Олімпіада з інформаційних технологій в контексті сучасного технологічного світу: про змагання, скептиків та інформатику
Зовсім нещодавно продемонстрували свої таланти та поїхали додому з незабутніми враженнями, відзнаками та призами учні, що представляли свій регіон на VII Всеукраїнській учнівській олімпіаді з інформаційних технологій в місті Запоріжжя. А трохи раніше себе показали й фіналісти Інтернет-олімпіади з інформаційних технологій, яку вже вп’яте успішно провела наша команда. Поки емоції від цього змагання та від олімпіад вцілому ще не встигли вщухнути, а підсумкові атестації та зовнішнє оцінювання ще не натягнули нерви учнів та їх вчителів, хотілося б трохи задуматися над усіма “як”, “чому” та “навіщо”.
Для тих, хто ще не стикався з цією олімпіадою в якості учасника, вчителя, тренера чи батьків, вона націлена на виявлення та заохочення поглиблених знань учасників у роботі з додатками, майже кожен з яких встановлений на комп’ютері переважної більшості українців. Це текстовий процесор Word, редактор презентацій PowerPoint, табличний процесор Excel та система управління базами даних Access. Якщо Ви впевнений користувач комп’ютера — то знайомі принаймні з першими двома, а то й трьома додатками. А оскільки ці додатки для всіх нас не є якоюсь незвичною новинкою, ідея змагання в учнів та вчителів нерідко викликає дещо зверхнє ставлення. І це тільки одна причина поширення такого скепсису.
Перед тим, як розвіяти деякі домисли щодо цього змагання, хотів би зазначити, що ця олімпіада не спрямована на вирішення офісних завдань учасниками, навіть попри те, що використовується пакет офісних програм. Учасники створюють повноцінні інформаційні системи чи їх частини та працюють з базами даних, а тому їх робота дотична і до програмування в тому числі.
Оскільки технології в сучасному світі вдосконалюються з надвеликою швидкістю, під поняттями інформатика та інформаційні технології різні люди часто розуміють доволі різні речі. Для когось це вміння вмикати комп’ютер, дзвонити та надсилати смс з мобільного, для когось — набирати і форматувати тексти в Word, для когось — збирати і аналізувати дані, для когось — створювати програми та системи, якими ми звикли бачити наповненим Інтернет. Проте попри таку диференційованість сучасного суспільства в розрізі опанування технологій, вміння співпрацювати з комп’ютерним всесвітом — must-have навичка людини, що хоче досягти успіху. Причому незалежно від області, до якої в неї лежить душа. А тому навчати молодь роботі в симбіозі з інформаційними технологіями безперечно потрібно, причому потрібно робити це якісно.
Якщо у Вашій школі на уроках інформатики грають в комп’ютерні ігри — ставте лайк, якщо вчать форматувати документи в Word та закидати текст в презентації PowerPoint — робіть репост.
Українські ж реалії, нажаль, змушують констатувати сумні речі. Із зрозумілих усім причин професія вчителя нині в нашій державі не надто престижна. А тому загальна якість ІТ-освіти в українських школах вкрай низька. У Вас у школі є по комп’ютеру на кожного учня в класі? То Ви вкрай щаслива людина, бо не те що сільські, а й навіть багато міських шкіл про таке тільки й мріють. Та й там, де умови дозволяють, учнів часто навіть “на відстань пострілу” не підпускають до програмування та створення чогось нового. Традиційно для соціальних мереж можна сказати: якщо у Вашій школі на уроках інформатики грають в комп’ютерні ігри — ставте лайк, якщо вчать форматувати документи в Word та закидати текст в презентації PowerPoint — робіть репост. А третього часто і не дано, хоча весь цей матеріал передбачено чинними програмами з предмету. Проте, тенденція дедалі більшого проникнення програмування в школи не може не гріти — рухаємося хоч і повільно, але таки в правильному напрямку.
Таким чином ми підійшли до ще однієї причини скепсису щодо цієї олімпіади.
Word та PowerPoint вчать в будь-якій середньостатистичній школі, а в кращих школах вчать програмування. То виходить, що олімпіада з інформатики — то для кращих, а з інформаційних технологій — для тих, хто не реалізував себе в програмуванні.
Оскільки вивчення офісних додатків — це те, на чому так чи інакше зосереджується більшість українських шкіл, коли мова йде про інформатику, їх роль в сухому залишку залишається недооціненою. Так, набирання текстів, створення таблиць, додавання зображень, форматування документів та створення презентацій для доповідей — ці навички здобути неважко. Проте мало кому відомо, що Word — це ще й можливість автоматично додавати зміст чи список використаних джерел до Вашої дослідницької роботи або реферату, робити іменні запрошення для великої кількості гостей, PowerPoint дозволяє створювати інтерактивні презентації, які дійсно унаочнюють доповідь, а не є джерелом тексту для промови доповідача. Ще менше людей зможуть за кілька хвилин обробити дані з таблиць у статті на Вікіпедії чи з текстів на інших сайтах мережі Інтернет, перетворити сухі числа на інформативні діаграми та інфографіки, обрахувати ефективні способи розселення учасників конференції чи розвезення туристів з аеропорту в готелі. А це і ще багато іншого легко зробити за кілька хвилин в додатку Excel. Ну а про бази даних й узагалі в школах мова взагалі не йде. А це основа практично всіх відомих нам веб-систем мережі Інтернет: від невеликих сайтів до новинних порталів на кшталт ТСН та гігантів Google, Facebook, YouTube тощо.
Вміння ефективно працювати з такими додатками потрібне успішним працівникам будь-яких професій. Будь то бізнес-аналітики, менеджери, спеціалісти по роботі з персоналом, чиновники чи керівники власних компаній. Адже з їх допомогою можна обробляти, аналізувати дані та подавати їх в доступному вигляді.
Дивлячись на формат деяких наказів українських міністерств, їм навіть базові навички роботи в цих додатках могли б значно полегшити роботу і життя. Мовчу вже про те, що пошуки в міністерствах людей, які б могли автоматично додати зміст до документу, а не постійно виписувати номери сторінок та назви розділів з написаного тексту, і взагалі приречені на провал. Але ситуація дещо інша: один з чиновників у сфері освіти, що займається в тому числі й деякими Всеукраїнськими олімпіадами, на робочій нараді мені заявив, що олімпіаду з інформаційних технологій він та колеги з інших олімпіад вважають паралімпіадою. Нехай подібні грубі випади залишаться на його совісті, проте це підтверджує актуальність і ненадуманість описаної проблеми. Олімпіада з інформаційних технологій має за мету сформувати в учнівській молоді якості та навички, що є вимогою до професіоналів будь-якої сфери навіть не майбутнього, а сучасності.
Третя причина такого скепсису дещо дотична до другої.
Якщо за програмуванням — майбутнє, то навіщо витрачати час на вивчення додатків, створених іншими.
Розробка програмного забезпечення — це наднова сфера зайнятості, яка виникла безпосередньо через стрімкий розвиток комп’ютерних технологій і зумовлений ним великий запит суспільства щодо подального розвитку. Таким чином до mainstream-галузей на кшталт економіки та права наразі додалась галузь програмної інженерії, популярність якої підтверджують конкурси на бюджетні місця за цією спеціальністю в провідних вишах країни. Безперечно, створення нових програм — це цікавий процес, проте програмування не є обов’язковим навиком для кожного, це скоріше питання спеціалізації, за якою людина хоче працювати в своєму житті.
Ви можете дорікнути тим, що рутинні справи за допомогою програмування можна автоматизувати, таким чином звільнивши час для більш приємної роботи. І в цьому важко Вам заперечити. Але в більшості випадків ці рутинні справи, як-от формування податкової звітності чи друк запрошень, вже автоматизовані в готових програмних продуктах, частина з яких до того ж і вільнопоширювані, тобто безкоштовні. І винайдення велосипеду в таких випадках може призвести не тільки до виконання зайвої роботи, а й до марнування часу у порівнянні з використанням вже готових засобів.
Тож, якщо програмування — річ відносна щодо сфери роботи, то робота з програмами в сучасному світі — аж ніяк, в чому ми вже переконалися. Тому вивчати роботу поширених додатків потрібно. І знов-таки слід наголосити, що це навчання має бути якісним.
Ну і знов-таки, олімпіада з інформаційних технологій цінна в своїй суті і тим, хто планує пов’язати своє життя з програмуванням, адже тут учасники в дещо спрощеному вигляді, але створюють працюючі системи. Особливо цінним є досвід проектування баз даних та створення запитів до них, оскільки він безпосередньо застосовний у створенні програмних продуктів, які наразі масово ці бази даних використовують.
Наостанок, для тих, у кого скепсис щодо цієї олімпіади досі не розвіяно, а також тих, кого зацікавило змагання, пропоную познайомитися з деякими завданнями Інтернет-олімпіади з інформаційних технологій, які успішно виконували учасники змагання різних років його проведення. Слід зазначити, що оскільки назва інформаційні технології є насправді дуже широкою, наша команда воліє називати цю номінацію інформаційні системи та бази даних, оскільки в межах олімпіади учні займаються створенням системи подання інформації та роботою з базами даних. Назва офісні технології тут недоцільна, оскільки учасники олімпіади не займаються офісними завданнями, а створюють повноцінні системи чи вирішують окремі їх завдання.
Створюють учасники й різні цікавинки, а не тільки серйозні системи.
Як готуватися
Готуватися можна як самостійно на основі завдань минулих років, так і беручи участь в літніх школах.
Наразі минула вже сьома Всеукраїнська олімпіада з інформаційних технологій. Матеріали усіх етапів минулих олімпіад, які готувала команда з міста Дніпро, доступні завжди на сайті методичного центру: http://mcenterdnepr.inf.ua/.
Також цьогоріч вже вп’яте проводилась Інтернет-олімпіада з інформаційних технологій, матеріали якої за всі роки проведення доступні за посиланням: https://іоіт.укр/ісбд/матеріали. Також матеріали змагання в друкованому вигляді можна переглянути на сторінках газети “Інформатика”.
Матеріали київських міських та районних олімпіад з інформаційних технологій за всі роки доступні на сайті http://www.kievoit.ippo.kubg.edu.ua/kievoit/office.html.
Також завдання олімпіад з інформаційних технологій можна переглянути на сайті http://it-science.com.ua/it/.
