Печери у Млинках та Дністровський каньйон

Як це їсти глину в печері довжиною 45 000 м, народитись заново, йти на абордаж на річці у величезному каньоні та нарешті повернутись додому.

Вийшли з печери Млинки в Тернопільській області

На вихідних вирушили у подорож, зовсім недалеко — у сусідню Тернопільську область. Вийшла нас маленька група з 4 людей і вирішили ми досліджувати Україну, ту, яку нам рекламують на фотках. І взяли тур.

  1. Печера “Млинки”

Просто величезна гіпсова печера, довжина ходів сягає 40 км. Має цікаву історію, хоча знають про неї офіційно не так вже й давно — з 1960, коли місцеві діти зайшли до печери, але побоялись іти далі. Вони про все розказали вчителю, а той написав замітку в районну газету.

Нас перевдягли у дуже цікаві і стильні комбінезони і повели до печери. Розказали як рухатись: повільно, по черзі один за одним, не кричати.

Дехто думає, що ми летимо в космос…

Найголовніше — якщо загубились, потрібно залишатись на тому ж місці. Гід вас потім швидко може знайти. Бо якщо вирушите на пошуки шляху самі, то, можливо, відкриєте невідомі раніше райони печери, і знайти вас буде набагато важче.

Насправді там темно, а місцями дуже вузько

На стінах багато всього — можна побачити кристали, сталактити, пластинчастий гіпс, походити лабіринтами довгого підземелля.
Кристали гіпсу просили руками не чіпати — так люди їх руйнують, а їхнє відновлення може тривати кілька тисяч років.

Кристали гіпсу

Як відбувався наш похід печерею:
Вона (дивна дівчина, що курила багато сигарет і йшла позаду гіда): “А шо там? А давайте туди?”
Гід : — “Хочете туди?”
Вона : “ Хочем!”

У Роддомі

Ми повзали на животі так, як хробаки, майже наїлись глини, так було тісно. Навіть потрапили у район, що має назву — Роддом — надзвичайно тісний прохід, такий, що тільки сила думки рухає тебе вперед. Ти справді можеш відродити у собі відчуття, коли виходив з утроби матері, і як тобі легко, коли нарешті вийшов.

Ну а решту частину часу ми почували себе, як і решта учасників походу Фродо та Гендельфа.

Око Саурона

2. Джуринський водоспад— найвищий рівнинний водоспад України.
Просто чудове місце для кемпінгу, якщо хтось шукає якусь нову цікаву локацію.

Там холодно, але ми молоді та сміливі

По дорозі до водоспаду знаходиться старовинний Червоногородський замок. Очевидно, що назва походить від кольору землі, бо вона там і справді червона.

3. Дністровський каньон, сплав і Заліщики

Просто одине з найгарніших місць України, та один з найбільших каньонів Європи. Ще не так рясно засіяний туристами. Природа, як у віршах поетів, як на картинах художників. Тут просто чудова можливість заночувати в наметі біля Дністра, а зранку вирушити на сплав.

Як правильно сплавлятись? Задні і найважчі керують. Передні мають одночасно гребти і задавати ритм всьому катамарану. Чудовий тімбілдинг, хоча перших пів години можуть здати нерви.

Перед сплавом

Ну а наостанок звичайно Заліщики. Колись їх ще навіть називали “Польська Рів’єра” (тут був крутий курорт), туди ходив швидкісний потяг з Варшави, а поляки могли відпочити на нудистському пляжі.
Місто і далі гарне, особливо якщо піднятись на оглядовий майданчик на протилежному березі Дністра.

Висновок — подорожуйте Україною. Тут багато гарних нерозпіарених місць. Але краще своїм ходом.

Тут гарно…