«Геошторм». Сльози розчулення і жахливі спецефекти

Коли я заходжу у кінотеатр, змушую себе забути, що по роботі часто стикаюся з відео. Та і сам беру участь у створенні роликів, готуючи сценарії. Всі ці знання зайві, коли намагаєшся просто насолодитися тим, що відбувається на екрані. Тому з точки зору чувака, який просто прийшов у кіно, «Геошторм» мені сподобався. А от якщо почати аналізувати — можна знайти у стрічці достатньо моментів, після яких хочеться вигукнути «антихайп».

Судячи з трейлеру, на глядачів мали очікувати постійні урагани, землетруси, треш, угар і катаклізми. Але «Геошторм» не дотягує до класичного фільму-катастрофи. Це не «Післязавтра», і навіть не «2012» — руйнувань тут хвилин на 15. Та і виглядають спецефекти трохи картонно. Таке відчуття, що макети будівель, які падають, нашвидкоруч надрукували на 3D-принтері. А замерзлі мешканці афганського села — так взагалі фігури з краєзнавчого музею. У «Геоштормі» цінне інше. Неочікувано він став для мене фільмом про цінність родини.

Головний герой — вчений Джейк, який віддав купу зусиль і нервів створенню системи «Голандець» для контролю за кліматом. У минулому вона раз врятувала світ. А тепер якісь покидьки таємно перепрограмували її на зброю масового ураження. Джейк готовий піти за свою ідею у вогонь, воду і навіть полетіти у безкрайній космос. Він прямий у словах та діях: може і куди подалі послати, і кулаками помахати. А от його молодший брат Макс — повний антипод. Типовий чиновник, який заради влади та вигоди не цуратиметься будь-яких методів.

Брати очікувано ненавидять один одного. Тим більше, Макс звільнив Джейка з посади керівника системи «Голандець». Тієї самої, створенню якої він присвятив усього себе. Але у складній ситуації, коли до загибелі планети залишаються лічені години, брати забувають про всі образи і об’єднують зусилля. Звичайно, не без сентиментальних діалогів. Здається, ми бачили це вже у десятках фільмів. Але на мене ця історія у стилі програми «Сімейні драми» подіяла. Ну і класичний рецепт, коли гарний хлопець жертвує собою, щоб врятувати світ, теж у 9 випадках з 10 спрацьовує на «п’ять з плюсом». У якийсь момент я навіть спіймав себе на тому, що по щоці побігла скупа чоловіча.

«Геошторм» — фільм на один раз. На другий якісна, але клішована сімейна історія втратить свою магію. Та і дивитися стрічку треба без особливої прискіпливості. Просто зайшов у зал, сів у своє крісло і розслабився на кілька годин. Тільки тоді фільм принесе задоволення.