Албанія: частина друга
Підсмажившись добряче на сонці ми ще раз переглянули гугл і кожну ділянку в межах години-двох їзди. Тут були й амфітеатр Дурреса, й монастир Zvernec та ще декілька історичних руїн та будівель. Проте згадали, що у нас child friendly поїздка і наші шилопопи (особливо молодший) не розділяють нашу любов до споглядання і дослідження історії. Тож треба далі відкривати природу Албанії і її пляжі 🌊
День 3
Час рушити на південь! Від друзів дізнались про найбільший острів Албанії — Сазані. Почали цікавитись і довідались, що це суперзасекречене місце, колишня та вже давно закинута військова база субмарин і завод хімічної зброї, який відкрили для відвідування щойно у 2017-му році. Джерела вказують про унікальний субтропічний клімат і особливу живність на цьому острові, але нам, окрім дружнього пса та морського їжака нікого знайти не вдалось.
Отже, відкритий для відвідування тільки цієї весни!? Ура! Значить албанці ще не встгли там насмітити, — подумали ми та рушили.
Дорога зайняла 1.5 години, більшість якої по зручній розділеній двосмуговій автостраді.




Припаркувались в околицях порта та пішли шукати плавзасіб. Для цього мали 2 опції:
- скористатись варіантом доволі великих прогулянкових катерів (вони відправляються близько 9.00–10.00 ранку), і ми на них успішно запізнились, прибувши на місце ополудні;
- шукати власників приватних катерочків, що є дещо дорожчим, але зручнішим. цим шляхом і пішли. як наслідок – не пожалкували.
Натрапили на таких ми в цій локації. Буквально за 5 хвилин знайшлась компанія албано-італійців, до якої ми примкнули, та на жвавому надувному катері рушили в бік нашої цілі.

Катер замінив дітям атракціони швидкістю та стрибанням по хвилям, а нам, дорослим “соціопатам”, дав можливість уникнути натовпу туристів і якнайкраще насолодитись краєвидами.



30–40 хвилин на хвилях і ми на місці. І тут так красиво, що хочеться залишитись і зафотографувати все до дир.







Близько 15–16 години сюди прибув той корабель із туристами, що був вказаний в першій опції, і магія пляжа почала розвіюватись. Відтак, пора тікати – це зрозуміли і ми і наші італо-албанці. Це ще один аргумент добиратись туди самотужки.

А потім нам вікрилось нове місце, яке теж доступне тільки на катері — печера Haxhi Aliu Cave. Захоплює дух!





Трохи втомлені відпочинком повертаємось назад до Вльоре.



З’ївши ще на острові всі свої запаси, голодні та втомлені, ми знайшли заклад, який приємно виділявся з-поміж інших та вразив нас привітністю господаря.
Щодо їжі загалом, то ми поки не віднайшли вираженої харчової культури. Здебільшого зустрічається євростандартні паста-бургер-фрі та, хіба що, цікавинка — це кукурадза-гриль на узбіччях вздовж дороги та на пляжах. А найсмачніше, що ми їли за 4 дні — це сібас на грилі.



Острів Сазані — однозначний переможець наших перших днів мандрів. Дуже рекомендуємо!
Висновок: Краєвиди — 5 з 5, чистота — 4 з 5, море — 5 з 5
День 4
Діти дуже просили нас покататись на катамарані, але нам ніяк не сиділось на місці і хотілось знову рушити в дорогу. Тому після того як ми обрали наш наступний бажаний пляж, то по картинкам гугла шукали чи є тм катамаран 😄 На одній картинці знайшли і цього було досить для того, щоб вмовити їхати саме туди.
Це пляж Plazhi i Generalit. Дорога до нього швидка і приємна, займає близько 40–50 хв.


Тут є дитячі майданчики із особливими албанськими гойдалками, декілька кафе, обладнаний душ, туалети, роздягалки, та безліч тапчанів, які можна орендувати. Пляж переважно пісочний із вкрапліннями гальки. Катамаран поламаний і давно не плаває :(








Ми пробули на пляжі до 14 і поспішили додому, щоб вкласти Андрійка спати.
Загалом пляж великий і кожному на ньому знайдеться місце, але сьогодні була неділя, тому людей було багатенько. Якщо пройти далі пішки вздовж берега, то можна знайти маленькі затишні та доволі важкодоступні бухточки. Більшу частину основної території пляжу прибирають власники лежаків та барів, а далі вже ні, тому там доволі багато сміття.
Висновок: Краєвиди — 3 з 5, чистота — 3 з 5, море — 3 з 5
Але ввечері все одно довелось знайти катамаран 😅 На нашому домашньому дурресівському пляжі відкопали патріотичний албанський і запливли на ньому до чистого глибокого моря подалі від натовпу. Настрибались досхочу!




Щоб ми не здавались сміттєвими скигликами додаємо фотодоказ із народними албанськими забавами:



І на останок факти дня:
- На півдні країни пляжі в більшості кам’яні, на півночі – пісочні;
- Албанія — мусульманська країна, але вона дуже європеїзована;
- Розрахунок картками в Албанії – річ непоширена, тому завжди слід мати готівку;
- Обмін валют євро–лек вигідніший за долар–лек, так само, як і розрахунки у євро вигідніші за відсутності леків;
- Рекомендоване албанцями біле вино виробників Çobo та Arbëri. Пробували — пляшку на двох легко і прекрасно.
Продовження тут 😎: Албанія. Завершення
А про наші перші 2 дні мандрів в блозі Chabañeros можна прочитати тут: Албанія. Знайомство
