Крит. Десять пляжів щастя.

Chabañeros
Sep 2, 2018 · 9 min read

Що ви знаєте про Крит? Моє невігластво щодо цього прекрасного острова зашкалювало, тому купили ми чартерні квитки Ellinair сюди переважно тому, що 1) вони є зі Львова 2) тут ми ще ніколи не були. І захопленню нема меж, Крит великий, величний і лише однією буквою відрізняється від рідного Криму, спогади про який виринали разом із спогадами дитинства.

День перший і перше відкриття — на Криті є Балі :)

Інтуіція підказала їхати до найбільш віддаленого пляжу, і ми не прогадали: це Karavostasi Beach. Ми не бачили моря вже майже рік, тому описувати щастя від зустрічі, занурення в нього із головою, погойдування на хвилях та перших підгорілих спин я не буду 😇

На виїзді на трасу штурман розгубився і ми заблукали серед доріг, що тонуть в оливкових садах, та натрапили на старовинне село Мелідоні та Melidoni Cave.

День другий — лазурний.

Нас декілька людей відмовляло від поїздки на Balos beach із дітьми, але ми не з тих :) Якщо ви доїдете туди о 10:30, як і ми, то будете стояти вздовж дороги і топати вниз до основної стоянки десь 10 хв. Це місце, як пісочний годинник — чим пізніше ви приїдете, тим вище опинитесь.

А далі розпашіла стежка доведе вас й до пляжу (ще +20 хв). Людей багато — приїжджають машинами і припливають на кораблях, але оскільки бухта дуже довга, то вони розподілились досить рівномірно і зовсім не заважали нашому соціофобному відпочинку.

пекельно-гаряча дорога
безкінечно красива, прозора і чиста вода

Варто мати з собою свій власний спосіб зробити тінь, хоч трохи їжі, бо там є кіоск тільки із пивом, водою і морозивом, та питну воду, яку вам доведеться пити під час “прогулянки” гарячою гірською стежкою. Діти живі і щасливі, Андрусько навчився плавати в звичайній масці і дихати через трубку!

По дорозі назад неодмінно рекомендуємо заїхати на вечерю в Mama’s dinner — прекрасна їжа, вино, затишок і краєвид.

День третій, присвячений #1 по Tripadvisor.

Певно найбільш child-friendly Elafonissi beach: запаркуватись можна в 50 метрах від моря, лагуна утворює простір, що нагадує гігантській дитячий басейн глибиною 30–60 см і вода в ньому прогрівається так, що з неї можна не вилазити взагалі. До пляжу веде звивистий і вузький гірський серпантин, а кожне поважне грецьке гірське село зустрічає тебе невеличкою затишною церквицею.

День четвертий, локальний.

Ми жили в невеликому містечку Kamisiana, тож віришили просто вийти на наш пляж, Tavronitis beach, в пошуках безлюдності після двох днів популярних маршрутів. І ми знайшли її, щоправда відлякали своїм реготом і шумом двох хіппі, що дрімали неподалік. Тінь від дерев вздовж дороги дозволяла перепочити, із каменюк був влаштований причал для дитячих катерів, а сторінки книги врешті-решт почали спокійно читатись. Ідилія.

врешті-решт самі на цілому пляжі, і тільки невідомі залишили у спадок напис

Цей вечір ми вирішили провести в Ханьї, прадавньому місті, де панували османи і венеціанці, що навіть в свій час була столицею напівавтономної республіки Крит. Зараз це місто мені нагадало площу Ринок і час пік в київському метро одночасно :) Проте захід сонця і прекрасні вуличні музиканти виправили всю ситуацію із натовпом.

День п’ятий. Ідеальний!

Ravdoucha Beach, що сховався за невеличким перевалом, мав усе необхідне: майже повну відсутність людей, природню тінь, а камінь, що стояв в 5 метрах від берегової лінії, утворив невеличкий дитячий “басейн” глибиною 20–50 см, де можна було спокійно лишати дітлахів шукати скарби для мами на дні моря. І моя улюблена галька, і захід сонця, і безтурботні кози навколо, гамаки, що в них тихо посопують розмірені іноземці, і скарби, що їх все ж таки знайшли діти — все ідеально.

Завершити такий день міг келих (тобто не один) вина, довгі теплі розмови та сліди від зірок, що спалахували і падали. І навіть встигли загадати бажання, хоч вже було сутужно чогось забажати.

День шостий, недільний і хвилястий :)

Почався з дощу, якого тут ніколи не буває, ранкового співу церковних дзвонів, переїзду до інших апартаментів та Spilies Beach (важливий орг момент — заїзд до дороги до нього через заправку Eko).

Скелі оточили цей пляж, а вода ніби увесь час намагалась переконати їх, що вона могутніша, і варто їй тільки забажати, то зараз же зруйнує усе і зрівняє із землею. Вітер збільшувався, хвилі ставали вищими і затоплювали перші ряди лежаків. Проте це тільки збільшувало радість присутніх :) і навіть наших дітей — саме тут вони обидва перебороли свій страх хвиль. Гордість.

День сьомий, відкриття південного узбережжя острова.

Ця довга година серпантинами, марсіанськи краєвиди з одного боку перевалу і рясні сади і виноградники з іншого — дорога здалась нам навіть прекраснішою за Listis beach, що був нашою ціллю на сьогодні. Пляж ховається від дороги стежкою, тому варто лишити машину вздовж траси та усамітнитись у невеликій бухті або ширшій ділянці берегу. Сьогодні море зустріло нас невблаганними і до дітей і до дорослих хвилями, а звук їх розбиття об каміння пробудив б й найхоробрішого, настільки потужний і проникливий. Довелось заїсти це діло морозивом ввечері і розкоркувати ще одну пляшку критського білого.

День восьмий, втеча від дощу.

Автострадою на схід ми втікали від хмар, що оточили наше село. Ми не підготувались і не знайшли локації, як ми це робимо завжди у попередній вечір, тому їхали навмання. І не дарма! Побачили чудний венеціанський острів-фортецю Spinalonga, прекрасні краєвиди берегу між Elunda та Agios Nikolaos та врешті-решт зупинились на острові Kalydon на Kolokitha beach. Прозора і чиста вода із рибками, білий пісочок та залишки давньогрецьких містечок. Та хмари тут і наздогнали нас, тому пляж вмить став порожнім, а нам вдалось поплавати під дощем та тішитись тому, що намокнути від нього ми не можемо, бо вже й так мокрі :)

День дев’ятий. Кавуново-човновий.

Запаркувати машину біля траси і сходами вниз на Chelidoni Beach. Поруч залишки стіни венеціанської фортеці Paliokastro, а як відпливеш, то бачиш весь Іракліон. До 13 години були лише ми і власники на барі :) Ідеально! Чи то через відсутність інших клієнтів, чи то на добру вдачу, але власники бару дозволили безкоштовно (це вразило дітей, що останнім часом стурбовані питанням вартості) покататись на каяку! Кайф! Блакитна вода, величезні каменюки, купа рибок і крабиків. І яка радість наїстись досхочу кавуна, щоб текло по вусам і щоб було все одно при цьому, бо й прибирати не треба, а сам просто плюхаєшся у воду і мир з тобою 🍉

День десятий. Прощальний.

Його ми провели в нашій місцевій бухті на Ligaria beach, де вперше запливли далеко із Олексійком, вже таким прекрасним пловцем та кинули разом монетку, щоб ще сюди неодмінно повернутись.

Tips and tricks, факти і не надто важливі ньюанси:

  1. Радіо 96.2 дивувало прекрасним плейлистом, тому навіть якщо ви забули закачати музику, а після прослуховування годинами народних грецьких мотивів вас починає піднуджувати, то спробуйте зловити цю хвилю. Нам допомогло.
  2. Радимо обов’язково мати маску і взуття для плавання. Особливо, якщо ви збираєтесь залазити на всі каменюки на всіх пляжах, як це робили ми. І хоч їжаків тут не так багато, як в Хорватії, але все ж вони є і вперто намагаються наступити вам на ногу.
  3. Узбіччя тут створені для того, щоб по ним їздити, як по додатковій смузі, тому не дивуйтесь, якщо вас ласкаво морганням дального світла попросять туди посунутись.
  4. “Стопів і поворотів нема” — критяне їздять доволі незграбно, хоча сильних порушень режиму швидкості за ними не спостерігали. Повороти не показують :)
  5. На автостраді встановлені камери, що слідкують за швидкістю, місцеві кажуть, що вони працюють. Ми поки що не мали змогу перевірити :) А наш вірний друг в подорожах аплікація maps.me навіть показує їх місцезнаходження.
  6. Вперше в житті у нас в прокаті Europcar вимагали якогось особливого доказу міжнародності наших водійських прав (або просто доплатіть зверху +160). Досі не впевнені, що це було, бо в сусідньому прокаті видали машину ще й дешевше і без жодних питань, ще й крісла дитячі безкоштовно дістались.
  7. Коти: великі і маленькі, пухнасті і подерті, вони тут всі живуть диким життям. Приручити нам ніхто себе не дозволив, але молочка налити — прошу дуже.
  8. Церквиці як символ загиблим. Вдовж доріг можна часто побачити невеликі глиняні мініатюри церквиць. Рівно половину подорожі ми думали, що це просто замість вказівника — мол, осьо тут за поворотом буде чергова, а їх тут сотні-тисячі! Але потім придивились уважніше і зрозуміли, що там портрети.
  9. Арматура як символ продовження життя. Тут багато будинків виглядають недобудованими — є або сходи на другий поверх, а поверху нема, або по всьому даху виведена арматура. Відчувається віра в майбутнє.
  10. Святі назви міст. Одне з найбільших міст називається Святий Миколай. От краса, правда? Тільки не можу придумати, як називати мешканців 🤔 Тут є міста Пантелеймон, Пелагія, Варвара, Параскева і ще десятки інших.
чабаньєроси на заході сонця

Загальний вердикт

Їхати однозначно варто, брати машину та відкривати всі розвідані і нерозвідані бухти, лежати на воді, що тримає тебе без жодних зусиль, їсти салати і поливати хліб смачнючою місцевою оливковою олією, проводжати сонце за обрій та дозволити вітру видувати всі ваші думки.

Далі неодмінно буде 💛

Chabañeros

Written by

дивакувата сімейка мандрівників

Welcome to a place where words matter. On Medium, smart voices and original ideas take center stage - with no ads in sight. Watch
Follow all the topics you care about, and we’ll deliver the best stories for you to your homepage and inbox. Explore
Get unlimited access to the best stories on Medium — and support writers while you’re at it. Just $5/month. Upgrade