Стежкою рунічних каменів в Сигтуні
Прогулянка стежкою рунічних каменів в Сигтуні
Гуляючи по Сигтуні можна побачити 15 рунічних каменів: 12 знаходяться в середньовічному центрі міста та 3 в протоці Гарнсвікен на схід від центру міста. Поруч з кожним рунічним каменем є інформаційна дошка, де рунічний напис перекладається англійською мовою. Ще кілька рунічних каменів включені до постійної виставки в музеї Сигтуни. Тут також можна побачити декілька зі ста рунічних написів, зроблених на артефактах і, особливо, на кістках тварин, як правило, ребрах великої рогатої худоби, знайдених під час археологічних розкопок у Сигтуні.
Праворуч від входу до музею ви знайдете інформаційну дошку про рунічні камені та про руни, яка може бути відповідною відправною точкою для прогулянки. Інша інформаційна дошка знаходиться в кінці доріжки вздовж берега озера в Тілі на схід від центру міста. На цій дошці ви можете прочитати про дорогу епохи вікінгів, паромне сполучення через протоку Гарнсвікен та три рунічних камені, зведені уздовж цієї дороги.
Як все починалося
Практика спорудження пам’ятних каменів, з рунічними написами почалася в 960-х роках у Данії та врешті-решт поширилася на північ, до Норвегії та Швеції. Руни, безперечно, використовувались задовго до цього, але в обмеженій мірі, як магічні написи на предметах або на рунічних каменях, таких як відомий рунічний камінь з Рьоке (Rökstenen) в провінції Естерйотланд. Для цих написів було використано старіший рунічний алфавіт із 24 символами. У X столітті його змінив рунічний алфавіт із 16 символами.
Рунічні камені в Швеції
З кінця 900-х до початку 1100-х років у Швеції було встановлено тисячі рунічних каменів: з провінції Смоланд на півдні до провінції Ємтланд на півночі. Загалом, нам відомо про 2600 рунічних каменів, майже 2000 з них все ще знаходяться там просто неба. За порівнянням, з Данії відомо лише 267 рунічних каменів (включаючи шведські провінції Сконе, Галланд та Блекінґе) та 133 рунічних камені з Норвегії. Є також поодинокі рунічні камені в країнах, які відвідували скандинави в епоху вікінгів. Близько половини всіх шведських рунічних каменів походить з провінції Уппланд. Однією з причин цього є те, що традиція викарбування рун тут тривала набагато довший час, ніж в інших районах Скандинавії, більш ніж на сто років. Особливо в регіоні між Стокгольмом та Упсалою виявлено значну кількість рунічних каменів.
Християнські меморіальні камені
Рунічні камені не є надгробком у звичайному сенсі, але вони являються меморіальними каменями, що покликані зберегти пам’ять на майбутнє про покійну людину та людину, що цій камінь поставила. Тому їх розміщували на вибраних ділянках пейзажу, де вони були добре видні. Більшість із каменів є явно християнськими пам’ятками, з висіченими хрестами чи без. Рунічні камені — найдавніші збережені оригінальні документи шведської мови.
Положення чоловіків і жінок
Понад 90 відсотків каменів споруджено на згадку про одного або декількох чоловіків, які загинули в далеких країнах або померли вдома. Кожен восьмий камінь був зведений однією жінкою, кожен десятий — жінкою разом з кількома чоловіками, часто вдовою та синами померлого, але іноді також сестрами та братами. Десята частина каменів розповідає про закордонні вояжі. Серед них велика група каменів про Інгвара Мандрівника (Далекодорожній), який був керівником невдалої експедиції вікінгів до Каспійського моря в 1036–1041 роках. Ці рунічні камені мають на увазі воїнів, які покинули землі вікінгів з Інгваром і ніколи не повенулися.
Багато рунічних каменів в провінції Уппланд віддають належне тим, хто будував мости. Побудувати міст було дією, що підвищувала статус, а також християнською доброю справою, подібною до роздавання милості бідним чи здійснення паломництва. У більшості випадків ці мости були не мостами в сучасному розумінні цього слова, а простими насипами та дерев’яними причалами, встановленими для полегшення проходження боліт та невеликих струмків. Жінки згадуються у 55 відсотків цих каменів проти 39 відсотків на рунічних каменях загалом, припускаючи, що будівництво мостів — це благочестивий вчинок, який часто прагнули зробити жінки.
Vyer från medeltidens Sigtuna — 2002)
Як датувати рунічний камень?
Дослідники зазначають, що рунічні камені можна розділити на різні хронологічні групи на основі розвитку орнаментації. Однак, орнамент на давніших каменях досить простий, тоді як пізніші камені мають складніші та витонченіші конструкції. На противагу цьому, найдавніші камені мають багатші та різноманітніші тексти, ніж молодші, тексти яких короткі та більш стандартизовані.
Рунічний напис зазвичай розташований всередині смуги, яка часто має форму змія, дракона або чотирилапого звіра. Фрагменти фарби на деяких рунічних каменях показують, що рунічні камені спочатку були пофарбовані в яскраві кольори. Багато рунічних каменів мають підпис. Серед найвідоміших майстрів рунного каменю — Осмунд (Åsmund), Вісате(Visäte), Балле(Balle), Епір(Öpir) і Фот (Fot).
Рунічні камені з Сигтуни
Відомо більше ніж тридцять рунічних каменів із Сигтуни. Багато з цих рунічних каменів дуже фрагментарно збереглися і знайдені не в їх первісному контексті. Серед них деякі експонуються в середньовічному центрі міста. Інші експонуються або зберігаються в музеї Сигтуни. Більшість рунічних каменів Сигтуни датуються другою половиною XI століття. Майстри Фот(Fot) та Торбьорн (Torbjörn) працюють в Сигтуні на протязі цього періоду. Деякі рунічні камені, починаючи з кінця XI століття і початку XII століття, виготовляються з відносно тонких плит червонуватого пісковику. Ці камені не були рунічними каменями в традиційному сенсі, але своєрідними надгробками, встановленими на подвір’ях найдавніших церков.
з перекладом біля рунічних каменів
Інші рунічні написи з Сигтуни
Окрім рунічних каменів, існує понад ста рунічних написів, зроблених на артефактах, особливо на кістках, як правило, ребрах великої рогатої худоби. Ці написи, знайдені під час археологічних розкопок у Сигтуні та датуються XI-XIII століттями. Написи дуже різноманітні як за змістом, так і за рівнем професіоналізму різьбяра. Написи двох основних типів: “повсякденний” та магічний, та вони чітко відрізняються від досить формалізованих текстів, які можна знайти на рунічних каменях. Довші написи включають магічні заклинання, а також християнські молитви. Деякі написи дуже короткі та можуть складатися лише з особистого імені, як Гарольд(Harold), Фастльог
(Fastlög) або «Ліку володіє ножем», як написано на ручці ножа. Відносно поширені так звані футарк-кістки, з вписаним рунічним алфавітом. Чи написи зроблені з навчальною метою або з магічної причини, важко сказати. Інші написи здаються більш схожими на графічні або нерозбірливі вправи з письма.
Ким були згадані люди?
Велика кількість чоловіків і жінок згадується на рунічних каменях та інших рунічних написах із Сигтуни, але ніхто з цих людей не відомий з інших джерел. Однак можна припустити, що вони були не просто кимось, а відносно заможними фермерами, які крім свого основного маєтку в сільській місцевості володіли також міським подвір’ям у Сигтуні.
Середньовічні та пізніші руни
Протягом середньовіччя руни використовувались як популярне письмо на додаток до офіційної латинської системи письма. На острові Готланд руни використовувались до середини 1600-х років, а в провінції Даларна (Далекарлія) до кінця 1800-х років.
Невеликий диск із дуба з рунічними написами з усіх боків, шириною близько 10 см та товщиною 2,5 см. Він датується приблизно 1010–30 роками. На широких сторонах і краях вирізано загалом 110 рун. Руни на одній із широких сторін — це рунічне складове письмо. Принцип, що стоїть за таким письмом, — усіляке поєднання всіх голосних та приголосних символів. Силабічні поєднання структуровані тут повністю в порядку рунічного алфавіту: fu fo fa fi … tu to ta ti … і так далі. З іншого боку диска знаходиться напис, що заохочує початківця, який починає вивчати письмо, до того, щоб ”бути хоробрішим серед людей і вчити руни”.
“Послухайте того, хто це зробив! Еррі зробив цю арфу вмілими руками” або “Нехай Еррі грає на цій арфі вмілими руками”.
Припускається, що слово “арфа” використовувалось для позначення різних щипкових інструментів за часів вікінгів. Напис на третій стороні складається з не інтерпретованих секретних рун типу, відомого як гіллясті руни, а на четвертій стороні знаходяться ще кілька рун, які можуть бути якимось шифром.
“Ти кип’ятишся від лихоманки заподіяної ранами, принц тролів, тепер ти виявлений. Триразове горе тобі, Ульф. Будь дев’ятикратно в агонії, Ульф. Ти стискаєшся назад в страху перед читачем рецепта, який не тремтить від шаленства демона. Ти тонеш мертвим, якщо він не зможе вилікувати власника амулета.”
”Дьярв придбав ці ваги у чоловіка з Семску (від Семланд або Земгале — Естонія) …. і Вамунд вирізав ці руни. Нехай птах розірве на частини блідого злодія. Я помітив на трупі зозулю, як він розпух.”
Напис — це заклинання проти злодіїв: чоловік, який вкрав чашу терезів, повинен бути розірваний на частини птахами, наприклад воронами, так само, якби вони бенкетували над полеглим на полі бою.
Як йти маршрутом?
Відправна точка для прогулянки — це інформаційний стенд, розташований напроти входу в музей Сигтуни на вулиці Stora Gatan. Потім йдіть по стежині до трьох рунічних каменів біля протоки Гарнсвікен, як вказано на карті. Якщо музей відкрито, то можна побачити рунічні камені та рунічні надписи, виставленні в музеї до або після прогулянки.
U 382- 384, 386, 388, 395-406…
Велика кількість фрагментів рунічних каменів експонується або зберігається в архіві музею. Ці фрагменти було знайдено в різних місцях міста, як правило, в руїнах церкви або біля них. Більшість цих фрагментів складаються з тонких плит червоного пісковику, які легко було зламати та використовувати як будівельний матеріал як у церквах, так і в інших будівлях міста. Один з цих каменів було знайдено перед високим вівтарем у церкві Святого Петра (XII ст.). Напис розповідає про чоловіка на ім’я Свен, який привіз дружину до Сигтуни, щоб її поховали на християнському подвір’ї.
U 389
Вулиця Stora Gatan. На вході в музей Сигтуни (див. перше фото).
«Гілльог і Кузе (?) цей камінь спорудили на згадку про… сина Арна».
Гілльог — відоме жіноче ім’я. Друге ім’я, ймовірно, слід трактувати як Кусі, відоме як прізвище зі значенням “великий страхітливий”. Рунічний камінь був знайдений у стіни підвалу біля руїни церкви святого Лаврентія (Ларса) (XII ст.). Невідомо, де його спочатку спорудили.
U 394
Всередині руїни церкви Святого Петра (XII ст.).
«Торбьорн спорудив цей камінь на згадку про Есбьорна, його брата. Вони сини Дірвера в … ».
Імена Торбьорн (Þorbiorn) та Есбьорн (Æsbiorn) поширені в рунічних написах, тоді як Дірвер відомий лише з цього напису. Напис, ймовірно, вирізаний Торбьорном, який також вирізав камінь U 379 біля церкви Святої Марії (XIII ст.), валун U 391 на вулиці Prästgatan (священників) та фрагмент рунічного каменю в руїнах церкви Св. Олафа (XII ст.). Камінь був у руїнах церкви Святого Петра щонайменше з XVII століття. На жаль, частина його відсутня, і тому кінець напису невідомий.
U 392
Вулиця Runstigen (Рунічний шлях). На величезному валуні в приватному саду на східній стороні алеї.
«Свен вирізав ці руни на згадку про … було ім’я другого, Ассур третього, Гермунд четвертого … була їхньою матір’ю».
Напис сильно пошкоджений, імена двох із чотирьох (або п’яти) померлих чоловіків та їх матері вже не можна читати. Усі імена поширені в рунічних написах цього періоду. Різьблення дивилось на дорогу, яка в епоху вікінгів вела на північ від міста до центральних частин Уппланда.
U 393
Вулиця Runstigen (Рунічний шлях). На східній стороні алеї.
«Офейг спорудив цей камінь на згадку про своїх двох сестер, Тори та Родві»
Офейг (Ofæig) означає “призначений для довгого життя” і досить часто зустрічається в рунічних написах. Родві (Roðvi) — готландське ім’я, і це єдиний приклад у рунічних написах материкової Швеції. Тора — це скорочена форма імен на кшталт Торхільд (Torhild), Торгун (Thorgunn). Це єдиний рунний камінь, зведений на згадку про двох сестер їхнім братом. Рунічний камінь стоїть, ймовірно, на своєму первісному місці біля дороги, яка в епоху вікінгів вела на північ від міста до центральних частин Упланду.
U 391
Вулиця Prästgatan (священників). На валуні в приватному саду на північній стороні вулиці.
«Побратими гільдії фризів ці руни вирізали в пам’ять про Альбоде, напарника Слода, Святий Христос, допоможи його душі. Торбьорн вирізав».
Протягом XI століття, можливо і раніше, купці, які пливли далекими морями, створили гільдії для взаємного захисту та допомоги. Братерство гільдії давало присягу допомагати один одному через труднощі та ділитися благами.
Фризи — північно-германська народність, яка історично проживає на території узбережжя Німецької затоки Північного моря. Слоді (Slodi) первісно є прізвиськом зі значенням “ледачий”. Написи Торбьорна (Torbjörn) неодноразово зустрічаються в Сигтуні. Його написи незграбні, і він, здається, ніколи не опанував мистецтво різьблення орнаментів. Торбьорн працював у Сигтуні та околицях близько середини 1000-х.
U 390
Біля руїн церкви Святого Лаврентія (Ларса) (XII ст.).
«Свен встановив камінь на згадку про … його батька та Фрьодіс на згадку про Ульфа, її чоловіка. Боже, допоможи його душі».
Імена Свен (Sven) та Ульф (Ulv) поширені в рунічних написах, але Фрьодіс (Frödis) має лише одного відомого носія з епохи вікінгів, і це дочка Еріка Рудого, який деякий час жив у Вінланді(територія Північної Америки). Фрагменти цього каменю були знайдені у двох різних місцях в Сигтуні. Оскільки важливі частини рун пошкоджені, ім’я батька, в пам’ять якого був споруджений камінь, вже не читабельне.
U 385
Вулиця Olofsgatan / руїни церкви святого Олафа (XII ст.),
вбудовано високо на західному фронтоні руїни церкви.
«… цей камінь на згадку про Гримульфа, його товариша … ».
Ім’я Гримульф (Grimulv) зустрічається в чотирьох інших шведських рунічних написах. Слово “matunautr” — «товариш», вживалося щодо торговців, які поділяли своє повсякденне життя під час подорожі. Торбьорн (Torbjörn) вирізав цей та деякі інші камені: у церкві Святої Марії, U 379, валун U 391 на Prästgatan та, ймовірно, пошкоджений рунічний камінь, U 394 у руїнах церкви Святого Петра.
Nf 90
Перед західним фронтом церкви Святої Марії. У північній стіні каплиці Гернерів.
«…на пам’ять про Орма…».
Ім’я Орм (Orm) що позначає «змій» було не рідкістю в епоху вікінгів.
U 381
Перед західним фронтом церкви Святої Марії. У східній стіні каплиці Гернерів.
«…. Боже, допоможи духу…».
Молитва до Бога про допомогу душі мертвого є поширеною в рунічних написах, оскільки майже всі кам’яні руни, що збереглися, були зведені християнами.
U 380
На галявині перед входом до церкви Святої Марії.
«Есбьорн і Кус / Гус… ».
Есбьорн (Åsbjörn) було поширеним ім’ям в епоху вікінгів. Інше ім’я Кус/Гус (Kus/Gus) — це, мабуть, прізвище, що означає «зігнутий».
U 379
На терасі на південь від церкви Святої Марії (XIII-XX ст.).
«Братерство гільдії фризів встановило цей камінь на згадку про Торкеля, свого брата з гільдії. Бог допоможе його душі. Торбьорн вирізав».
Фризька гільдія згадується також на валуні U 391, також вирізаному Торбьорном. Імена Торбьорн (Þorbiorn) та Торкель (Þorkell) були поширеними в епоху вікінгів і досі використовуються у Скандинавії.
Поверніться до музею Сигтуни та рунічних каменів і написів, виставлених у постійній експозиції музею, або пройдіть до протоки Гарнсвікен та трьох стоячих біля неї рунічних каменів. У цьому випадку рухайтеся вулицею Stora Gatan (головна вулиця) на схід або доріжкою уздовж берега озера, поки ви не підійдете до Vibyvägen (дорога до села Вібю) зліва. Продовжуйте дорогою пару сотень метрів на північ, поки не побачите знак з правого боку дороги, що вказує шлях, який веде у ліс до рунічного каменю U412.
U 412
У лісі на західній стороні протоки Гарнсвікен.
«Сіббе вирізав руни на згадку про Орьок’я, свого батька, і Тюрве/Тюре на згадку про свого чоловіка».
Імена Сіббі (Sibbi) та Орьок’я (Orökja) поширені в рунічних написах, у той час Тюрве/Тюре (Tyrve/Tyre) було поширене у Данії, але рідкісне у шведських написах. Коли ці руни були зроблені, лінія води досягала майже до каменю, а дорога від міста Сигтуна пролягала через станцію посадки на пороми через Гарнсвікен біля нього. На протилежному березі видніються залишки посадкового майданчика, а звідти дорога продовжувалася на схід, проходячи рунічними каменями U 411 та U 410 у напрямку до Мерста, де він з’єднувався з головною дорогою на південь до Стокгольма. Напис вирізаний Фотом (Fot), який працював близько середини 1000-х.
U 411
На височині на південь від вулиці Fiskare Lundbergs та схід
від вулиці Fiskare Glans.
«Ільдор(?) поставив цей камінь в пам’ять про Сіггера, його батька.
Нехай Бог допоможе його духу».
Ім’я Ільдорі (Illdori) не зустрічається в жодному іншому рунічному написі. «Ill-» означає «злий» та Дорі, скорочене ім’я від Галдор (Halldor). Камінь стоїть на своєму первісному місці, де він служив орієнтиром для поромів з протилежного берега.
U 410
Біля перехрестя доріг Märstavägen та Fiskargatan у кущах.
«Стірбьорн встановив цей камінь на згадку про Сігстена, його батька, брата Голмстена».
Усі три ім’я в написі були поширеними в епоху вікінгів. Голмстен (Holmsten) — одне з найпоширеніших чоловічих імен. Камінь стоїть на первісному місці біля краю могильнику. По ньому проходила дорога до Мерста, де вона з’єднувалася з головною дорогою на південь до Стокгольма. Двісті метрів на захід від каменю дорога пройшла рунічний камінь U 411 і продовжувала до берега протоки Гарнсвікен. Залишки місця посадки на пороми до протилежного берега все ще можна побачити за кількадесят метрів від поточної набережної.
Фотозвіт з Сигтуни:
Фото деяких інших рунічних каменів, в тому числі язичницьких, у Стокгольмі:
https://photos.app.goo.gl/5njWqoX8vmPi3dTA9
Більше про рунічні камені та рунічні написи:
Helmer Gustavson (2007–2010). Flera artiklar om föremål med runinskrifter i Situne Dei — Årsskrift för Sigtunaforskning.
Sven B. F. Jansson (1963 och senare uppl.). Sveriges runinskrifter.
Laila Kitzler Åhfeldt (2008). Runristare i stad och land. Huggspårsanalyser av runstenar i och kring Sigtuna. Situne Dei.
Magnus Källström (2010). Lönnrunorna i Långgränd. En runinskrift och en ordlek från medeltidens Sigtuna. Situne Dei.
Thorgunn Snædal (1984). Igul och Björn läto resa stenen … . Runstenar och runinskrifter i Sigtuna kommun. Sigtuna Museers skriftserie 2.
Sten Tesch & Jacques Vincent (2005) (2. Utg.). Vyer från medeltidens Sigtuna. Sigtuna Museums skriftserie 10.
Upplands runinskrifter: Granskade och tolkade av E. Wessén och S. B. F. Jansson. Sveriges runinskrifter. Band 7. Stockholm 1945.
Marit Åhlén & Jacques Vincent (2002). Thorger och Disa lär sig rista runor. Riksantikvarieämbetets barn- och ungdomsböcker 1.
https://www.arild-hauge.com/SRI/sri_uppland_b07_h02_text_1.pdf
https://www.arild-hauge.com/SRI/sri_uppland_b07_h02_plansch.pdf
Веб-сайти: www.raa.se та www.sigtunamuseum.se
(Статті Situne Dei можна завантажити з домашньої сторінки музею Сигтуни).
Версія для друку (висока якість):
https://drive.google.com/open?id=1tw2swNLPY6uFGCNtR4LI5vITAWq2suEX
Версія для друку (низка якість):
https://drive.google.com/open?id=1pWvkTvJgLeho_eq0Aw1578hDKpR0SE8I
Оригінальний текст: Thorgunn Snædal (Національна рада старожитностей) та Sten Tesch (Arkistoria).
Текст перекладено, адаптовано, фото рунічних каменів зроблено: Dmytro Korolkov.
Макет: Jacques Vincent (Sigtuna Museum) та Dmytro Korolkov.
Інформаційний проєкт «Руни в Сигтуні» фінансується Національною радою старожитностей та реалізується у співпраці з музеєм «Сигтуна» (2010 р.).
* Нумерація відноситься до рунічних написів Уппланда.
