Навчитися вчитися
Основна книга, і стаття на coursera так і називається “Навчитися вчитися. Як запустити свій мозок на повну” Барбари Оклі (в оригіналі: “A Mind for Numbers: How to Excel at Math and Science (Even If You Flunked Algebra)”, а російський переклад “Думай как математик”). Історія Барбари про то, як будучи лінгвістом вона стала професором інженерних наук. Ми всі чули десь приблизно таке “він гуманітарій, математика не для нього”. Про то, чому так, у наступній статті. А зараз поринемо у маленький конспект з декількох книг про те, як навчатись.
Цикл навчання (learning cycle)
Нам потрібно щось зробити, наприклад розв’язати задачу, чи підготувати пітч на стартап. І ми взагалі не знаємо, як то робити. Або зробити сніданок.
Рухаємось за схемою learning cycle (робимо сніданок):
- Подумати (Reflect). На сніданок я хочу вівсяну кашу з курагою, каву з молоком.
- Спланувати (Plan). 1. Сходити в магазин 2. Приготувати
- Зробити (Act). Варимо кашу. Готуємо каву.
- Спостерігати (Observe). Забули купити сіль. Каша підгоріла і здається затверда. Ця кава з молоком не смачна.
- Подумати (Reflect). Так, спочатку треба хоч рецепт взнати.
- Спланувати (Plan). Подивитись рецепт каші на youtube
- …
Але під learning cycle ми знайдемо не тільки таку схему. Ось з 5 кроків (5-ЕS):
Або скоротимо до трьох:
Або трохи інакше намальовано:
Або навіть так:
Ці схеми допомогають зрозуміти на якому я етапі, і який наступний. Вибирати можна любу.
Рухаємось далі. Нам задали вивчити тему, ми маємо підручники. У середу перевірка знань. Ми на кроці “нічого не знаю”.
Мозок — твоя черга.
Режими роботи мозку.
Перший принцип — це два режими роботи мозку, зосереджений та розсіяний. Зосереджений — це коли ми зосереджено читаємо, вникаємо, повторюємо, прикладаємо зусилля і вчимося-вчимося-вчимося у повному розумінні цього слова. Схилились над підручниками, вдивляємось в монітор, вирішуємо задачу, тримаючи олівець в зубах. Коли достатньо завантаживши свій мозок, ми йдемо відпочивати, але на фоні ми обдумуємо нашу задачу. Це розсіяний режим. Барбара наводить метафору пінбольного автомату. В зосередженому режимі резинових буферів багато і кулька відштовхуючись поволі просувається, а у розсіяному кулька ширяє по всьому автомату іноді зачипаючи резинові буфери — тому думка зачипає більше контексту.
Основна ідея — мозок працює у розпорошеному режимі і ми маємо свідомо переходити в розпорошений режим. Це ок.
Одним з таких практик, які випливають з цього є наступне. Якщо вам потрібно опрацювати складну проблему, то зробіть наступне:
- попередньо прочитайте завдання, і трішки контексту якщо він невідомий.
- почекайте чотири дні, підсвідомість то попередньо опрацює
- через чотири дні поверніться до задачі, вона вирішиться набагато легше.
Труднощі
Ми не дуже любимо труднощі. Ми не біжимо, такі в захопленні “треба вчити екзамен, писати курсову, я проведу п’ять годин у зосередженому режимі роботи, нічого не зрозумію і це буде надзвичайно корисно для мене”. Ні, мозок в цей момент момент каже “я бачу, що в квартирі не прибрано, треба прибрати”. Ми прибираємо, відчуваємо полегшення, мозок: “ну ось, день не дарма прожили, можемо йти гуляти.”
Ось що відбувається. Мозок еволюційно знає, що складна задача — це споживання дорогоцінної глюкози (і глутамата) неокортексом, з дуже примарними шансами на здобуття дофаміну. Дофамін виділяється коли ми отримуємо нагороду. Прибирання, яке буде робити не неокортекс, а досить такий автоматичний мозочок, квартира буде сяяти, допамін буде 100% виділений. Вже цей факт генерує дофамін. І ми приймаємо рішення. Все прекрасно, квартира має бути прибрана.
Наступна техніка покликана обманути цю дофамінову систему. Називається вона помодоро. Ми кажемо тому мозку “дивись, ми тільки почнемо, 25 хвилин, після того даю шоколадку (глюкозу), і перепочинемо”. Коли вже увага в самій задачі, вона вже не є такою примарно нездоланною, дофамін потроху підкріплює дію і курсова написана. Цей матеріал я пишу саме за допомогою такого способу.
Кожен день потрохи
Вчитись краще кожен день потроху, ніж за раз все сісти і вивчити. Чому так?
Це пов’язано з тим, що у нас такі особливості роботи пам’яті мозку:
- оперативна пам’ять. Нам сказали якийсь факт, наприклад: “вулиця Франка у Івано-Франківську одностороння”. Ми ок. Франка — одностороння. Ми цей факт може на наступній сторінці використаємо і потім він нам непотрібний.
- довготривала пам’ять. Коли ми якийсь факт раз за разом відновлюємо в оперативну пам’ять, то мозок “краще я це збережу, щось він постійно зайнятий цим фактом”. Скільки потрібно повторів, щоб записати? Це відносне питання, бо є контекст. Якщо в контексті є сильний стрес, то факти зберігаються в довготривалу пам’ять зразу і пам’ятаються відносно прив’язки, а якщо контекст слабкий — то факти так собі. Два приклади: згадайте що відбувалось у день вашого весілля, або у день коли збили малазійський боїнг. Ви пригадаєте. А через 58 днів від цієї дати?
- пластичність пам’яті. Якщо ми вивчаємо якусь тему досить довго, то суміжні факти запам’ятовуються легко. Мозок звик, що та ділянка пам’яті як пластилін, все що туди пишеться не потребує багато зусиль. Якщо ми візьмемо тему абсолютно іншу, яку ми не вивчали ніколи, то там не пластилін, а камінь. Треба зусилля, щоб в тій області щось записати. Але можна пропрацювати і цю ділянку.
Висновки з цього, якщо вчитись кожен день, то мозок раз за разом буде факти з оперативної пам’яті записувати на довготривалу.
Не важливо скільки разів прочитав, важливо хоч один раз відтворити.
Дієвим способом є відтворення інформації. Ми прочитали якусь тему. Ідеально буде розказати цю тему комусь. Наприклад, при вивченні того як працює мозок, я не тільки переглядаю незрозумілі моменти, пишу конспект, а і переказую іншій людині тему. “Знаєш, мозок пластичний, ось як він діє, уяви собі камінь і пластилін. Камінь це та частина де ти не дуже користуєшся. А пластилін де постійно, зрозуміло?”. Не те ми вивчили, що прочитали, а що хоча б раз згадали і відтворили.
Я це пишу і відтворюю значний матеріал. Я знаходжу дослівні цитати з книг, підбираю ілюстрації, наповнюю ділянку мозку про те як навчатись величезною купою різного матеріалу.
Різномаїття навчання і бажані труднощі
Повернемось до пластичності пам’яті. Одні ділянки добре пропрацьовані, другі погано. Що, якщо ми почнемо пропрацьовувати складні ділянки. Теми, які нам ніколи не давались. Візьмемось за них. Як це зробила Барбара Оклі. В нас буде багато добре пропрацьованих ділянок, наша пам’ять покращиться.
В цьому і полягає принцип різномаїття навчання. Вчить не тільки суміжні речі, почніть займатись тим, що ніколи не робили. Був проведений експеримент, коли одні студенти кидали м’яча з одного місця в кільце, дуже швидко вони досягли певного рівня в контрольній вправі. Контрольна вправа не відрізнялась від тренувальної. Натомість друга група студентів практикувала кидати м’яча з різних позицій. Спочатку їх показники в контрольній вправі були нижчі, але з часом, вони перевершили першу групу.
Постійне повторення — не покращує результат. Приказка “я не боюсь того хто вивчає різних 10000 ударів, а того хто вивчає один удар 10000 раз” повна маячня. Різномаїття — це прекрасно.
Мнемотехніки
Це такі техніки, які дозволяють вам прив’язати деяки факти або до правила, або до більш комфорного запам’ятовування. Наприклад, я погано запам’ятовую Preposition of time (прийменники часу), особливо для днів тижня. On Monday — “в понеділок” в англійський говориться як “на понеділок”. Ок. Робимо так:
ON m-ON-day (ON). Все, зв’язок придумали, зв’язок запам’ятали.
Техніка:
- не можемо запам’ятати
- придумуємо правила
- використовуємо через правило
Звички
Звички потрібні для того, щоб не витрачати багато енергії на використання нашого дуже дорогого ресурсу мозку — прифронтової кори. Прифронтова кора відвповідає за конгітивні здібності. Кожен раз як ви робите вибір, ви задіюєте неокортекс. Тому у Цукерберга всі футболки сирі. Прокидаючись зранку і вибираючи, яку футболку вбрати він не приймає рішення, всі футболки сірі. Звісно, така звичка може вам не підійти. Але спробуйте інші, наприклад, всі поточні задачи та інформацію записувати в списки (метод Getting Things Done), щоб не зберігати в голові. Метод дієвий, якщо вам потрібно пам’ятати про щось, то періодично мозок натикається на це, щоразу відволікаючись.
Тести
Тестування — це дуже потужний інструмент навчання, який використовують не за призначенням.
Тести повинні використовуватись наступним чином:
- Ми пройшли матеріал
- Проходим тести, відтворюючи, пригадуючи матеріал
- Дістаємо результати
- В результатах бачимо, де помилились
- Відносно цього розуміємо, які частини матеріалу треба повторити
Мета тестів — вказати на пробіли у вивченному матеріалі. Крім того, він виконує роль діставання з пам’яті. Згадайте, не те ми знаємо, що прочитали, а що хоча б раз згадали і відтворили.
Негативний зворотний зв’язок, помилки в тесті — ось інструмент. Ми просто розуміємо, де не знаємо, там і повторюємо. Не повторюємо там, де знаємо. Бо це марна трата часу.
Але крім того, це дієвий спосіб познайомитись з матеріалом. Пройдіть тести до вивчення матеріалу, так, ви його не здасьте. Але ви зрозумієте, на що звертати увагу при вивчені, вам вже будуть зрозумілі акценти.
Ми ненавидимо тести і уникаємо їх проходити.
Помилка — це дар, це вказівник на те, що ви збились з шляху, вам точно треба не сюда.
Отже проходити тести треба так:
- Пройдіть тест до вивчення матеріалу, взнайте акценти
- Вивчіть матеріал
- Пройдіть тест по матеріалу
Якщо помилок:
- мало. Матеріал не потребує повторення, переходьте до практики, або до наступного матеріалу.
- достатньо, але не багато. Повторіть матеріал в тих частинах, де припустились помилки.
- багато. Повторіть весь матеріал, а можливо почніть з чогось простішого.
Наступна частина, як це все працює в мозку.
