді сказав як. Ось деякі мої поради-заповіді, Вам, свіжі студенти, як дійти в навчанні до фінішу і не вигоріти, щоб в кінці шляху було що згадати і чому порадіти з приємною посмішкою із присмаком гіркоти і головне, щоб по закінченню у вас не було розпачу, щоб ви знали, куди першим ділом йти і за що хапатись, як зрозуміти, що ви хочете робити в житті і де потрібно брати необхідний досвід. Ви самі творці цього всього списку. І ви знайдете відповіді з легкістю, якщо не проваляєте дурака наступні 5–6 років.

  1. Прийдеться повчитися

Рівно 1–2 курс. Два роки прийдеться потерпіти. Це ті курси, коли уні подає вам в голову в більшій мірі якусь загального плану інфо, яка може й навіть близько не стосуватись спеціальності, яку ви обрали, тому у вас будуть псіхи і істєріки “ ну ЧОГО я прийшов сюди вчитись і що ЦЕ за єресь??”. Є щось неправильне у тому, що програми в уні вибудовані саме так, що відбивають жагу до навчання із самісінького початку, коли до цікавого ще навіть не дійшло! :( І дійсно на курсі 3–4му до цікавого доходить (прикиньте!). Але увага до того часу розсіюється. Чому ж варто докладати зусиль перші два роки і “гризти” не тільки бублики з чаєм, а і граніт науки? Просто оцінки за перші роки навчання визначають лояльність до вас викладачів, кафедри, і навіть бухгалтерши і комендантши в наступні роки навчання. Просто не забувайте розбавляти читання нудних підручників художньою літературою і все не буде настільки нудно.

2. Станьте лідером групи, НЕ тотожне старості

Якщо Вас поставили старостою — тікайте від цього титулу за три кілометри. Придумайте, що у вас психічний розлад або ви кидаєтесь на людей, або у вас воші. Я НЕ ЗНАЮ, АЛЕ ПРИДУМАЙТЕ, для Вашого ж добра. Я була старостою і це не манна небесна. Потрібно виконувати багато роботи, за яку вам не платять. Ми живемо у вік капіталізму, тому така умова не радує. Єдина радість, яка справді є — до вас досить лояльно ставляться більшість викладачів від самого початку навчання. Тож ви типу стаєте їх “любимчиками”, але група починає вас ненавидіти :) Тож ніяких радостей. Набагато краще буде, якщо у вас є лідерські задатки і ви ними скористуєтесь, щоб організовувати якісь походи, групові мітапи, вилазки на природу, тощо. Але чи хочете ви таке робити — це Ви самі маєте відчувати (наприклад, я капітанила в КВНі у школі, і ще чимсь там займалась, аби не ходити на уроки), тож я розуміла, що я можу бути “лідером”. Правда мене поставили старостою і було важко комбінувати ці дві важкі ролі, а в один момент я зрозуміла, що й навіть не хочу старатись бути лідером групи (ми були групою справжніх менеджерів-управлінців, така була наша спеціальність, проте з прийняттям управлінських рішень у нас було того, тому й було не до того). В цілому одногрупники будуть мене пам’ятати як мальохо застресовану таку баришню, яка весь час збирала на щось підписи і гроші на якусь бумагу. Ех. Не повторюйте мої помилки.

3. Волонтерьте де тільки можете

Слава Богу, що термін “волонтерство” вже не чужий Україні. Волонтери у нас тепер поширене явище. Навіть модне, я б сказала. Поки у вас не буде ніякого credible досвіду роботи, а ви будете подумувати про роботу вже з 2 курсу, а може й з 1 навіть, йдіть волонтерити куди тільки можна. Якщо Ви навчаєтесь в Києві, то взагалі поле непахане. Тут івенти кожен день і різного плану. Волонтерити можна де захочеш, головне довести, що ви не терорист з вошами і що не кидаєтесь на людей (забудьте про сторі, яку ви розкажете, коли будете відмовлятись від титулу “старости”). А якщо бути чесною, то на першу мою роботу мене прийняли завдяки двом вагомим волонтерствам. Два місяці під час ЄВРО 2012 і два місяці як училки англійського в школі-інтернаті у Словаччині. Словом, робота була не пов’язана ні з першим, ні з другим, але вже тим, що я не лише протирала перші два курси штани за партами, а і десь щось помагала, робила, і до якоїсь справи відповідально ставилась — зробили своє діло і мене взяли на роботу. Ось вам і магічна розв’язка зачарованого кола, де хочуть досвід роботи, для якого потрібно спочатку, щоб взяли хоча б на одну роботу. ВИХІД — волонтерство.

4. “Ландан” канєшно “зе кепітал”, але якщо це єдине, що ви знатимете по закінченню ВНЗ, то ви, пардон, трохи лох

Я не дуже толерантно ставлюсь до молодих людей 18–30 років, які ігнорують важливість досконалого знання англійської мови. Не знати досконало англіську у вік глобалізації просто дико. Мені, мабуть, пощастило, а може, дійсно напрацювала, та я рік провчилась в американській школі і тому звичайно проблем з англійською відтоді в мене ніколи не було. Власне, мій високий рівень англійської і вміння на ній креативно писати відкривав мені двері на всі мої волонтерства та роботи. Проте я знаю дуже багатьох людей, рівень англійської яких дуже високий, хоча ні в яких Англіях чи Америках вони не вчились. Значить що? Зад таки можна підняти і таки можна вивчити. Англійськи це вже не іноземна мова. Це мова ділового спілкування у світі будь-де! Це має бути Ваша друга рідна мова і Ви маєте вільно себе почувати, коли розмовляєте чи пишете англійською. В умовах глобалізації без англійської неможливо. Буде великим плюсом для вас вивчити і ще одну мову. Іспанська, французька, німецька або китайська — чудова підбірка. І повірте, вчити ці мови треба саме коли ви будете в уні, бо потім ЧАСУ ПРОСТО НЕ СТАНЕ! Я знаю, що я кажу.

5. Стажування/навчання за кордоном+подорожі

Я ніколи не любила стажування в Україні, бо на інтернах завжди економлять гроші, зате бічують роботою що дурних. На жаль, якись такий дурний менталітет у компаніях, яким чужий західно-європейський/американський стиль корп. культури :( Але чудова можливість для того часу поки ти студент — це поїхати на стажування/навчальний обмін кудись за кордон. Мені довелось поїхати саме на стажування, коли я ще була на 3 курсі. Я просто посеред навчального року майнула на стажування в Словаччину і після того я повернулась з чіткою установкою, що за партою просиджувати вже не варіант, хочу працювати. Власне, мене взяли тоді на роботу на другий день по приїзду зі Словаччини. І в наступні два місяці, викладачі тільки і робили, що “з розумінням сичали” на мене і мої намагання все наздогнати, тож якраз тоді я вхопила свою першу 4-ку чи то 3-ку навіть. Вхопила і подумала — а хай йому грець. Я працюватиму далі. Мій приклад лише ясніше показує, що такий досвід надихає Вас на важливі рішення і додає розуміння, що робити далі. А ще, звичайно — SACRED TRAVELING ! О, так! Стажування це чудова штука для резюме, але не менш чудова штука і в тому, щоб побачити інші країни, пожити серед іншого менталітету, спробувати іншу кухню та традиції. Коли Вас буде прив’язувати до офісного столу робота, до подорожей ноги, руки, голова і закордонний паспорт не будуть доходити. Навіть не через те, що робота нудна, Ваша робота просто буде така АФІГЄНСЬКА (!), що ви не зможете її покинути надовго. То те, то се, то новий продукт, то якись івент, то новий член команди, і т.д., і т. ін. Словом — поки вас будуть титулувати студентом — не втрачайте можливості стажуватись/вчитись по обміну за кордоном. Я зараз, наприклад, дуже жалію, що не мала більше якихось закордонних стажувань і обмінів.

6. Спорт, танці, театральний гурток, веб-дизайн, фешн , флористика, кулінарія— СПРОБУЙТЕ ВСЕ

Просто старайтесь спробувати дуже багато різних речей. Різні курси і гуртки. Ви ніколи не знаєте, а можливо, вам сподобається? Можливо, Ви вступили на хіміка, але сходили на курси по дизайну одягу і вам ТАК СПОДОБАЛОСЬ, що потягнуло перелатати свої старі штани по всіх канонах нового сезону. Можливо, саме якісь доленосні курси і відкриють вам розуміння того, чим ви насправді хотіли б займатись в житті. А, можливо, ви будете прагнути все ж таки стати тою строгою бухгалтершею, проте танці живота будуть вас настільки розслабляти, що це стане вашим хоббі. Хоббі дуже потрібні, щоб знімати стрес і знаходити гармонію в собі після важкого дня на роботі. І в будь-якому разі, більше часу, ніж за студентства, на усі ці гуртки і курси у вас просто вже ніколи не буде, тож плануйте ці роки дуже добре.

7. Отримайте водійські права

Ну, тут все просто, вам треба отримати ті кляті права ДО ТОГО, як ви закінчите ВНЗ. Щоб потім на це не тратити час. Пані Божена, наприклад, допустилась помилки, тому їй прийдеться два з половиною місяці стомленою після роботи валяти на водійські курси. А могла б ввечері “розслаблятись” деінде. Ех. Вас лякає така перспектива? Тоді не повторюйте моїх помилок, просто зараз запишіться на курси.

8. Старайтесь знайти джерело власного доходу якомога швидше

Мені важко порадити Вам, яке саме це має бути джерело, проте сподіваюсь, воно буде таки легальне :), і головне — воно додасть вам впевненості у собі. Стипендія це не найкраще, що пропонує наша система освіти. Я бачила багато своїх однокурсників, що жили від стипендії до стипендії, потрохи клянчили у своїх батьків гроші на різні розваги і дуже весь час нили, мол “яка маленька стипендія і ні на що її не вистачає”. Я весь час хотіла різко відповісти “ну так валяй на якусь роботу, у чім річ трястя така з тобою-то, ледащо, а?”. І дійсно, стипендія лише розхолоджує. Коли ви отримуєте свою першу зарплатню, Ваша самооцінка одразу зростає. Коли Ви можете за свої гроші купити достойний подарунок мамі або татові на день народження, це взагалі несказанно приємно. Я досить рано стало фінансово самостійною, хоча зараз я-то розумію, що це були мізерні гроші, але їх вистачало, щоб спочатку по мінімуму просити у батьків, а потім взагалі відмовитись, а зрештою й навіть допомагати їм потрохи. Одразу скажу — моя перша робота була промоутером екскурсійних турів. Згодом я продавала джинси в супермаркеті :) Те, що може стати набагато кращою опцією — нижче.

9. Вивчіть хоча б якусь ОДНУ мову програмування або хоча би навчіться робити веб-сайти, SEO, тощо.

Навіть якщо ви вчитеся на архітектора, я Вам раджу повчити “на досугє” щось із розряду програмування так, щоб до 4–5 курсу, ви вже достатньо добре в цьому розбирались. Я можу дуже довго і нудно розповідати про перспективи ІТ, але вже давно до мене про це говорила купа інших авторитетних людей. Просто повірте мені, що я зараз ДУЖЕ співчуваю сама собі, що не мала зв’язку із програмуванням ні трішечки, знаю лише елементарні ази HTML і віднедавна SEO. Такі діджитал скіли допоможуть вам “по-розумному” здобути перші і досить вагомі джерела доходів, не стоячи під палючим сонцем і роздаючи нікому не потрібні брошурки. По факту зараз всі сфери потрохи просуваються в онлайн. І ці скіли вам в будь-якому разі знадобляться, якщо не прямо на вашому майбутньому і основному місці/сфері роботи, то хоча б для загального розвитку, щоб вам не було соромно що та до чого. Звичайно, якись майбутній журналіст чи актор зараз читає це і думає “ото з дуба впала дівка, нащо мені те програмування?”. Кажу з власного досвіду — ніколи не кажіть “ніколи”.

10. Закохуйтесь, дружіть частіше і не розчаровуйтесь одразу

17–23 роки це прекрасна пора для кохання, для першого кохання, для другого, і тд. Для зав’язування дружби це теж дуже прекрасна пора. Якщо порівняти мій кредит довіри до людей зараз і 6 років назад, то він дуже сильно зменшився. Не те щоб його зовсім нема, він є, просто тепер малий. Тому і друзів тепер заводити набагато важче. З часом ти багато обпікаєшся і все рідше довіряєш людям з першого слова. Так би мовити закриваєшся потрохи і все піддаєш сумніву. Все частіше довіряєш саме діям. Раніше можна було якось більше і легше довіряти. Коли Вам стоматолог у 3 класі рвав зуба і казав, що боляче не буде, то все рівно ж було боляче, правда? Хто йому тепер вірить? Точно не Ви. Все так само в дорослому житті, тільки рвуть вже не зуби, проблеми “трохи” складніші цього разу і довіритись набагато важче. Тож я бажаю кожному зустріти за наступні роки тих людей, яким ви повірите і не будете розчаровуватись. Якщо не ніколи, то хоча б довго. В уні знаходяться одні з найщиріших кохань і найміцніших дружб поки ще легко довіритись. Ви просто не шукайте їх, вони самі до вас прийдуть. А ви, тим часом, просто цінуйте цей веселий період, коли вам ще не потрібно задумуватись багато про комунальні, оренди, дітей, роботи, будь-що. Просто насолоджуйтесь і довіряйте. А ще не починайте смалити, якщо раптом перше кохання чи дружба не проканають. Смаління можна спробувати, але якщо не сподобається — то не заставляйте себе. It won’t make you look more awesome in the eyes of society, ya know. You, being yourself, that’s what will do.

Ой, а ще дзвоніть батькам щодня. Це не забагато. Колись ви будете думати, що цього було навіть замало. А до того — просто дзвоніть щодня.

Щасти!