Новорічне диво

Для розрядки


Сьогодні не надто підходящий день. Але ще до того як він став таким я чомусь згадав. Згадав одне диво, яке зі мною трапилося саме на Новий рік. І здивувався, чому до того дивом його ніколи не вважав.

А було ж все як в кіно. Ну, може не так масштабно, але не менш захоплююче. Хочете розповім? Вмощуйтеся зручніше…

Було це ще в ті часи, коли я був молодий, розумний і, навіть, симпатичний. А саме в останньому класі школи. Тоді ще мобільний телефон був ознакою приналежності до касти “бізнесменів” (це досить важливо). Пізня осінь була сезоном предметних олімпіад. Тієї суботи ми з моїм другом і однокласником Андрієм приїхали в райцентр на олімпіаду з біології. І, не буду кривити душею, приїхали в якості фаворитів і за перемогою. Принаймні три попередніх виграних нашим тандемом олімпіади давали підставу трохи позухвальствувати. В дорозі затрималися — зламався автобус, тому прибули одними з останніх. Незайнятою виявилася перша парта в середньому ряду — витягти нічого не вийде. Засмутити це нас не змогло — я був нахабний і самовпевнений (і з прицілом на олімпіаду з інформатики), а Андрій посилено готувався в медичний і олімпіадні завдання лускав як горішки без жодної зовнішньої допомоги. Але вже на початку сталася рокіровка — нас розсадили. Андрій залишився на першій парті з правого боку, ну а я вмостився зліва на другій. Підморгнувши спині друга я вже було почав концентруватися як раптом:

“Привіт” тихим мелодійним голосом прозвучало в правому вусі.

І тут я побачив Її. Ні, тоді ще просто її — хоча подих перехопило одразу. Дівчина поруч зі мною була просто запаморочливо красива. І голос. Я чув її голос тільки двічі — на олімпіаді доводилося шепотіти.

Олеся. В неї навіть ім’я було прекрасне. Шанси на перемогу розтанули. Я вів вже зовсім іншу битву. Як міг підказував їй. Олеся якось примудрилася розгорнути величезний біологічний словник на колінах і вишукувати терміни для мене. А потім… Чорт, я вже й не пам’ятаю звідки вона, але з автобусами туди було туго. Вона пішла раніше. Єдиний шанс побачитися ще був на олімпіаді з Української мови та літератури. Які шанси в мене були взяти мову ви бачите з того, що я пишу Української з великої літери.

Того ж таки вечора рідному куму Володі (майбутньому куму, звісно) виливав я душу. І Вовка тільки головою похитував. Я на той час зустрічався з дівчиною але… Голову втратив остаточно. Кум, треба сказати, радів, бо пасію мою недолюблював, хоч виду й не подавав.

Хочете вірте, а хочете ні, але ні до, ні після цього не ставалося в мене такого.

Олімпіада з мови і літератури бажаної зустрічі не принесла. Лише купку зауважень за те, що постійно оглядаюся. Результат передбачуваний. Вона дуже спізнилася — сиділа ззаду. Я ж зайняв те саме місце зліва на другій парті. А потім вона поїхала раніше. Знов.

Така історія. Чи то пак передісторія, бо далі станеться таки диво.

То був мій перший Новий рік не дома. Я готувався. Телефон був геть червоний від дзвінків, тому на черговий я відреагував не надто добре.

“Доброго дня. А Дмитра можна?” почулося на тому кінці

“Це я” пробурмотів я намагаючись впізнати голос

“Діма, це Олеся. Ну пам’ятаєш, олімпіада з біології…”

Я намагався підскочити не до самої стелі. Не вийшло.

Знаєте, вона ж навіть прізвища мого не знала. Якби й знала — все-одно родина наша в довіднику записана під маминим прізвищем. Через спільних друзів (олімпіадники одна велика родина ☺) знайшла мій телефон і подзвонила привітати з Новим роком. Я завис і остовпів. Йти розхотілося. Я просто не хотів, щоб ця розмова закінчувалася. Та й вона… Я вірю, вона теж цього не хотіла…

Диво моє не закінчилося як в кіно. Я більше ніколи не почув і не побачив її. І досі шкодую про те, що не кинув все і всіх і не помчав до неї. Просто щоб ще раз побачити не вві сні.

Коли в черговий раз проситимете в Діда Мороза новорічного дива, хай він дасть вам не тільки диво, але й вміння ним скористатися!

P.S. Якщо диво станеться ще раз… Якщо вона прочитає колись…Олеся, ти моє справжнє диво! Вибач, що не зміг стати дивом для тебе. Але віриш, в твоєму словнику не було терміну для того куточка серця де живе тепле, хороше, добре. Знай, цей куточок відзивається на найкраще ім’я в світі. На твоє ім’я, Олеся.