Катарське весілля
Здійснилась моя мрія потрапити на катарське весілля. І по свіжих слідах та ще теплих спогадах, розкажу все, як там було, вам…
Весілля це безперечно подія, яка передає традиції та культуру народу, краще, ніж будь яка інша. Але тоді, як в Європі прийнято запрошувати близьких друзів з усіх-усюд, в Катарі весілля переважно є закритим зібранням для всіх своїх. Катарці в принципі не охоче змішуються з експатами, вони тримаються окремою шайкою. (Тут мова йде про тих затятих катарців, що носять традиційний одяг, спілкуютьяся арабською в 95% випадків).
Ви напевно вже чули, що чоловіки і жінки справляють весілля в Катарі (і схожих класичних мусульманських державах) розділено, тобто окремо чоловіче весілля, окремо жіноче.
Ну от, мені пощастило бути на жіночому весілля, тому тут розкажу саме про нього.
Жіноче весілля…
Місце проведення
Зазвичай сьогодні — це великий актовий зал у готелі (раніше це були тенти). Цей зал змінюють до невпізнання, привозять тонни декорацій, роблять нові стіни по периметру, а за зведеними стінами ховають всі неідеальності ;) (про них буде далі більше).
Катарське весілля це казка, в якій наречена — це неземна принцеса і вся атмосфера навколо теж європейському оку видається дуже фейковою, зате арабам подобається. Багато блискіток, диму, освітлення… Весілля, яке відвідала я, було досить спокійно оформлене - в стилі саду — металеве риштування, штучні квіти, ліани, живі квіти теж… Загалом досить гарно.
Щоб ви собі зрозуміли масштаби декорацій, то уявіть, що їх привозять в готель фурами і розвантажують і встановлюють цілими бригадами. Я цю картину бачила не раз, коли верталась з спортзалу готелю, в який ходжу. І це ще більше підсилювало мій інтерес… Що там можна стільки навозити і будувати??? — думала я собі. Але почнемо з того, що весілля робиться не в пристосованому для цього ресторані з відповідними меблями, а у великій залі, яка є чистим полотном в голові нареченої і руках організаторів, зробити з тої зали можна все, чого душа побажає… А катарська душа, ой як вміє бажати…
Зал розділено на дві частини. Посередині — подіум довжиною, як на Fashion Week, і завершується подіум сценою, на якій елегантна канапа. В ході весілля я зрозуміла призначення всіх цих речей і вам теж розкажу згодом.
Всі столи повернені до подіуму, гостей позиціонують обличчям до нього.
Гості
На жіночому весілля — це виключно жіноцтво. Навіть маленькі діти — тільки дівчатка. Весь персонал (офіціанти, фотографи, відеографи, звукорежисери і тд…) теж тільки жінки, — я вперше була присутня на такому “дівішніку”, цікаво було бачити, як жінки монтують всю техніку, вирішують всі організаційні питання.
Гостей запрошують десь на годину 7–8 вечора. Щоб зайти в зал, їм потрібно пройти три “лінії контролю”:
- здати свій телефон на зберігання (вхід з телефоном дозволено тільки найближчим родичам нареченої, всі решта можуть забути про селфі і лайф стріми в інстаграм);
- здати абаю (це вже добровільно, але цим правом катарійки радо користуються);
- скористатисть парфумом (якщо часом 2 літра власного парфуму розвіялись десь по дорозі на весілля), на вибір дається 5 парфумів, які також можна змішувати (все і зразу!)
І от ці арабські красуні обеззброєні (без телефонів і абай), з оголеними плечима, декольте, в повній красі заходять в зал, шукають своє місце.
Це я чи не вперше (крім спортзалу) побачила катарійок без абай, в найкращих платтях світових дизайнерів, в розкішних діамантах, мало чим їх можна було відрізнити від наших жінок. Єдине, що кидалось в очі — це 100% колір волосся — чорний. А також, досить поширено серед них мінімальні махінації з волоссям, у багатьох — просто розпущене волосся. Видно, для них непокрита голова — це вже великий ексклюзив, тому вони не бачуть потреби робити з волоссям щось ще (це не факт, просто припущення).
Гості займають свої місця за столами і їм безперестанку пропонують різні смаколики, цікаві напої. Алкоголю звичайно на катарському весіллі нема, але 100 і 1 вид чаю і кави, всі вони дуже солодкі і цікаві на смак. Подача теж оригінальна.
На столах ніколи не видно нагромадження страв, взагалі жодні страви там не затримуються, все приносять і забирають. Обслуговуючого персоналу на весіллі стільки, що завжди по залу йде нескінченний рух з чаями-кавами-пригощеннями.
Ну от, гості сидять близько двох годин, спілкуються, а наречена все ще не вийшла до них.
Наречена
Вихід нареченої до гостей — це кульмінаційна подія катарського весілля. Тому, звичайно, відбувається не на початку, а десь так посередині всього дійства.
Образ нареченої мало чим відрізняється від того образу, до якого звикли ми. Все та ж біла сукня, білі туфлі, прикраси, діаманти, макіяж (сильніший ніж європейський, але це ж особливості регіону). Єдине, що справді вирізняє — розписані хною руки і ноги, такі собі тимчасові тату. Досить гарно і колоритно.
Наречена виливає на себе “пів відра” парфумів, змішує 3–4 різних види, обкурєю себе парфумованим димком (ніколи ще не бачила такого: електронний пристрій, в який вкладається декілька дерев’яшок, воно все димить і створює той характерний арабський шлейф).
Всі ці підготовки відбуваються в кімнаті нареченої, в яку мають доступ тільки найближчі родичі і відеографи, фотографи (в числі яких була й запрошена я;), (якщо ви ще не знали, що я фотограф, то прошу лайкнути мою сторінку в ФБ Photoplatt;). До гостей наречена, звичайно виходить вже в своєму бездоганному образі принцеси.
І от вона виходить до гостей з-за кулісся, піднімається на подіум під романтичну музику (тут був саундтрек з Титаніка) за нею біжать асистенти, поправляють плаття, шлейф… і вона повільно починає рухатись по подіуму, кожні 3–5 метрів робить зупинки, щоб гості в різних частинах залу змогли розгледіти красу. Так вона проходить весь подіум аж до канапи, але не сідає, розвертається і йде знову в напрямку гостей ще так метрів 10, там зупиняється. І до неї починають підходить гості…
Привітання
Гості виходять на подіум в порядку споріднення: спочатку мама, свекруха, сестри і тд. І тут починається справжній дощ з грошей (я не чекала такого повороту подій). Наречену щедро обсипають купюрами ріалів. Кожна жіночка в руках тримає стопочку з валюти, а номінал залежить знову ж таки від наближеності до нареченої. Так, перші жіночки обсипали наречену 50ками (що по нинішньому курсі рівно £10), а далі пішли 10ки, 5ки і 90%гостей сипали купами з 1 ріала).
Тільки я задалась питанням: “цікаво, кому ці гроші дістануться, наречена ж не буде їх збирати?… (може фотографам 😁)”, як набігли три вправні жіночки в уніформі з написом на спині Qatar Charity (Благодійність Катару)… Як же вони ті гроші загрібали, явно мали серйозний досвід у цих справах.
Для мене це був найбільш контрастний етап весілля: з одного боку – гламур, розкіш, шик, блиск, арабська принцеса у всій красі, діаманти, шанель, гучі, прада… а з іншого – жінки-роботяги в поті чола зі згорбленою спиною гребуть гроші, які ледь встигають приземлитись…
Але головне, що гламурні гості зовсім не звертали уваги на не гламурних працівниць катарської charity…робили вигляд, що їх нема…
Через деякий час наречена все таки йде до канапи і вмощується там, і сидить там практично до кінця весілля. При чому коли гості частуються цікавими стравами, наречена просто сидить, за весь вечір вона нічого не їсть і не п’є… Це мабуть частина її ідеального казкового образу принцеси (принцеси ж не їдять).
До неї час-від-часу підсідають гості, вітають, сиплять гроші (сиплення грошей продовжується весь вечір). Як тільки наречена опиняється на канапі, інші гості виходять на подіум і починають танці. Танцюють вони теж оригінально, пересуваються вперед маленькими уривчастими кроками і рухаються в різних напрямках. Досить потішило, що вони зовсім безстрашно виходять на загальний п’єдестал і сміливо танцюють будучи центром уваги, досить нестандартна поведінка для катарських жінок (точніше незвична для мене, я їх в такому образі ще не бачила, тому приємно вражена). І не треба їм алкоголю, ні чоловіків, щоб запрошували, вийшла на подіум і кайфує.
На сцені біля молодої — чарівна співачка, а всі музиканти (жива ж музика, як-не-як) ховаються за риштуванням, за декоративною стіною. Спершу я думала, що це робочі щось там налаштовують, а потім зрозуміла: оскільки, чоловікам вхід на весіля заборонені, то і музиканти зовсім не переймаються своїм зовнішнім виглядом. Вони одягнені в дуже простий одяг, всі музичні інструменти з ними, звук транслюється в зал і частково проходить через стіну, і тільки солістка має право бути присутньою на цьому празнику.
І тут ще один контраст: всередині — ідеальне святкування, прекрасний зал, розкішні наряди, спокій, веселощі, а за декоративною стіною — мурашник з людей, які зробили це свято можливим, там мало місця, мало світла, багато шнурів, спорядження… два різні світи.
Близько до півночі, як в казці про Попелюшку, весь зал наповнений кольорами розкішних вбрань жінок перетворюється на чорне полотно, жінки втрачають свою ідентичність… всі вдівають абайї… Бо знають, що от-от прийде наречений…
І він приходить в супроводі двох чоловіків, теж помпезно йде по довгому подіумі під акомпонімент арабської музики. Всі вони одягнені в традиційні дішдаші, тільки в нареченого на плечах ще довга чорна накидка.
Він підходить до нареченої, без поцілунків, чи жодних інших контактів, стають разом як першокласники на лінійці, їх знову всі вітають, сиплять гроші. Потім вони разом сідають на канапу.
В нашого нареченого явно було почуття гумору, при всій помпезності обстановки, йому вдавалось викликати усмішку на лиці нареченої (яку, до речі, звали Ґалья). Тим більше, якщо взяти до уваги, що вони скоріш за все зовсім мало знайомі, бо зустрічатись катарійцям заборонено, та й взагалі хлопці мало контактують з дівчатами до одруження, життя чоловіків і жінок сильно розділене.
Так вони ще десь пів години сидять, потім парою йдуть по подіуму і покидають весілля. Гості продовжують святкувати, хоча переважна частина гостей залишає весілля одразу після наречених.
Наречені тепер вже офіційно подружжя і за законом мають право спільного проживання (ночування). Вони йдуть в своє житло, чи кімнату готелю, там нарешті зголоднівші молодята вечеряють, там стається перший поцілунок і все таке…
Тут ще закину декілька фото з того весілля, щоб приблизно намалювати картинку в голові.
Хоча фото не мої, я в той вечір забула телефон вдома. А всі права на фото з камери належать агенству і публікувати я їх не зможу. Але навіть агенство не має права публікувати жодне фото, на якому є люди, бо катарське весілля — то, як таємне зібрання масонської ложі, та й загалом вони не люблять бути публічними.
