ніякої війни, окрім суспільної?

на днях армія курдів, що воює в сирії, оголосила про лгбт батальйон, який вже навіть має пам’ятне фото зі столиці тергрупи із терміном “держава” в назві, іділ’у — ракки:

про розмір цієї одиниці та кількість представників лгбт в батальйоні відмовились казати. а вчора директор медіа центру SDF й взагалі спростував дану новину :)

варто примітити, що це явище є достатньо революційним для регіону з мусульманським ключем в тамтешніх культурах, нехай і до кінця не є підтвердженим фактами про існування чи здобутки даного батальйону на арені сирійської війни. проте, приймаючи до уваги комуністичне забарвлення кудрських військових угруповувань та політичних напрацювань на ниві автономії, можна припустити, що для революційних курдів революція суспільна не мала би бути чужою. більше того, в даному випадку це може стати достатньо серйозним і вирішальним фактором для набуття визнання на міжнародній арені і створення омріяної курдами самостійної держави. будучи на вістрі суспільних трендів, які є пекучими навіть для стабільних розвинених держав, і пишаючись жіночою складовою у військових формуваннях як елементом емансипаційного збройного протистояння, курди прекрасно розуміють, що мало хто із сучасних політичних сил наважиться відмовляти у правах цим, настільки нині популярним приниженим, верствам населення

затим, хотілось би поглянути власне на маніфест міфічної бойової одиниці з одним фото у буцімто рацці, та декількома інтерв’ю у віртуальному просторі:

тобто так, це не лише про іділ.. йдеться про суспільство як таке, яке гнобить принижених не-бінарних (якщо цей термін і має якийсь стосунок до матерії, чи то пак фізіології)

не хочеться заглиблюватись, наскільки безпосередньо войовничі дії прийнятні в комуніті лгбт, проте хочеться розуміти, звідки її представники беруть зброю, якою вони стверджують, що вбивають

наведемо фокус: хто саме оголосив про створення батальйону не-бінарних солдатів? а зветься ця організація The International Revolutionary People’s Guerrilla Forces (IRPGF). чого ж саме хочуть анархісти, воюючи поруч із курдами, які нібито прагнуть створення суверенної етнічної держави?

For the IRPGF, peaceful methods are unable to confront and destroy the state, capitalism and all forms of kyriarchal power. In fact, they do the reverse. They protect, embolden and strengthen the enemy, enhancing the forms of oppression against increasingly isolated individuals and divided societies. We believe that our liberation springs forth from the barrel of a gun.

цитата з мао дзедуна в останньому реченні досипала романтики по максимуму, чи не так?

особливо мене, як українку, зацікавив ось цей пункт, в якому я би воліла більше роз’яснень — хто саме на їхню думку у нашому конфлікті на стороні анти-капіталістів? (хоча, я, звісно ж, здогадуюсь):

We believe that the third world war has already started and that the conflicts in Syria, Ukraine and in other parts of the world are only the beginning. The capitalist system, nearing its end and having plundered the world and stripped it of its resources, faces its most acute crisis yet.

здається, сирія настільки далека від усіх нас (насправді, ні), а надто проблеми якихось там сексуальних меншин, що ми можемо лише з цікавістю спостерігати за цим мультиком. проте, коли стосується політичних заяв, зробити їх — нескладно взагалі, а от застосувати на практиці серед людей, за кого політик найчастіше не може відповідати — зовсім інші пироги. політик же не ходить в публічний туалет чи не миється в публічному душі. він робить так — ось вам правила, простолюдини, а далі слідкувати за їх дотриманням і відчувати всі наслідки на своїй шкурі будете самі

але насторожує власне це суспільне напруження із-за речей, які донедавна не були загальноприйнятними, боялись вийти із шафи, а тепер настільки популяризувались, що й взагалі сміливо шантажують заворушеннями:

враховуючи, що ці люди перестали скромно захищати себе у віртуальному просторі, а найчастіше сиплють матюками і обзивають фашистами разом з закликами до фізичного насилля, стає моторошно. здається, їхня війна, яка ще сто років тому формулювалась як “ніяка, окрім, класової”, набула апгрейду до вигляду суспільного протистояння на рівні цивілізації, навіть не якихось там держав. а враховуючи, що політичний рух лгбт разом з анархістами найбільшим своїм ворогом бачать державу, хочеться розуміти куди ці істоти прямують без систем суспільних організацій? в анархо-примітивізм, де все буде лиш на совісті індивіда?

знов-таки, жителі розвинених країн давно говорять, що політики на рівні держав перестали вирішувати їхні долі. натомість тепер винними у всіх їх негараздах є інтеранаціональні (о так, космополітизм, привіт!) корпорації. отже, ще одне питання, яке виникає, якщо логічно змоделювати кінець держави як такої: після її зникнення корпорації залишаться, і навряд це погіршить їм справи, радше навпаки; але чи не працюють ці антагоністи (ліві ака анархісти та праві ака власники великого бізнесу) на спільну мету — усунення впливу держави на їхні справи, чи простіше сказати, усунення держави? ну і десь поміж тим лишаємось ми, прості люди

Welcome to a place where words matter. On Medium, smart voices and original ideas take center stage - with no ads in sight. Watch
Follow all the topics you care about, and we’ll deliver the best stories for you to your homepage and inbox. Explore
Get unlimited access to the best stories on Medium — and support writers while you’re at it. Just $5/month. Upgrade