Асканія-Нова: зустріч із зебрами й конями Пржевальського (2)

Травневі свята 2016 р. — Асканія-Нова

початок тут

1.V Асканія-Нова

На початку маю уточнити, що Асканія-Нова — це не лише заповідник, відомий на всю Україну, а й однойменне селище міського типу, що до нього примикає. 3500 чоловік населення, колишня колонія німецьких поселенців (звідси така екзотична назва — на честь княжого роду Askanier із Саксонії). Наш кемпінг розташований поруч з автостанцією. Поселитись у заброньовану кімнату поки не вдалося, бо попередні мешканці ще не виїхали. Ми пішли роздивитись, що тут є, а передусім треба було пообідати.

Це зайняло більше часу, ніж мало б зайняти, бо в кафе готелю “Канна” (єдиний готель в Асканії, про який я згадував у першій частині) були проблеми з мікрохвильовою піччю, але його співробітники нічого нам не казали, і ми чекали, здається, цілу годину. Та менше з тим. Сервіс у цьому регіоні країни не ідеальний, з цим треба змиритися і не заморочуватись. По іншу сторону від вулиці стоїть величний будинок Інституту тваринництва — справжній палац — і повз нього ми потрапляємо на територію парку.

У парку підозріло часто зустрічаються суворі знаки зі словами “Природно-заповідний фонд — Вхід заборонено”. Логіку цих обмежень ми одразу зрозуміти не змогли, і разом з іншими відвідувачами опинилися в красивому місці з курганами, на яких стоять скіфські баби. Та тут, у процесі фотографування на кургані, внизу з’явився охоронець і у досить неввічливій формі сказав, що тут ходити не можна.

Інститут тваринництва і пам’ятник

на території заповідника — біля кургану

1, 2 — гарний вид з кургану (поки нас звідси не вигнали)

Таким чином виявилось, що частина парку, по якій можна вільно гуляти, не така вже й велика. Найцікавішою розвагою на її території було “фото-полювання” на птахів з червоним гребінцем. Уявіть собі: широкий газон на багато десятків метрів перед вашою доріжкою, заходити на нього не можна, і тут — у випадковій точці цього газону з’являється щось червоне. Це птах підіймає голову або розправляє крила на кілька секунд, перед тим як знову зникнути. Помітити, навести на нього об’єктив і збільшити “зум” достатньо, щоб на знімку можна було щось розібрати. Це не проста гра.

ось такий він, глухар

озеро з “гротом” на території парку — втім, нічого особливо цікавого

споруда з часів пана Фальц-Фейна, про якого нам розкажуть завтра

ще кілька спроб “спіймати” глухаря

Важлива справа, яку ми цього вечора зробили — записались на вранішню екскурсію по “великій” території Асканії. Обрали екскурсію на бричці, а не на авто, хоч вона й коштувала вдвічі дорожче — і це було правильно.

колишня поліклініка — стоїть понурою руїною

Що ж до нашого “готелю”, то мешканці номеру, в який нас мали заселити, так і не виїхали — тому ми удвох ночували у великій восьмимісній кімнаті. Умови спартанські: душ на іншому поверсі з не надто чистою підлогою, холод, який проникає крізь старі дерев’яні вікна, і скрипучі залізні ліжка. “Щось типу піонерського табору”, — подумав я, який ніколи не жив у піонерських таборах.

2.V

Встати треба було досить рано, щоб пройти кілька вуличок до місця, звідки починаються екскурсії. Спочатку нас швидко провели повз садибу і пам’ятник баронові Фальц-Файну. Потім чоловік з десять, включаючи екскурсовода, вмостилися на бричці, яку повезли двоє білих коней.

Friedrich von Falz-Fein — людина, що створила парк Асканія-Нова

перша зустріч — поні, з якими можна поспілкуватись

Після поні були різні тварини з рогами, а потім і найцікавіше як для мене — коні Пржевальського та зебри. В Асканії живе найбільша у світі популяція коней Пржевальського. Один з них зацікавився “розборками” між двома конями, що везли нашу бричку, і довго біг паралельним з нами курсом — підійти ближче заважала огорожа.

монгольською мовою тахь, усіма іншими — кінь Пржевальського

зебри в степах України

На завершення екскурсії нас привезли до одного з курганів. Тут можна було “легально” на нього піднятися і зробити селфі зі скіфською бабою.

На лівому фото видні альтернативи для проведення екскурсії: кінна бричка або “газик” у маскувальних кольорах

Після цього ми відвідали зоопарк. Це не так круто, як тварини, що самі гуляють по степу, але теж варте уваги.

На території асканійського зоопарку. Гуси (фото 4–5) гуляють самі по собі і ще й влаштовують внутрішні “розбірки”

Пообідали й поїхали. Маршрутка на Нову Каховку їхала місцевими дорогами через села Чаплинського району, немилосердно набиваючись пасажирами, і через місто Чаплинку (встиг навіть помітити табличку “Тут народився Микола Куліш”).

Нова Каховка

Місто цікавіше, ніж я його собі уявляв. Запам’яталося гарними невисокими будинками з часів його спорудження (кілька симпатичних вуличок у центрі), набережною Дніпра та греблею ГЕС удалині.

Тихі вулички, триповерхова забудова, альтанка поблизу набережної — досить гарно

1 — радянська символіка на даху зачиненого на ремонт палацу культури. 2 — міська рада в стилі київської ВДНГ. 3 — рибалки на Дніпрі

1 — шлюз у греблі ГЕС. 2 — пам’ятник героям воєн. 3 — декор на будинку школи

вечірня річка — по іншу сторону від греблі. Заради цього фото ми йшли пару кілометрів понурою промзоною, а потім так само повертались назад (міський транспорт у тих місцях помічений не був)

Не найкращим вибором був нічний поїзд до Дніпра. Довелось чекати кілька годин на безлюдному вокзалі міста Таврійська (станція Каховка), бо поїзд приходив після опівночі.

3.V Дніпро

Тут я не був уже багато років. Цікаво було знову прийти в історичний музей, пофоткати трамваї на проспекті Яворницького, перейти по мосту на Монастирський острів. А завершальним “акордом” стала несподівана поїздка на історичному трамваї №001, який їхав по міському маршруту з центру на вокзал за якісь символічні гроші (здається, 2 грн.)

1 — соціальна реклама і спорудження метро в центр, 2 — архітектура з часів Катеринослава, 3 — а тут щось цілком сучасне

ну люблю я фотографувати трамваї. Маршрут №1 по центральному проспекту Яворницького

Історичний музей ім. Д.Яворницького. Лист козаків турецькому султанові. Двомовна листівка з часів гітлерівської окупації, причому з протилежним вмістом німецькою та російською мовами

1 — Монастирський острів і на задньому плані — лівий берег. 2 — набережна і міст на острів. 3 — готель “Парус” удалині

1 — за відсутністю людей на пляжі відпочивають собаки. 2 — залізничний міст. 3 — сучасна архітектура

1 — шматок старого міста. 2 — трамвай 19 століття прибув на привокзальну площу

І знову на “Інтерсіті” повернулися додому. В поїзді народилася ідея наступної відпустки — Литва й Латвія.

Записано в 2018-2019.