Система масової освіти
Це декілька статей про освіту, технологію навчання і що відбувається у нашому мозку. Ціль — описати систему, яка є важливою в житті кожної людини. Як ми вчимося і як нас вчать.
Освітня система на зараз — це 10–11 років школи, 4–6 роки — вища освіта. І це 15 років життя. Найкращої її частини. Ми починаємо вчитись дітьми, а закінчуємо, коли вже самі можемо народжувати. Якісна освіта вважається запорукою якісного життя. Ми цінуємо освіту, ми мріємо (точніше, наші батьки мріють) про вступ до престижного ВУЗу. Шкільні і студентські роки романтизуються, період розквіту. Школа — наш другий дім. Вчителі стають нашими другими батьками, значно впливають на розвиток особистості. Соціалізація стається в школі, перше кохання, перші романтичні відносини.
Ми пройдемось по всьому цьому пафосу напалмом. Але спочатку — трішки історії.
Школа як процес навчання зародились давно, і про ці часи я нічого не писатиму. Десь то в Єгипті, або в Греції, в храмі, одні чоловіки передавали знання іншим чоловікам, але молодшим. Нас цікавить саме сучасна система, яка будувалась на запит Великої Промислової Революції. Велика промислова революція почалась в середині XVIII сторіччя в Англії, як результат інновації в сфері ручної праці. У 1733 році механік Джон Кей удосконалив ткацький верстат “летючим човником”. У 1769 році винайдено парову машину, і процес пішов. Вибух потужності виробництва, висока додана вартість в порівнянні з ручною працею чи сільського-господарською. Англія почала створювати фабрики і заводи, була збудована перша залізниця між Манчестером і Ліверпулем. На кінець XIX століття рівень урбанізації в Англії сягнув 75%.
Трохи відставали сусіди — Франція і Німеччина, вони також почали цей процес. Заводи дають вищу додаткову вартість, цінність праці зростає. Рівень життя росте. Люди масово перебираються з села у місто. Створюються нові міста. У 1869 році гірнічний інженер Джон Г’юз розпочав будівництво нового металургійного заводу робітниками селища Юзівка, тепер це Донецьк.
Десь тут, в середині XIX сторіччя і початок зародження системи масової освіти.
Ціль яку виконувала система масової освіти —дістати роботу.
Ми будуємо завод біля міста, з села приїзжають люди в місто. В них народжуються діти. Ці діти їдуть до школи, там вони вивчаються і якщо вони достатньо талановиті — то проходять і вищій рівень і можуть бути більш кваліфікованими робітниками. Весь цей час завод існує, виконує свою промислову ціль. Діти поповнюють ряди робітників цього заводу.
Ця система масової освіти взяла багато з свого часу — індустріального:
- Діти поділені на класи за віковою ознакою.
- Їм викладають одні і ті самі предмети щорічно.
- Є певний розклад, по 40–50 хв на урок з перервою 10–15 хвилин
- Сформовані групи (а, б, в — класи). Які допускають спеціалізацію (математичний клас, мовний клас, решта).
- Спеціалізація вчителів
- Директивне навчання, я говорю, ви записуєте, чи слухаєте
- Стандартні тести і перевірка знань (ЗНО!)
- Оцінювання якості (12 бальна система)
- Все це керується з міністерства. Накази, накази, накази.
Так, як цим керує держава, то деякі державницькі позиції теж отримує школа. Ми поговоримо про мову.
Масова освіта дала можливість читати писати. Тепер влада могла доносити інформацію краще. Якщо раніше прискакував якийсь вісник, збирав людей на єдиній міській площі, і голосно повідомляв про зміну в законодавстві. Тепер був твердий примірник і кожен хто вмів читати, читав інформацію, яка була достатньо якісно скопійована з оригіналу.
Але натомість стала проблема мовлення. Мова, якою навчали, визначала, які я буду читати газети. Це зразу обмежувало джерело інформації іншою мовою. Якщо до розвитку системи масової освіти що Львів трохи більше говорив польскою, що Премишль трохи більше говорив українською і кордони були тількі межами панства. Тепер кордони стали чіткішими.
На фоні цього постало поняття ідентичності. Хто я? І розмір цієї ідентичності. Чи я франківець, який проти приєднання Угринова до ОТГ. Чи я галичанин, який відокремлює і плекає свої риси перед східняками. Чи я українець? Чи людина цілого світу? Тому і виникають ці гострі питання викладання мови і якою мовою.
Стандартизація.
Масовість потребувала директивної системи, тобто наказ йде зверху, всі його виконують. Ось є школа, загальноосвітня, ось є правила, ось такої кваліфікації має бути вчитель математики, ось такої вчитель біології. Ось програма, треба встигнути. “Діти, ось перелік книг на прочитати на літо”. Вчителька звільнилась, поставили нову, вона знає програму — збій не стається. Але особливості кожного учня не враховуються. Якщо учень має інтерес і його власний темп швидший — стій, чекай. Якщо ж матеріал засвоюється погано, або був розрив у навчанні, і наступний матеріал не може бути засвоєний без базового пропущеного — це як вирок. Скоріше за все, з цього предмету ми перейдем на нижний рівень балів.
Чи є якийсь формальний процес, який прописаний в стандарті школи, що дає змогу заповнити пробіли і виправити недоліки? Є. Залишитись на другий рік. І це дуже-дуже травматичний, непопулярний, небажаний процес. На другий рік залишались діти, які не бажали вчитись абсолютно. Скоріше за все батьками, які були беспечні за долю своєї дитини. У підлітковому класі дитина, яка залишалась на другий рік була явним переростком. Часто будучі з несприятливого оточення погано впливала на явно молодших.
На виході системи масової освіти ми отримували перш за все масовість. Система вчила всіх, всі діти проходили через цю систему. Вона давала грамотність, люди могли прочитати газету. Написати листа чи пояснення чому запізнився на роботу. Прочитати програму кандидата в депутати і поставити галочку. Вивчити правила та зрозуміти, що не треба робити.
Школа — це як джерело. Це не поодинокі генії, це генерація великої кількості талановитих людей. Одна школа завдавала вплив та розвиток цілої галузі. Bauhaus — легендарна вища школа будівництва та художнього конструювання в Німеччині. Ця школа вплинула на розвиток дизайна та архітектури. Масачусетський технологічний інститут — економіка, менеджмент, біологія та лінгвістика. Берклі, Каліфорнія — 72 нобелівських лауреата.
Але у цих закладах все було по-інашому. Студент сам обирав курс та предмети. Міг вільно спілкуватись з викладачами, у викладачів були асистенти, які допомогали йому. Курс можна проходити не один раз. Система спрацьовувала на якість, а не на кількість.
У Німеччині існує професійна дуальна освіта, яка здійснюється через систему учнівства на підприємствах. Ця система передбачає професійне навчання на виробництві (4 дні в тиждень) разом з обов’язковими відвідуваннями занять у супровідній професійній школі (2 дні в тиждень, 10 годин).
Компетенції
Компетенція — це те, що ви не можете робити погано. Якщо у вас є компетенція співати, ви не можете фальшивити. Щоб фальшивити, треба докладати зайві зусилля.
Напередодні кожного нового року, чи то п’ятиріччя виходить перелік з топ-10 компетенції.
Зараз він виглядає так:
Або так:
Або:
Або:
Чи вчили ми це в школі? Переважно, ні. Ми це так не називали. Можливо співпраця (collaboration), але вчителя це називали “списати”. Ну і мінімально продажі (sales).
Що би могла дати школа, що реально корисно використовувати в житті? У мене вийшов такий список:
- Фінансова грамотність. I чому ніколи по телефону не треба казати три цифри з зворотнього номеру карточки.
- Як планувати день, тиждень, рік, життя. Cписочки-списочки.
- Швидкий набір на клавіатурі. Там два тижні роботи, а користі на все життя.
- Критичне мислення. Не так страшний Вухань, як Нові Санжари
- Громадська діяльність. Окрім того, що прибирати шкільне подвір’я.
- Фізкультура для чайників. Не просто бігати у футбол і здавати присідання, а як влаштовані м’язи і як ходити в фітнес-зал.
- Дієтологія. Ніхто певно не розраховував, що після школи знання метаболізму стануть в пригоді.
- Як займатись сексом. Ну всі ж це роблять, а школа займає 10 років!
- Публічний виступ.
Оце була б користь!
На початку книги “Мистецтво навчати” є історія про Джейкоба. Джейкоб успішно навчався у школі, поступив до престижного університету на спеціальність “Фінанси” у 2005 році, тоді це був правильний вибір. А у 2009 коли він випустився вирувала фінансова криза. І Джейкоб залишився напризволяще. Його взяли на роботу кур’єром у букінг-агенцію.
“Через п’ять років після випуску Джейкоб виріс від кур’єра до успішного букера й нині працює в Лос-Анджелесі. Він кілька разів міняв роботу, намагався з різних боків підійти до різноманітних посад у цій галузі й вивчав її зсередини. Як і в юнацькі роки, коли Джейкоб підкоряв мову програмування, він не навчався за фахом, а здобував знання шляхом спроб і помилок. За його словами, своїм успіхом він завдячує власній стійкості, наполегливості й бажанню серйозно працювати.”
Що ж, таких людей все більше. Наша система освіти вже давно не виконує ту ціль, яка на неї покладена — дістати роботу.
Людина, яка заходить в шестирічному віці з уявленням про свою майбутню професію. Проходить через:
- перепони вивчення. Вивчити віршик “Рідна мати моя…”
- нудні уроки і домашні завдання. 5 задач по математиці, 3 по фізиці, перечитати уривок, англійську Present Perfect вставити правильно глаголи і 10 слів вивчити [21:30 на годиннику]
- стреси екзаменів. Здається ця пауза в диктанті тягне на тире, а це означає, що минула пауза — не тире.
- булінг. В моїй школі одному хлопцю череп зламали.
- або вплив середовища і здобуття шкідливих звичок. Гаражі були, бички, шприци.
- репетитори, додаткові заняття. На 16:00, маршрутка 20б, Прикарпатський Стефаника.
- політичні агітації і добровільно примусові збори. річніця Крут (січень), зібрали повели під адміністрацію, грає гімн, всі знімають шапки, зняв також, на ранок шмарклі.
- витратити рік на ЗНО. Це мене оминуло…
І врешті решт дитина випльовується системою в 22 роки без виконання своєї цілі.
