Дуельна методичка

ЄВГЕНІЙ ШАТІЛОВ

Давайте уявимо, що мода на дуелі повернулась. Знову молода українська інтелігенція, не бажаючи примножуватись активно відстрілює один одного, бажаючи сатисфакції за незначні образи. Звичайно інтелігентні читачі журналу «Герольд» не можуть залишитись осторонь. Але як вести себе, щоб не оганьбитись перед культурним загалом? Для такого випадку ми зробили добірку ключових речей, які ви неодмінно маєте знати.

1.Привід…

Приводом до дуелі могло стати будь що. Дуельні кодекси визначали, що будь яка дія з боку суперника, яка підриває ваше соціальне становище, є причиною вимагати сатисфакції. Дійсно у XVIII або ХІХ ст. пропустивши злі жарти у свою адресу або допустивши неповагу можна було дуже просто випасти зі свого високого соціального кола. У ХІХ ст. коли дворянство дуже тісно перемішується з бюргерством дуелі поступово відмирають як явище — усі суперечки перенеслись у суд. Але у таких країнах, як ІІ Райх та Російська імперія, де соціальний статус військових залишався надвисоким ХІХ ст. принесло навпаки, значне розповсюдження поєдинків.

Тому за приводом справа не стане — якщо давно бажаєте покарати неприємну вам людину, то можете придратись до найменьшої дрібниці. Якщо ваш «опонент» людина честі, як і ви, то битись він з вами буде.

2.Виклик…

Однак крикнувши у апогей пиятики хрестоматійне «Я вимагаю сатисфакції!» ви не оформили виклик вашого ворога на дуель. Тому коли на наступний день трохи протверезівши, ви підійдете до його дому з секундантом, не дивуйтесь, якщо він у повному спокої зустріне вас у халаті і скаже: «Пардоньте, я не бачив вашого картелю». Картель — походить від італійського слова «картелло» і є найбільш розповсюдженим терміном, яким позначається офіційний документ про виклик на дуель. Вони бували різними — від простих повідомлень, до справжніх літературних шедеврів. Та головне — там мала міститись суть справи, посилання на факт образи або неповаги до вас і, власне, сам виклик. З сучасними технологіями ви звичайно можете надіслати картель у соц.мережах, через твіттер або по електронній пошті, однак найкраще надіслати старий добрий паперовий картель — так атмосферніше!

Однак ви не можете викликати на дуель зосім молодих або зовсім старих людей, тих, хто має очевидні вади здоров’я. І від вашого виклику теж можуть відмовитись за умови вашої відповідності одному з цих критеріїв.

3.Секунданти…

З моменту того, як ви надіслали картель, ваша роль у цій містерії припиняється і ви можете забути про дуель до самого дня поєдинка (якщо вийде). Тепер усі справи за вас і суперника вирішують секунданти. На цю роль обирайте особу, якій ви цілком можете довіряти, краще всього близького друга, який крім того, перефразовуючи Остапа Бендера «Чтит дуэльный кодекс». У силах секундантів було навіть припинити дуель і звести увесь конфлікт до умовної сатисфакції — сучасною мовою це називається «медіація». Якщо ж відмінити дуель не вдалось, секунданти беруть на себе усю підготовку та формальності. Ви ж у цей час можете тренуватись поводженню з дуельною зброєю, стріляючи по яблуках.

4.Зброя…

Коли у фільмах говориться, що зброю обирає сторона, яка викликає на дуель або яку викликають — то це зазвичай не правда. Мова про те, що у різних країнах існували різна культура дуельної зброї. Якщо у Італії і Франції дуелі на шпагах і рапірах були поширені до самого кінця «старого режиму», то у Британії та Шотландії у той же час пістолети абсолютно витісняють холодну зброї. Підмічаємо Північний прагматизм — поєдинок з клинками міг бути апріорі дуже нерівним, а пістолет значно урівнював шанси. Дуельні пістолети, капсюльні або кремнієві були справжнім витвором мистецтва і найдосконалішою зброєю — вона була потужною і дуже надією. Стрільба мала вестись з двох абсолютно однакових стволів — але на всяк випадок секунданти готували дві пари зброї, раптом щось… Мала використовуватись рівна кількість пороху і абсолютно однакові кулі — секунданти за цим дуже важно стежили.

Якщо вам не пощастить дістати пару дуельних пістолетів, то доведеться вам або шукати на ринку старий-добрий ПМ або позичити у музеї пару «наганів» зі складу — тоді моліться, щоб бойки були на місці. А то де вам дістати рапіру або шаблю я навіть і не уявляю

5.Перед поєдинком…

Дуельні кодекси радили учасникам поєдинку день перед дуеллю проводити у спокої, на всяк випадок написати заповіт. У останній вечір також слушною видається порада почитати книги про подвиги, особливо радили романи Вальтера Скота — вони мали надихнути дворянина на «ратні подвиги» (романи Загребельного або «Холодний Яр» думаю підійдуть теж). У той час, як основна дійова особа спокійно сиділа дома з книжкою, секунданти робили останні приготування — найголовніше визначались з місцем. Зазвичай дуелі проводились у сільській місцевості, на лісовий галявині або на закинутій фермі, щоб звести до мінімуму можливість появи свідків. Кодекси радили потурбуватись і про наявність лікаря — але якщо його і брали, то це була людина, якій можна було довіряти — адже тільки для вас дуель — це поєдинок честі, для поліції це замах на вбивство!

6.Поєдинок…

Спочатку обираєте форму поєдинку: 1) дуель з бар’єрами — секунданти розмічають відстань, яка дорівнює 25–30 крокам і дуелянти поступово сходились один до одного і могли стріляти у будь який момент; 2)Спина до спини — ставши у таку позу дуелянти відраховували 25 кроків і пройшовши цю відстань одночасно повертались і стріляли; 3)паралельний хід — дуелянти рухали паралельними лініями з різних точок, так, що відстань скорочувалась — коли вони опинялися один навпроти одного слідував постріл; 4)»Косинка» — якщо дійсно хочете, щоб хтось з вас помер. Між вами тільки 3–4 кроки, вас розділяє хустинка, яку ви тримаєте за різні кінці і відстань двох витягнутих рук. Один з пістолетів заряджений, інший — ні. Усе має вирішити ваша вдача. Якщо ви не ризикуєте «косинкою» суперник має право на свій постріл, навіть якщо поранений — при цьому його суперник має стояти непорушно у дуельній позі — повернувшись боком і притиснувши до грудей пістолет.

7.Після поєдинку…

Тепер головне не попастись — адже ви тільки що скоїли карний злочин. Якщо обидва учасники були живими, то їх спокійно розвозили по домах. Якщо помирали — було складніше, адже цю смерть потрібно було пояснити. Тож, коли б’єтесь на дуелі — пам’ятайте — ви ризикуєте якщо не бути вбитим або пораненим, то принаймні посадженим у тюрму. Тож треба усе ретельно продумати — а наша методичка те, від чого можна відштовхнутись!

Тож будьте живими і обережними!

Автор: Євгеній Шатілов