Книги, які кращі за фільми


Епоха перенасиченості інформаційного простору. Шум реклами та надлишок пропозиції на ринку змушує розробляти нові види медіа, що комбінують різні види чуттів та спрощують поширення думок.

Однак нічого кращого за паперову книгу (для сприйняття інформації та виховання свідомого суспільства) так і не вдається вигадати.

І навряд чи вдастся, скажу я вам. Книга — унікальна форма, яка дозволяє спокійно мислити, вчить аналізувати, тренує увагу, розвиває терпіння і розкриває поле для уяви. Тому, не дивлячись на те, що ми, українці, загалом читаємо дедалі менше, книги зовсім не втратили своєї актуальності. Навпаки, змістовні книжки, особливо художні, потрібні нам тепер, як ніколи.

Про суперсилу писемності взагалі

На відміну від усної, писемна мова унікальна тим, що вона не втручається у свідомість людини без її власної на те згоди та співпраці в процесі отримання інформації. Також, візуальні та звукові образи не можуть бути нав’язані текстом так, як це робить відео та аудіо.

Зрештою, саме книга, особливо паперова, містить у собі мінімум форми та максимум змісту.

Для деяких видів літератури паперові видання, звичайно, — не найкращий спосіб використання ресурсів. Наприклад, наукові праці, різні прикладні книги та подібний контент, який швидко змінюється та доповнюється, краще видавати в електронному форматі. Однак, залишаючись текстом, такі видання також зберігають усі плюси писемної мови.

Текст завжди мовчить, доки ти не дозволиш йому говорити до тебе. Щоби «вимкнути» його не потрібно навіть відводити погляд, достатньо просто перестати вчитуватися. Текст вимагає від читача певної відповідальності, вольового зусилля та думки, яка обов’яково передує будь-яким емоціям, що цей текст може зумовлювати. Тому, хоча й не всі книги є корисними, сама по собі писемна мова вже є великим скарбом. Це — безцінний інструмент, який неможливо порівняти ні з чим іншим.

Про занепад книгочитання і долю художніх книг

Усі ми знаємо, що нові покоління читають книги менше, ніж їх батьки та, тим паче, дідусі та бабусі, і причина, зазвичай, одна — на читання «для задоволення» банально не вистачає часу. Але зверніть увагу, які саме книги стрімко втрачають популярність, і перпектива дещо змінюється. Це — масова художня література, той тип тривіальних книг, які створені з однією метою — розважити читача.

Як я спостерігаю, саме вони, а не прикладна література, найбільше потерпають.

І не дивно, адже сьогодні з книгами у сфері розваг конкурують такі монструозні пожирачі уваги, як інтернет та телебачення, які втручаються в наше життя постійно та всюди.

Однак нові медіа не просто витіснили ринок тривіальних художніх книг, вони його частково поглинули. До прикладу, банальні любовні романи зникають із полиць книгарень та знаходять нові метаморфози у світі серіалів. І там їм пречудово живеться, адже вузькомислення в такому вигляді подати ще простіше, ніж на папері.

Що ж до змістовних художніх творів, які є дійсно значущими і, як популярно тепер казати, “змушують до рефлексії”, то їх ринок тільки ще більше рафінується, і це не може не надихати. Не дивлячись на те, що книги в принципі — дуже “повільний” канал поширення думок, нові інформаційні засоби дозволяють пришвидшити процес створення і виокремлення найкращого.

Відповідно, тривіальна белетристика буде і надалі відмирати. Хоча, думаю, це і важко назвати позитивним явищем, тому що заміняється це все такими ж деградованими фільмами та серіалами. Зате можна бути впевненими, що масова література віджила своє, і це — добре. Деревця, яких вона не варта, будуть раді, і хоча б нові книги тепер почнуть позбуватися своєї низькопробної шаблонності.

“Тепер вам зрозуміло … чому книги викликають таку ненависть, чому їх так бояться?” — Рей Бредбері, 451° за Фаренгейтом

Змістовна художня книга — це потужна зброя, і чим правдивіша та прицільніша вона у своєму посланні, тим більшою силою володіє. Не даремно все-таки як Бредбері, так і Орвелл, а разом з ними і численні інші відомі письменники-фантасти говорили про важливість свободи вираження та збереження думок у письмовій формі, про цінність книг та про майбутнє людства, яке без них виглядає вкрай сумним.

Якщо надія дійсно в пролах, то починається вона, безперечно, з тих книг, які вони читають та пишуть.