Питання до референдуму з коментарями

Наша команда відмінно попрацювала — і ми представляємо вам питання, які будемо виносити на референдум за пряму демократію для України.

Этот текст вы можете также прочитать на российском диалекте украинского языка.

На референдумі люди повинні будуть відповісти на два питання, і, якщо на обидва вони дадуть відповідь “Так”, то ми закріпимо в Конституції положення, які дозволять народу України взяти країну під свій контроль, зруйнувати чинну систему договірняків та міжсобойчиків і припинити розкрадання країни олігархами та корупціонерами.

Ми зможемо припинити хвилюватись, що черговий обраний нами президент знову поведе країну кудись не туди, і що депутати займаються тільки грабунком країни, а не її розвитком. А головне, ми зможемо почати самостійно розвивати нашу країну, не чекаючи того довгоочікуваного моменту, коли політики, яких ми обрали, самостійно відірвуться, нарешті, від корита, в якості якого вони використовують Україну, і почнуть виконувати свої обіцянки, які вони давали нам всі 27 років незалежності.

Для прийняття законів, що легалізують грабунок нашої країни і всіх її громадян, олігархам потрібно купити всього лише 226 депутатів. Вони завжди знайдуть гроші на це — нашим коштом, само собою. Але коли ми самі зможемо скасовувати їх грабіжницькі закони, коли ми самі зможемо прийняти ті закони, які нам потрібні, і коли ми самі зможемо звільняти чиновників, суддів і депутатів, яких вони купили — їх система зламається, тому що неможливо підкупити весь народ. Саме для цього нам і потрібна пряма демократія.

Мета цього поста — дати короткий огляд тих змін, які ми будемо вносити в Конституцію, і пояснити думки, якими ми керувалися, прописуючи ту чи іншу норму. Після того, як ви прочитаєте цей пост і зрозумієте структуру тих змін, які ми пропонуємо, корисно буде прочитати юридичні формулювання вихідного документу — а потім викласти нам свої думки з цього приводу. Ми будемо уважно читати всі ваші коментарі і будемо раді врахувати в підсумковій версії всю вашу конструктивну критику і конструктивні пропозиції.

Отже, спочатку коротко пройдемося по структурі змін, які будуть вноситись до Конституції.

Основні зміни по суті містяться в статтях 72, 73, 73–1, 73–2 і 74 Конституції України (це пункти 1–5 Закону, що виноситься на розгляд народу в другому питанні нашого референдуму):

• в статті 72 описуються загальні питання, що стосуються референдумів; також в ній закріплюється переклад процесу волевиявлення громадян (як на референдумах, так і на будь-яких виборах) на електронну платформу, побудовану на технології публічного блокчейну, яка унеможливить як фальсифікацію результатів волевиявлення, так і проникнення у таку систему хакерів;
• в статті 73 описуються питання, які повинні вирішуватися виключно на референдумах;
• в статті 73–1 описуються питання, за якими можна ініціювати проведення всеукраїнських референдумів за народною ініціативою;
• в статті 73–2 описуються питання, за якими можна ініціювати проведення місцевих референдумів за народною ініціативою;
• в статті 74 описуються питання, які заборонено виносити на референдуми.

Також досить важливі супутні норми вносяться в статті 95 і 99 Конституції (пункти 17 і 18 нашого Закону):

• в статті 95 ми закріплюємо основні параметри державного і місцевого бюджетів, які не дозволено порушувати ані депутатам, ані ініціаторам референдумів за народною ініціативою;
• в статті 99 ми гарантуємо вільний обіг в Україні криптовалют, випущених на публічному блокчейні та тих, що не мають єдиного емісійного центру (це необхідно для функціонування електронної платформи, побудованої на технології блокчейн).

В самому кінці нашого Закону прописані перехідні положення. У них описується:

• в які терміни має бути впроваджена електронна платформа для голосування на блокчейні;
• як будуть проходити референдуми і вибори до впровадження цієї платформи;
• хто буде складати технічне завдання для розробки електронної платформи для голосування на блокчейні, здійснювати вибір підрядників, здійснювати нагляд за розробкою і приймати в експлуатацію цю платформу;
• протягом якого терміну всі нормативно-правові акти у країні повинні бути приведені у відповідність до прийнятих змін до Конституції.

Решта правок — це приведення чинних норм Конституції у відповідність тими змінами, які ми вносимо по суті.

Тепер докладніше про зміни, які ми вносимо до Конституції.

У статті 72 ми описуємо загальні питання, що стосуються референдумів:

• Які взагалі бувають референдуми і хто може їх ініціювати.

Звичайні референдуми можуть призначатися Президентом і Верховною Радою (як і зараз).

Обов’язкові референдуми призначаються автоматично, як тільки виникають умови, що передбачають їх проведення. Ці умови прописані в статті 73 Конституції, зміни до якої описані нижче.

І, нарешті, є референдуми за народною ініціативою — всеукраїнські та місцеві (від рівня села до рівня області). Ініціатором всеукраїнського референдуму за народною ініціативою може бути будь-який дієздатний громадянин України, який досяг 18 років, а ініціатором місцевого референдуму за народною ініціативою — будь-який дієздатний громадянин України не молодше 18 років, який постійно проживає у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

Для оголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою необхідно зібрати 300,000 голосів на підтримку його проведення, а для оголошення місцевого референдуму за народною ініціативою — 2% голосів громадян, внесених до списків виборців відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Після цього питання виноситься на референдум, де приймається рішення більшістю голосів всіх громадян.

Як і де люди будуть голосувати на референдумах і збирати голоси на підтримку проведення референдумів за народною ініціативою.

Ми вводимо норму, згідно з якою будь-які голосування (в тому числі на будь-яких виборах), а також збір голосів на підтримку проведення референдумів за народними ініціативами, повинен відбуватися на електронній платформі з відкритим вихідним кодом, побудованій на технології блокчейн. Це дозволить надійно захистити процес волевиявлення громадян від будь-яких фальсифікацій і дій хакерів, а також зробить процес організації волевиявлення громадян набагато дешевшим, ніж сьогодні. Після впровадження цієї платформи виборчі комісії, заповнені шахраями, що крадуть наші голоси, залишаться у минулому.

Окремо ми прописали вимогу, щоб цією електронною платформою можна було користуватися, маючи лише ID-карту громадянина України, не маючи ніякої комп’ютерної техніки або смартфонів, або ж не вміючи ними користуватися. Тож громадянам, які з побоюванням дивляться на сучасну техніку, нема про що хвилюватися — голосувати їм буде вже точно не складніше, ніж зараз (насправді навіть легше).

Електронна платформа для волевиявлення громадян може працювати, тільки будучи інтегрованою з реєстром виборців. Потрібно точно знати, чи має людина право голосу, чи віддав він свій голос тільки один раз — і це все можна забезпечити лише за інтеграції з реєстром виборців. Але з реєстром виборців в його нинішньому вигляді теж можна проводити махінації. І щоб зробити будь-які махінації неможливими, ми закріпили обов’язковий переклад Державного реєстру виборців та Єдиного державного демографічного реєстру на платформу, побудовану на технології блокчейн.

Оскільки вищеописана електронна платформа радикально здешевлює процес організації волевиявлення громадян, сам процес голосування можна зробити більш зручним для громадян і розтягнути його на 7 календарних днів. Тепер громадянам не доведеться робити вибір — поїхати у вихідний день за місто, або ж виконати свій громадянський обов’язок на виборчій дільниці. Свій голос як на виборах, так і на референдумі можна буде віддати як зі свого будинку, так і заїхавши в будь-яке зручне місце, де встановлено електронний термінал, що дозволяє проголосувати, взявши з собою при цьому тільки лише свою ID-карту громадянина України. І зробити це можна буде в будь-який з цих семи днів.

• Які обмеження накладаються на народні ініціативи, що виносяться на референдум.

Ми всі живемо в умовах розумних обмежень. Пішоходам не варто гуляти по жвавій трасі, а автомобілістам — ганяти по тротуарах. Те ж саме стосується і прямої демократії.

Перше обмеження стосується ініціатив, які суперечать чинним міжнародним договорам, підписаним Україною. Правова система країни повинна бути логічною і несуперечливою, тому не можна допускати, щоб в країні одночасно діяли дві суперечливі одна одній правові норми. Тому на такі ініціативи, що суперечать чинним міжнародним договорам, накладається обмеження — а саме: в тексті питання, яке передбачається винести на референдум за такою ініціативою, має міститися вимога одночасної денонсації даного міжнародного договору. Голосування за таку ініціативу одночасно буде голосуванням за денонсацію міжнародного договору, який суперечить цій ініціативі — і навпаки.

Таким чином, для того, щоб, наприклад, повернути смертну кару або, скажімо, вислати з країни всіх ромів, потрібно одночасно проголосувати за денонсацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод з супутнім виходом з Ради Європи, втратою безвізу, розривом відносин з нашими європейськими союзниками, відмовою від європейських програм допомоги і т.д.

У Швейцарії, до речі, де пряма демократія діє ось уже 143 роки, в останні роки теж виникли такі ж питання, пов’язані з ростом уваги до проблеми біженців та імміграції. Вирішувати цю проблему вони мають намір таким самим чином, закріпивши відповідну норму в Конституції на одному з наступних референдумів.

Друге обмеження стосується ініціатив, які вимагають збільшення бюджетних витрат або зниження бюджетних доходів. Наприклад, багато малоосвічених противників прямої демократії полюбляють маніпулювати таким аргументом: “якщо ввести пряму демократію, то люди одразу проголосують за пенсії в 500 доларів або за безкоштовну комуналку — і економіка країни впаде”.

Як любила казати Маргарет Тетчер, “державних грошей не існує — є тільки гроші платників податків”. Що ж, платники податків мають повне право колективно розпоряджатися своїми грошима, тому якщо хтось висуне ініціативу компенсувати з бюджету комуналку, він має на це повне право. Правда, з одним важливим “але”: в питання, яке передбачає збільшення видатків бюджету (або зниження його доходів), обов’язково повинні бути закладені пропозиції, які скорочують якісь інші конкретні витрати бюджету на аналогічну суму. Те ж саме відноситься і до питань, які виносяться на місцеві референдуми за народною ініціативою.

Коли ми тільки введемо пряму демократію, громадянам буде легко знаходити витрати, які можна буде скоротити. Скасування корупційної схеми Роттердам +, наприклад, дозволить скоротити витрати бюджету на виплату субсидій малозабезпеченим громадянам, оскільки дозволить знизити тарифи на електроенергію. Скасування пільг на вантажні перевезення для Ахметова та інших олігархів дозволить скоротити обсяг субсидій з бюджету “Укрзалізниці”. Скасування безлічі шкідницьких відомств, які займаються тільки лише поборами з підприємців, також дозволить скоротити витрати бюджету.

Що поганого в тому, що громадяни проголосують за збільшення бюджетних субсидій на підвищення енергоефективності будинків, якщо ці витрати будуть компенсовані тими грошима, які зараз крадуть у країни корупціонери або олігархи? На нашу думку, це дуже навіть позитивний момент. По-перше, громадяни відчують, що корупціонери і олігархи крадуть гроші не з абстрактного для більшості людей бюджету, а з їхньої кишені. А по-друге, дуже багато громадян включаться в кампанії по усуненню корупційних схем і скороченню безглуздих відомств, які тільки шкодять країні — тому що це дасть їм не тільки моральне задоволення, але і реально поліпшить їхнє життя.

Ну, а коли економіка, за допомогою активних громадян, буде повністю очищена від корупційних схем і дармоїдів, що сидять на держслужбі, громадянам, що висуває ініціативи, що передбачають збільшення бюджетних витрат, потрібно буде вирішувати, коштом яких інших статей бюджету це слід робити. За рахунок медицини? За рахунок освіти? За рахунок чогось іншого, що потрібно всім? Нехай вирішують, що їм потрібніше. Зрештою, саме їх грошима — грошима платників податків — і наповнюється бюджет. Рішення в будь-якому випадку буде прийматися більшістю народу України. І народ, на відміну від депутатів, буде приймати правильні рішення.

Крім того, ми вводимо ще три, додаткових, обмеження, в статті 95 Конституції. Ці обмеження взяті нами з Акту економічної свободи Грузії, і діють вони не тільки для ініціаторів референдумів за народною ініціативою, але і до депутатів Верховної Ради і рад усіх рівнів. У цих обмеженнях сказано, що:

• відношення дефіциту держбюджету або бюджету адміністративно-територіальної одиниці до ВВП країни або відповідної адміністративно-територіальної одиниці, не може перевищувати 3%;
• відношення держборгу або боргу адміністративно-територіальної одиниці до ВВП країни або відповідної адміністративно-територіальної одиниці, не може перевищувати 60%;
• відношення витрат держбюджету або бюджету адміністративно-територіальної одиниці до ВВП країни або відповідної адміністративно-територіальної одиниці, не може перевищувати 30%.

На наш погляд, ми знайшли оптимальний баланс між правом народу бути джерелом влади в Україні (що прямо прописано в статті 5 Конституції), і прийняттям на себе відповідальності за наслідки своїх рішень.

• Як буде проходити агітація за або проти ініціатив, які виносяться на референдум.

Ми закріплюємо свободу агітації за будь-яку ініціативу або проти неї, якщо така агітація не суперечить закону. Кошти, які збираються для проведення кампаній на підтримку ініціатив, звільняються від оподаткування.

Також ми закріплюємо норму, згідно з якою будь-яка перешкода свободі агітації, процесу волевиявлення громадян, а також надання будь-якої вигоди або обіцянок вигоди за підтримку ініціативи, за відмову від підтримки ініціативи, за голосування на референдумі або за відмову від голосування, є тяжким кримінальним злочином.

Особливо тяжким кримінальним злочином є будь-яка спроба втрутитися в роботу електронної платформи для волевиявлення громадян, незалежно від того, чи спричинило це втручання будь-які негативні наслідки, чи ні.

• За яких умов ініціатива, винесена на референдум, набирає силу закону

Якщо ініціатива в установлений термін набрала потрібну кількість голосів у свою підтримку, то по ній призначається референдум (щодо законодавчих ініціатив — після їх перевірки на відповідність Конституції і Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка описується в статтях 73–1 та 73–2 ).

Для того, щоб ініціатива була прийнята та наступного ж дня після голосування набрала силу закону, необхідні дві умови:

• в голосуванні на референдумі має взяти участь не менше 30% виборців;
• на підтримку ініціативи має висловитися понад половина виборців, які взяли участь в голосуванні.

Якщо якась із двох цих умов не була виконана, то ініціатива вважається не прийнятою.

Ряд найбільш важливих норм Конституції можна буде змінити тільки в тому випадку, якщо на референдумі на підтримку змін висловилося понад 2/3 громадян, які взяли участь у всеукраїнському референдумі. Те ж саме стосується і питань денонсації Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Це фундаментальний міжнародний договір, що закріплює право народу України входити в сім’ю європейських народів, тому такі обмеження по його денонсації цілком виправдані, на наш погляд.

• За яких умов можна обмежити право громадян на референдум.

Частина території нашої країни окупована Росією, тому ми передбачили можливість обмеження права на проведення референдумів на тимчасово окупованих територіях, а також на участь в голосуванні громадян, які постійно проживають на тимчасово окупованих територіях. Такі обмеження повинні вводитися окремим законом. Обмеження можуть продовжувати діяти і після повернення цих територій під контроль України, але не більше п’яти років з моменту деокупації.

У статті 73 ми описуємо, які питання в нашій країні повинні вирішуватися виключно на всеукраїнських референдумах:

• Питання територіальної цілісності України.

Навіть якщо на посаду Президента проникне законспірований агент Путіна, а всі місця у Верховній Раді займуть таємні агенти ФСБ, вони не зможуть за спиною народу України “віддати Крим” або зробити щось подібне — потрібно буде проводити всеукраїнський референдум;

• Питання зміни Конституції України.

Ситуація, коли купка бандитів, які засіли в Раді і на Банковій, без жодного обговорення з народом приймає зміни в основний закон країни, неприпустима. Всі зміни до Конституції повинні прийматися тільки на всеукраїнському референдумі. Це не завадить вносити у Конституцію потрібні країні і людям зміни, але поставить бар’єр на внесення змін до Конституції в інтересах окремих груп впливу;

• Питання ратифікації і денонсації міжнародних договорів України та членства в міждержавних об’єднаннях і організаціях.

Ніхто не має права без згоди народу України тягти країну у Митний Союз, як це спробував зробити Янукович. Те ж саме, до речі, стосується і НАТО.

• Питання імпічменту Президента.

Якщо раптом колись нам вдасться обрати порядного Президента, якого контрольована олігархами Рада захоче відправити у відставку, то для оголошення йому імпічменту доведеться попросити згоди на це у народу України. Це цілком логічно — президент обирається всенародним голосуванням, і вирішувати питання його відставки повинен теж народ, а не купка з 450 депутатів;

• Питання підвищення податків і зборів або введення нових податків і зборів.

Якщо влада хоче отримати більше грошей, то вона повинна чітко обґрунтувати народу мету підвищення податкового навантаження. Якщо їх аргументи будуть переконливі — то народ дасть згоду на це. Якщо не переконливі — дасть від воріт поворот. Знижувати податки і збори або скасовувати їх — будь ласка, це робити можна. Але підвищувати (навіть якщо це повернення на колишній рівень після попереднього зниження) або ж вводити нові — тільки за згодою народу. Це дасть українським та іноземним підприємцям упевненість в тому, що податкове навантаження на їх бізнес в Україні не буде довільно підвищуватися.

Кабміну дозволено тимчасово, не більше, ніж на 3 роки, підвищувати чинні податки або вводити нові податки без проведення референдуму, лише при введенні в країні надзвичайного або військового стану.

• Питання затвердження Прем’єр-міністра, Генпрокурора, Міністра внутрішніх справ, Міністра оборони, а також керівників:

1. Нацбанку;
2. Державного бюро розслідувань (ДБР);
3. Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП);
4. Національного антикорупційного бюро (НАБУ)
5. Нацполіціі;
6. СБУ.

Досить з нас призначення на ці найважливіші пости своїх кумів, ділових партнерів, протеже і інших невідомих звіряток, про яких або ніхто не знає, або знають тільки погане! Досить з нас протягування у комісії з відбору кандидатів на ці посади своїх людей, які проголосують за “потрібного” кандидата!

Для того, щоб призначити когось на цю посаду, нехай запропонують народу України людину з бездоганною репутацією, яка розповість народу, що саме вона збирається робити на цій посаді. Зараз на ці посади протягують “своїх людей” шляхом договірняків і міжсобойчиків з депутатами і контролюючими їх олігархами — 226 депутатів умовити або купити можна завжди, як доводить нам історія з нинішнім Генплокулолом. Тепер же кандидати на всі ці посади, після затвердження їх Верховною Радою, повинні отримати схвалення народу України — і тільки після цього вони займуть посаду.

Стаття 73–1, яка вводиться в Конституцію, визначає коло питань, за якими може бути призначений всеукраїнський референдум за народною ініціативою:

• Питання припинення повноважень Прем’єр-міністра, Генпрокурора, Міністра внутрішніх справ, Міністра оборони, а також керівників:

1. Нацбанку;
2. Державного бюро розслідувань (ДБР);
3. Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП);
4. Національного антикорупційного бюро (НАБУ)
5. Нацполіціі;
6. СБУ.

Якщо прем’єр, генпрокурор або будь-яка інша людина з цього списку працює, на думку 300,000 громадян, не на благо народу України, то громадяни можуть вимагати проведення референдуму з питання їх звільнення. Якщо більшість громадян на референдумі проголосує за їх відставку, то їм доведеться шукати іншу роботу. Якщо більшість громадян проголосують за відставку прем’єра, то іншу роботу доведеться шукати всьому Кабінету міністрів.

Всі ці люди — це наймані менеджери, які були найняті народом України і повинні працювати, по ідеї, на благо народу України. Є тільки одна проблема — вони ніяк не підзвітні тому, хто найняв їх на роботу — тому вони і творять, що хочуть. Ми виправляємо цю недоробку і даємо їх роботодавцю — народу України — відсутній раніше механізм звільнення злодійкуватих або втративших довіру найманих менеджерів.

До речі: у відставку можна відправити не тільки тих людей, які займають перераховані вище посади, а й виконують їх обов’язки. Українська влада любить шахраювати, роками тримаючи “потрібних людей” як “виконуючих обов’язки”, тому ми перекриваємо їй і цю лазівку. При цьому ні на перераховані вище посади, ні в якості “в.о.”, не можна буде призначити людей, які були звільнені народом України на референдумах, поки після цих референдумів не пройде 12 місяців.

Окремо міністра охорони здоров’я або міністра, наприклад, фінансів, звільнити через референдум буде не можна. Це зроблено свідомо, щоб залишити прем’єр-міністру свободу формування своєї команди для виконання своїх обіцянок. Якщо народ України не влаштовує робота на своєму посту міністра охорони здоров’я або міністра фінансів, то відповідальність за це несе прем’єр, який запросив цих людей на ці посади. Тому, якщо народу дуже захочеться звільнити якогось конкретного міністра (за винятком міністрів внутрішніх справ і оборони), то доведеться звільняти прем’єра, розпускаючи, тим самим, весь Кабінет міністрів.

• Питання дострокового припинення повноважень Президента.

Кандидати в Президенти постійно обіцяють нам молочні ріки і кисільні береги, але після виборів дивним чином втрачають пам’ять. Як правило, громадяни розуміють, що президент й не збирається виконувати свої обіцянки, задовго до того, як закінчиться термін, на який його було обрано. Що роблять акціонери компанії, коли гендиректор домагається свого обрання на пост, роздаючи порожні обіцянки, а потім забуває про них і займається лише набиванням власних кишень і роздачею підрядів за завищеними цінами своїм друзям? Правильно — вони його звільняють, не чекаючи строку закінчення його контракту (а після цього можуть ще й віддати під суд). Те ж саме має відбуватися і з людиною, яку громадяни України обирають Президентом країни.

Якщо громадяни задоволені роботою Президента, то навіть якщо хтось збере 300,000 голосів на підтримку проведення референдуму за його відставку, на референдумі громадяни проголосують за те, щоб він продовжував свою роботу. Але якщо Президент, замість роботи на країну і на народ України, починає набивати свої кишені або ж просто нічого не робить і не виконує даних ним обіцянок, то громадяни мають повне право достроково звільнити його більшістю голосів на референдумі.

У разі дострокового звільнення на референдумі, повноваження Президента припиняються одразу ж після оголошення його результатів, а нові вибори призначаються автоматично на 90-й день після цього.

• Питання дострокового припинення повноважень всього складу Верховної Ради, всього складу або окремих членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради правосуддя, Верховного Суду та Конституційного Суду України, а також будь-яких інших державних органів України, склад яких формується шляхом голосування за їх членів.

Тут у нас ті ж самі аргументи, що і у попередніх пунктах. В Україні практично завжди люди, які призначаються на ці посади, забувають про свою відповідальність перед народом України, вважають, що впіймали бога за бороду і тепер можуть творити, що хочуть. А народ України, якому вони, по ідеї, служать, нічого не може зробити з розперезавшимися чиновниками, уявившими себе людьми вищого сорту. Коли чаша терпіння людей переповнюється, вони виходять на Майдан, і, після місяців поневірянь, іноді з величезними людськими жертвами, домагаються відставки цих “слуг народу”.

Ми даємо народу України право звільнити цих злодійкуватих і втративших довіру “слуг”, не виходячи для цього на Майдан і не втрачаючи у боях з поліцією кращих дітей країни. Якщо більшість народу України вважає, що “його слуг” час звільнити — то так тому і бути! Саме народ України є, згідно зі статтею 5 Конституції, єдиним джерелом влади в країні.

• Питання скасування будь-якого закону і будь-якого нормативно-правового акта, прийнятого Верховною Радою, Президентом, Кабінетом Міністрів або міністром.

За роки незалежності українська виконавча і законодавча гілки влади наплодили десятки, якщо не сотні тонн законодавчого спаму. І це не рахуючи того, що досі діють деякі документи, прийняті ще за часів СРСР (до речі, ви знали, що ми досі живемо за Житловим кодексом УРСР, прийнятому ще в 1983 році?). Незліченні закони, постанови, накази та інше законодавче сміття приймалися і продовжують використовуватись для того, щоб легалізувати з їх допомогою корупційні схеми і дати підстави чиновником займатися вимаганням у підприємців. Ці авгієві стайні давно пора розчистити, але кожен новий склад Верховної Ради, кожен новий склад Кабміну продовжує плодити все нові і нові тонни законодавчого спаму.

Нікого вже не дивує, що пільги для Ахметова на 3 млрд депутати намагалися протягнути в законі про захист дітей. Депутати, мабуть, вважають, що найбільш знедолена дитина в країні, що вимагає їх захисту — це Рінат Ахметов. НКРЕКУ своєю постановою ввела злодійську схему Роттердам +, завдяки якій все той же Ахметов разом з ще одним сиріткою Порошенком виймають гроші з кишень кожного українця через завищені тарифи на електроенергію. Підприємці просто задихаються від цих незліченних регулюючих відомств, що займаються тільки вимаганням, і випускають для цього тонни безглуздих постанов.

Каха Бендукідзе розповідав, що він наймав молодь для проведення дерегуляції з двох причин: по-перше, молодим можна було платити менше, ніж людям старшого віку, а по-друге, для проведення дерегуляції не потрібно ніяких особливих знань, це вам не ракету у космос запускати. Написати, що такі-то закони і постанови скасовуються, а такі-то регулюючі органи скасовуються, здатний навіть школяр. Але цього ніхто не зробить, якщо ми не візьмемося за це самі.

Ця норма, на нашу думку, буде (і повинна) застосовуватися найчастіше — поки ми не розчистимо ці авгієві стайні. Ніхто не зробить це замість нас. Нові депутати тільки наплодять ще більше законодавчого спаму в інтересах олігархів і корупціонерів — не сумнівайтеся! Нам дуже потрібен цей інструмент, щоб боляче бити їх по руках.

• Питання законодавчої ініціативи — тобто прийняття будь-якого законопроекту чи будь-якого іншого нормативно-правового акта, який може прийняти Верховна Рада.

Ми чекали від депутатів ухвалення закону про Антикорупційний Суд понад два роки. Якби не жорстка позиція США, МВФ і Європи, то цей закон так і не був би прийнятий або був би прийнятий у такому вигляді, в якому він би не працював, попри те, що більшість громадян країни хотіли прийняття цього закону.

Паралельно зі скасуванням законодавчого спаму, нам терміново потрібно прийняти нові закони. Нам потрібно радикально спростити чинну податкову систему, щоб підприємці працювали і платили податки в бюджет, а не розширювали штат бухгалтерів і відбивалися від податківців. Нам потрібно приймати нормальний закон про медичну реформу, поки чинні “реформатори” остаточно не угробили нашу медицину. Нам потрібно вводити кримінальну відповідальність за кнопкодавство. Нам дуже багато чого потрібно зробити, щоб почати ударними темпами будувати, нарешті, квітучу країну.

Але як бджоли не будуть боротися проти меду, депутати не стануть боротися проти корупції, тому що вони йдуть до Верховної Ради зовсім за іншим. На жаль, ніхто, крім нас, не зробить цю роботу. Саме тому нам потрібен цей інструмент.

Вище ми докладно розповідали про те, що ми заклали в Конституцію запобіжники від популістських ініціатив. Тому законопроекти, які виносяться на референдум за народною законодавчою ініціативою, повинні будуть проходити попередню перевірку на їх відповідність Конвенції про захист прав людини і основних свобод та Конституції (в тому числі і на відповідність закладеним в неї обмеження). Таким чином, референдуми по таким ініціативам, які зібрали достатньо голосів на свою підтримку, будуть призначатися тільки після проходження такої перевірки.

За всеукраїнським законодавчим ініціативам таку перевірку буде проводити Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія). Коли народ України вичистить корупціонерів із судової системи, і у суспільства відродиться довіра до неї, можна буде перекласти таку перевірку на плечі Конституційного Суду, внісши на референдумі відповідні зміни до даної статті Конституції. Але поки такої довіри у народу України немає, нехай таку перевірку проводить Венеціанська комісія.

Стаття 73–2, яка вводиться в Конституцію, визначає коло питань, за якими може бути призначений місцевий референдум за народною ініціативою:

• Питання звільнення місцевих і державних чиновників, обраних або призначених у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

На місцевому рівні часто все набагато більш запущене, ніж на національному рівні. Місцеві князьки і зрощена з ними влада безсоромно доїть “свою” територію і місцеве населення, дерибанячи землю, розставляючи своїх людей на комунальних підприємствах і займаючись здирництвом з місцевих підприємців. ЗМІ до селищ, ОТГ та районів добираються не часто, а, як правило, головні бандити зі зброєю — це місцеві прокурор та начальник поліції. А на виборах бандити, які контролюють місцеві виборчкоми і, відповідно, підрахунок голосів, подовжують свою владу знову і знову.

Ми повертаємо владу в руки людей, даючи їм можливість звільняти на місцевому референдумі за народною ініціативою голову відповідної адміністративно-територіальної одиниці, керівника будь-якого комунального підприємства або місцевої та державної організації, які призначаються або обираються на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, включно з місцевим начальником поліції та прокурором. Те ж саме стосується і звільнення тих, хто займає відповідні посади з приставкою “в.о.”.

При цьому ми вводимо пряму заборону призначення на зазначені посади осіб, чиї повноваження були припинені на місцевих референдумах за народною ініціативою протягом останніх 12 місяців.

При “реформуванні зверху” у реформаторів клопоту повна голова, і до віддаленого села чи району руки у них можуть дійти далеко не одразу. Після введення прямої демократії ми даємо в руки місцевих активістів потужний інструмент для проведення змін “знизу”. Тим самим, ми децентралізуємо процес реформування країни. Чим активніше місцеві активісти, тим швидші зміни вони зможуть проводити.

• Питання припинення повноважень будь-якого депутата місцевого виборного органу, а також місцевих суддів загальної юрисдикції.

Влада місцевих князьків і зрощених з ними корупціонерів неповна, якщо вони не мають в своїй банді суддів, які виносять рішення в їх інтересах. Судді чинять правосуддя іменем України і від імені народу України, тому люди повинні мати право звільняти тих суддів, які втратили довіру народу.

• Питання дострокового припинення повноважень депутата Верховної Ради, обраного по одномандатному виборчому округу.

Якщо люди обрали мажоритарника, то вони ж можуть і достроково припинити його повноваження.

• Питання скасування будь-якого нормативно-правового акта, прийнятого місцевими радами або їх виконавчими органами.

За допомогою цього інструменту одесити, наприклад, зможуть зупинити забудову берегової лінії і пляжів, руйнування історичного центру, варварську вирубку зелених зон і дерибан майна громади. Люди зможуть самостійно скасовувати будь-які нормативно-правові акти, які, на їхню думку, суперечать інтересам громади. Тому що громада — це і є вони!

• Питання дострокового припинення повноважень місцевих рад і їх виконавчих органів.

Якщо місцева рада або її виконавчий орган діє всупереч інтересам громади, то громада може зібрати 2% голосів на підтримку проведення місцевого референдуму з питання їх відставки. І якщо на референдумі більшість громади проголосує на відставку — то значить, так тому і бути!

• Питання прийняття нормативно-правових актів місцевого значення.

Нерідко буває так, що і громада, і місцева влада сходяться в тому, що прийняття якогось нормативно-правового акта необхідно, але місцева влада проштовхує такий варіант рішення, який не влаштовує громаду. Так було, наприклад, в Одесі при прийнятті Генплану розвитку міста. Люди розуміли, що Генплан місту необхідний, щоб упорядкувати його розвиток і зупинити його хаотичну забудову, але місцевій владі Генплан потрібен був для того, щоб перевести найбільш ласі ділянки в зону забудови і роздати за хабарі ці ділянки забудовникам.

За допомогою цього інструменту громада може самостійно прийняти той варіант нормативно-правового акта, який їм потрібен. На жаль, в сьогоднішній Україні всі чітко усвідомлюють, що депутати представляють інтереси не людей, які їх обрали, а виключно свої власні інтереси або інтереси місцевих князьків та олігархів. Ми даємо людям інструмент безпосереднього виявлення своєї волі з найважливіших питань.

За аналогією з народною законодавчою ініціативою, місцеві народні законодавчі ініціативи, які набрали достатньо голосів на підтримку проведення референдуму, повинні будуть проходити обов’язкову перевірку на предмет відповідності Конституції та Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Цю перевірку за місцевими народними законодавчими ініціативами буде здійснювати Конституційний Суд. Термін проведення такої перевірки не повинен перевищувати 90 календарних днів.

Стаття 74, визначає коло питань, по яких не може проводитися референдум:

• На референдум не можна виносити ініціативу, аналогічну за своїм основним змістом ініціативі, яка була провалена на референдумі менше ніж 12 місяців тому.

Нескладно собі уявити, що в країні практично завжди знайдеться 300,000 громадян, незадоволених Президентом, прем’єром, Кабміном або Верховною Радою — незалежно від того, що вони роблять або не роблять. Також в будь-якому місті практично завжди можна знайти 2% громадян, які незадоволені діяльністю мера. Для того, щоб ці громадяни не могли без упину проводити референдуми про відставку Президента, прем’єра, мера і т.д., й введена дана норма. Якщо така ініціатива вже виносилася на референдум, і громадяни її не підтримали, то з новою такою ж ініціативою можна буде вийти на референдум не раніше, ніж через 12 місяців.

Те ж саме стосується і законодавчих ініціатив. Якщо громадяни на референдумі вже відкинули таку ж за своїм основним змістом ініціативу, то знову виносити її на референдум, змінивши в тексті лише кілька слів, буде не можна, поки не пройде 12 місяців.

Виникає питання, хто буде вирішувати, чи повторює ініціатива за своїм основним змістом ініціативу, яка раніше була відкинута громадянами. За ініціативами, які передбачають дострокове припинення чиїхось повноважень, або скасування будь-якого нормативного акту, встановити збіг основного сенсу, не складе будь-якої складності. За нашим баченням, цим повинні займатися суди, хоча деякі висловлюють сумніви з приводу того, що наші корумповані суди можуть стати інструментом боротьби з референдумами за народними ініціативами, які незручні владі, олігархам і місцевим князькам. Можливо, це так, але в цивілізованій державі будь-які суперечки повинні вирішувати саме суди — і ми виходили саме з цього. Якщо ви бачите більш вдалий варіант вирішення даної проблеми, то напишіть про це в коментарях — ми з задоволенням вислухаємо ваші пропозиції.

Що стосується питань з народними законодавчими ініціативами, то тут трохи простіше. Оскільки заборона виносити аналогічну за своїм змістом народну законодавчу ініціативу прописана в Конституції, а всі народні законодавчі ініціативи, що зібрали достатньо голосів для винесення їх на референдум, проходять обов’язкову перевірку на предмет їх відповідності Конвенції про захист прав людини і основних свобод та Конституції, то невідповідність ініціативи цій нормі може бути встановлена протягом цієї перевірки. Нагадаємо, що перевірку по всеукраїнським народним законодавчим ініціативам проводить Венеціанська комісія, а за місцевими — Конституційний Суд.

• Питання введення прогресивного оподаткування і його методології.

Ця норма є запобіжником для популістських соціалістичних ініціатив, небезпечних для економіки країни. Якщо в сучасному глобалізованому світі обкласти підприємців, які багато заробляють високими прогресивними податками, то вони просто переїдуть в іншу країну, і Україна не отримає жодних їхніх податків взагалі. Керувати своїм бізнесом в Україні вони зможуть і з-за кордону, і країна лише втратить найбагатших громадян і всі їхні податки. Податкові ставки повинні бути плоскими, але платити їх повинні всі. Саме на останньому пункті і слід зосередитися, на нашу думку.

• Питання введення цензури в ЗМІ або в інтернеті.

Що спільного між Талібаном, СРСР, гітлерівською Німеччиною, сучасним Іраном і путінською Росією? Всі ці режими активно використовують або використовували цензуру. Як сказали б математики, ми спостерігаємо інваріант — абсолютно всі тоталітарні й авторитарні режими практикують цензуру в ЗМІ і в інтернеті. А значить, заборона будь-якої цензури (як би іноді не хотілося закрити те чи інше ЗМІ і той чи інший сайт) — це важливий запобіжник від скочування України до авторитаризму і тоталітаризму.

• Питання запровадження державного регулювання цін.

Як казав Каха Бендукідзе, “якщо ви хочете, щоб в країні зникли яблука — створіть Міністерство яблук”. Україна за часів СРСР вже проходила через державне регулювання цін (та й за часів незалежності теж). Це призводить лише до переміщення торгівлі товарами, ціни на які регулюються, в сіру зону, і до зникнення цих товарів з легального продажу. Ті, хто не пам’ятає часи СРСР, можуть подивитися на сьогоднішню Венесуелу. Введення державного регулювання цін — це прямий шлях до корупції і до знищення економіки країни. Ніколи в історії це не приводило до інших результатів. Тому ми і ввели таке обмеження.

Що написано в перехідних положеннях, викладено в самому кінці нашого законопроекту. Все, що там написано, зрозуміло, на нашу думку, і без коментарів. Якщо ж у вас все-таки виникли питання по них, то напишіть ці питання в коментарях.

З нетерпінням чекаємо від вас конструктивної критики і конструктивних пропозицій по тих нормах, які ми заклали в наш законопроект.