Албанія. Знайомство
Що відбувається із затятими любителями Адріатіки, коли квитки в Хорватію надто дорогі? Коли машиною не поїдеш, бо у тебе лише тиждень відпустки перед першим класом старшого сина, а вдома ніяк не сидиться? Вірно, ми почали гуглити більш дешевий напрямок і натрапили на популярну в цей день на теренах нашого фейсбука Албанію. Чому б і ні, подумали ми, у всіх такі гарні фоточки, та й годі мріяти тільки про Хорватію — час відкривати нові місця на нашій карті світу.
Ми не будемо писати історичної довідки про цю країну, де прийде в поміч вікіпедія, але натомість розповімо про наш досвід мандрування нею. І, як завжди, child friendly, бо нас в мандрах супроводжують 2 шилопопа: 3,5 (Андрійко) та 6,5 років (Олексійко).
Self-made trip
- Переліт. Обрали чартер з Києва до Тівата у Орбіти. Зручно летить з Жулян не в нічний час.
- Прокат автомобілів. Через economybookings.com знайшли найнижчу ціну на 7 днів за середнього розміру авто (270 євро). На місці доплатили по 3 євро за дитячі автокрісла (3 євро * 7 днів * 2 дитини = +42 євро). Бронювали Toyota Corolla Verso, a нам дістався жвавий франзузський дизельок Citroen C-Elysee.
- Житло. Наша перша бронь була в Ксамілі, а це хоч і певно найкрасівише місце Албанії, але від Тірани знаходиться в 7+ годин їзди. Оскільки наш рейс приземлився близько 20-ї години у суцільній темряві, тому десь за два тижні до поїздки ми перебронювали на найближчий курорт до Тірани — Дуррес. Найкращу ціну показало через booking.com, але близько 90% апартаментів було вже зайнято на той момент (тому гадаю, що серпень в Албанії все-таки ще надто завантажений місяць).
Перші враження
Дружні люди, жахливий стиль водіння, затори, віслюки та коні, купи сміття усюди (більше навіть ніж вдома, у Львові), шалені весільні кортежі, машини на італійських бляхах і геть незрозуміла мова, яка нічим не схожа на сусідні.
Замітка для автомобілістів: албанці не вивчають у автошколах, як вмикати повороти та як використовувати дзеркала заднього виду. Тому слід бути обачним і брати дітям автокрісла.


Перший день
Bunker Beach та Kisha E Shën Antonit. 1,5 години їзди від нашого готелю через шматочок автостради, поселення та гірські доріжки на самому півострові.

До слова, вся Албанія всипана бункерами та бункерчиками вздовж усього узбрежжя як спадок від диктатора-сталініста, який тримав країну в ізоляції майже 40 років.
Пляж та вся дорога до нього більше схожі на мінісміттєзвалища, але краєвиди прекрасні, а на пляжі є шезлонги та кафе-бар. В’їзд на цю територію символічно платний (100 лєкі).








Напередодні певно штормило, тому водичка була холодна, а піщаний берег був вкритий водоростями. І ще оси додали нам роботи :). Це до того, наш Олексій протягом тижня до поїздки був двічі покусаний осами і має стосовно цих падлюк свою сформовану думку, тому довелось завалити їх пару десятків (чого не зробиш для спокою своїх дітей, еге ж)
Людей майже нема, як ми і любимо.
Краєвиди — 5 з 5, чистота — 3 з 5, море — 4 з 5



А ще Албанія — то суцільний будмайданчик, де в пилу та грязюці поміж соснових лісочків на березі моря виростають непогані житлові комплекси.

День 2
Зранку скоренько через автостраду добрались до національного парку Parku Kombëtar Divjakë-Karavasta. Дорога прекрасна і вже за годину ми були на місці, яке славиться величезною кількістю птахів (в тому числі ПЕЛІКАНІВ!)
Проте такої кількості сміття ми ще ніколи не бачили. Заїхали декілька разів дослідити місцеві пляжі, але на них було занадто брудно і ми їхали далі. Саме так ми перетнули весь нац.парк на машині:













Перед підготовкою маршруту ми читали про платний в’їзд на теріторию парку, але так і не знайшли когось, кому треба було б віддаті наших 100 лєк, тому із чистою совістю перетнули весь парк. По дорозі нам зустрічались німці на джипах (явно більш підготовлені товариші їхати по тим ямам, ніж ми на Citroen С-Elysee), бьордвотчери і місцеві рибаки.
Повітря в парку прекрасне, сосни, що оточують з усіх сторін, наповнюють його і допомагають пережити +33 градуси
Треба на море, подумали ми, а дорога все не завершувалась. В лагуні не покупаєшся, хоча у дітей регулярно виникала така ідея. Щоб не перевіряти терпіння наших малюків, довелось надати в тимчасове користування водійське кермо :)




Море зустріло нас албанцями, що зручно розмістились на відпочинок серед куп сміття. Людей зі слабкими нервами прохання прогортати наступні дві фотографії, що яcкраво відображають їх звички і культуру.


Ми знайшли шматок берега без сміття і втішились, що море на противагу чисте і в ньому, окрім нас і рибок ніхто не плаває :)







Вердикт: краєвиди — 3 з 5, чистота — 2 з 5, море — 4 з 5.
Пеліканів, за якими ми їхали, ми все-таки побачили, а ще зустрілись більше десятка білих чапель і великих чайок.
Продовження історії про подорож тут: Албанія: частина друга
