19.03

В цьому записі я буду скиглити і блакати й казати що життя погане і так далі.
Четвер, я в гуртожитку. І ніби я оптиміст, але все якось так гівняно…

Я не висипаюсь, і ніби лягаю норм, але все ж мені треба більше сну, а після тренувань особливо. Але коли берусь писати це то й розумію що загалом все добре, просто ця втома не дає толком зконцентруватися і взятися саме за те що мені потрібно.

Але в цей момент я дещо почав розуміти. Ось саме зараз, насправді щасливим мене робить музика, я ж так люблю цю справу. Це те що підносить до небес, це як закохатися. Це змушує мене рухатися далі. А я лох, який ходить в зал, а насправді це мені не так і потрібно, я це роблю ніби для когось, або просто щоб бути сильнішим, ну це звісно круто, але щосливим мене робить музика, а IT це як робота, але все ж музика на першому місці.

Я зараз слухаю Карну, і в голові відразу файне місто і те як ми там відпочивали, це так класно, що словами передати не можна це можна тільки відчути. Сотні людей під одним небом, в оточені кіловат звуку. Це неймовірно, і це варто того щоб присвяти життя музиці.