Ми про щось забули

Давайте на секунду зупинимось і помріємо, відкладемо всі справи і згадаємо з чого все починалось.

Ви ж не хотіли сидіти в душних офісах? Я, наприклад, хотів будувати складніх механоїдних створінь (їх ще називають роботами🤖). Я днями міг збирати різні варіації з усіх конструкторів, що були під руками.

Ми щось забули, або нам нав’язали зовсім не те, чого ми насправді бажали. Стабільність, казали вони, зробить з тебе гарну людину. Школа, універ, гарна робота з 9 до 18. Bullshit, в котрий зручно вірити, бо для механізма потрібні гарно змащені шестерні.

Охолонути, треба охолонути, бо це лиш порив думок, а завтра я знову сам стану єдиною частиною такого механізму.

Або, бо ви ж знаєте, завжди є або. Або, можна й далі крутити двигуни прогресу, але тримати ту дитячу мрію і порив в голові, потроху реалізовуючи все задумане.

Ввечері замість серіалу чи посиденьок в барі, подивитись ту саму схему, щоб нарешті скласти свого першого кишенькогового марсохода. А на наступному тижні, врешті решт, спаяти той датчик, котрий сповіщатиме, що запашна кава вже чекає☕️.

Тому не хочу відкладати, бо життя цікаве, але коротке. Треба займатись чимось важким, що надихає і дає можливість втілювати мрії маленького хлопчика, одна за одною.