Рятуйте Світовий конгрес українських молодіжних організацій!
П’ятий конгрес українських молодіжних організацій у Одесі показав, що рух зайшов у незворотний тупик. Якщо не докласти зусиль з боку Світового конгресу українців та інших провідних організацій діаспори для кардинального переформатування СКУМО, його існування втрачає жодний сенс і кожна витрачена на нього копійка — пускання грошей у повітря.
Вперше я потрапив на СКУМО у 2013 році, коли він проходив у Львові-Тернополі. Оскільки українською я тоді майже не володів, то і змістовні розмови практично не розумів. Пам’ятаю лише, що в підсумковому меморандумі ми вимагали звільнення Юлії Тимошенко. Але табір, який напередодні проходив у Чорному лісі біля Збаража вразив мене на все життя: вивчення українських пісень, майстер-клас із розпису писанок, лекції Михайла Апостола та професора філології, ватра, екскурсія до фортеці…
Ще тоді мене здивувала дивна система — коли право голосу мали виключно представники українських молодіжних організацій, а не делегати. Себто, ти міг проїхати 5,5 тисяч кілометрів, як то було зі мною, оскільки я летів з Бишкеку (Киргизстан), і бути на форумі лише статистом. Це склало ситуацію, коли членами СКУМО з правом голосу були 15–20 організацій, які на жодному конгресі не збирали кворуму. Рішення приймалися незрозуміло, резолюції писав, скоріше за все, персонально Мирослав Гочак і жодного способу визнати його роботу незадовільною та відправити у відставку не було і нема. Відповідно, і результативність роботи СКУМО впала до нуля.
Це призвело до того, що за два роки рівень організації форуму впав просто до нестерпно низького. В таборі у Сергіївці дорослих чоловіків поселили в одному коридорі з дітьми, жодної освітньої чи розважальної програми не передбачили, а сутички в місцевому кафе завершилися візитами діаспорян до лікарні та міліції. На підсумковому обговоренні, чому таке взагалі було можливо — організатори поклали відповідальність на владу Одещини. Моя хата з краю, коротше…
На самому форумі пан Гочак на критичні запитання відповідати по суті не став, Марека Сєранта з Польщі заткнув: «Ти взагалі приїхав сюди, як мій друг і права голосу чи виступу не маєш». Виникає питання, за якими критеріями взагалі відбираються делегати форуму? Чи багато було на кожному форумі «друзів» пана голови?
В той же час, з’ясувалися дуже дивні речі.
1) Юридичної реєстрації СКУМО за п’ять років своєї діяльності не має.
2) На форумі було незрозуміло, скільки делегатів мали право голосу, але було очевидно, що нічого навіть схожого на кворум не було точно. Тож, як приймалася резолюція і хто як за неї голосував — невідомо.
3) За роки існування СКУМО не спромігся запустити сайт чи налагодити систему регулярних повідомлень про свою діяльність. В результаті всю активність імітував виключно пан Гочак, який бачить свою роботу лише в проведенні щорічних форумів. Що відбувається між ними — ми дізнаємося о останній день форуму і ніякої мобілізаційної чи координаційної роботи українських молодіжних діаспор світу не проводиться.
4) Ніякої системи реєстрації учасників, їх заселення та контролю відвідувань пленарних засідань не було. В результаті, наприклад, в мене ніхто так і не спитав реєстраційний внесок, в готелі для мене не знайшлося місця, а на засідання в простору залу Одеської облдержадміністрації приходило 20–30 людей з офіційно оголошених «понад 100 учасників». За три роки ми вже достеменно знаємо «делегатів», які обмежуються відвідуванням першої та фінальної зустрічі, але регулярно приїжджають на конгреси і, не здивуюся, якщо ще і мають право голосу.
5) Жодна з пропозицій учасників конгресу не була врахована в фінальній резолюції, виступи всіх делегатів ігнорувалися, або не приймалися до уваги. Дуже прикро було бачити формену, але цілком зрозумілу істерику пана Річарда Гарейчука з «Армії SOS — Канада», який витратив 5,5 тисяч доларів лише на квиток в Україну напередодні конгресу, але був вимушений виступати перед трьома десятками учасників форуму. Прем’єр-міністр Канади Стівен Харпер включив пана Гарейчука в склад офіційної делегації до України, але такий авторитет для пана Гочака — і не авторитет зовсім. Керівництво СКУМО зволіло залишити залу і проігнорувати зворушливі розповіді про допомогу бійцям, які захищають Україну на Сході.
6) За всі роки проведення конгресів — ніде і ніколи не публікувалися фінансові звіти. Факт фінансової непрозорості дає підстави підозрювати керівництво СКУМО в фінансових махінаціях і унеможливлює співпрацю з будь якими організаціями та установами.
Оскільки в керівництві СКУМО розуміння своєї нездатності проводити далі цю роботу і готовності піти у відставку нема — звертаюся до всіх потужних українських організацій та українських осередків світу з проханням перезаснувати СКУМО з нуля, а саме:
1) Відправити у відставку весь керівний склад СКУМО на чолі з Мирославом Гочаком за нездатність налагодити роботу об’єднання, відсутність жодних результатів роботи та відсутність фінансової звітності.
2) Представнику Світового конгресу українців зареєструвати СКУМО як юридичну особу в однієї з країн Євросоюзу або Канаді та взяти шефство над новою організацією на перші кілька років.
3) Створити Наглядову раду СКУМО з представників Світового конгресу українців, Європейської федерації українців та голів українських діаспор 2–3 країн, де проживають найбільші діаспори українців.
4) Наглядовій раді оголосити онлайн-конкурс на посаду голови СКУМО з можливістю всім бажаючим бачити біографії та пропозиції щодо розвитку СКУМО. Перед цією Наглядовою радою керівник СКУМО має звітувати кожні півроку за фінанси та проміжні результати роботи, публікуючи ці звіти в інтернеті. Вибрати голову СКУМО мають члени Наглядової ради, враховуючи фактичну відсутність організаційної структури як такої наразі.
5) Запровадити систему членських внесків, надати право голосу лише тим, хто буде їх сплачувати, на ці гроші платити зарплату керівнику та одному-двом його заступникам, які відповідатимуть за роботу СКУМО. Критерії членства обговорити онлайн та затвердити
6) Оголосити конкурс на посаду голови СКУМО не пізніше грудня 2015 року, щоб з нового року нове керівництво організації приступило до роботи.
Збір підписів учасників конгресів СКУМО під цим зверненням оголошую відкритим. Лише ми, як представники української діаспори маємо вирішувати долю нашої організації. Прошу залишати підписи в форматі: Ім’я та прізвіще, країна, організація та рік участі в форумі.
Прошу вважати текст відкритим листом до голови Світового конгресу українців Євгену Чолію та голови Європейського конгресу українців Ярослави Хортяні.
