Портретна складова

В головній ролі: Сергій Сараханов, фотограф

ПОРТРЕ́Т*, а, чол.

1. Мальоване, скульптурне або фотографічне зображення обличчя людини або групи людей.

Портретна фотографія — це метод пізнання. Я зрозумів, що мене цікавлять саме люди, десь через два роки з того моменту, як взяв в руки камеру. Я завжди був частиною творчих колективів, досить неформальних, до речі. Ми багато часу присвячували музиці, приймали участь у безлічі цікавих фестивалів. Я починав займатись фотографією на півночі Росії, в Мурманській області. Тоді я надавав перевагу жанровій фотографії — в кадрі були люди, гітари, скрипки та флейти, і все це частіше за все відбувалось на березі моря. Потім це все почало трансформуватись у більш сконцентровану фотографію, де людина домінувала над середовищем. Я знімав уже не дію, а людину в контексті будь-чого — місця, заходу…Напевно, вже тоді я став саме портретним фотографом. Згодом я переїхав до Санкт-Петербургу, і це стало сильним поштовхом в плані розвитку. Там, на відміну від маленького провінційного міста на півночі Росії, фотографія була досить розвиненим жанром мистецтва, проводились лекції, галерей та музеїв було безліч. Все, що раніше мені доводилось дивитись он-лайн на маленькій швидкості, було на відстані простягнутої руки. Я практично одразу пішов з «нормальної» роботи, мені запропонували місце в комерційній фотостудії, де я пропрацював приблизно півтора років. Саме там я отримав могутній багаж знань, професійний досвід, і навчився працювати зі студійним світлом. Тепер, де б я не опинився, я завжди ставлюсь до світла як до складної ієрархічної системи.

СВІТЛО 1, а, сер.

1. Промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом, сприймається зором і робить видимим навколишнє.

Коли я вийшов зі студії на вулицю, я був ледь не шокований тим, що світло не можна контролювати. Потім я збудував власну модель аналізу світла, ставлення до нього, і все стало на свої місця. Я вдячний тому, що починав саме як студійний фотограф, бо я чітко розумію, яка природа світла. Все це розвивалось, як сніжний ком: я почав знімати творчих людей, які мене цікавили, працював з плівкою. Тоді я вивів першу закономірність: не всіх людей ти можеш відзняти добре, і це не означає, що ти погана людина, або з людьми щось не так; просто є люди твої і не твої, і у творчості ти маєш знімати переважно своїх людей; звісно, це моя власна думка — бо хтось робить навпаки, знімає «не своїх» людей, пробиваючи головою якусь стіну. Але останнім часом у мене в голові закладається важливе правило — принцип не-насилля над людьми, над собою, принцип, коли ти шукаєш потрібний грунт, а не намагаєшся покращити вже існуючий хімічними добривами. Коли ти сам створюєш всі умови , те, що ти хочеш проростити, виростає саме по собі. Так, тобі треба буде піклуватись про цю рослину, але тобі не доведеться змінювати природу, займатись, так би мовити, генною модифікацією. Все, чого ти хочеш, може статися з легкістю, головне — зрозуміти, які умови потрібні, аби це сталось. Це глобальний принцип не-насилля, тож я намагаюсь практикувати його в усьому.

ЛЮ́ДИ, ей, мн. (одн. людина, и, жін.).

1. Суспільні істоти, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою, виробляють і використовують знаряддя праці.

Людина — це найбільш цікава, найбільш складна, найкрасивіша і найбільш жахаюча водночас істота, яку створила природа, і мені дуже цікаво працювати з нею. Я займаюсь портретною фотографією, бо я прагну пізнати цей світ, а пізнати його можна, тільки якщо ти пізнав людину.

Я поступово продовжую реалізовувати проекти, і водночас роблю одиничні зйомки. На даному етапі я можу дозволити собі знімати майже всіх, кого хочу знімати. Майже будь-яка творча людина, якій я пишу — може, не з першого, може, з п’ятого чи десятого разу, але відгукується, погоджується на зйомку. Це справжнє диво, я за це невимовно вдячний Всесвіту, це дуже вагомо.

Я досить старанно підходжу до вибору моделей, адже я маю бути впевненим, що я можу впустити в себе цих людей, і не боятись, що вони залишать після себе брудні сліди. Отже, результат важливий, але процес домінує. Для мене фото — це більше, аніж картинка, це те, як я живу. Я знаходжу людей, я спілкуюсь з ними, я фотографую їх. На деякий час ми розходимось, аби потім знову побачитись: і бути при цьому вже новими, зміненими. Я люблю довго працювати з людьми.

Моїх моделей об’єднує схильність до творчості — у будь-яких, доступних людині, проявах. Від створення культурних продуктів до створення соціальних ініціатив, наукових відкриттів, навіть до створення сімї. Якщо я бачу хорошу сімю, я розумію, що це дуже велика праця, і досить велика творча складова. Отже, сімя, де всі люблять один одного, не менш цікава для мене, аніж людина, яка написала хорошу книгу. Тому що написати хорошу книгу куди легше, аніж створити міцну сімю.

РО́ЗВИТОК, тку, чол.

1. Процес, в результаті якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану до іншого, вищого.

Критерій якості криється в тобі самому. Дуже важливо, на мій погляд, ніколи, ні за яких обставин, не жаліти себе. Треба розвивати суворість по відношенню до себе: не жорстокість, але хоча б критичність. Треба бути чесним і зізнаватись: цю роботу я виконав погано, ця зйомка не вдалась; найважливіше при цьому — зрозуміти, в чому була помилка. Будь-який досвід — і поганий досвід в першу чергу, будь-яка невдача — це всього-на-всього інформація. Треба відкинути все емоційне, пройти через це, проаналізувати та усвідомити.

Я завжди незадоволений тим, що роблю. Я розумію, що міг би краще. Певні рівні, точки зросту відбуваються тоді, коли ти досягаєш мети. Але мету треба мати. Якщо ти знімаєш, не уявляючи, навіщо, ти назавжди залишишся на одному й тому самому рівні. Людині треба відпрацьовувати систему підвищення власної продуктивності, конструювати творчий план — на рік, на два, на п’ять, на десять. Треба рухатись у напрямку мети. Інакше дуже складно визначити критерій якості. Друзі будуть казати, що ти робиш все вірно, вороги — що жахливо, а ти будеш перебувати десь посередині.

У мене є кілька друзів, яким я показую свої роботи. Це моя маленька критична група, і я впевнений в тому, що вони не будуть жаліти мене. На критику інших я реагую досить спокійно: є люди з відмінним смаком, і вони можуть не бути фотографами, та я прислухаюсь до них; до думки інших я прислухаюсь зрідка, мені важливо, щоб людина, яка оцінює роботу, була з точки зору масштабу на тому ж рівні, що я, або вище; тому я вважаю, що якщо ти хочеш критикувати роботу лікаря, ти маєш стати лікарем; щоб критикувати роботу повара, треба бути поваром. Не можна не мати досвіду в певній сфері, якщо ти хочеш критикувати всерйоз. В мене є певний внутрішній критерій, але я завжди незадоволений собою. Цей перфекціонізм змушує мене йти вперед. Як і будь-яка інша людина, я боюсь зупинитися в розвитку, боюсь втратити критичність по відношенню до самого себе , це дуже страшно.

ПРОЦЕ́С, у, чол.

1. Послідовна зміна станів або явищ, яка відбувається закономірним порядком; хід розвитку чого-небудь.

Я намагаюсь отримувати задоволення і від процесу зйомки, і від результату. Жити заради результату — це як займатися любов’ю заради простого факту, що ти займався любов’ю. В творчості дуже багато любові. І дуже важливо любити те, що ти робиш. Я намагаюсь працювати так, щоб не втратити пристрасть. Я отримую величезне задоволення від того, що під час зйомок ми дуже багато спілкуємось з героями. Сама по собі зйомка — тобто момент, коли я роблю кадр — займає п’ятнадцять-двадцять відсотків від того часу, який я присвячую людині, і я вважаю це правильним. Мені здається, що саме так можна досягти того результату, якого я прагну. Тому що портретна фотографія — вона про комунікацію, про доторк одного світу до іншого, про створення спільних зон в рамках двох окружностей. Я намагаюсь зробити це настільки якісно, як тільки можу, дуже тісно сплести це.

ПРИРО́ДА, и, жін.

1. Органічний і неорганічний світ у всій сукупності і зв’язках, що є об’єктом людської діяльності й пізнання, все те, що не створене діяльністю людини; буття, матерія.

Останнім часом багато уваги я почав приділяти людям, які працюють із чимось живим. Людина, яка вирощує овочі, пече хліб, готує їжу. Це теж творчість, бо ти щодня створюєш щось. Якщо фермери перестануть вирощувати пшеницю, то ми всі нашими девайсами, лайками і статусами просто зникнемо. Я, звісно, говорю образно, але люди, які створюють щось руками, мені дуже цікаві. Це означає, що в перспективі я можу знімати портрети рибаків, бджолярів, агрономів. І всі люди мені видаються куди більш вагомими, аніж ті, що сидять в кабінетах і помножають числа.

За своє життя близько чотирьох років провів у селі. З трьох місяців і до одинадцяти-дванадцяти років я щоліта виїжджав у Білорусію, жив там у селі з бабусею. Я чудово пам’ятаю, що таке носити воду відрами з колодязя. Я знаю, яку радість приносить перша суниця. Як пихтить їжак, якщо він забрів до будиночка. І я щасливий тим, що знаю це, бо я зовсім не дитина міста. Я народився в місті, де напрочуд красива природа, але є фабрики, комбінати, труби…Я точно знаю, що таке природа, і я скоріше людина природи, аніж людина міста. Я можу знімати де завгодно, але мене завжди тягне до лісу, до гір, до води.

ОСВІ́ТА, и, жін.

1. Сукупність знань, здобутих у процесі навчання.

Мені дуже подобається робота викладача, бо це дуже конструктивна робота, це творчість. Ти відчуваєш, як ти чимось ділишся з людьми, ти відчуваєш, як від тебе залежать зміни в них самих, бачиш, коли вони стають кращими. Це надзвичайно. Мені дуже подобається викладати, і я сподіваюсь, що через десять-п’ятнадцять років я зможу викладати в якомусь американському чи європейському вузі фотографію, і буду навчати людей на ще більш серйозному рівні, аніж я роблю це зараз. Я в жодному разі не збираюсь відмовлятись від цього. Я дуже сильно хочу цього. При цьому я буду продовжувати займатись фотографією, звісно ж, бо я вважаю, що викладач — це людина, яка займається інтенсивною практикою в рамках тієї дисципліни, яку він викладає. Одне без іншого неможливе.

До речі, у мене є глобальна мрія, яку я планую реалізувати. Кожен хороший викладач — це творчий психолог. Я хочу розробити універсальну систему творчості — книгу, яка допоможе людям трансформувати вже набути навички у щось, що дозволить їм з легкістю досягати високих результатів, займаючись творчістю. Я багато разів помічав, як хороший хореограф бере до рук камеру, не вміючи навіть настроїти її — і робить вражаючі знімки, бо у людини є смак, уявлення про простір, відчуття прекрасного. Я хочу вивести це у певну формулу, яка буде працювати, і дати її людям.

МИСТЕ́ЦТВО, а, сер.

1. Творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність.

Обов’язково треба вчитись дивитись кіно. Це справжній підручник з фотографії. Мої студенти часто роблять домашнє завдання у вигляді розкладок з фільму. Вони роблять скріншоти найцікавіших сцен, які їм сподобались. Звісно, це живопис. У кожного фотографа має бути принаймні десять улюблених художників. Живопис — це джерело знань з композиції, світла, кольорів. Безумовно, театр, бо це мистецтво перевтілення. Я обожнюю працювати з театральними акторами, ходити на репетиції — не на спектаклі. Саме там ти бачиш, як людина стає глиною, а потім — чимось новим, чимось іншим в руках режисера. Хореографія — рухи тіла. Навіть музика може навчити фотографії.

ІСТО́РІЯ, ї, жін.

1. тільки одн. Закономірний, послідовний розвиток дійсності; зміни в дійсності, у процесі життя.

Найголовнішим у фотографії для мене є певна історія, інформація, яка може бути як емоційного характеру — вона може розповідати, яка це людина, яке це місце, бо ти, як фотограф — ретранслятор. Ти не творець у прямому сенсі цього слова, ти той, кому дозволено це побачити, той, кому було дано певні вміння, хто дійсно може це побачити. Ти дослідник, першовідкривач. Це не історія про те, що ти створюєш щось з нічого. Ти працюєш із тим, що вже існує. Ключовим є інформація: або емоційно-чуттєва, або документальна. Коли світлина містить це в собі, вона має вагу.

ЕМО́ЦІЯ, ї, жін. Переживання людиною свого ставлення до дійсності, до особистого й навколишнього життя; душевне переживання, почуття людини.

Треба розуміти, що є портретна складова. Коли ти дивишся на знімок, ти відчуваєш — і дізнаєшся щось про людину. Настрій — невідємна частина цієї інформації. Набагато важливіше, щоб знімок був живим, аніж ідеальне світло, ідеальна композиція. Якби у мене був вибір: зробити досконалу картинку з точки зору передачі емоцій, але погану технічно, чи досконалу технічно, але цілком холодну — я оберу перший варіант. Нехай. Головне — це емоція.

І́МПУЛЬС, у, чол.

1. Внутрішній поштовх, спонукання до якої-небудь дії.

Можливо, ти почнеш знімати у сорок років. Можливо, ти вже у двадцять будеш відомим фотографом, а потім на десять років зробиш перерву і підеш працювати барменом чи вантажником, але ти повернешся, якщо так має бути. Творчість — це глобальний принцип взаємодії та зв’язку між людьми. Коли ти щось створюєш, ти видаєш імпульс у простір. Якщо ти не хочеш деструктивного, якщо ти споглядаєш, якщо ти хочеш передати щось — це надихає. Бажано, аби творчість надихала на споглядання. Ти розумієш, що ти можеш дати поштовх — і тобі так само дає поштовх творчість інших. Якщо відзумити нашу планету, цей простір створено з поштовхів. Люди надихають один одного, енергія для руху. Це і є справжня творчість для мене. Ти ніколи не знаєш, що саме стане поштовхом. Ти будеш створювати саме. І так до безкінечності.

*Академічний тлумачний словник (1970–1980)


Інтерв’ю спеціально для La Boussole.

One clap, two clap, three clap, forty?

By clapping more or less, you can signal to us which stories really stand out.