Запахи

Нові міста завжди дивують незвичними запахами. Приміром дерев’яні стіни на сходовій площадці мого гуртожитку пахнуть свіжими огірками! Хоча іноді вони пахнуть парфумами. Дуже рідко. Більшість місцевих студентів користується ліфтом, а не сходами і не використовує парфумів. Однак коли цей лавандово-трояндовий запах все ж оповиває коридор я спускаюся сходами і пробую уявити собі обличчя власника цих парфумів.

Сходи у гуртожитку

У Центрі “старого міста” є кілька вуличок та пасажів у які машинам зась. Іноді там пахне печеним лосесем, іншим разом телятиною. Хоча найчастіше у повітрі витає запах смаженого часнику. А все тому, що на цих вуличках майже кожні двері ведуть до ресторану або кафе. Особливо гамірно там стає надвечір, коли більшість людей закінчує працювати і починає веселитися.

Запахи у цьому місті настільки сильні, що від них неможливо втекти. Оскільки гуртожиток у якому я мешкаю побудували лише кілька місяців тому, у моїй кімнаті пахне… свіжими… будматеріалами. Як тільки моя нога переступила поріг цієї кімнати, уява моя одразу ж візуалізувала велику аромо-лампу, котра змогла б приманити сюди чарівні пахощі лісу чи саду. Однак, на моє здивування виявилося, що знайти звичайнісіньку лампу для ефірних олій тут не так уже й прото! Зате є багато альтернатив. Приміром, майже у кожному супермаркеті Тасманії можна надибати:

а) електро-аромо-лапму котра заправляється ароматизованим воском, підключається до розетки і важить як чималий кіт;

б) дерев’яні кульки із запахом лаванди котрі можна класти у шухляди та на полички у шафи для одягу;

в) пшикалки із пахучими рідинами котрі вмикаються в розетку і від часу до часу самі обприскують приміщення.

Ну і на останок, моєю улюбленою колекцією запахів у Лонсестоні є пахощі місцевих троянд. Троянди найрізноманітніших форм і кольорів тут можна побачити практично на кожному кроці: у міських парках, на клумбах біля шкіл, церков та лікарень, у заповідниках та у приватних садках. Більшість з них це високі кущі із дикими трояндами, котрі мають надто неслухняні стебла аби погодитися стояти у вазі, однак запах у них — неймовірний. Коли його вдихаю мені здається, що мене запхали до флакону із трояндовими парфумами )))

Оце і все, що наразі вдалося винюхати в Лонсестоні. Тому думками знову повертаюся до Кондора із його ароматами свіжоспечених булочок у пекарні пана Ібіса, і продовжую писати черговий розділ.

A single golf clap? Or a long standing ovation?

By clapping more or less, you can signal to us which stories really stand out.